Організація грошових розрахунків кредитної спілки

 

Реалізація ринкових відносин, формування ефективного економічного потенціалу залежить від становлення досконалої і доступної в користуванні системи облікової та аналітичної роботи на всіх рівнях економіки, особливо на мікрорівні, на рівні підприємства. Одним з найбільш "вузьких місць" в системі економічного аналізу є необхідність врахування грошових потоків підприємства, впорядкування облікового та аналітичного процесу цієї ділянки роботи відповідно до міжнародних стандартів обліку та звітності.

Джерелами складання звіту руху грошових потоків підприємства є форми річної звітності: баланс (ф.1), звіт про фінансові результати підприємства та їх використаних (ф.2). Метою складання такої звітності є забезпечення партнерів по господарських зв'язках, акціонерів, інвесторів, інших зацікавлених осіб необхідною інформацією. Одержання такої інформації дає можливість зробити оцінку короткострокової і довгострокової платоспроможності підприємства, його можливості виплачувати дивіденди, покривати позики, визначати потребу в додаткових коштах. Реальною є також можливість виявлення причин відмінностей в показнику прибутку, а також чинників збільшення або зменшення грошових коштів.

У звіті про рух грошових потоків необхідно чітко провести класифікацію грошових коштів та їх еквівалентів. Виходячи зі світової практики, такий звіт повинен містити розділи операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Зокрема, розділ операційної діяльності має відображати величину грошових коштів, які сформували прибуток підприємства від продажу товарів, надання послуг, надходження грошей у вигляді відсотків по наданих кредитах, інвестиціях у цінні папери, виплати грошових коштів як оплату постачальникам, по заробітній платі, податках, процентах за користування кредитами, комунальними послугами.

Аналіз руху грошових потоків може проводитися як внутрішній, так і зовнішній. Дані для аналізу грошових надходжень і їх використання в звітному періоді беруться за квартал, півріччя, рік. Необхідно проводити розрахунок платоспроможності підприємства, вивчення структури витрат його грошових коштів. Якщо є абсолютний приріст надходження всіх грошових коштів, то це свідчить про підвищення ділової активності підприємства, зростання обсягу реалізації продукції, інших надходжень Рівень темпу приросту грошових коштів за ряд років дає можливість зробити висновок про стабільність розвитку. Якщо в результаті проведеного аналізу маємо абсолютний приріст залишку грошових коштів і стабільні або зростаючі темпи його росту в динаміці - це означає, що на підприємстві зростають власні кошти для фінансування поточної діяльності, розширюються можливості вкладення вільних грошових коштів у вільні сфери діяльності. Така інформація с найбільш привабливою для інвесторів.

У динаміці доцільно також проводити аналіз структури грошових коштів. Виходячи з проведеного аналізу, слід зробити певні висновки. Якщо, наприклад надходження грошових коштів від реалізації, готової продукції складає 80% надходжень всіх грошових коштів, а їх витрачання за цей же період складає 20%, то це може свідчити про зроблені раніше великі запаси сировинних ресурсів, матеріалів, про те, що була велика прострочена кредиторська заборгованість, витрачання коштів у інші сфери.

При прямому способі грошовий потік розраховують як різницю між надходженням грошових коштів та витратами, пов'язаними з їх виплатою

Аналіз структури позитивного грошового потоку здійснюється за кожним джерелом надходження грошових коштів (від продажу продукції, необоротних активів тощо) відповідно негативного потоку за напрямами, використання (оплата придбаних товарів, робіт, послуг, необоротних активів, виплати працівникам тощо).

 

Фінансове планування в кредитній спілці

 

Фінансове планування в кредитній спілці являє собою складний процес і включає шість етапів.

На першому етапі аналізують фінансові показники діяльності підприємства за попередній період. Використовують дані фінансової документації: бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, прибуток. Проведений аналіз дозволяє оцінити фінансові результати діяльності підприємства і визначити проблеми, що стоять перед ним.

На другому етапі проводять розробку фінансової стратегії та фінансової політики за основними напрямами фінансової діяльності підприємства, складають основні прогнозні документи, які стосуються перспективних фінансових планів.

На третьому етапі уточнюють і конкретизують основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.

Четвертий етап передбачає ув'язування показників фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними та іншими планами і програмами, що розробляються підприємством.

На п'ятому етапі здійснюють оперативне фінансове планування, яке визначає розробку поточної виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства і впливає на кінцеві фінансові результати його діяльності у цілому.

Процес фінансового планування на підприємстві завершується аналізом і контролем виконання фінансових планів. Цей шостий етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, порівнянні їх із запланованими показниками, виявленні причин відхилень від планових показників, у розробці заходів щодо усунення негативних явищ.

На підприємстві фінансове планування проводиться за трьома основними напрямами: перспективне фінансове планування; поточне фінансове планування; оперативне фінансове планування.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції й темпи розширеного відтворення, воно є головною формою реалізації цілей підприємства.

Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства і прогнозування фінансової діяльності.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, що являє собою втілення стратегії підприємства на ринку. Прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на тривалу перспективу. Прогнозування базується на узагальненні та аналізі наявної інформації з подальшим моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників.

За часом і характером вирішуваних проблем прогнози поділяються: на стратегічні і тактичні; оперативні; короткострокові; середньострокові; довгострокові. Стратегічні прогнози мають на меті передбачити найважливіші параметри формування керованих об'єктів у середньостроковій та більш віддаленій перспективі. Оперативні прогнози призначені для виявлення можливостей для вирішення конкретних проблем стратегічних прогнозів у поточній діяльності та короткостроковій перспективі. Оперативний прогноз має період запобігання до 1 місяця; короткостроковий - від 1 місяця до 1 року; середньостроковий - від 1 до 5 років; довгостроковий - більше 5 років.

За функціональною ознакою (напрямами прогнозування) прогнози поділяються на два види: пошукові (генетичні) і нормативні (темологічні). Пошуковий прогноз-ґрунтується на умовному продовженні в майбутньому тенденції розвитку досліджуваного об'єкта в минулому та теперішньому і відокремлюється від умов (факторів), здатних змінити тенденції розвитку. Нормативний (темологічний) прогноз розробляється на базі заздалегідь визначених цілей. Його завдання полягає у визначенні шляхів і строків досягнення можливих станів об'єкта прогнозування у майбутньому, прийнятих за цілі. Пошуковий прогноз при визначенні майбутнього стану об'єкта прогнозування відштовхується від його минулого і теперішнього. Нормативний прогноз розробляється у зворотному порядку: від заданого стану у майбутньому до існуючих тенденцій та змін у світлі поставленої мети.

Важливим моментом при здійсненні прогнозування виступає визнання факту стабільності зміни показників діяльності підприємства.

Система поточного планування фінансової діяльності підприємства ґрунтується на розробленій фінансовій стратегії та фінансовій політиці за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей вид фінансового планування характеризується розробкою конкретних видів фінансових планів. Вони дають можливість підприємству визначити на поточний період всі джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, а також визначити структуру активів і капіталу фірми на кінець планованого періоду.

За результатами поточного фінансового планування розробляються три основні документи:

план руху грошових коштів;

план звіту про фінансові результати;

план бухгалтерського балансу.

Головною метою розробки цих документів є оцінка фінансового плану підприємства на кінець планованого періоду. Згідно із законодавчими вимогами до звітності за її періодизацією складають поточний фінансовий план на рік з розбивкою по кварталах. Дані, включені у поточні фінансові плани, характеризують такі параметри:

фінансову стратегію підприємства;

результати фінансового аналізу за попередній період;

систему розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат окремих видів ресурсів;

чинну систему оподаткування;

середні ставки кредитного та депозитного процентів на фінансовому ринку тощо.

Оперативне планування доповнює поточне і використовується з метою контролю за надходженням поточної виручки на розрахунковий рахунок і витрачанням наявних фінансових ресурсів. На підприємстві фінансове планування заходів має здійснюватися за рахунок зароблених ним коштів, а це вимагає ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів. Для здійснення оперативного планування фінансової діяльності розробляються комплекси короткострокових планових завдань щодо фінансового забезпечення основних напрямів господарської діяльності підприємства.

Оперативне фінансове планування включає складання та використання платіжного календаря, касового плану і розрахунку потреби у короткостроковому кредиті.

Для складання платіжного календаря необхідно вирішувати такі завдання:

організувати облік погодження у часі грошових надходжень і майбутніх витрат підприємства;

сформувати інформаційну базу щодо руху грошових потоків;

вести щоденний облік змін в інформаційній базі;

аналізувати неплатежі (за сумами та джерелами виникнення), проводити конкретні заходи для їх подолання;

розрахувати потреби у короткостроковому кредиті та активно придбавати позикові кошти;

розрахувати (за сумами і строками) тимчасово вільні грошові кошти підприємства;

аналізувати фінансовий ринок з позиції найбільш надійного та вигідного розміщення тимчасово вільних грошових коштів підприємства.

Під час складання платіжного календаря треба слідкувати за ходом виробництва й реалізації, станом запасів, дебіторської заборгованості з метою запобігання невиконанню фінансового плану. Платіжний календар складають на квартал з розбивкою по місяцях та дрібніших періодах.

У платіжному календарі має бути збалансовано надходження і витрачання коштів. Правильно складений платіжний календар дозволяє виявити фінансові помилки і, таким чином, уникнути фінансових труднощів.

Ознакою погіршення фінансового стану підприємства служить перевищення планованих витрат над очікуваними надходженнями, що означає недостатність власних можливостей для покриття.

Надлишок коштів певною мірою свідчить про фінансову стійкість і платоспроможність підприємства. У табл. 6.6 наведено приблизну форму платіжного календаря.

Разом з платіжним календарем необхідно складати податковий календар, у якому вказувати, коли і які податки відповідно до законодавства має платити підприємство, що дозволяє уникнути прострочень і санкцій. Для деталізації картини можна розробляти платіжні календарі за окремими видами руху коштів.

кредитний спілка фінансовий планування