Рекомендації щодо виходу підприємства з кризової ситуації

Розгляд шляхів виходу зі сформованої ситуації необхідно здійснювати у наведеній нижче черговості, що, на думку автора, посприяє найбільш раціональному використанню фінансових ресурсів і не викличе протиріч пов'язаних з неможливістю вирішити проблеми більш високого порядку, не вирішивши спочатку проблеми нижчого порядку.

Етапи виходу з кризової ситуації для приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер»:

) Зниження суми позикового капіталу. Нормативне значення коефіцієнта співвідношення позикових і власних коштів <1 (див. таблицю 2.3.8). Це означає, що позикових коштів має бути менше 50%, що забезпечить найбільш оптимальне функціонування підприємства. Зниження необхідно здійснювати не різко, щоб одноразовим зниженням не погіршити фінансовий стан підприємства. Можлива розкладка суми на яку необхідно зменшити позиковий капітал в часі. У даному випадку підприємство отримує можливість в довгостроковому періоді скоригувати свою діяльність таким чином, щоб десятивідсоткове або п'ятивідсоткове зменшення було покрито з інших джерел, основним з яких є прибуток. При цьому необхідно не тільки зменшувати суму позикового капіталу, а й нарощувати суму власного. Тобто зменшення суми позикового капіталу повинно бути пов'язане з відповідним збільшенням суми власного капіталу.

) Створення резервів з валового та чистого прибутку. Даний етап тісно переплітається з першим і дозволяє нарощувати суму власного капіталу. Створення резервів сприяє збільшенню величини джерел власних обігових коштів. Дана міра має довгостроковий позитивний ефект.

) Зниження суми запасів. Обслуговування запасів передбачає використання фінансових ресурсів, що лягає на собівартість готової продукції. В результаті продукція користується меншим попитом з одного боку, і підприємство втрачає частину потенційно можливого прибутку з іншого.

) Посилення роботи по стягненню дебіторської заборгованості. До кінця 2011 року частка дебіторської заборгованості в загальній сумі майна склала 12,72%, що в абсолютному вираженні 1 229 587 грн. Сума цих коштів в 2 рази більше суми яку підприємству необхідно погасити за один рік при п'ятирічному зниженні суми позикового капіталу, і в чотири рази при десятирічному зниженні суми позикового капіталу. При успішному стягнення дебіторської заборгованості перші 2 (при п'ятирічному) або 4 (при десятирічному) року щодо зниження суми позикового капіталу можуть бути забезпечені. У разі розпорядження даними коштами відповідно до рекомендацій, викладених у другому етапі (Створення резервів з валового та чистого прибутку) отримаємо: сума позикових коштів складе 5 223 858 грн, а сума власних 4 436 904 грн. Таким чином, ефект даного заходу буде відчутний відразу. Сума розриву між власними і позиковими коштами складе всього 786 954 грн. Використання варіанту розкладки в часі з п'яти або десятирічним строком для даної суми буде ще менш дорого для підприємства. Крім цього позитивним можна назвати підвищення частки грошових коштів, прискорення оборотності оборотних коштів, зростання забезпеченості власними оборотними засобами. Здійснення рефінансування дебіторської заборгованості можливо з використанням форфейтинга. Реалізація даного етапу значно підвищить фінансову стійкість і платоспроможність.

) Прискорення оборотності дебіторської заборгованості. Для усунення виникнення в майбутньому можливості накопичення дебіторської заборгованості необхідно вжити заходів для прискорення її оборотності. Дана міра можлива при зміні політики надання дебіторської заборгованості на консервативну, коли для суми дебіторської заборгованості встановлюється ліміт і перевищення даного ліміту вкрай небажано. Такий захід можлива при наявності безлічі покупців. Для приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер», на мою думку, нинішня ситуація дуже складна саме з причини роботи з одним покупцем. Необхідність розширення клієнтської бази буде розглянута в наступному етапі.

) Розширення клієнтської бази. Пошук нових ринків збуту. Описані вище етапи повинні проводитися паралельно з етапом пошуку нових ринків збуту та розширення клієнтської бази. При цьому поступово налагоджувати зв'язки з новими клієнтами, спочатку виконуючи невеликі замовлення. У разі знаходження вигідних умов нарощувати обсяги виробництва і покращувати власний фінансовий стан.

) Зниження витрат виробництва. Зниження витрат виробництва благотворно впливає на величину прибутку. Прибуток є кінцевою метою операційного циклу. Прибуток впливає на ефективність функціонування підприємства, будучи самої по собі критерієм ефективності функціонування.

) Збільшення обсягів виробництва і реалізації. Даний етап знаходиться в тісній залежності з етапами 6 і 7. Дозволить використовувати виробничі потужності на 100%. При цьому можливий приріст заробітної плати робітників, що не може не відбитися на бажанні працювати краще, підвищуючи при цьому продуктивність праці. Для приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер» робота з кадрами є запорукою успіху у зв'язку зі специфікою виробництва. Якість продукції, обсяги реалізації та виробництва безпосередньо залежать від рівня майстерності швачки.

) Інвестиції. При нинішньому рівні фондоозброєності і рівні морального і фізичного зносу підприємству приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер» необхідно вкладати кошти в нове обладнання. При цьому необхідно враховувати потреби ринку в одязі, ресурсозберігаючі технології, можливість використання персоналу в інших операціях у зв'язку з використанням програмованого обладнання. Даний етап можливий лише після виконання всіх попередніх етапів, коли у підприємства з'являться тимчасово вільні грошові кошти, які можна витратити на інвестиційні цілі. Крім внутрішніх інвестицій приватній виробничо-комерційній фірмі «Адлер» необхідно вкладати кошти в цінні папери або на депозитний рахунок у банку для залучення додаткових доходів.

) Досягнення фінансової та управлінської самостійності. На мій погляд даний етап є кінцевим етапом антикризового управління приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер». Вищенаведені етапи дозволять підприємству збільшити суму чистих активів, тим самим збільшивши його вартість і задовольнивши бажання акціонерів. При цьому можливе досягнення високої фінансової стійкості, платоспроможності і рентабельності. Коли у підприємства з'являться кошти, вони можуть бути інвестовані в нове обладнання або з інших напрямків для отримання прибутку. При цьому реальне внутрішньо інвестування значно підвищить показники роботи підприємства, дозволить заощадити час і матеріал. Поліпшення фінансового стану підприємства дасть можливість здійснення зниження ступеня іноземного впливу.

Необхідно враховувати, що етапи даного плану фінансового оздоровлення підприємства взаємозалежні і випливають один з іншого (рис. 3.1). На кінцевих стадіях, зокрема на стадії інвестування, зниження витрат виробництва, збільшення обсягів виробництва і реалізації може спостерігатися синергетичний ефект.

Реалізація даної програми передбачає довготривалі зусилля. Підприємству не варто орієнтуватися на короткостроковий ефект. Це пов'язано з тим, що необхідно боротися з причинами негативних явищ а не з наслідками. На мою думку, термін виходу з ситуації, що склалася при найсприятливіших обставинах і максимальних зусиллях управлінського персоналу складе не менше п'яти років. Оптимальний термін становить приблизно сім - десять років.

Отже, проаналізувавши основні проблемні місця, мною розроблена програма виходу з ситуації, що склалася. Її основу складають довгострокові зусилля менеджерів, спрямовані на досягнення фінансової та управлінської незалежності. Почати необхідно з створення системи внутрішнього аудиту, діяльність якої буде спрямована на практичну реалізацію антикризового фінансового управління на приватній виробничо-комерційній фірмі «Адлер». Розпочавши зі зниження суми позикового капіталу і підвищивши фінансову стійкість, підприємство повинно направити свої зусилля на створення резервів з валового та чистого прибутку. Наступний етап передбачає зниження суми запасів, що знизить витрати з їх обслуговування.

Рис. 3.1. Взаємовплив етапів антикризового фінансового управління *Джерело: розрахунки автора.

Одним з найбільш важливих етапів, є етап спрямований на посилення роботи по стягненню дебіторської заборгованості. Це пов'язано зі значною сумою коштів «завислих» в обороті. Ці кошти можуть бути використані підприємством як на покриття суми боргу, так і на створення резервів. Прискорення оборотності дебіторської заборгованості також є важливим напрямком діяльності персоналу підприємства, тому що дозволить уникнути проблемних ситуацій в майбутньому. Розширення клієнтської бази, зниження витрат виробництва, збільшення обсягів виробництва і реалізації і вигідне інвестування допоможуть отримати значний обсяг прибутку і створити достатні для реалізації наступного етапу резерви. Зниження ступеня іноземного впливу буде останнім кроком до досягнення фінансово-управлінської незалежності.