Психологічні мотиви агресії по Фрейду

Фрейд розглядав феномен маси в соціальній і, зокрема, політичному житті як “полягання регресу до примітивної душевної діяльності”, коли в людині раптово прокидаються певні психологічні характеристики, властиві колись стародавнім людям первісної орди. Людина в натовпі виявляється як би в стані гіпнозу, а саме в гіпнозі з глибин його психіки вилазить той самий первісний Ід (“Воно”), вже не стримуваний свідомим контролем Супер-Его і не утримуваний крихким, балансуючим між ними Его^[12].

У цих випадках і відбувається зникнення свідомої відособленої особи, розвивається переорієнтація думок і відчуттів в чужий, але однаковий з іншими людьми напрям, виникає переважання афектної і інших проявів несвідомої душевної сфери, що, у результаті, формує сильну схильність до негайного виконання раптових намірів.

У всіх типах мас, згідно 3. Фрейду, як головна зв'язуюча ланка виступає “колективне лібідо”, що має як своя опора лібідо індивідуальне, в основі якого лежить не що інше, як сексуальна енергія людини. Як приклад Фрейд розглядав дві штучні високоорганізовані маси: церкву і армію. В кожній з цих структур виразно виявляється “чинник лібідо”: любов до Христа в першому випадку, і любов до воєначальНику — в другому. “В штучних масах кожна людина лібідінозно зв'язана, з одного боку, з вождем..., а з другого боку — з іншими масовими індивідами”, які “зробили своїм ідеальним Я один і той же суб'єкт і внаслідок цього, в своєму Я між собою що ідентифікувалися”. 3. Фрейд писав: “Якщо пориває зв'язок з вождем, поривають і взаємні зв'язки між масовими індивідами, маса розсипається”. Таким чином, в результаті загальна ідеалізація лідера приводить до однакової самоідентифікації членів маси і аналогічної ідентифікації себе з іншими індивідами. “Вождь маси — її прабатько, до якого всі сповнено страхом. Маса хоче, щоб нею управляла необмежена влада, пристрасно шукає авторитету....Вождь — гіпнотизер: застосовуючи свої методи, він будить у суб'єкта частину його архаїчної спадщини, яка виявлялася і по відношенню до батьків — відношення людини первісної орди — до прабатька”.

Розглядаючи психологічну природу людини, 3. Фрейд указував на те, що цілі індивіда і суспільства у принципі ніколи не співпадають. Метою Ероса (одного з базових почав в людині, завдяки якій, по 3. Фрейду, і розвивається цивілізація) є “з'єднання одиничних людських індивідів, а потім сім'ї, раси, народи, нації з'єднуються в одну велику єдність, єдність людства, в якому лібідінальниє відносини об'єднують людей”. Проте в людині, по Фрейду, є і інший початок — Танатос (на ім'я грецького “бога смерті”). Це значить, що природна агресивність, деструктівность і ворожість індивідів протистоять виникненню цивілізації, спричиняють за собою її дезінтеграцию, оскільки “інстинктивні пристрасті сильніші за раціональні інтереси”. “Людські агресивні інстинкти — похідні основного смертельного інстинкту”.. Для прогресу цивілізації вимагається, щоб суспільство контролювало, а якщо це необхідне, то і репресувало агресивні інстинкти людини, інтер-налізіруя їх у формі “Супер-его” і спрямовуючи їх на “Его”. Це, зрозуміло, викликає деяку “ломку”, деструкцію в психіці людини^[13].

Деструктівность людини як по відношенню до інших, так і по відношенню до себе виявляється через садизм і мазохізм, оскільки і то, і інше, кінець кінцем, — лише альтернативні прояви однієї і тієї ж, деструктивної мотиваційної структури.

Висновки

У процесі роботи над темою контрольної мною зроблені наступні висновки.

Сьогодні самі ходові і ефективні методи терору - насильство не відносно представників влади, а проти мирних, беззахисних і, що украй важливе, що не мають відношення до "адресата" терору людей, з обов'язковою демонстрацією катастрофічних результатів терору через ЗМІ громадській думці - і лише через нього як через передавальний механізм - лідерам країн. В порівнянні з минулим століттям з'являється абсолютно новий елемент тероризму - ЗМІ - як би спеціальний передавальний механізм ("ретранслятор") між терористами і адресатами терору.

Ще один феномен, це те, що злочинці (терористи) з готовністю і навіть з радістю жертвують власним життям, різко обмежує можливості для профілактики і запобігання подібним злочинам. Спроби зрозуміти мотиви і психологію терористів, пояснюючи це як явища, що мають індивідуальну психопатологічну підоснову або що базуються на якихось певних рисах вдачі, не принесли успіху. Роботи окремих психологів показали, що поки наука не в змозі розробити методи, за допомогою яких можна б було по рисах вдачі або соціальному оточенні обчислити здатних на терористичні акти людей.

Можливо причина цього, укладена в тому, що особливості групової поведінки злочинних співтовариств, як правило, важливіші за індивідуальні психологічні риси окремих їх членів. Індивідууми, готові до несвідомого підкорення, складають групу ризику відносно тероризму. Тероризм є груповим феноменом, терористичні групи носять сектантський характер, і їх внутрішні взаємозв'язки побудовані на основі ідеологічних або релігійних цінностей. Тому дії однієї частини групи або одного її члена можна зрозуміти тільки у взаємозв'язку зі всіма іншими частинами групи.