Типи заголовків в пресі

План

 

Вступ

Типи заголовків в пресі

Як створюється заголовок

Перший абзац

Література

 

 

Вступ

 

Однією з найважливіших функцій заголовка є номінативна (називна, сигнальна) функція. Це означає, що, прочитавши заголовок, аудиторія відразу повинна з'ясувати, про яку сферу життя піде мова в тексті, до якого він відноситься (про політику, економіку, спорті, музиці, медицині і т.д.). Уявлення про тему, що обговорюється у тексті, в заголовку, як правило, «звужуєть ся» до подання про окремі аспекте цієї теми, - тобто до пробле ми. Інакше кажучи, мало, наприклад, дати читачеві зрозуміти, що виступ присвячено політиці (це надто широка сфера суспільного діяльності), треба ще й підказати йому, що мова йде, скажімо, про соціальну полі тику, про підвищення добробуту працівників бюджетної сфери.

Дуже часто, аналізуючи ту чи іншу проблему, журналіст висуває якусь важливу, з його точки зору, думку (ідею), щось стверджує або заперечує. Тому в даному випадку заголовок може відображати цю головну ідею (головна теза) виступ журналіста.

Ще одна важлива функція заголовка - залучення уваги читачів. Для видання, що вступило у конкуренцію на ринку інформації, публікація текстів з ефектними заголовками, що залучають увагу аудиторії, означає використання важливого чинника, здатного привести до успіху на цьому ринку. Не випадково журналісти іноді навіть жартують, що заголовки - справа не журналістів, а маркетологів, оскільки саме вони - фахівці з «продаваності» видання. Як проявляються і поєднуються названі функції заголовка в ЗМІ різних типів?

У діловій прессі головне завдання заголовка - точно передати суть тему проблеми, ідеї, про які йде мова в тексті. Рекламна роль заголовка у даному випадку надається другому плану. Чому? Перш за все тому, що аудиторія ділового видання володіє специфічними особливостями, для неї важлива суть справи, а не те, на скільки яскраво представляє її заголовок (хоча і це бажано): адже ділові видання читають по необхідності, а не заради розваги.

У суспільно-політичній пресі заголовок повинен виконувати дві головні задачі - показувати суть, змісту тексту і залучати увагу аудиторії. Тобто номінативна і рекламна функції заголовка є однаково пріоритетними. Ауди торія суспільно-політичного видання, як правило, не так однорідна, як аудиторія ділового ЗМІ, тому для залучення уваги різних груп читачів заголовок повинен бути не тільки точним, але і яскравим.

У «жовтій пресі» на перше місце виходить рекламна функція заголовка: притягти увагу максимально великої кількості найрізноманітніших людей - це головне для нього. Саме цей бік цінують у заголовку в першу чергу творці і споживачі бульварної преси. Заради цього журналісти нерідко вихоплюють з контексту інтрогуючі фрази, некоректно використовують поняття, інтригуючи аудиторію, навіть «на порожньому місці». Про що може подумати читач. І зустрічаючи, скажімо, в газеті заголовок: «Що робить чоловік, коли дружини немає вдома»? Можливо, це про щось дуже пікантне. І лише прочитавши наступні за заголовком кулінарні рецепти, він оцінить інтригу, закладену лукавим автором у назві публікації.

Звичайно, заголовки подібного роду до пори до часу привертають увагу публіки і підвищують рейтинг конкретних матеріалів. Але якщо рекламний початок не буде продовженням змістовного, смислового змісту заголовків (а то і буде суперечити їм), то читач може зрозуміти, що його дурять, обманюють, дезорієнтують. А значить, і журналіст, і видання можуть втратити авторитет у читача, довіру до себе.

Далі слід сказати, що заголовок не можна плутати з тим, що називається «хедлайном» і виглядає зовні як заголовок. «Хедлайн» - це один з елементів особою організації новинного тексту, виробленої в західній журналістиці. Він існує в органічному взаємозв'язку з такими елементами даного роду текстів, як «лід» і «корпус»: у «хедлайні» викладаються суть новини, в «Ліді» вона углиб ляєтся, а в «корпусі» доповнюється другорядними деталями. Поняття «хедлайн» в західній журналістиці існує паралельно з поняттям «заголовок», під яким, як правило, мається на увазі те, що в нашій пресі називається «рубрика».

 

 

Типи заголовків в пресі

 

Заголовки, що існують у сучасній пресі, можуть бути розділені на типи за різними підставами. Подібний поділ допомагає більш осмислено «працювати» з заголовками, особливо починаючим журналістам. Так, наприклад, можна умовно розділити заголовки на типи, виходячи з такої підстави, як ступінь їхньої складності. У цьому плані є три основні типи заголовків.

1. «Простий» заголовок

Він, як правило, складається з однієї пропозиції, що включає в себе якусь закінчену думку. Він може бути за характером не тільки стверджуваний, але й питальний. Наприклад заголовок такого типу містить наступний текст («Час новин», 6 липня 2003):Суд над Лазаренком відкладено. Початок судового процесу в Сан-Франциско над екс-прем'єром Украї ни Павлом Лазаренком, запланований на 18 серпня, перенесено на 14 жовтня, повідомила ІНТЕР-Факс адвокат Лазаренка Марина Долгопола. Вона уточнила, що «мабуть, було декілька причин для приняття суддею такого рішення», але для неї «абсолютно очевидно, що судібне засідання неможливо 18 серпня, тому що ще не допитані всі свідки на Україні».

Як бачимо, в даному заголовку зафіксований лише один аспект взаємозв’язку одного з громадян з правосуддям - перенесення наміченого раніше терміну судового засідання. Він не вказує на якісь інші аспекти цього процесу, наприклад, не називає причини прийнятого рішення, хоча мова про них у замітці теж йде.

Прості заголовки, як правило, відкривають невеликі за обсягом повідомлення про якісь дискретні події, що представляють собою один «крок«у розвитку дійсності. Саме суть цього «кроку» і фіксуюється в «простому» заголовку.

2. «Ускладнений» заголовок

Подібні заголовки відрізняються від «простих» тим, що «формуються» з кількох самостійних, логічно завершених частин, що представляють певну закінчену думку, затвердження або окреме питання, важливі для розуміння суті даного матеріалу. Заголовок такого типу вінчає, наприклад, текст, опублікований в «Новій газеті» (17 - 20 липня 2003 р.): Ну, немає в кранах води! Житель Саратова виграв судову справу проти ДЕЗА. У нерівний бій з постачальниками комунальних послуг вступив житель Саратова Лев Вольфман. Він виграв судову справу проти районного ДЕЗа і отримав компенсацію за моральну шкоду. Багато років у квартирі Вольфмана періодично відключали холодну воду. Коли в квітні вона зникла остаточно, терпіння мешканця вичерпалося, і він подав позов до районного суду про захист прав споживачів, вимагаючи зобов'язати ДЕЗ виконувати умови договору житлового найму. Свій моральний збиток він оцінив у 100 тисяч рублів.

Розгляд тривав два місяці, 20 липня суд визнав правоту позивача. Свідки і адвокат Вольфману не знадобилися: у нього накопичилася пачка паперів ДЕЗА, які повідомляють про відсутність води. На суді вони стали головним доказом.

... Зараз у квартирі Льва Вольфмана знову немає води, правда, вже гарячої. Нагрівальний котел коштує як раз 3 тисячі рублів. Восени саратовец збирається подавати новий позов. Є.Р.».

У даному випадку ми маємо справу із заголовком, що складається з двох самостійних частин. Чим це виправдано? Перш за все тим, що автор вирішив поставити акцент на двох сторонах описуваної ситуації.

3. «Заголовний комплекс»

Як відомо, журналістські тексти дуже різноманітні. Вони відрізняються один про одного не тільки за тематикою, але і за способом відображення дійсності, жанровим характеристикам, складності змісту. Природно, що це не може не знаходити свого відображення в заголовках до різного роду текстів. В даний час при підготовці більш-менш складних матеріалів журналісти досить охоче використовують так називаємі-зламні «заголовні комплекси». До їх складу входять основний заголовок і під-заголовки (додаткові заголовки) самої різної складності і призначення. Подивимося, як цей комплекс розгорнуто в публікації Лесі Орлової в «Новій газеті» (№ 51, 2003 р.). Основний заголовок називається «Той, що біжить від себе». Слідом за ним йде перший (найбільш важливий), що складається з двох частин, підзаголовок: «Йде боротьба за визнання нашого героя божевільним. Гамлет або Ідіот - ось в чому питання».

Далі автор викладає життєву історію, суть якої полягає в тому, що якийсь успішний юрист раптом розчарувався в тому житті, яке він вів, в нескінченній гонитві за грошима, славою, особистим досягнення успіху і вирішив круто змінити свій шлях - поїхати в яке-небудь глухе село і жити там наодинці з природою. Таке рішення було зустрінуте його друзями і особливо дружиною з повним нерозумінням.

Інша частина тексту розбита на три підрозділи, в кожному з яких обговорюється якийсь один аспект викладеної історії. І кожен підрозділ починається своїм підзаголовком.

Заголовки можна розділити на типи і з інших підстав, наприклад за метою емоційного впливу на аудиторію. За нашими спостереженнями, у практиці, наприклад, «жовтої преси» склалися стійкі типи заголовків залежно від мети, яку вони переслідують. Умовно їх можна позначити так:

1) «інтригуючі»: «Навіщо в ГИБДД споюють пінгвінів?» («Комсомольська правда», № 82, 2003 р.);

2) «страшні» - «Вчитель - вбивця» («Комсомольська правда», № 83, 2003 р.);

3) «карколомні»: «Сліпі від народження будуть бачити. Але тільки 30 хвилин на рік»(«Мегаполіс-Експрес», № 51, 1999 р.);

4) «скандальні»: «Композитор Ханок укусив Пугачову» («Мегаполіс-Експрес», № 47, 1999 р.);

5) «інтимні»: «Б. Щербаков намагався затягнути в стіг сіна М. Шацьк»(«Екс-прес газета», № 36, 2001 р.) і т.д