2020-04-20
147
На основі аналізу наявного досвіду соціально-педагогічної роботи, а також проблем, що постають, перед різними типами сімей, стосовно виховання дітей, можна сформулювати пропозиції, розраховані на перспективу.
Одним із найважливіших завдань у даному напрямі є покращення сімейного мікроклімату, підвищення виховного потенціалу сім’ї, вдосконалення.
Для цього необхідно:
- щоб обсяги індивідуальної роботи, щодо підтримки сім’ї, були досить значними, а для цього соціальний педагог повинен бути в міру завантажений;
- потрібно прагнути усувати причину наявних проблем сім’ї, а не боротися з їх наслідками;
- соціальному педагогу від клієнта потрібно вимагати ретельно виконувати поради спеціаліста, щодо навчання, виховання, поводження між дітьми та дорослими;
варто зважати, що дієвий вплив на підлітків справляє зацікавлене ставлення до їх проблем з боку соціального педагога, турбота ї увага;
важливо, щоб під час спілкування соціальним педагогом сім’я дізналась про існування багатьох установ, що здійснюють захист прав дітей та надають допомогу сім’ям;
при роботі з сім’єю необхідним є індивідуальний підхід та висока професійність;
соціальний педагог завжди повинен знати межу своєї компетентності і звертатись по допомогу до своїх колег, працівників медичної, правової сфери та ін.;
- обов’язковою є співпраця з різними соціальними службами, службами сімейного дозвілля, службами соціальної профілактики, центрами для сім’ї і молоді, правоохоронними закладами та ін;
- для соціального педагога важлива стійкість позицій, позитивне сприймання фактів;
- соціальний педагог повинен заохочувати успіхи, помічати навіть незначні досягнення в сім’ї;
важливо, щоб сім’я знала, що соціальний педагог вірить них, гарної думки про неї, незважаючи на помилки батьків;
- обов’язкова опора на законодавчу базу;
важливо щоб клієнти брали участь у процесі оцінки як з погляду потреби з’ясування їх власного погляду на успішність проведеної соціальної роботи, так і з іншої причини;
соціальний педагог повинен регулярно проводити самооцінку власної роботи, об’єктивніше оцінювати процес, що відбуваються у родині;
під час роботи, підтримка сім’ї повинна проводитись не заради супроводу як такого, а за ради досягнення поставлених цілей і результатів в першу чергу для самої сім’ї, вона повинна відчути позитивні зміни у їхньому житті;
варто використовувати тренувальні та ігрові методи при доборі форм організації просвітництва батьків що до виховання дітей;
- удосконалити дієві форми контролю за якістю соціально-педагогічних послух;
- соціальний повинен переконати членів сім’ї, що всю відповідальність за те, щоб застосовувати на практиці нові навички і вміння несуть вони самі, оскільки ніхто інший не зможе за них це зробити;
для успішного консультування родин необхідне вивчення всієї сфери зв’язків родини.
Рекомендації батькам
1. Організуйте вірний режим життя, раціональне харчування, відпочинок і навчання дитини, це запорука успішного розвитку.
. Ви повинні помічати найменші успіхи у навчанні і поведінці дитини. Показуйте їй свою любов приділеним часом, лагідними словами, словами заохочення, ласкаво.
. Не ображайте дитину, осуджуйте лише вчинки.
. Повірте Ваша дитина найкраща, Ви можете побачити те, помічають інші, а от завдяки Вам помітять.
5. Необхідно сприймати дитину такою, якою вона є, і сприяти розвитку у ній найкращого.
. Виховуючи дитину, потрібно враховувати її вік, стать, індивідуальні особливості.
7. Виховувати власних дітей заважають: втома, неорганізований побут, недостатній рівень педагогічної підготовки батьків, тому намагайтесь їх подолати.
. Не примушуйте дитину робити те, що самі не робите, ви повинні бути зразком, інакше ваші виховні впливи нічого не важитимуть.
Можна надати такі рекомендації стосовно видів допомоги різним типам сім’ям у складних життєвих обставинах.
Види допомоги неповній сім'ї:
1.Спостереження та консультація соціального педагога, психолога.
2.Залучення повної сім'ї, якщо це можливо, для роботи з дитиною та її сім'єю.
3.Залучення найближчих родичів до виховання дитини.
4.Залучення неповної сім'ї до занять у дитячо-батьківських групах.
5.Залучення класного керівника або вчителя до активної діяльності, спрямованої надання дитині додаткової освіти (гуртки, центри творчості тощо).
6.Проведення батьківського лекторію (на радіо, телебаченні тощо).
7.Навчання одного з батьків навичок виховання дітей за відсутності іншого.
8.Постановка на облік у заклади й органи соціального захисту.
Види допомоги дисфункціональній сім'ї (через зайнятість батьків):
1.Супровід дитини соціальним педагогом.
2.Спостереження й консультація психолога освітнього навчального закладу.
3.Консультативна допомога психолога,психотерапевта чи ігротерапевта.
4.Залучення дитини до занять у центрі денного перебування.
5.Залучення батьків до занять з психології підлітка.
6.Допомога дитині у плануванні свого вільного часу (соціальний педагог, класний керівник).
взаємовідношення діти батьки неблагополучна сім'я
ВИСНОВКИ
Аналіз соціально-психологічної літератури свідчить, що говорити про сімейне неблагополуччя і легко, і водночас складно, тому що форми його досить різні, як різні типи сімей.
Якщо при явному сімейному неблагополуччі (алкогольна чи наркотична залежність одного чи декількох членів сім’ї, сімейні конфлікти, насилля і жорстоке поводження з дітьми, асоціально-аморальна поведінка батьків тощо) сім’я не в змозі успішно реалізувати свої основні функції, в першу чергу виховні, то приховані форми навіть не викликають особливої тривоги і занепокоєння у соціальних працівників. Зовні спокійні сім’ї з прихованим неблагополуччям демонструють подвійну мораль, яку діти досить успішно застосовують і роблять законом свого життя.
Якщо говорити про причини сімейного неблагополуччя, то і тут не все так просто, як може здатися на перший погляд. Різкі зміни в економіці, політиці, соціальній сфері України негативно відобразились не лише на матеріальній стороні сім’ї, але і на взаємовідносинах між її членами, і перш за все між батьками і дітьми. По-перше збільшився розрив між життєвими цінностями різних поколінь. По-друге, виріс рівень вимог з боку батьків до своїх дітей, в умовах різнорівневого навчання в ЗОШ, гімназіях, ліцеях, і на решті, по-третє, спостерігається вплив надмірних соціальних вимог.
Внаслідок цього високий рівень тривожності і агресивності, прагнення до усамітнення у дітей спостерігається вже у початковій школі. Поряд з матеріальними проблемами, які за нашими даними є домінуючими, не останнє місце займає те, що батьки не володіють педагогічними знаннями. На державному рівні цю проблему вирішують працівники соціальних служб для сім’ї і молоді.
Згідно з Додатком до наказу ОЦССДМ від 20.09.2003 року №6-3, основними завданнями спеціалізованої служби соціальної підтримки сімей «Родинний дім» є:
) соціальний супровід сімей у складних життєвих обставинах, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ);
) забезпечення підготовки молоді до сімейного життя.
Поряд з соціальним супроводом працівники соціальних служб здійснюють наступні види допомоги сім’ям у складних життєвих обставинах: соціально-педагогічні, юридичні, психологічні послуги, соціально-педагогічна допомога, соціальне інспектування, соціально-педагогічна профілактика соціально-педагогічна реабілітація та інші, зміст яких наведений у даній роботі.
У світі існують різні моделі надання послуг сім’ям у складних життєвих обставинах: [34,10]
) патерналістська модель (але вона не враховує погляди і бажання людини і залежить від вмінь соціального педагога);
) інструментальна модель (укладається угода між сім’єю та соціальним педагогом)
) контрактна модель (робота відбувається на основі опори на позитивне людині, довіри до дітей, але існує загроза порушити професійні межі у стосунках з клієнтом),тощо.
В Україні найдоцільнішим виявились контрактна модель та модель кризового втручання. Наведене вище дозволяє говорити про те, що сім’я у складних життєвих обставинах вимагає перш за все реабілітації та супроводу.
При написанні роботи нами були виконані наступні завдання:
1) здійснити теоретичний аналіз дослідження проблеми сім’ї у складних життєвих обставинах у науковій психолого-педагогічній літературі, та виявити характерні ознаки, типи, риси, особливості сімейного неблагополуччя;
Родина у складних життєвих обставинах в психолого-педагогічній літературі розглядається насамперед з погляду впливу свого морального потенціалу на розвиток і формування особистості дитини. Родина у складних життєвих обставинах найчастіше є причиною появи соціально запущених дітей і підлітків з девіантною поведінкою І хоча в таких родинах також виростають достатньо соціалізовані діти, але це скоріше виняток, ніж поширене явище.
Слід мати на увазі, що родину у складних життєвих обставинах не можна ототожнювати з родиною асоціальною. Поняття неблагополуччя розглядається саме з погляду завдань виховання дитини. Якщо асоціальна сім’я (де існує алкоголізм, наркоманія, злочинність тощо) завжди є неблагополучною для дитини, то соціалізована сім’я може бути як благополучною, так і неблагополучною з точки зору соціальних і біологічних інтересів дитини. Тобто, з погляду виконання інших соціальних функцій, окрім виховної стосовно дитини, інколи родина може бути достатньо соціалізованою. (Хоча це й нечасте явище, - скоріше, там, де є неблагополуччя стосовно виховання дитини, порушені й інші сімейні функції). Але ця зовні благополучна, за формальними ознаками достатньо соціалізована сім’я може бути для дитини неблагополучною, якщо стає причиною психічного напруження, навіть захворювання. Протест дитини може втілитись у не бажанні дії, ненормативну поведінку (бродяжництво, вибір поганих друзів, виникнення різних видів залежностей, протиправні вчинки). Отже, неблагополучними (інколи їх називають проблемними) щодо становища дітей прийнято вважати сім’ї, які в силу різних причин повністю або частково втратили свої виховні можливості, у результаті чого в них складаються несприятливі умови для виховання дитини
2) розкрити соціальні, психологічні, економічні причини неблагополуччя в сім'ї;
Економічні - складне матеріальне становище, безробіття, непрацездатність одного або кількох членів сім’ї;
Психологічні - подружня невірність, конфлікти між дорослими членами родини, складнощі у спілкуванні батьків і дітей, втручання родичів у особисті проблеми подружжя, психічні захворювання одного із членів родини;
Соціальні - складні житлово-побутові умови, алкоголізм, пияцтво, наркотична залежність одного із членів родини, насильство, проблеми із здоров’ям, інвалідність.
Педагогічні - низький рівень педагогічної культури батьків, необізнаність щодо форм та методів виховання, спілкування, налагодження контактів.
3) проаналізувати роботу з сім’ями у складних життєвих обставинах в Україні за останні роки;
Соціальна робота з сім’єю у складних життєвих обставинах - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.
Розрізняють такі види соціальної роботи: соціальне обслуговування, соціальна профілактика серед дітей та молоді, соціальна реабілітація та супровід дітей та молоді. Вимагає визначення соціально-педагогічна специфіка цих видів соціальної роботи. Оскільки така робота є складовою соціальної роботи, то в ній також виділяються обслуговування, профілактика, реабілітація і супровід.
4) провести діагностичне обстеження взаємостосунків батьків та дітей у сім’ях у складних життєвих обставинах та проаналізувати отримані результати;
Вчитель, чи вихователь є авторитетом для усіх дітей, лише у однієї дитини відносини з вчителем не налагодженні, а у двох рівень нижче середнього.
Допитливість вище середньої у чотирьох дітей, але це досить низький показник у дітей такого віку. У однієї дитини показник нижче середнього. Це може вказувати на низьку мотивацію до навчання.
Загалом у більшості дітей порушене спілкування з однолітками та оточуючими. Як правило вони уособлювали себе з дітьми на картинках, які не брали участі у спілкуванні чи іграх. Лише четверо дітей мають «середній рівень» взаємовідносин із іншими дітьми.
У більшості дітей домінування суттєво виражене і як правило поєднується з високим рівнем агресивної поведінки. Не дивує і той факт, що лише у двох дітей з родин у складних життєвих обставинах був виявлений «низький рівень» агресивності. Про агресивність, грубість, впертість своїх дітей зазначали і батьки, деякі з них стверджували, що так діти поводяться лише в школі.
5) розробити комплексну корекційно-розвивальну програму щодо покращення взаємостосунків батьків і дітей та рекомендації для соціальних педагогів і батьків.
В основу для складання комплексної програми корекційно-розвивальної роботи щодо покращення взаємостосунків між батьками і дітьми з сімей у складних життєвих обставинах, були використанні результати первинної діагностики.
Порівняльний аналіз результатів діагностичного обстеження проведений серед батьків, які звернулись до соціальних служб і не справляються з виховною функцією сім’ї до і після участі у дослідженні показав, що беручи участь у інформаційно-просвітницькій роботі діти і дорослі досягають успіху у перебудуванні взаємовідносин в діаді “батьки-діти”.
Аналізуючи отримані результати, можна відмітити, що при повторній діагностиці комплексною методикою діагностики батьківського відношення А. Я. Варга і В.В. Століна” зменшились показники „Авторитарної гіперсоціалізації”, “Маленька невдаха”, спостерігається розвиток соціально бажаного, ефективного батьківського відношення, про що свідчать показники по шкалах “Кооперація”- 56,51 і “Симбіоз” - 62,9%. Звичайно ці показники не достатні, але якщо зважати, що робота проводилась з сім’ями у складних життєвих обставинах, які потребують тривалої соціально-педагогічної підтримки то вони є високими.
Результати повторного обстеження дітей з сімей у складних життєвих обставинах за методикою Рене Жиля показали, що після проведеної роботи у більшості дітей знизилась агресивність-52,9%, також схильність до відособлення -55%, реакція на фрустрацію-44,6%, тоді як збільшився показник позитивного відношення до батька-37,9 і до матері-73,3%.
Результати експериментальної частини були покладені в основу розробки корекційно-розвивальної програми та методичних рекомендацій для соціальних педагогів та батьків.
Основні принципи на яких базувалась програма:
1) принцип творчої активності;
2) принцип партнерства між батьками і дітьми;
) принцип подолання неадекватних форм поведінки;
) принцип цілісності колекційної програми.
Отже, результати дослідження підтвердили гіпотезу. Під час проведення дослідження виникали певні труднощі, подолання яких, теж вплинуло на розробку.
По-перше роботу з неблагополучними сім’ями у селах найкраще проводити не в сезон польових робіт, сільські сім’ї важче ідуть на контакт, не зацікавлені у співпраці порівняно із міськими сім’ями. Основним мотивом для залучення їх до співпраці було надання їм матеріальної допомоги. Діти з сільських родин емоційніше сприймали корекційні вправи.
По-друге: важливо залучити батьків до співпраці, найчастіше у досліджуваних сім’ях вони взагалі «усувались» від виховання власних дітей.
По-третє: не заперечувати вчинки дітей, а обговорювати спільно інші варіанти поводження і спільно робити висновки.
По-четверте: не повчати батьків, позитивно сприймати сім’ю, бути зацікавленим у співпраці і знайти для кожної сім’ї певне конкретне заохочення, щоб цілі стали і її також.
На жаль часто, соціальний супровід сімей у складних життєвих обставинах спрямований не на кінцевий результат, а на процес, у ході якого спеціалісти надають сім’ї соціальні послуги, які вони використовують при роботі з усіма клієнтами, що звертаються до служби. Така діяльність не визначає рівень відповідальності батьків, а сім’я повинна бути зацікавлена у позитивних змінах.
Додаток А
Причини, з якими найчастіше пов’язані проблеми, що виникають у родинах*
| Причини | Відсоток експертів, які обрали таку відповідь |
| 1. Матеріальні труднощі | 79 |
| 2. Алкоголізм, пияцтво одного з членів родини | 75 |
| 3. Безробіття одного з членів родини | 62 |
| 4. Наркоманія | 44 |
| 5. Труднощі підліткового віку дітей | 33 |
| 6. Подружня невірність | 33 |
| 7. Непрацездатність,інвалідність одного з членів родини | 32 |
| 8. Втручання родичів | 31 |
| 9. Хвороба дитини | 27 |
| 10. Позбавлення волі одного з членів родини | 25 |
| 11. Психічне захворювання одного з членів родини | 21 |
| 12.Конфлікт між членами родини | 7 |
| 13.Різні види насильства | 4 |
*Респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді.
Додаток Б
Відповіді дітей на запитання: „Якою мірою наведені судження стосуються вас?” %.
| Судження | Майже завжди | Часто | Іноді | Рідко | Майже ніколи | Немає відповіді |
| Мої батьки встановлюють певні правила стосовно того, що я можу робити вдома. | 17 | 15 | 23 | 17 | 26 | 3 |
| Мої батьки встановлюють певні правила стосовно того, що я можу робити поза домом. | 12 | 14 | 20 | 19 | 31 | 3 |
| Мої батьки знають, з ким я буваю ввечері | 47 | 19 | 15 | 9 | 7 | 3 |
| Мої батьки знають, де я буваю ввечері | 47 | 21 | 15 | 8 | 6 | 4 |
| Я відчуваю тепло і турботу моєї матері та/або мого батька. | 57 | 26 | 9 | 3 | 3 | 3 |
| Я розраховую на моральну підтримку моєї матері та/або мого батька. | 58 | 21 | 9 | 5 | 4 | 4 |
| Легко можу позичити гроші в моєї матері та/або батька | 34 | 18 | 22 | 12 | 10 | 4 |
| Можу просто взяти гроші в моєї матері та/або мого батька. | 14 | 9 | 13 | 16 | 44 | 4 |
Додаток В
АКТ
