Логос — термін арійський

Споконвіку було Слово... Біблія

— Окремо слід сказати про інформаційний підхід аріїв до дійсності. Інформатика навіть для нас — річ нова. Недарма XX століття визначаємо як століття інформатики, яка виступає у трьох іпостасях — як наука, як технологія і як соціальна інфраструктура (каркас штучної "нервової системи" суспільства). Усе це спрямовано на вивчення й використання з метою поступу інформації — головного ресурсу людства на сучасному етапі. Лише нещодавно інформація стала предметом вивчення. Теорія інформації як галузь науки з'явилася лише наприкінці 40-х років. ЕОМ — засіб її технологічного втілення — теж дітище повоєнного періоду. У першому виданні "Большой Советской Энциклопедии", випущеній у 30-ті роки, не було навіть терміна "інформація". Цей термін якщо й вживали, то в "репортерському" розумінні — як вид газетного матеріалу. І лише в останні два десятиріччя з ним стали пов'язувати цілі галузі індустрії й широкомасштабну наукову дисципліну.

Вважається (це важливо підкреслити), що практична інформатика з усіма її комп'ютерними, телекомунікаційними технологіями — це лише зоря нової ери. Це перші несміливі кроки в новий світ, щось на зразок того, що робила авіація на початку XX століття.

І раптом... — знову це "раптом" — виявляється, що принаймні основні елементи інформатики (включаючи теорію інформації і машини для її опрацювання) були відомі людству ще з доантичних часів. Більше того, інформатика застосовувалася досить масштабно, якщо вірити історичним джерелам, які дійшли до нас і які ми лише в останні десятиріччя змогли ідентифікувати.

Наприклад, саме поняття "інформація", в його науковому розумінні, було чи не найголовнішим поняттям античної і доантичної (арійської) науки. Мова йде про "логос", поняття, що прийшло зі сходу і яке філософи, як то кажуть, затягали за два тисячоліття. Лише останнім часом ми зрозуміли, що воно означало насправді. Як тільки не перекладали поняття "логос": "думка", "знання", "ідея", "розум", "визначення", "пояснення" тощо. І кожного разу відчувалася якась неповнота, неточність перекладу. Це не давало змоги зрозуміти Платона, ведичні тексти. Нарешті нещодавно в США за допомогою ЕОМ здійснили ретельну ідентифікацію цього терміна. З'ясувалося, що найближче він стоїть до термінів "число", "слово", "інформація".

"Тепер, — пише Т. В. Васильєва, — термін "логос" перекладаємо як "слово". Після обхідного шляху через розум, визначення, пояснення і т. ін. знову приходимо до того, що "логос є думка, висловлена в мові, думка виголошена" [Васильева Т. В. Беседа о логосе в платоновском "Теэтете" // Платон и его эпоха. — М., 1979.—С. 287]. Та це ж семантична інформація, до розуміння якої західна наука дійшла лише в 50—60-ті роки XX століття!

У діалозі Платона "Тімей" знаходимо докладний виклад проблем кодування (основи теорії інформації), значення котрих швидко зростає в наші дні. А візьмемо провіщення, завбачення жерців. У Месопотамії, Індії існувало два способи їхнього спілкування з божеством: дійовий (оперативний) і магічний. В обох випадках можливі два види відповідей: один бінарний, тобто 'так — ні", другий, заснований на певному коді [Див.: Оппенхейм Л. Древняя Месопотамия. — М., 1990.—С. 17]... Спосіб інформаційного пошуку жерця нічим не відрізнявся від сучасного пошуку, що ґрунтується на використанні бінарної конструкції ("так — ні"), яка стала інформаційною одиницею — бітом. На використанні цієї одиниці ґрунтується вся сучасна комп'ютерна інформатика.

Коли я вже заговорив про комп'ютери, зазначу, що аналіз традиційної буддійської методики навчання медитації виявляє її разючу схожість з алгоритмами, до яких прийшли дослідники штучного інтелекту (ЕОМ 5-го покоління). З'ясувалося також, що давньоіндійська методика неначе призначена для програмного навчання, розрахованого на серійні персональні комп'ютери.

Духовне життя аріїв багато в чому детерміноване не технологіями матеріального виробництва, а існуванням певного світового інформаційного поля, що містило й переносило інформацію про фізичні об'єкти, технологічні й метричні властивості — такі, що могли породжувати космоголографічний ефект. Ідеться про можливості створювати на величезних відстанях за допомогою інформаційного поля зображення (образи) фізичних об'єктів (включаючи "інопланетян").

Наявні джерела дають змогу зробити висновок: вищі жерці індуїзму за допомогою медитаційних прийомів викликали на прямий (візуальний) контакт своїх богів, котрі раптово "виходили з каміння". Тобто йдеться, напевно, про вміння використовувати голографічні властивості вакууму як інформаційного середовища. Сучасній науці ще далеко до такого вміння. І справа тут, скоріше, не в нашому вмінні, а в здатності позаземних цивілізацій викликати голографічні ефекти на космічних відстанях, що ми спостерігаємо нині під час "зустрічей" з інопланетними "суб'єктами". Але чи це справді суб'єкти, чи їх голографічні зображення? Чи не сприймаємо ми знаки за денотати?

Інформатика, як відомо, ґрунтується на обчислювальній математиці з такими її атрибутами, як алгоритми та програми. Все це з'явилося лише в другій половині XX століття (до цього потреби в обчислювальній математиці у нас не було). Так от, бурхливий розвиток прикладної (обчислювальної) математики — своєрідне повторення минулого. Обчислювальна математика потребує спеціального інструментарію, насамперед ЕОМ. Проте за давніх (арійських) часів також були математичні "машини", точніше, обчислювальні пристрої, причому в широкому користуванні. До таких відносять, для прикладу, мегалітичну споруду в Англії — Стоунхендж, єгипетські й давньоіндійські піраміди й храми, а також піраміди доколумбових народів Америки, загадкові фігури в пустелі Наска (Перу) тощо.