Аналіз стану здоров’я учнівської молоді на прикладі захворювання щитовидної залози

 

В результаті аналізу літературних джерел я дійшла висновку, що вміст радіоактивних елементів на Землі не є постійним і залежить від місцевості, де проживає людина, від природного радіаційного фону місцевості, від близькості розташування АЕС біля населених пунктів. Наша місцевість, а саме с.Крупець, знаходиться в 30-км зоні ХАЕС, тому кількість радіоактивних елементів, з якого боку не дивитись, періодично збільшується як в атмосфері, так і в інших оболонках Землі. Одні вчені, енергетики і політичні діячі відстоюють тезу про те, що без атомної енергетики людство не може обійтися; противники АЕС (а їх кількість зросла після аварії на ЧАЕС та розсекречування матеріалів пов’язаних з діяльністю колишнього Мінатоменерго) стверджують, що цей метод одержання енергії повинен бути якомога швидше з огляду на ту шкоду й потенціальну смертельну небезпеку для біосфери, яку він несе.

Так як Крупець розташований поблизу м.Нетішина, де побудована ХАЕС, частина батьків учнів нашого класу працюють саме там. А радіація має таку особливість: все, що стикається з радіоактивним матеріалом саме стає радіоактивним. Крім обладнання на АЕС радіоактивним стає і одяг обслуговуючого персоналу, який потрібно через певний період захоронити на багато років. Але надійних методів зберігання радіоактивних відходів немає. Тому і наші батьки приносять у домівки „радіацію” зі своїми речами, що, звичайно відображається на стані здоров’я дітей, як найбільш чутливої ланки. Кожен з нас чув таке поняття як ендемічний зоб. До зон йододефіциту в Україні відносять такі області як Чернівецька, Львівська, Волинська, Закарпатська, Тернопільська, Рівненська останні з яких є сусідніми з нашою областю. Тому сміливо можна стверджувати, що і в Хмельницькій обл., як частини Полісся, спостерігається йодна недостатність, де кількість природного йоду зменшена. Спектр ЙДЗ у дітей різного віку надзвичайно широкий. У дітей і підлітків дефіцит йоду спричиняє затримку фізичного розвитку, погіршення інтелектуальних здібностей, складності при навчанні в школі, юнацький гіпотиреоз, високу захворюваність і схильність до хронічних захворювань, у дівчат-підлітків – порушення в становленні репродуктивної системи.

Частота і вираженість проявів дефіциту йоду залежить від ступеня важкості, який в різних країнах і навіть окремих регіонах країни може коливатись від незначного до важкого, коли гіпотиреоз розвивається у 7,5 – 13,3% немовлят, а кретинізм – у 0,3 – 13%.

Крім прямого дефіциту йоду існують різноманітні фактори, що спричиняють його відносну недостатність, навіть при його адекватному надходженні в організм людини. Збільшують дефіцит йоду надлишок таких мікроелементів, як кальцій, магній, цинк (зв’язуються з йодом), фтор, хлор, бром (витісняють йод), марганець.

Щитовидна залоза постійно, як губка, накопичує в собі природний йод для нормального функціонування, і в разі його нестачі нагромаджує радіоактивний, що зумовлює збільшення захворюваності від населення серед населення, а особливо дітей.

Через це у школах нашого району щороку восени проводиться поглиблений медичний огляд дітей і підлітків.

Я проводила дослідження стану здоров’я, а саме захворювання щитовидної залози, серед учнів, що навчаються у Крупецькому нвк, Кривинській ЗОШ, Улашанівському нвк. Всі досліджуванні навчальні заклади знаходяться поблизу ХАЕС і розташовані від неї на відстані:

Кривин - 4, Крупець - 11, Улашанівка - 12.

Медичне обстеження учнів у лікаря ендокринолога за останні 3 роки показало такі результати, які відображено у додатках №Г, Д, Ж.

Ці дані я відобразила у вигляді графіків, щоб простежити зміну захворюваності щитовидної залози у досліджуваних шкільних закладах. (Звертатись до додатку №З)

Висновок

 

Згідно аналізу літературних джерел на стан здоров’я населення природні джерела радіації, як такі, не впливають. Погіршення стану здоров’я сприяють штучні джерела радіації, норми яких у різні роки варіюють. Зокрема на стан здоров’я щитовидної залози на різних етапах онтогенезу людини впливають:

1) наявність достатньої кількості природного йоду в конкретній місцевості;

2) вплив шкідливих радіонуклідів йоду після аварії на ЧАЕС;

3) вплив радіонуклідів АЕС, що періодично потрапляють в атмосферу (зокрема у Славутському районі – викиди з ХАЕС).

На основі власних досліджень і спостережень я дійшла висновку, що у досліджуваних навчальних закладах щороку кількість дітей і підлітків, що мають хвороби щитовидної залози збільшується. Це, звичайно, насторожує, тому що велика кількість досліджень у різних країнах світу показала, що більше ніж ⅔ дітей, що мешкають у регіонах з вираженим, помірним і навіть легким дефіцитом йоду у н/с, мають відхилення по різним показникам інтелектуального розвитку. У таких дітей IQ на 10-15% нижче, ніж у їх однолітків, що мешкають у місцевостях з достатнім забезпеченням йодом. Крім того, якщо не проводити йодну профілактику, кожне наступне покоління має коефіцієнт IQ на 10-15 пунктів нижче, ніж попереднє. Це означає, що ~ на 20% стає більше дітей, яким важко навчатися в школі, освоювати нові знання і навики. А це відповідно відбивається на рівні і економічного, і політичного розвитку країн і приводить до наукового і технічного відставання цілих націй.

На Україні вперше була визначена йодна недостатність у різних регіонах у 50-х роках хх ст. У зв’язку з цим проводилась профілактика, яка заключалась у споживанні хворими антиструміну. З 80-х років хх ст., увага до даного питання дещо послабилась, тому і на сьогодні ми маємо зростання кількості захворювань щитовидної залози серед дітей і дорослих.

Проте у світі проблема захворюваності щитовидної залози не знімалась. Тому в Україні у вересні 2002 р. постановою кабінету міністрів в Україні №14/18 від 2002 р. було прийнято державну програму про профілактику йодної недостатності на 2002-2003 роки.

З цього ж 2002 р. по всій Україні працює міжгалузева комплексна програма „Здоров’я нації”, де першим пунктом є проведення профілактики йодної недостатності у населення.

У 2004 р. було прийнято наказ МОЗ України №219-32 від 27.04.2004 р. „Про затвердження плану обстеження репрезентативних груп населення в рамках системи біологічного моніторингу на 2004-2005 р.р.”. У зв’язку з цим у квітні 2005 року у Хмельницькій області рівень йодурії (виділення йоду з сечею) визначали церій – арсенітним методом. Результати лабораторного дослідження йодурії свідчать про недостатній рівень забезпечення йодом різних верств населення в обстежених районах. До районів обстеження був включений і Славутський район. За результатами медичної йодурії м.Хмельницькому відповідає слабка ступінь йододефіциту, Новій Ушиці – слабка ступінь, Славута – середня ступінь.

У відповідності до вимог у Славутському районі проводяться заходи щодо профілактики йододефіцитних захворювань. Існує три основних види йодної профілактики:

1) Масова

2) Індивідуальна

3) Групова

Основною, найефективнішою є масова профілактика. Вона полягає у тому, що все населення країни постійно використовує йодовану сіль в якості носія йоду. Саме суцільне йодування солі, що використовується у харчуванні людей, є головним методом, що рекомендується ВООЗ, МРКЙДЗ для корекції дефіциту йоду у населення.

В країнах, де не проводиться масова йодна профілактика виникає необхідність у проведенні групової та індивідуальної профілактики найбільш уразливим категоріям населення – дітям, підліткам і вагітним жінкам. Групова профілактика проводиться в організованих колективах (у школах, дитячих садах, різних навчальних закладах).

При нестачі природного йоду щитовидна залоза накопичує радіоактивний, який викидається з АЕС. Постає питання, як же вирішити проблему енергетики і забруднення навколишнього середовища внаслідок експлуатації АЕС. У деяких країнах вже пішли шляхом найменшого опору і вже тепер зменшують програми розвитку атомної енергетики, чекаючи досконаліших типів реакторів. Деякі держави (Австрія, Швеція, Філіппіни) взагалі відмовились від АЕС.

На Україні АЕС виробляють електроенергії більше, ніж необхідно для потреб держави. Доведено, що „дешевизна” атомної енергетики – це була свідома фальсифікація. Тому що проектувальники вітчизняних АЕС не включили у вартість „атомного” кіловата такі витрати, як переробка і поховання радіоактивних відходів; кожна АЕС через 20-30 років має бути зупинена і розібрана та похована, тому що радіоактивність її агрегатів перевищить усі допустимі норми (10.12.04. ЗАЕС виповнилося 20 років); вимоги щодо експлуатації АЕС у розвинених країнах набагато серйозніші, ніж на наших; атомна енергетика згубно впливає на біосферу і аварії на АЕС (їх неможливо уникнути на 100%) настільки небезпечні для людства, що відстоювати цей метод отримання енергії не лише неприпустимо, але й аморально.

Проаналізувавши всі дані я пропоную відмовитись від побудови нових АЕС у густонаселених регіонах, відкриття додаткових блоків на існуючих, розробляти більш безпечні заходи щодо збереження цілісності біосфери. Варто розглянути питання про будівництво АЕС під землею, на островах, у сейсмічностійких районах, і хоч це зробить енергію дорожчою, проте зменшить ризик страждань людства. Також необхідно серйозно зайнятися питанням захоронення радіоактивних відходів і, найголовніше, людстві потрібно шукати альтернативні варіанти задоволення потреб в енергії.

Щодо населення, яке проживає в 30км зоні ХАЕС, на мою думку, необхідний посилений контроль за станом здоров’я, особливо за станом здоров’я щитовидної залози від діяльності якої залежить і фізичний і розумовий розвиток майбутнього громадянина України. Необхідно проводити індивідуальну профілактику серед дітей і підлітків, що мають діагноз ДНЗ, створювати їм дієти щодо правильного харчування (особливо у сільській місцевості); надавати пільгові відпочинки на березі моря, де є велика різноманітність морепродуктів багатих на природний йод. І я надіюсь, що дані заходи обов’язково призведуть до зменшення захворюваності щитовидної залози.

Німецькі експерти: „Атомна енергія дешева лиш там, де безпека стоїть на другому місці, і доти, поки людство мириться з тим, що його сьогоднішнє марнотратне ставлення до електроенергії загрожує майбутнім поколінням пекельним радіоактивним жахом”.