Природні джерела радіації

Міністерство освіти і науки України

Мала академія наук України

Славутське районне відділення

Малої академії наук України

Секція: Медицина

 

 

«Вплив екологічних факторів на стан здоров’я учнівської молоді на прикладі захворювань щитовидної залози»

 

 

Роботу виконала

______________

_______________

Учениця 11 класу

Крупецького нвк

Славутського району

Хмельницької області

Науковий керівник

Консультант

Лікар-ендокринолог

Вступ

 

Люди, прозрійте! Праця зробила вас розумними. Земля дала їжу й притулок. Капітал збагатив. Наука повела в майбутнє. Та ви обманюєте себе. Ви йдете в майбутнє мінним полем небезпечних відкриттів. Ви задурили собі голову псевдопрогресом, в якому не зосталося ні грані гуманізму. Вам підсовують безумну технізацію під виглядом науково-технічної революції. Вам повідомляють про надлишок знання, коли ніхто не відає,що буде з планетою завтра, за годину, за хвилину...

Україна отримала у спадок від колишнього Радянського Союзу загальновідомі економічні проблеми, незбалансовану структуру населення, несприятливу ситуацію у сфері охорони здоров’я та несприятливий стан навколишнього середовища, включаючи наслідки Чорнобильської катастрофи. Ми перебуваємо у глибокій екологічній кризі, яка практично охопила всі регіони, галузі народного господарства.

Питання радіаційного забруднення практично не вивчалося до аварії на ЧАЕС, і на сьогодні публікації, які висвітлюють проблеми радіаційного забруднення стосуються в основному досліджень радіаційної ситуації територій, що зазнали впливу аварії на ЧАЕС і майже відсутні публікації присвячені дослідженню радіоекологічного моніторингу інших об’єктів, що являють собою небезпеку, зокрема два енергоблоки ХАЕС. Відомо, що стан здоров’я залежить на 20% від чистоти навколишнього середовища, а в наш час воно забруднене різноманітними хімічними елементами, до яких належать і радіоактивні ізотопи.

На перший погляд стан здоров’я населення є задовільним, але кожен знає, що діти – найбільш вразлива ланка для здоров’я, і тому я вирішила дослідити радіаційне забруднення навколишнього середовища і вплив радіації на здоров’я учнівської молоді. Найбільш вразливою до дії радіації є ендокринна система, тому я вирішила прослідкувати стан здоров’я щитовидної залози серед учнів, які проживають в 30 км зоні ХАЕС.

За загальними даними відомо, що здоровими закінчують школу лише 5-7% учнів. Кожному п’ятому важко засвоювати навчальний матеріал, більш ніж у 5 разів зросла захворюваність підлітків на ендокринні хвороби обміну речовин. Тому вивчення екологічного стану здоров’я учнівської молоді є актуальним на сьогодні і необхідно з’ясувати істинні причини захворюваності і альтернативні шляхи їх вирішення, що і є метою моєї роботи.

Природні джерела радіації

 

Природній радіаційний фон утворюється випромінюванням земної кори, випромінюванням радіонуклідів, які існують в повітрі, воді і їжі, сонячною радіацією та космічними променями. Навіть тіло людини та його внутрішні органи радіоактивні з моменту їх народження. Основні радіоактивні ізотопи, які зустрічаються в гірських породах Землі, - це калій-40, рубідій-87 і члени двох радіоактивних родин, які беруть початок відповідно від урана-238 і торія-232 – довго витривалих ізотопів, котрі ввімкнулися в склад Землі з самого її народження.

Радіоактивний фон складається із космічної радіації і опромінення природних радіоактивних елементів земної кори (урану, радію, торію і ін.). Крім доз зовнішнього опромінення, вони також є джерелами і внутрішнього опромінення населення при потраплянні в організм з повітрям, яке вдихається, їжею і водою таких радіоелементів як калій, радон, вуглевод. Сумарна доза природного фону коливається в широких межах в різних районах Землі, складаючи в середньому 100-200 мбер/рік. На території України є райони, де природній фон істотно вищий середніх рівнів.

Науково-технічний прогрес обумовив збільшення дози природного фону радіації за рахунок широкого використання медичної рентген-радіодіагностики, перебування в сучасних будівлях, у телевізорів, польотів на літаках, забруднення атмосфери при горінні вугілля. Найбільший внесок в ці додаткові дози дають медичні процедури, які в залежності від рівня розвитку країн створюють опромінення від 3 до 600 мбер/рік.

Другим основним по внеску джерелом опромінення є будівельні матеріали, які містять невелике ввімкнення природних радіоелементів і створюючи при перебуванні в приміщеннях протягом року дозу близько 100 мбер. Сумарна додаткова (техногенна) доза в середньому складає 200-400 мбер/рік. Таким чином, в даний час, в умовах технологічного підвищення природного радіоактивного фону кожний житель Землі на протязі всього свого життя щорічно опромінюється дозою в середньому 300-600 мбер, що є звичайним середовищем його перебування в сучасному світі.

Основну частину опромінення населення земної кулі отримує від штучних джерел радіації. Більшість з них такі, що уникнути опромінення майже неможливо. На протязі всієї історії існування Землі різні види опромінення падають на поверхню Землі із космосу і надходять від радіоактивних речовин, які знаходяться в земній корі. Людина піддається опроміненню двома способами. Радіоактивні речовини можуть надходити до організму й опромінювати його зовні; в цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення, якщо вони можуть знаходитися в повітрі, яким дихає людина, в їжі або воді і потрапити всередину організму, такий спосіб опромінення називається внутрішнім.

Опроміненню від штучних джерел радіації піддається кожен житель Землі, однак одні із них отримують більші дози,ніж інші. Це залежить, в частковості, від того де вони живуть.

Земні джерела радіації в сумі відповідальні за більшу частину опромінення, якому піддається людина за рахунок природної радіації. В середньому вони забезпечують більше 5/6 річної ефективної еквівалентної дози, отриманої населенням, в основному внаслідок внутрішнього опромінення. Решту вносять космічні промені, головним чином шляхом внутрішнього опромінення. Людина протягом всього свого життя відчуває вплив природного радіаційного фону. Цивілізація доклала до цього фону додаткову дозу після ядерних випробувань в атмосфері, викидів АЕС та інших реакторів.

 

Космічні промені

 

Радіаційний фон, створюваний космічними променями, дає трохи менше половини зовнішнього опромінення, отриманого населенням від природних джерел радіації. Космічні промені в основному приходять до нас із глибин Всесвіту, але деяка їх частина народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі чи взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи вторинні опромінення і приводячи до утворення різних радіонуклідів.

Немає такого місця на Землі, куди б не падав цей невидимий космічний душ. Але одні ділянки земної поверхні більше піддаються його дії, ніж інші. Північний і Південний полюси отримують більше радіації, ніж екваторіальні області, із-за наявності у Землі магнітного поля, відхиляючого заряджені частинки (з яких в основному і складаються космічні промені). Істотніше, однак, те, що рівень опромінення росте з висотою, оскільки при цьому над нами залишається все менше повітря, граючого роль захисного екрана.

Люди, які живуть на рівні моря, отримують в середньому із-за космічних променів ефективну еквівалентну дозу близько 300 мікрозівертів (мільйонних часток зіверта) в рік; для людей, котрі проживають вище 2000 м над рівнем моря, ця величина в декілька разів більша. Ще більш інтенсивному, хоча й відносно недовгому опроміненню, підлягають екіпажі і пасажири літаків. При підйомі з висоти 4000 м (максимальна висота, на якій розташовані людські поселення: селище шерпів на схилах Евереста) до 12000 м (максимальна висота польоту трансконтинентальних авіалайнерів) рівень опромінення за рахунок космічних променів зростає приблизно в 25 раз і продовжує зростати при подальшому збільшені висоти до 20 000 м (максимальна висота польоту надзвукових реактивних літаків) і вище.

 

Земна радіація

 

Зрозуміло, що рівні земної радіації неоднакові для різних місць земної кулі і залежать від концентрації радіонуклідів в тій чи іншій частині земної кори. В місцях проживання основної маси населення вони приблизно одного порядку. Так, згідно дослідам, проведеним у Франції, ФРН, Італії, Японії та США, приблизно 95% населення цих країн живуть у місцях, де потужність дози опромінення в середньому складає від 0,3 до 0,6 мілізіверта (тисячних зіверта) в рік. Але деякі групи населення отримують значно більші дози опромінення: близько 3% отримує в середньому 1 мілізаверт в рік, а близько 1,5% - більше 1,4 мілізаверта в рік. Є, однак, такі місця, де рівні земної радіації набагато вищі.

Неподалік від міста Посус-ді-Калдас в Бразилії, розташованого в 200 км до півночі від Сан-Паулу, є невелика височина. Як з’ясувалося, тут рівень радіації в 800 разів перевищує середній і досягає 250 мілізавертів в рік. По якимось причинам височина залишилась незаселеною.

На південному-заході Індії, 70 000 людей живуть на вузькій прибережній смузі довжиною 55 км, уздовж якої також тягнуться піски, багаті торієм. Дослідження, захопивши 8513 людей із числа проживаючих на цій території, показали, що дана група отримує в середньому 3,8 мілізіверта в рік на людину. Із них більше 500 людей отримують більше 8,7 мілізіверта в рік. Близько 60 отримує річну дозу, перевищуючу 17 мілізівертів, що в 50 раз більше середньої річної дози опромінення від земних джерел радіації.

Отже, райони з підвищеним рівнем земної радіації є практично в усіх країнах. В Україні – це місто Хмільник, Житомирська, Кіровоградська обл..

По підрахункам НКДАР ООН середня ефективна еквівалентна доза внутрішнього опромінення, яку людина отримує за рік від земних джерел природної радіації, становить приблизно 350 мікрозівертів, це трішки більше середньої індивідуальної дози опромінення із-за радіаційного фону, створеного космічними променями на рівні моря.