Внесок К.Д. Ушинського в розробку методології та теорії виховного процесу

Період плідної науково-педагогічної і практичної педагогічної діяльності Ушинський К.Д. Ушинського збігся із бурхливим розвитком світової науки, зокрема педагогіки. Найбільш відомі педагоги світу вели дискусії про те, що ж таке педагогіка. Чи є вона самостійною наукою? У чому особливості педагогіки як науки? Які зв’язки педагогіки з іншими науками?

Для К.Д. Ушинського важливим було перш за все довести, що педагогіка не повинна бути виконавицею міністерських інструкцій і вказівок, служницею чиновницької бюрократії. Він заявляв, що педагогіка є "самостійною соціальною галуззю знання... нарівні з іншими науками". Розробляючи проблеми педагогічної науки, він написав праці "Людина як предмет виховання", "Три елементи школи", "Питання про народні школи", "Праця в її психічному і виховному значенні", "Про моральний елемент у вихованні", "Про користь педагогічної літератури", підручники та методичні вказівки до них. Саме цими працями Костянтин Дмитрович заклав міцний фундамент педагогічної науки, чітко визначив її мету і завдання.

Особливу цінність становить його головна робота "Людина як предмет виховання", задумана як підручник з педагогіки. Цей твір став класикою педагогічної думки. Перші два томи опубліковані ще за життя автора. Вони присвячені фізіологічним і психологічним основам навчання і виховання. Третій том, де мала бути викладена система педагогіка та педагогічні настанови, що випливають з положень, розвинених у педагогічній антропології, автор не встиг закінчити, але ряд матеріалів він опублікував у журналах.

Головним завданням, яке ставив педагог, було наукове обґрунтування педагогіки. Тому він звертається до записів фізіології, анатомії, логіки, психології, історії та інших наук. Педагогічні факти він вбачає в об’єктивному стані процесу навчання і виховання. І для того, щоб ці факти стали досвідом, вони повинні бути осмислені, узагальнені.

Дуже важливою була боротьба К.Д. Ушинського проти поверхової, рецептурної педагогіки. Він неодноразово доводив, що головна справа зовсім не у вивченні правил, а в усвідомленні тих наукових основ, з яких ці правила випливають: "Ми не говоримо педагогам - робіть так чи інакше; але кажемо їм: вивчайте закони психологічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, керуючись цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх застосувати". [1] Саме тому Костянтин Дмитрович формулює важливе педагогічне кредо: якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх відношеннях, вона повинна попередньо пізнати її також у всіх відношеннях.

Розробляючи основи вітчизняної педагогічної науки, Костянтин Дмитрович називав педагогіку ще й мистецтвом. Співвідношення науки педагогіки і мистецтва виховання Костянтин Дмитровим розглядав у передмові до першого тому "Педагогічні антропології", статтях "Про користь педагогічної літератури", та "Про народність у громадському вихованні". Розмежування педагогіки як науки, з одного боку, і педагогіки як мистецтва виховання, з іншого, мало місце в тих випадках, які не переслідували іншої мети, окрім вивчення сутності предметів і явищ, вивчення закономірних, об’єктивних. Від волі людини не залежних зв’язків між предметами і явищами

Розділ 2. Ідея гармонійного розвитку людини