Види та характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин

 

У другій половині XX ст. міжнародні економічні відносини у світовому господарстві набули надзвичайного значення. Цьому сприяло розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, конкретними фірмами та організаціями. Посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя, збільшується відкритість національних економік, розвиваються та укріплюються регіональні міжнародні структури. Міжнародні зв’язки пронизують більшість національних економік, спричиняючи значний вплив на світову економіку. Базуючись на економіці окремих держав та світовій економіці, міжнародні економічні відносини залежать від них. Але вони є самостійним явищем, формою існування і розвитку світового господарства, його внутрішнім механізмом.

МЕВ відображають господарські зв’язки між державами, регіональними об`єднаннями, підприємствами, фірмами, установами, юридичними та фізичними особами для виробництва та обміну товарів і послуг, матеріальних та фінансових ресурсів. Основою їх є ринкові системи та механізми.

Міжнародні економічні відносини проявляються на різних рівнях економіки - на макрорівні, мікрорівні, наднаціональному рівні. На кожному з рівнів діють різні суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності: на мікрорівні - окремі громадяни, підприємства і фірми, які проводять зовнішньоекономічні операції; на макрорівні - національні господарства, які безпосередньо здійснюють і регулюють зовнішньоекономічну діяльність; на наднаціональному рівні - міжнародні організації та наднаціональні інститути.

У світовому господарстві розвиваються усі найважливіші форми міжнародних економічних відносин:

1) міжнародна торгівля товарами та послугами;

2) міжнародна міграція капіталу;

3) міжнародна міграція робочої сили;

4) міжнародна передача технології;

5) міжнародні валютно - фінансові та кредитні відносини;

6) міжнародна економічна інтеграція;

7) міжнародні зусилля у вирішенні глобальних економічних проблем.

Усі форми міжнародних економічних відносин взаємопов’язані й взаємозалежні. Для них на сучасному етапі характерне:

1) зростання масштабів і якісна зміна характеру традиційної міжнародної торгівлі готовою продукцією - із суто комерційної вона значною мірою перетворилась у засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих процесів;

2) інтенсифікація міграції капіталу в різних формах;

3) зростання масштабів міграції робочої сили;

4) прискорення і розширення інтеграції економік країн регіонів;

5) швидкий обмін науково-технічними знаннями;

6) розвиток сфери послуг;

7) об’єднання зусиль у вирішенні глобальних економічних проблем.

Світова економіка -це сукупність національних господарств і економічних зв’язків між ними. У сучасних умовах до світової економіки входить 231 країна і територія, які мають державну символіку.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) -це відносини, які складаються між суб’єктами світового господарства з приводу виробництва, обміну, споживання та розподілу матеріальних благ і надання послуг.

Міжнародні економічні відносини щодо виробництва проявляються у формі функціонування спільних підприємств, згідно з розподілом - розподілу валютної виручки, доходів між суб`єктами світового господарства. МЕВ відносно обміну - міжнародні торговельні відносини, а з приводу споживання - відносини між суб’єктами суспільного виробництва щодо задоволення їхніх потреб у матеріальних благах і послугах.

Світова економіка та міжнародні економічні відносини досліджуються за допомогою наступних методів. Основними серед них є такі:

1. Системний метод, що розглядає елементи світового господарства у їх взаємозв’язку. У рамках цього методу виділяють такі підвиди:

а) системно-структурний, призначення якого полягають у виділенні окремих структурних одиниці світової економіки за певними спільними ознаками. Такий підхід дозволяє помітити індивідуальні характеристики елементів системи та чинники, що на них впливають, полегшити аналіз економічних процесів, які відбуваються у світі;

б) системно - функціональний стосується вивчення функцій, які виконуються кожним із елементів світової економіки, їх призначення та впливу на існування системи в цілому;

в) системно - генетичний метод досліджує джерело виникнення і генетичний розвиток кожного з елементів окремо та вплив цього процесу на історичний розвиток системи.

2. Економіко - статистичний метод використовує статистичні методи дослідження для опису економічних процесів. Він узагальнює емпіричні дані для відокремлення закономірностей цих процесів, доведення їх не випадковості.

3. Економіко - математичний метод дає змогу визначити ефективність функціонування МЕВ.

4. Метод економічного моделювання передбачає розробку програм, моделей розвитку світової економіки.

5. Діалектичний метод означає дослідження діалектичних протиріч, притаманних системі МЕВ та її структурним складовим.

Структура світової економіки

Оскільки світова економіка являє собою сукупність багатьох національних господарств, що пов’язані між собою численними економічними, політичними, суспільними відносинами, то структурувати світову економіку можна за різними критеріями. Причому кожен з цих критеріїв є значним у якомусь певному випадку і дозволяє проаналізувати ті чи інші процеси світового господарства. Отже, наведу найпоширеніші концепції структурування світової економіки.

1. Концепція центру та периферії.

Країни світової економіки поділяються на більш впливові, які створюють так званий "центр", та залежні від них країни - "периферію".

2. Розподіл країн за економічною ознакою.

Це розподіл країн світу на чотири групи за ознакою структури їх економіки:

а) промислові країни - це країни, обсяг промислового продукту яких перевищує 50% валового внутрішнього продукту (ВВП),

б) аграрні країни - країни, в яких обсяг сільськогосподарського виробництва понад 50% ВВП,

в) промислово - аграрні країни, де обсяг промислового виробництва перевищує обсяг сільськогосподарського виробництва,

г) аграрно - промислові країни - країни, в яких обсяг сільськогосподарського виробництва більший від обсягу промислового виробництва.

3. За критерієм технологічного розвитку (тобто за рівнем використання НТП):

а) країни, які вступили в постіндустріальний етап економічного розвитку або наукову епоху - високий рівень продуктивності праці. Вони характеризуються досягненням етапу задоволення споживача, індивідуального поряд із масовим виробництвом (Франція, США, Японія, ФРН, Канада, Південна Корея, Гонконг, Тайвань). Головне тут - інформація та інновація;

б) країни, які вступили в технічний етап розвитку - вони перебувають на етапі індустріального розвитку (СНД, Східна Європа);

в) країни, які перебувають на промисловому етапі економічної еволюції - досягнення НТП тут використовується дуже рідко.

4. За ступенем розвитку ринку виділяють:

а) країни з розвиненою ринковою економікою;

б) країни з ринковою економікою;

в) країни з перехідною економікою, із зрушеннями до ринку;

г) країни з командною, централізовано-керованою економікою;

5. За рівнем економічного розвитку:

а) економічно розвинені країни;

б) нові індустріальні країни, різкий розвиток яких відбувався двома хвилями:

до першої хвилі відносять такі країни, як Південна Корея, Тайвань, Сінгапур;

до другої хвилі належать Індонезія, Філіппіни, Малайзія, Таїланд, Мексика, Чілі;

в) країни, які розвиваються (частина Латинської Америки, Азії).

6. За рівнем доходів на душу населення існує такий розподіл:

а) країни, де дохід на душу населення перевищує 11 тис. доларів на рік (Норвегія, Канада, ОАЕ);

б) країни, де дохід на душу населення дорівнює 2,5 - 11 тис. доларів на рік (США, Німеччина, Франція);

в) країни, де дохід на душу населення дорівнює 0,7 - 2,5 тис. доларів на рік;

г) країни, де дохід на душу населення менше, ніж 700 доларів на рік.

7. Розподіл світової економіки за регіональною ознакою, основним критерієм якого є географічне місцезнаходження країни: європейські, азіатські і т.д.

8. Розгляд світової економіки за регіонально -економічною ознакою, коли розподіл здійснюється не лише за географічною, але й за економічною ознакою:

країни Західної Європи,

країни Східної Європи,

країни Центральної Європи,

країни Близького Сходу.

Формування світової економіки та поява міжнародних економічних відносин, як і будь-які процеси, що відбуваються у світі, мають свої причини та чинники; їх вивчення дає розуміння історичної необхідності цих процесів та їх призначення для сучасного розвитку людства.