Створення Червоної книги України, як державний стан видів рослин і тварин України, що перебувають під загрозою зникнення

Курсова робота

 

На тему:,, Екологія рідких тварин України”

Виконав: Шевченко Дмитро Олегович 233гр.

Перевірила: Моісеєнкова Людмила Володимерівна

 

 

 

Мелітополь 2006р.

План

Вступ

1. Створення Червоної книги, як державного документа про сучасний стан видів рослин і тварин України, що перебувають під загрозою зникнення

1.1 Ссавці

1.2 Птахи

1.3 Плазуни

1.4 Земноводні

1.5 Комахи

1.6 Риби

2. Створення та розташування Українських Заповідників

3. Книга людської совісті

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Так уже склалось в природі, що людина з давніх-давен використовує тварин для своїх потреб. Ще первісні люди полювали на мамонтів, биків, тарпанів, оленів, бобрів та на багатьох інших представників тваринного світу. М’ясо їхнє вона брала собі на їжу, з шкур шила одяг, а з кісток будувала житла та виготовляла знаряддя праці.

Поступово диких тварин приручили: собаки стали охороняти домівку людини, коні додавали людині швидкості в пересуванні, бики спушували землі під посіви, перевозили вантажі, а кози, свині, кури, качки, гуси урізноманітнювали її харчування. Із свого тваринного хазяйства людина також могла одягатися і взуватися - мала все необхідне в себе дома. Та людина не просто приручила диких тварин, а шляхом добору вивела багато цінних порід, поліпшила потрібні їх якості колишніх лісових чи степових мешканців.

Однак мисливство, рибальство й інші форми використання диких тварин протягом усієї історії людства посідало значне місце в економіці людини.

Візьмемо навіть наш час: здавалося б окремо, у добу технічного прогресу, розвитку хімії, особливо коли такого широкого розмаху набуло виробництво синтетичних матеріалів, дикі тварини матимуть дедалі менше значення в житті людини. Одначе, виявляється, це не так. Дикі тварини, з окрема ссавці, птахи, а особливо риби та деякі безхребетні, з плином часу більше й більше використовується людиною для харчування. Дедалі ширше використовують птахів, комахоїдних звірів, хижих комах тощо для боротьби з шкідниками полів, лісів, садів. Вони замінюють хімічні методи боротьби, що призводить до забруднення природного середовища. Розвивається спортивне полювання і рибальство а скільки людей проводить своє дозвілля на природі з вудочкою або рушницею?! Це прекрасний і приємний вид спорту.

Нарешті, селекціонери використовують диких тварин для виведення нових порід або поліпшення існуючих. Інженери, вивчаючи будову органів живих організмів, конструюють різні прилади, які діють за принципом „живих машин”. А скільки тварин служать медицині і розвитку біологічної науки! Перш ніж лікарі зважаться застосувати нові ліки в боротьбі з страшною недугою, їх випробовують у лабораторіях на тваринах. І тут неоціненну допомогу науці приносять собаки, жаби, морські свинки, кролики, мавпи тощо. Тварини перші побували в космосі, торуючи дорогу для людини.

Отже, тварини - супутники нашого життя, і без них ми не можемо обійтися навіть під час відпочинку. Важко уявити собі ліс без пташиного співу, квітучий садок без золотистих бджіл. Як можна, бродячи луками, не побачити барвистого метелика, а в річці, рибалячи, не наловити риби?

Проте людина не завжди замислювалась над тим, що тваринний світ, хоч і поновлюється, усе таки не бездонний, не вичерпний колодязь. Хоча й колодязів таких немає! Коли людей на планеті вже не так багато, як тепер, а засоби полювання були примітивні, діяльність людська в меньшій мірі позначалася на чисельності окремих видів, хоча, у зникненні мамонтів, морських корів, турів та інших диких мешканців нашої планети вона зіграла неостанню роль. Безплановий хижацький спосіб господарювання призвів до того що безповоротно канули в небуття кілька сот видів хребетних тварин, а багато опинилися на грані вимирання.

Рослинний та тваринний світ, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і є чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу. Рослини – найбільш беззахисні перед діяльністю людини, й з урахуванням сучасного стану біосфери їх охорона стала нині найбільш важливим комплексним міжнародним завданням.

Біомаса тварин становить 2% всього живого, але через висовий рівень енергетичних процесів, величезну різноманітність і висову рухливість роль фауни в біосфері дуже велика. Нині налічується близько 2 млн видів тварин (рослин – у 5 разів менше). Найчисельнішою групою є безхребетні, які становлять приблизно 99% біомаси тварин на Землі; їхнє значення в біосфері величезне, особливо в кругообігу речовин і трансформації енергії. Найважливішу роль відіграє найчисленніший тваринний світ.

Тваринний світ – одна з основних складових частин природного середовища і природних багатств нашої Країни. Про це сказано в законі про охорону і використання тваринного світу.

Ссавці, або звірі, становлять велику і різноманітну групу серед тваринного світу нашої країни. Вони живуть скрізь, де є для них їжа та сприятливі умови життя: у лісах, на луках, гірських масивах, у морях, на узбережжях водойм, у сільськогосподарських угіддях, у садах і парках, житлових і господарських будівлях.

Склад диких звірів у природному середовищі, не зважаючи на іноді здавалося б однакові умови життя, неоднаковий. Він залежить від багатьох екологічних умов: особливостей деревостану, наявності чагарникових заростей, трав’яного покриву, температурних умов, вологості повітря, висоти снігового покриву, складу ґрунту тощо.

У наш час дуже часто домінуючу роль у розселенні звірів відіграють зміни людиною природного середовища, що примушує тварин пристосовуватися до нових умов існування або мігрувати. Є тварини, які не витримують змінених умов і гинуть. Тому кількість окремих звірів у природі невелика.

На будову і спосіб життя звірів вплинули умови навколишнього середовища. Наприклад, ссавці, які живуть під землею, мають слабо розвинутий зір, зате в них добре розвинені органи, які дають їм можливість швидко пристосовуватися в ґрунті (лапи, зуби). У них відсутні вушні раковини, коротке хутро вільно прилягає до тіла в перед і назад, що сприяє вільному пересуванню в підземних ходах. У звірів, які живуть у воді, кінцівки перетворилися на плавці або ласти, тіло обтічної форми, волосяний покрив короткий і жорсткий або його немає зовсім. Від переохолодження їх захищає товстий підшкірний шар жиру.

 Тварини, які ведуть напівводяний спосіб життя, також мають відповідні пристосування (обтічну форму тіла, густий волосяний покрив, який не намокає, на лапах перетинки).

Серед звірів є й такі які можуть швидко й довго літати, полювати в темряві за допомогою ультразвукової ехолокації. Це кажани.

Різноманітні і фізіологічні пристосування ссавців – різна швидкість засвоювання їжі і зимова сплячка та ін.

Будова та спосіб життя ссавців визначає значення їх у житті людини. Ссавці є джерелом промислової і лікарської сировини, харчових та інших продуктів, необхідних для народного господарства. Хутрові звіру дають народному господарству цінне хутро, деяких з них розводять на звірофермах, м’ясо диких копитних використовується як їжа.

Крім користі, окремі види диких звірів завдають і шкоду. Наприклад, дуже шкодять сільському господарству мишовидні гризуни, які в роки масового розмноження знищують значну частину врожаю. Не менш шкідливі ссавці для людини як джерело небезпечних хвороб. Звірі впливають також на процеси лісовідновлення, формування трав’янистого покриву та структури ґрунту.

Людство, стурбоване долею тваринного світу вдарило на сполох. Треба врятувати гинучи види! Збереження усіх видів тварин і рослин має велике наукове і практичне значення. І хто знає, які ще організми стануть у пригоді людини як селекційний матеріал для виведення нових високопродуктивних порід тварин або продуктами харчування, ліками, моделями для побудови нових апаратів і приладів?

Тому міжнародний союз охорони природи виніс рішення про створення „Червоної книги фактів”, туди заносяться рідкісні і зникаючі види тварин різних континентів. Використання диких звірів пов’язане з охороною і збагаченням нашої фауни. Рідкісні види тварин охороняється у заповідниках та інших заповідних ділянках. У 1948 році при ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони щезаючих видів рослин і тварин, а згодом – Міжнародну Червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання, а в 1976р. Рада міністрів УРСР ухвалила створити „Червону книгу УРСР”. У 1982 році Закон про Червону книгу прийнято і в Україні. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську діяльність. Проводять роботи, що сприяють відновленню зникаючих видів.

Створення Червоної книги України, як державний стан видів рослин і тварин України, що перебувають під загрозою зникнення

Червона книга України є основним документом, у якому мустится узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення, та заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення.

До червоної книги України заносять види тварин, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходиться під загрозою зникнення.

Занесені до Червоної книги України види тварин підлягають особливій охороні на всій території України. Організація збереження видів тварин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування, створення належних умов для розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші державні органи, на які законодавствам України та Республіки Криму покладено здійснення функцій у цій сфері.

Охорона та відтворення видів тварин занесених до Червоної книги України, забезпечується шляхом: встановлення особливого правового статусу видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення. Створення на територіях, де вони оселені (зростають), та на шляхах міграції, системи заповідних та інших об’єктів, Що особливо охороняються. Створення банків їх генофонду, розведення у спеціально створених умов (зоологічних парках, розплідниках). Проведення широкої виховної роботи серед населення; встановлення підвищеної кримінальної, адміністративної та матеріальної відповідальності за знищення чи пошкодження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері та за рахунок здійснення інших заходів.

Україна бере активну участь у міжнародному співробітництві з охорони біологічного різноманіття, збереження видів тварин, що перебувають під загрозою зникнення, шляхом укладання та виконання вимог відповідних двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод, організації біосферних заповідників, створення на територіях, суміжних з іншими державами, міжнародних заповідників, заказників та інших заповідних об’єктів, проведення спільних наукових досліджень, обміну їх результатами, здійснення інших заходів.

У залежності від стану та ступеня загрози для популяції видів тварин, занесених до Червоної книги України, вони поділяють на такі категорії:

Зниклі:

Види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня буді-яка інформація про їх існування у дикій природі;

Зникаючі:

Види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають ае їх стан;

Вразливі:

Види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорій „зникаючих”, якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;

Рідкісні:

Види, популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії „зникаючих” чи „вразливих”, хоча їм і загрожує небезпека;

Невизначені:

Види, про які відомо, що вони відносяться до категорії „зникаючих”, „вразливих” чи „рідкісних”, однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазнаючи категорій вони відносяться - відсутня;

Недостатньо відомі:

Види, які можна було б віднести до однієї з вище перерахованих категорій, однак у зв’язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається не визначеним;

Відновлені:

Види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.

У Червоній книзі України про кожний із видів тварин занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, поширення, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження в неволі заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформацій. У Книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин і рослин.

Ведення Червоної книги України покладається на Міністерство охорони навколишнього середовища України. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної комісії з питань Червоної книги України покладається на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Підставою для занесення до Червоної книги України певного виду тварин є дані про чисельність та її динаміку, ареал і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття термінових заходів для їх охорони.

Пропозиція про занесення до Червоної книги України видів тварин можуть вносити відповідні науково-дослідні установи, державні і громадські організації, окремі фахівці, науковці.

Пропозиції мають включати наукове обґрунтування необхідності занесення виду тварин чи рослин до Червоної книги України, відомості про його поширення, необхідні заходи щодо збереження і відтворення у природних чи спеціально створених умовах.

Експертиза та узагальнення пропозицій щодо занесення видів тварин і рослин до Червоної книги України здійснюється Національною комісією з питань Червоної книги України.

Рішення про занесення видів тварин і рослин до Червоної книги України приймається Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Види тварин занесені до Червоної книги України, які в результаті вжитих природоохоронних заходів та не підставці наукових досліджень визнані такими, що знаходяться поза загрозою зникнення, підлягають вилученню з Червоної книги України. Пропозиції про вилучення розглядаються у тому ж порядку, що і в разі занесення видів до Червоної книги України.

Добування видів тварин занесених до Червоної книги України, їх гнізд, яєць, здійснюється у випадкових випадках лише з науковими і селекційними цілями, у тому числі для розмноження у спеціально створених умовах за дозволом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Такі дозволи видаються науковим організаціям та іншим установам, завдання яких щодо виконання робіт з видами, занесеними до Червоної книги України, визначені відповідними державними науковими програмами.

Форми клопотання щодо добування видів тварин занесених до Червоної книги України, та дозволу на таке добування, порядок дії таких дозволів визначаються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Ведення Червоної книги України фінансується за рахунок державного бюджету України.

Заходи щодо охорони та відтворення видів тварин занесених до Червоної книги України, фінансуються за рахунок державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, місцевих бюджетів та інших коштів.

Державний контроль за додержанням вимог щодо охорони та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Особи, винні у порушенні вимог охорони та відтворення видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, притягаються до адміністративної, матеріальної, кримінальної та іншої відповідальності відповідно до законодавства України.

Шкода, заподіяна незаконним добуванням або знищенням чи пошкодженням тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, а також розміри компенсацій за добування цих видів визначаються в установленому порядку за таксами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відомості щодо змісту Червоної книги України, стану занесених до неї видів тварин підлягають широкому обнародуванню, в тому числі через засоби масової інформації, доведення до відома підприємства й організацій.

Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги України не рідше одного разу на 10 років.

Наукові та інші установи, підприємства, організації та громадяни повідомляють Міністерству охорони навколишнього с природного середовища України наявну у них інформацію про поширення, чисельність, стан видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, та негайно інформує про факти їх знищення, пошкодження, загибелі чи захворювання.