double arrow

ПРОЕКТУВАННЯ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА


В стратегічному плануванні виділяються чотири основні напрямки дальшого розвитку підприємства :

продукції

2) розроблення (створення) нових видів продукції, тобто розробка, виробництво і продаж нових товарів на вже існуючих для підприємства ринках;

3) розширення ринків збуту, тобто продаж виготовлених товарів на нових ринках;

4) диверсифікація виробничо-збутової діяльності, тобто розробка і виробництво нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках.

тенденцій

Якщо, наприклад, підприємство поставило перед собою завданих дальшого росту, а виготовлена ним продукція добре себе зарекоменду­вала серед споживачів і користується достатньо гнучким попитом, то та­ке підприємство може вибрати для себе стратегію - дальше просування на ринок і тактику - зниження ціни.

Завдання дальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення да­ного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можли­востями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись при­дбати або контролювати інші фірми.




Треба також мати на увазі ще такі особливості поведінки підприємств. Щоб вижити, вони застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають:

- розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на од­ному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів ши­рокого асортименту;

- адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в марке­тинг, пошук можливостей випуску нових товарів для того, щоб опера­тивно реагувати на зміну зовнішнього середовища;

- пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конку­рента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару;

- цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних ре­зервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день".

Після того, як стратегія подальшого розвитку підприємства оста­точно вибрана, вона мас бути перетворена в конкретний оперативний план по маркетингу, виробництву, інвестиціям, прибутку.

Якщо фінансово-господарський стан підприємства визнано пога­ним, розробляються пропозиції стосовно його санації.

Санація підприємства може здійснюватись шляхом:

- погашення боргів підприємства;

- злиття збиткового підприємства з фінансове міцним підприємством;

- переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові;

- випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів;



- продажу майна підприємства-боржника іншому підприємству. При цьому враховуються соціальні наслідки можливого припинення діяльності підприємства або його окремого виробництва;

- інші.

 

 Заходи щодо поліпшення фінансового стану ВАТ «Чексил» .

 

    Так само, як аналіз фінансової підсистеми підприємства припускає комплексну оцінку діяльності всіх аспектів його діяльності, заходи щодо поліпшення фінансового стану припускають вироблення рекомендацій, що стосуються всіх сторін производственно - господарської діяльності підприємства, включаючи виробничу, маркетингову, і власне фінансову підсистему.  

Реорганізація всіх сторін діяльності ОАО «Чексил» припускає :

1) Серйозну постановку маркетингової діяльності підприємства по глибокому і всебічному дослідженню ринків збуту по видах тканин, готового одягу й ін., просування зазначених товарів на ринку.

2) Постановку фінансової функції як в операційної, інвестиційної, так і власне фінансової діяльності з використання сучасних методик керування фінансами

3) Ліквідації всіх технологічних недоліків. ( придбання оптимальної кількості необхідного устаткування),..

4) Упровадження максимально гнучкої системи ціноутворення на ВАТ «Чексил»,

Пристосованої до потреб ринків.

 

 

Керування оборотними активами і поточними зобов'язаннями підприємства.

З проведеного в роботі аналізу можна зробити висновок про те, що однієї із самих гострих проблем підприємства є стан поточних активів і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі показники ліквідності й оборотності, високий розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, що погіршується ситуація в сфері взаємних розрахунків фірми й ін.



Це свідчить як про несприятливість умов зовнішнього економічного, правового фінансового середовища (дефіцит оборотних коштів у покупців і постачальників, дорожнеча і важкоприступність довгострокових кредитів для інвестування виробничої діяльності підприємства, модернізації його технологій і відновлення застарілих основних фондів і ін.). Однак крім об'єктивних проблем функціонування виробничо-господарської діяльності підприємства, очевидні недоліки і прорахунки в керуванні оборотними активами і поточними зобов'язаннями, що, у сполученні з несприятливістю зовнішнього середовища, привели підприємство до досить хитливого фінансового стану.

Виходячи з вищевикладеного, одним з основних заходів щодо поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація керування його оборотними активами.

 

При оптимальному керуванні поточні активи і поточні пасиви можуть змінюватися щодня і вимагають ретельного моніторингу. При дефіциті засобів керування поточними активами погіршується і їхнє використання в іншім місці може виявитися найбільш ефективним (наприклад, зменшення витрат на обслуговування кредитів, проведення довгострокових перспективних фінансових вкладень і ін.).

 В даний час компанія користається кредитами на поповнення оборотних коштів в основному з місцевих джерел. Цьому сприяє наявність на складі величезних запасів готової продукції і товарів, що не призначені під конкретні замовлення.

 







Сейчас читают про: