Міжбюджетні відносини

Міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансовими ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. (Стаття 81)

У новій редакції бюджетного кодексу у видах видатків, джерелах здійснення видатків та забезпечення здійснення видатків концептуальних змін не відбулося. (Статті 82, 83, 84)

Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України. (Стаття 85 ч. 1)

 

Чинна редакція Бюджетного кодексу України

Нова редакція бюджетного кодексу України.

Стаття 85. Передача державою права на здійснення видатків 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 88 – 91 цього Кодексу. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, за винятком державних професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів державної форми власності. При цьому фінансування зазначених навчальних закладів за рахунок коштів місцевих бюджетів може здійснюватися виключно у разі перевиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету.

Стаття 85. Передача державою права на здійснення видатків 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов’язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 8891 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету при відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату. 3. Товари (роботи, послуги), придбані головним розпорядником коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) за рахунок видатків на централізовані заходи відповідно до програмних документів економічного та соціального розвитку, державних цільових програм, можуть бути передані бюджетним установам, які утримуються з інших місцевих бюджетів. Зазначені централізовані заходи здійснюються із дотриманням таких вимог: встановлення головним розпорядником коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) критеріїв визначення обґрунтування потреби у відповідних товарах (роботах, послугах); визначення бюджетними установами потреби у товарах (роботах, послугах) відповідно до встановлених критеріїв; відображення в обліку та звітності бюджетних установ операцій щодо придбання та передачі таких товарів (робіт, послуг).

 

Деякі положення частини 2 статті 85 були замінені у новій редакції Бюджетного кодексу України. Також дана стаття була доповнена частиною 3, яка регулює відносини між головним розпорядником коштів місцевого бюджету та бюджетними установами, які утримуються з інших місцевих бюджетів у питаннях передачі товарів, придбаних за рахунок видатків на централізовані заходи.

Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами не зазнали концептуальних змін у порівнянні з чинною редакцією Бюджетного кодексу України.

До видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на: (стаття 89)

- Державне управління.

В новій редакції Бюджетного кодексу України державне управління включає видатки на: органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та органи місцевого самоврядування районного значення.

- Освіту.

Стаття 89 частина 1 п. 2 – був доповнений підпунктом «д», який відносить до видатків на освіту позашкільну освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми).

- Охорону здоров’я.

До видатків на охорону здоров’я нова редакція Бюджетного кодексу України відносить також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти) (Стаття 89 частина 1 п. 3)

- Соціальний захист та соціальне забезпечення.

Нова редакція БК до державних програм соціального забезпечення відносить також центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професійної реабілітації інвалідів, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги.

До державних програм соціального захисту – допомога малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям, додаткові виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг. Також деталізовано список окремих категорій громадян яким надаються пільги: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; суддям у відставці; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про захист рослин»; громадянам відповідно до пункту «ї» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, частини другої статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім’ям, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); компенсації особам, які згідно із статтями 43 та 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення… (Стаття 89 частина 1 п. 4 б)

- Державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми.

Стаття 89 частина 1 п. 5 виділяє такі структурні одиниці що підпадають під категорію державних культурно-освітніх та театрально-видовищних програм: театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національного, зоопарки загальнодержавного значення державної власності).

Державні програми розвитку фізичної культури і спорту.

Дана категорія не була видозмінена в новій редакції Бюджетного кодексу України.

Міжбюджетні трансферти поділяються на: (Стаття 96)

1) дотацію вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;

2) субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;

3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) додаткові дотації.

 

Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам

Чинна редакція Бюджетного кодексу України

Нова редакція бюджетного кодексу України.

Стаття 97. Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам 1. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам: 1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;     2) субвенція на здійснення програм соціального захисту; 3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою; 4) субвенція на виконання інвестиційних проектів; 5) інші субвенції.

Стаття 97. Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам 1. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:   1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти; 2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів; 3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;     4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою; 5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів); 6) інші додаткові дотації та субвенції.

 

У новій редакції бюджетного кодексу частина 1 статті 97 була доповнена п. 2., який визначає додаткові дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів.

Стаття 97 нової редакції БК була також доповнена частиною другою, четвертою та п’ятою:

2. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 45 днів з дня його прийняття.

Дана частина стверджує, що затвердження порядку та умов надання субвенцій повинно бути здійснено Кабінетом Міністрів України не пізніше 45 днів з дня прийняття закону про державний бюджет України.

4. Голови обласних, районних державних адміністрацій, міські, селищні, сільські голови (виконавчі органи відповідних рад) у міжсесійний період приймають рішення щодо розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансфертів, визначених у законодавчому порядку, за умови делегування їм таких повноважень відповідною місцевою радою з наступним внесенням змін до рішення про місцевий бюджет.

Частина 4 статті 97 зобов’язує голів відповідних міст та рад у міжсесійний період прийняти рішення щодо розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансферів, з подальшим внесенням змін до рішення про місцевий бюджет.

5. Розподіл обсягу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетом Автономної Республіки Крим та обласними бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України, та затверджується законом про Державний бюджет України.

Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетом Автономної Республіки Крим, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетами районів відповідно у таких пропорціях: не більш як 25 відсотків – для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету та не менш як 75 відсотків – для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетів районів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації здійснюють розподіл додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів з урахуванням особливостей депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення і розгалужену мережу бюджетних установ.

Частина 5 статті 97 встановлює, що додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється у пропорції – для бюджетів міст республіканського АРК і обласного значення у розмірі 75%.

 

 

Висновки

З часу прийняття Бюджетного кодексу України (21 червня 2001 року) відбувалися численні зміни в законодавстві, застосування яких доводилося щорічно врегульовувати законом про Державний бюджет України, що призводило до зростання кількості текстових статей Закону та ускладнювало роботу з ним. Тому виникла необхідність унормувати ряд положень Бюджетного кодексу.

Головним завданням удосконалення Бюджетного кодексу України є створення правового підґрунтя, щодо подальшого розвитку середньострокового бюджетного планування, програмно-цільового методу бюджетування, застосування сучасних форм і методів управління бюджетними коштами, державним та місцевим боргом, вдосконалення системи державного фінансового контролю із посиленням відповідальності учасників бюджетного процесу, зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів.

Законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» має на меті створення правових передумов для підвищення результативності та якості управління державними фінансами, а також ефективності та прозорості використання бюджетних коштів. Зміни Бюджетного кодексу України складатимуть правову основу вдосконалення бюджетної системи всіх рівнів, сприятимуть забезпеченню її стабільності та, як наслідок, інвестиційній привабливості України в цілому.

Законопроектом унормовано актуальні для державного і місцевих бюджетів питання, враховано пропозиції органів державної влади та місцевого самоврядування, які накопичились з часу прийняття Бюджетного кодексу України, та зарубіжний досвід побудови бюджетної системи.

Основні положення проекту Закону зводяться до наступного.

Законопроектом передбачено введення нових та уточнення діючих понять і термінів з метою забезпечення універсальності понятійної бази бюджетного законодавства та уникнення подвійного трактування окремих норм.

Враховуючи необхідність підвищення ефективності управління бюджетними коштами та відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів, законопроектом передбачено також уточнення основних функцій головних розпорядників бюджетних коштів.

З метою врегулювання взаємовідносин між законодавчою та виконавчою гілками влади у бюджетному процесі, при визначенні бюджетної політики та бюджетних параметрів на наступний бюджетний період, законопроект передбачає закріплення статусу Декларації цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період, визначення її змісту і терміну прийняття Кабінетом Міністрів України (до 1 квітня року, що передує плановому) та унормовує проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики і прийняття Верховною Радою України відповідних Рекомендацій з цього питання.

Оптимізуються процедури розгляду і прийняття Закону про Державний бюджет України, а саме: визначено два читання, замість існуючих – трьох, що подовжує період його доопрацювання до другого читання Кабінетом Міністрів України спільно з уповноваженими представниками Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Законопроектом запропоновано удосконалити порядок розгляду проектів законів стосовно їх впливу на показники бюджету (зменшення надходжень бюджету та/або збільшення його витрат) та відповідності бюджетному законодавству, встановити порядок набуття чинності законопроектів, прийнятих після 15 липня року, що передує плановому, не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Запровадити механізм середньострокового бюджетного планування та прогнозування, який максимально узгоджується із державним плануванням та прогнозуванням соціально-економічного розвитку, орієнтованого на визначення стратегічних пріоритетних завдань та досягнення конкретних результатів соціально-економічного розвитку; удосконалити застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Зокрема, пропонується вичерпне обґрунтування основних складових програмно-цільового методу бюджетування (бюджетної програми, її результативних показників, паспорту бюджетної програми) та визначення відповідального виконавця, унормовується застосування програмно-цільового методу бюджетування на рівні місцевих бюджетів. Одним із основних елементів такого методу бюджетування визначено оцінку ефективності бюджетних програм та встановлено вимоги щодо її проведення, зокрема головними розпорядниками бюджетних коштів.

Запропоновано упорядковування повноважень органів державної влади з питань бухгалтерського обліку, а саме передбачено застосування єдиних підходів до діяльності бухгалтерських служб, унормування функціональних обов’язків та повноважень головного бухгалтера як керівника бухгалтерської служби, закріплення за Міністерством фінансів регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а за Держказначейством – ведення бухгалтерського обліку виконання бюджетів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, застосування до фондів загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування єдиних методологічних вимог до ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів та кошторисів із поданням її до Міністерства фінансів та Держказначейства, а також у складі квартального та річного звіту про виконання Державного бюджету України.

Запропоновано також удосконалення системи державного внутрішнього контролю та посилення відповідальності учасників бюджетного процесу. Зокрема передбачено запровадження в бюджетних установах внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, конкретизовано їх суть, завдання та механізми функціонування, визначаються види порушень бюджетного законодавства (40 видів), заходи впливу (7 видів) та процедури їх застосування контрольними органами, розмежовано та деталізовано контрольні повноваження органів державної влади, уповноважених на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Проект Бюджетного кодексу доповнено нормами щодо ефективного управління фінансовими ресурсами та боргом. Зокрема, конкретизовано умови та особливості здійснення операцій з державним та місцевим боргом, залученням державних та місцевих запозичень, визначено перелік джерел фінансування дефіциту бюджету.

Для забезпечення стабільності бюджетної системи та створення привабливого інвестиційного клімату держави законопроектом передбачено унормувати на постійній основі окремі норми, які щорічно регулювалися Законом про Державний бюджет України. Зокрема, визначено склад доходів загального фонду державного бюджету, перелік захищених видатків бюджету, процедура перерахування дотацій вирівнювання місцевим бюджетам, конкретизовано субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за державними програмами соціального захисту тощо.