Основні екологічні закони

Згідно з новими екологічними довідниками існує близько 40 різних екологічних законів, більшість яких має біоекологічний характер. Це правила природного історичного характеру (внутрішньо стійкі зв'язки природних явищ і процесів), які не мають винятків і не припускають альтернативних тлумачень. Прийнято вважати, що біології закони - це середньостатистичні прояви якихось причинно-зумовлених явищ і не адекватні законам фізики, математики чи хімії.

Потрібно наголосити, що всі закони важливі, вони детально описані в сучасних екологічних і біологічних довідниках. Але ми вважаємо за необхідне навести лише кілька з них для прикладу.

- Біогенетичний закон. Організм в індивідуальному розвитку (онтогенез) повторює (в скороченому і закономірно зміненому вигляді) історичний розвиток виду.

Закон внутрішнього врівноваження. Природна система має внутрішню енергію, речовину, інформацію і динамічні якості, пов'язані між собою настільки, що найменші зміни одного з цих факторів викликають відповідні зміни в інших.

Закон мінімуму (основний закон). Витривалість організму визначається найслабкішою ланкою екологічних проблем, тобто лімітуючим є той екологічний фактор, частка якого близька до необхідного організму чи екосистеми мінімуму, а подальше зниження цього фактора призводить до загибелі організму чи деструкції екосистеми.

Закон відповідності умов середовища генетичній визначеності організму. Вид організму може існувати до того часу і настільки, наскільки його навколишнє середовище співпадає з генетичними можливостями пристосування цього виду до змін середовища. Докорінна перебудова природи небезпечна для нині існуючих видів, у тому числі й для самої людини.

Закон збіднення різнорідної живої речовини. Індивідуальна система, що перебуває в середовищі з рівнем організації нижчим, ніж рівні самої системи, приречена: поступово втрачаючи свою структуру, система через деякий час зникне з середовища.

Закон зниження енергетичної ефективності природного користування. З часом при видобуванні корисної продукції з природних систем на її одиницю витрачається все більша кількість енергії.

Закон біогенної міграції атомів (Вернадського): міграція хімічних елементів на земній поверхні і в біосфері в цілому відбувається або за безпосередньої участі живої речовини, або в середовищі, геохімічні особливості якого (02,С0₂, Н2 та ін.) зумовлені живою речовиною - і тією, що існує сьогодні, і тією що діяла на Землі за всю її геологічну історію.

Закон 10% - середньомаксимальний перехід з одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший, який складає приблизно 10% енергії і, як, правило, не призводить до негативних для екосистем наслідків.

Закон константності (Вернадського) - кількість речовин біосфери (для одного геологічного періоду) є константа.

Закон необоротності (Долло) - організм (популяція, вид) не може повернутися до попереднього стану, вже здійсненого в ряду його предків.

Закон 1% - зміна енергетики природної системи в межах 1%, як правило, не виводить природну систему із врівноваженого стану.

Закон толерантності (Шелфорда) - лімітуючим фактором процвітання організму (виду) може бути як мінімум, так і максимум екологічного фактора, діапазон між якими визначає величину витривалості - толерантності організму.

Американський еколог Баррі Коммнонер у 1974 р. вдало узагальнив екологічні закони, звівши їх до чотирьох:

1)"все пов'язане з усім";

2)"все повинне кудись дітися" (закон збереження енергії);

3)"природа знає краще";

4)"ніщо не дається задарма" (за всі втручання в природні процеси ми змушені будемо розплачуватися).

Слід згадати також важливі екологічні закони, сформульовані в працях відомого американського еколога Д. Чіраса у 1991 - 1993 рр.він підкреслює, що Природа існує вічно (з точки зору людини) й опирається деградації завдяки дії чотирьох екологічних законів:

1) рециклічності або повторного багаторазового використання
найважливіших речовин;

2) постійного відновлення ресурсів;

3) консервативного споживання (коли живі істоти споживають лише те й у такій кількості, що їм необхідно;

4) популяційного контролю (природа не допускає "вибухового"росту популяцій, регулюючи кількісний склад того чи іншого виду шляхом створення відповідних умов для його існування й розмноження).

Найважливішим завданням екології Д. Чірас вважає вивчення структури та функцій екосистеми, їх врівноваженості, або неврівноваженості, тобто причин стабільності й розбалансування екосистем.