Прояви нарцисизму в А. Гітлера за теорією З. Фройда

Всі типові симптоми нарцисичної особистості були у Гітлера в наявності. Він цікавився тільки собою, своїми бажаннями, своїми думками. Він міг до нескінченності міркувати про свої ідеї, своє минуле, свої плани. Світ був для нього реальним лише в тій мірі, в якій він був об'єктом його теорій і задумів. Люди для нього були важливими, тільки тоді, якщо служили йому або їх можна було використовувати. Він завжди знав усе краще за інших. Така впевненість у власних ідеях і побудовах - типова прикмета нарцисизму в його закінченому вигляді.

У своїх судженнях Гітлер спирався в основному на емоції, а не на аналіз і знання. Замість політичних, економічних і соціальних фактів для нього існувала ідеологія. Він вірив в ідеологію, оскільки вона задовольняла його емоційно, а тому вірив і у факти, які в системі цієї ідеології вважалися вірними.

З нарцисизмом у Гітлера було тісно пов'язане повна відсутність інтересу до всього, що особисто йому не могло бути корисним, а також позиція холодного віддалення. З людьми він завжди був холодний і дотримувався дистанції. Його абсолютного нарцисизму відповідала повна відсутність любові, ніжності або здатності співпереживання. Протягом усього життя поруч з ним не було нікого, кого він міг би назвати своїм другом. Жінок Гітлер використовував лише для задоволення свого сексуального потягу та фізичних бажань.

Прояви некрофілії в Адольфа Гітлера згідно з теорією Е. Фромма

Його ранній період характеризується перебуванням у законсервованому просторі маленького мікросвіту проживання, де рівень суспільного тиску традиційно значно вищий, аніж у неосяжному життєвому просторі більшості людей. Він зазнавав пресингу з боку оточення, перебуваючи в умовах досить обмеженого маленького світу, який живе за своїми законами. Гітлер пройшов через постійні зіткнення із батьком, що на тлі підбадьорення й обожнювання матір’ю призвело до важких переживань і суперечливого сприйняття власної ролі, приниження психосексуального характер, початків виникнення некрофілії. Гітлера вони привели до пригніченої сексуальності та мазохістського типу стосунків із жінками, він жадав показати всім свої неймовірні досягнення.

Гітлер, який мав жіночу акцентуацію, кривавих видовищ уникав. Проте не гидував розглядати фотографії знівечених за його розпорядженням колишніх соратників. Він насолоджувався від побаченого. Чужа насильницька смерть його збуджувала - вона була підтвердженням його непохитної влади і можливості виконання найбожевільніших бажань.

Причини формування некрофілії в особистості Гітлера проявляються в схильності до кровозмішення, яка настільки характерна для його дитячого враження від матері. Головним символом матері стала для нього сама Німеччина. Його зацикленість на матері (Німеччині) обумовила його ненависть до "отрути" (євреї і сифіліс), від якої він повинен був Її врятувати, а проте в більш глибоко несвідомому шарі психіки коренилися витіснене бажання до руйнування матері (Німеччини). І він своїми вчинками довів це і реалізував це своє бажання починаючих з 1942 р., коли він вже знав, що війна програна, і до останнього наказу 1945 про повне знищення всіх областей, захопленням супротивником. Він отримував насолоду від кожного дня війни, був задоволеним, коли число жертв збільшувалося. Коли люди не могли ніяк протидіяти владі Гітлера, вони повинні були піддаватися його бажанням, що його дуже радувало, адже він міг робити з ними все, що завгодно. Жінок Гітлер також використовував лише для задоволення фізичного потягу, і робив він це усіма можливими збоченими способами, що було для нього звичним. Саме така поведінка підтверджує гіпотезу про його некрофілію.

Висновок

Аналізуючи життєвий шлях Адольфа Гітлера, розумієш, що у цієї людини було безліч не тільки фізичних хвороб та проблем, а й психологічних. За допомогою психоаналітичних теорій З. Фройда та теорії Е. Фромма можна певним чином пояснити ті чи інші його вчинки. Наявність у Адольфа Едипового комплексу пояснюється його сексуальним потягом до матері та ненавистю до батька у ранньому дитинстві. Також тоді почали закладатись основи нарцисизму. Невдачі при вступі на навчання спричинили його образу на весь світ та приховане бажання помститися, він хотів довести усім що є найкращим. Жінки у його житті ніколи не посідали особливого місця, вони слугували лише для задоволення фізичних потреб, що він робив різноманітними способами, йому подобалося не лише завдавати болю їм, а й коли ті завдавали фізичного болю йому, хоча існують також версії про нетрадиційну орієнтацію Гітлера. Але через власний нарцисизм він ніколи не зміг би полюбити когось так, як любив себе. На рахунок некрофілії, то за допомогою теорії Е. Фромма, зрозуміло, що та і справді мала місце у його житті. Адже жорстоке ведення війни, радість від того що кількість жертв зростає, часте милування фотокартками вбитих і закатованих, "расова теорія" свідчать про її наявність. Дослідження лише деяких проблем у психіці А. Гітлера мене дуже вразило, страшно навіть подумати що ще можна виявити, якщо досліджувати її більш детально.