Загальна економічна ефективність водогосподарських комплексів

 

Метод порівняльної економічної ефективності дозволяє вибрати найбільш економічно вигідний варіант водогосподарської системи. Економічну ефективність вибраного варіанту визначають методом загальної економічної ефективності. Показником загальної економічної ефективності служить коефіцієнт Э_ВГК, який визначається так

 

 

де Ц_і – вартість продукції і-ого учасника ВГК;

С_ВГК, К_ВГК – щорічні витрати і капіталовкладення по всьому комплексу;

n – число учасників водогосподарського комплексу.

Отриманий коефіцієнт порівнюють з нормативним.

Ефективність використання водних ресурсів окремими галузями народного господарства, учасниками ВГК, визначають підрахунком коефіцієнтів загальної економічної ефективності кожного учасника

 

Э_і = (Ц_і – С_і) / К_і.

 

Різницю (Ц_і – С_і) називають прибутком окремої галузі. Отже, коефіцієнт Э_і дозволяє судити про те, який прибуток отримає окрема галузь на кожну гривну капіталовкладень. Він повинен бути не нижчим нормативного, який визначається відповідно галузевим інструкціям.

Показник, зворотній коефіцієнту загальної економічної ефективності – термін окупності капіталовкладень, тобто

 

Т = К / П.

 

Будівництво об’єкту рахують економічно доцільним, якщо Т< Т_Н.

В гідроенергетиці вартість продукції визначається залежністю

 

Ц_ГЕС = m (aN + bЭ),

де N i Э – потужність і енергія;

a і b – тарифні ставки;

m – коефіцієнт, який враховує втрати в мережах і витрату електро-

енергії на власні потреби.

Тарифні ставки змінюють в залежності від району країни. Визначення вартості електроенергії за двохставочними тарифами є економічним важелем, який стимулює ущільнення графіків навантаження енергосистеми. Добові графіки навантаження промислових підприємств, які споживають однакову кількість енергії, мають різну споживчу потужність.

Задоволення нерівномірності графіка навантаження приводить до пониження коефіцієнта використання обладнання і коефіцієнта корисної дії ГЕС. Тому вартість продукції ГЕС в другому випадку повинна бути вищою, що і враховується введенням тарифу на потужність.

При визначенні загальної економічної ефективності необхідно враховувати негативний ефект заморожування капіталовкладень при будівництві і зміни вартості продукції в часі. Тоді коефіцієнт загальної економічної ефективності

 

`Э<sub>і</sub> = `П_і /`К_і,

 

де `К_і – зведені до базисного року капіталовкладення;

`П_і – прибуток і-ого учасника комплексу.

Зведений прибуток вираховують за такою залежністю

 

 

де d П_t – зміна прибутку в рік t порівняно з попереднім;

m – число років, протягом яких змінюється прибуток;

t_б – базисний рік;

Е₀ – коефіцієнт врахування фактору часу.

Коефіцієнт загальної економічної ефективності ВГК (з n учасниками) з урахуванням фактору часу визначається так

 

 

Література

1. Комплексное использование и охрана водных ресурсов / Под ред.

О.Л. Юшманова/ – М.: Агропромиздат, 1985.

2. Зарубаев Н.В. Комплексное использование водных ресурсов. – Л. Стройиздат, 1976.

3. Грищенко Ю.М. Комплексне використання та охорона водних ресурсів. Рівне, 1997.

4. Гидроэнергетика и комплексное использование водных ресурсов/ Под. ред. Непорожнего П.С./ – М.: Энергоиздат, 1982.