Фінанси як інструмент економічного стимулювання

При переході до системи ринкового господарювання істотно зростає роль економічного стимулювання, здійснюваного за допомогою різних вартісних важелів. У їхньому складі важливе місце належить фінансам, що володіють з огляду на їх розподільну природу великими можливостями впливу на фактори виробництва і весь відтворювальний процес у цілому.

Ці потенційні можливості реалізуються в різних формах і різних методах. У сучасних умовах найважливіші завдання полягають у тому, щоб вивести економіку з кризового стану, домогтися фінансового оздоровлення народного господарства, підвищити ефективність суспільного виробництва.

Для вирішення цих завдань можуть і повинні широко використовуватися фінансові стимули. До них відносяться такі організаційні форми фінансових відносин, за допомогою яких можна впливати на матеріальні інтереси суб'єктів господарювання.

Фінансове стимулювання тісно пов'язане з регулюванням, причому обидва ці процеси дуже впливають один на одного. Фінансове стимулювання є одним із методів регулювання народногосподарських пропорцій. У свою чергу, регулювання, особливо в частині державного втручання в економіку, виступає одним із способів економічного стимулювання суспільного виробництва.

Для того, щоб впливати на відтворювальний процес, будь-який фінансовий стимул повинен бути органічно ув'язаним з виробничою діяльністю підприємств. Саме тут, у низовій ланці господарювання, створюється суспільний продукт і національний доход, для забезпечення максимального росту яких саме і створюються фінансові стимули. У складі фінансових стимулів розвитку виробництва і підвищення його ефективності можна виділити:

ефективні напрямки інвестування фінансових ресурсів;

заохочувальні фонди;

бюджетні методи інтенсифікації виробництва;

спеціальні фінансові пільги і санкції.

Для того, щоб безпосередньо впливати на виробництво, варто вибрати і забезпечити найбільш ефективні напрямки вкладення фінансових ресурсів. Завдяки такому інвестуванню коштів розширюються можливості випуску продукції з високою фінансовою віддачею, створюються умови для розвитку нових технологій і екологічно чистих виробництв, удосконалюється відтворювальна, галузева і територіальна структури суспільного відтворення і т. п. Можна виділити три основних напрямки інвестування фінансових ресурсів:

1. Фінансування технічного переозброєння підприємств, завдяки якому створюються принципово нові машини і пристрої, істотно міняється характерна для галузі структура праці, одержує розвиток комп'ютерне оснащення виробництв і т.д.

2. Фінансування витрат, пов'язаних з відтворенням робочої сили, професійною підготовкою кадрів, підвищенням їхньої кваліфікації, переорієнтацією працюючих на нові види виробництв. У результаті фінансування названих заходів підвищується загальноосвітній і науково-технічний рівень трудових ресурсів, зростають можливості більш продуктивного їхнього використання, забезпечуються умови для високоефективної праці.

3. Послідовна реалізація програм, спрямованих на забезпечення зрушень у галузевій і територіальній структурах суспільного виробництва, удосконалювання народногосподарських пропорцій відповідно до сучасних потреб. Сьогодні особливо важлива роль фінансів в інтенсивному зростанні ключових галузей економіки, особливо машинобудування, прискореному розвитку соціально-культурної сфери, забезпеченні ресурсами пріоритетних напрямків розвитку народного господарства.

Велике значення в економічному стимулюванні виробництва надається системі формування і використання спеціальних заохочувальних фондів – матеріального заохочення, соціального розвитку тощо.

Вони утворяться в низовій ланці господарювання – на підприємствах – і покликані зацікавити виробничі колективи в поліпшенні кінцевих результатів діяльності, зростанні виробництва і підвищенні його ефективності. Досягається це за допомогою спеціального підбору джерел утворення фондів стимулювання, особливого порядку і принципів їхнього формування та використання.

В умовах переходу до ринку система заохочення кращих результатів фінансово-господарської діяльності за допомогою спеціальних стимулюючих фондів буде докорінно перебудовуватися. Необхідність такої перебудови обумовлена тим, що довелося, по-перше, відмовитися від твердої регламентації порядку формування і використання заохочувальних фондів, раніше директивно установлюваного вищими управлінськими структурами, і, по-друге, урізноманітнити систему заохочувальних фондів.

Важливу роль у розвитку виробництва і підвищенні його ефективності можуть відіграти бюджетні стимули. Їхня відмінність від інших фінансових стимулів полягає в тому, що суб'єктом стимулювання є держава. Як економічні стимули здатна виступати, з одного боку, система платежів підприємств у бюджет, у якій досягнуте тісне ув'язування фіскального, регулюючого і стимулюючого призначення різних видів податків. З іншого – система бюджетного фінансування, в якій забезпечена стимулююча спрямованість усіх її елементів.

Перетворення платежів у бюджет і системи бюджетного фінансування в стимули розвитку суспільного виробництва засноване на тім, що методи мобілізації коштів у бюджет, напрямки і порядок використання бюджетних асигнувань можна погоджувати з економічними інтересами суб'єктів господарювання.

Стимулюючий вплив має і бюджетне фінансування. Держава впливає на умови господарювання підприємств і організацій за допомогою використання особливих принципів фінансування, застосування різних форм і методів надання суб'єктам господарювання бюджетних асигнувань. Саме принципи, форми і методи фінансування є специфічними бюджетними способами, за допомогою яких держава впливає на режим витрати засобів у народному господарстві.

На сучасному етапі розвитку економіки посилення стимулюючого впливу бюджетного фінансування може бути забезпечене шляхом орієнтації державних інвестицій на досягнення високих кінцевих народногосподарських результатів, одержання великої фінансової віддачі, а також за допомогою введення в систему фінансування нових умов, що спонукають установи й організації невиробничої сфери до економії бюджетних коштів.

Важливу роль у стимулюванні процесів суспільного розвитку покликана зіграти система фінансових пільг і санкцій. Фінансові пільги розширюють можливості найбільш ефективного інвестування грошових ресурсів у виробництво і тим самим створюють сприятливі умови для його зростання й удосконалювання. До фінансових пільг відносяться, наприклад, дозвіл на проведення прискореної амортизації основних фондів, звільнення від оподатковування частини прибутку підприємств, що направляється на науково–технічні розробки, проведення природоохоронних заходів і т. п. Санкції ж підсилюють матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за кінцеві результати діяльності, порушення вимог договірної, розрахункової й фінансової дисципліни.