2020-04-20
363
· Розрахунок валових викидів небезпечних речовин в атмосферу при спалюванні вугілля в котельній та в кузничному горні
1. Розрахунок викидів твердих речовин
Валовий викид j-ої забруднюючої речовини Е j, т, яке поступає в атмосферу з димовими газами енергетичної установки за проміжок часу Р, визначається як сума валових викидів цієї речовини при спалюванні різних видів палива, в тому числі і під час їх одночасного спалювання:
деEj – валовий викид j-ої забруднюючої речовини під час спалювання і-го палива за проміжок часу Р, т;
Kji – показник емісії j-ої забруднюючої речовини для і-го палива, г/ГДж;
Bi – витрати і-го палива за проміжок часу Р, т;
(Qir)і – нижня робоча теплота горіння і-го палива, МДж/кг.
Показник емісії для речовин у вигляді суспензивних твердих часток визначається як специфічний та визначається по формулі:
де а ун – частки золи, яка уноситься з котла у вигляді летючої золи, середнє значення дорівнює 0,07;
Ar – масовий зміст золи у паливі на робочу масу, дорівнює 36%;
|
|
|
q 4 – втрата теплоти, зв'язана з механічним недопалюванням палива, неQir перевищує 10%;
Qіr – нижня теплота спалювання палива, дорівнює 22,2 МДж/кг;
Qc – теплота спалювання вуглецю до вуглекислого газу, яка дорівнює 32,68 МДж/кг;
η зу – ефективність очищення димових газів від твердих часток.
Показник емісії твердих часток для даної котельної дорівнює:
Валовий викид твердих часток складає:
Ист.№1 – ЕТВ=10-6*1150*1300*22,2=33,189 т/рік
Ист.№2 – ЕТВ=10-6*1921,3595*7193*22,2=306,812 т/рік
Ист.№3 – ЕТВ=10-6*4195,1081*7*22,2=0,652 т/рік
2. Розрахунок викидів оксиду вуглецю
Валовий викид оксиду вуглецю визначається по формулі:
Де КСО – показник емісії оксиду вуглецю, який залежить від виду палива, потужності енергетичної установки та технології спалювання, для вугілля дорівнює 121 г/ГДж.
Ист.№1 – ЕСО= 10-6*121*1300*22,2=3,492 т/рік
Ист.№2 – ЕСО= 10-6*121*7193*22,2=19,322 т/рік
Ист.№3 – ЕСО= 10-6*121*7*22,2=0,019 т/рік
3. Розрахунок викидів серністого ангідриду
Валовий викид серністого ангідриду визначається по формулі:
Де КSO2 – показник емісії, г/ГДж, оксидів сірки SO2 та SO3, в перерахунку на диоксид сірки, які викидаються в атмосферу з димовими газами, являється специфічним та розраховується по формулі:
Де Sr – зміст сірки в паливі на робочу масу, дорівнює 1%;
η 1 – ефективність зв'язування сірки золою або сорбентом в енергетичній установці, дорівнює 0,1;
η 2 – ефективність очищення димових газів від оксидів сірки, дорівнює 0;
β – коефіцієнт роботи установки по очищенню сірки, дорівнює 0.
Валовий викид серністого ангідриду буде дорівнювати:
Ист.№1– ЕSO2= 10-6*2594,5946*1300*22,2=74,88 т/рік
|
|
|
Ист.№2– Е SO2= 10-6*2594,5946*7193*22,2=414,317 т/рік
Ист.№3– Е SO2= 10-6*2594,5946*7*22,2=0,403 т/рік
4. Розрахунок викидів двоокиси азоту
Під час спалювання органічного палива утворюються оксиди азоту, викиди яких визначаються у перерахунку на NO2. Показник емісії оксидів азоту КNO2, г/ГДж, з урахуванням методів по зменшенню викидів визначається по наступній формулі:
де (КNOх)0 – показник емісії оксидів азоту без урахування методів по зменшенню викидів, для вугілля дорівнює 100 г/ГДж;
f H – ступінь зменшення викидів NOх під час роботи при низькому навантаженні;
η 1 – ефективність первинних методів зменшення викидів, дорівнює 0;
η 2 – ефективність вторинних методів, дорівнює 0;
β – коефіцієнт роботи азотоочисної установки, дорівнює 0.
Qф – фактична теплова потужність енергетичної установки, 11,7 МВт;
Qн – номінальна теплова потужність енергетичної установки, 16,7 МВт;
Z – емпіричний коефіцієнт, який залежить від виду енергетичної установки, її потужності, палива та ін.
Валовий викид оксидів азоту визначається по формулі, т/рік:
Валовий викид оксидів азоту дорівнює:
Ист.№1– ЕNO2= 10-6*66.4*1300*22,2=1.916 т/рік
Ист.№2– ЕNO2= 10-6*66.4*7193*22,2=10.603 т/рік
Ист.№3– ЕNO2= 10-6*66.4*7*22,2=0.0103 т/рік
· Розрахунок валових викидів небезпечних речовин в атмосферу відкритими складами вугілля
Розрахунок викидів небезпечних речовин виконаний згідно з «Галузевою методикою».
Викиди небезпечних речовин в атмосферу відкритими складами вугілля визначається як сума викидів при формуванні складів та при здуванні з їх поверхні.
1. Кількість твердих часток, які виділяються у процесі формування відкритих складів вугілля, визначається по формулі:
де К0 – коефіцієнт, який враховує вологість матеріалу;
К1 – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру;
К4 – коефіцієнт, який враховує ступінь захищеності вузла від зовнішніх дій;
К5 – коефіцієнт, який враховує висоту пересипання матеріалу;
qудск – удільне виділення твердих часток з тонни вугілля, яке поступає на склад;
k – ефективність використовуваних засобів боротьби з пилом.
2. Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, які виділяються в процесі формування складу:
Де ПГ – максимальна кількість вугілля, яке поступає на склад, т/год.
3. Кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля, визначається по формулі:
К6 – коефіцієнт, який враховує профіль поверхні матеріалу, що складується;
Sш – площа основи штабелів, м2.
4. Для розрахунку нормативів ГДВ:
· Розрахунки викидів
Для складу вугілля приймається: швидкість вітру 5 м/с та вологості вугілля 6,0%; на промплощадці склад вугілля відкритий з обох сторін.
Нижче наведені значення розрахункових коефіцієнтів для джерела викидів (ист.№6008):
К0=0,7П=15000
К1=1,2ПГ=150
К4=0,6qудск=3
К5=0,7Sш3500
К6=1,4
1. Кількість твердих часток, які виділяються в процесі формування відкритих складів вугілля
2. Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, які виділяються в процесі формування складу:
3. Кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля:
4. Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля:
5. Сумарна кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля:
М=0,016+2,223=2,239 т/рік
6. Сумарна кількість твердих часток, що здуваються з поверхні відкритих складів вугілля для розрахунку нормативів ГДВ:
Мн=0,0441+0,0706=0,1147 г/с
· Розрахунок валових викидів небезпечних речовин в атмосферу, які виділяються при формуванні відвалів та які здуваються з їх поверхні
Розрахунок викидів небезпечних речовин від породних відвалів виконаний згідно з «Галузевою методикою розрахунку кількості підходящих, впійманих та викиданих в атмосферу небезпечних речовин підприємствами по видобутку та переробки вугілля».
|
|
|
Розрахунок викидів твердих часток
Викиди твердих часток в атмосферу відвалами визначається як сума викидів при формуванні відвалів та при здуванні часток з пиляної поверхні відвалів.
1. Кількість твердих часток, які виділяються при формуванні відвалів
Кількість твердих часток (т/рік), які виділяються при формуванні відвалів визначається по формулі:
Де К0 – коефіцієнт, який враховує вологість матеріалу (табл.3.3);
К1 – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (табл.3.4);
qуд0 - удільне виділення твердих часток з 1м3 породи, яка подається у відвал, г/м3 (табл.3.5);
П – кількість породи, яка подається у відвал, м3/рік;
п – ефективність використовуваних засобів боротьби з пилом, долі одиниць.
Таблиця 3.3
| Вологість матеріалу, % | К0 |
| До 0,5 | 2,0 |
| 0,5-1,0 | 1,5 |
| 1,0-3,0 | 1,3 |
| 3,0-5,0 | 1,2 |
| 5,0-7,0 | 1,0 |
| 7,0-8,0 | 0,7 |
| 8,0-9,0 | 0,3 |
| 9,0-10,0 | 0,2 |
| Більше 10,0 | 0,1 |
Залежність коефіцієнта К1 від швидкості вітру.
Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, що виділяються при формуванні породного відвалу (г/с):
Пr – максимальна кількість породи, що поступає у відвал (м3/год).
2. Кількість твердих часток, які здуваються з поверхні породного відвалу:
Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні породних відвалів визначається по формулі:
К2 – коефіцієнт, який враховує ефективність здування твердих часток, дорівнює:
1,0 – для діючих відвалів;
0,2 – у перші три роки після припинення експлуатації;
0,1 – у наступні роки до повного озеленення.
S0 – площа пиляної поверхні, м2;
W0 – удільна здуваність твердих часток з пиляної поверхні відвалу (приймається 0,1*10-6кг/м2);
Г – коефіцієнт подрібнювання гірської маси (приймається 0,1);
Тс – річна кількість днів зі стійким сніговим покривом.
Удільне виділення твердих часток при формуванні відвалів.
|
|
|
Таблиця 3.4
| Найменування обладнання | Удільне виділення твердих часток, qуд0, г/м3 |
| Відвалоутворення плоских відвалів | |
| Драглайн ЕШ-15/90, ЕШ-20/90 | 18,0 |
| Драглайн ЕШ-10/70 | 26,6 |
| Драглайн ЕШ-4/40, ЕШ-6/45, ЕШ-5/45 | 64,0 |
| Від валоутворювач ОШР-5250/190 | 2,7 |
| Бульдозер | 5,6 |
| Завантаження автосамосвала | 10,0 |
| Завантаження думпкара | 10,0 |
| Відвалоутворювання відвалів | 20,0 |
Для розрахунку нормативів ГДВ кількість здаваних з поверхні породного відвалу твердих часток:
· Розрахунок викидів небезпечних речовин від породних відвалів шахтодільниці №1
1. На шахтодільниці №1 мається плоский діючий негорящий породний відвал. Порода доставляється автосамосвалами та планується бульдозером. За 2002 рік у відвал вивезено 100000 м3 породи зі середньою вологістю 6,0%. Максимальна кількість породи, що поступає у відвал упродовж години, складає 11,0 м3. Площа пиляної поверхні відвала дорівнює 70 тис.м2. Для місцевості, де розміщений відвал, характерні: часто повторювана швидкість вітру 4,8 м/с та 236 днів зі стійким сніговим покривом, дощами або штилями.
Кількість твердих часток, що виділяються при формуванні відвала:
Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні породного відвалу:
Викид твердих часток (пилу вуглепородного) з даного відвалу:
2. На балансі шахти знаходяться також два недіючих не горящих породних відвалів – породні відвали промплощадки №1 та №3.
Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні цих породних відвалів:
Ист.№6004 - 
Ист.№6005 - 
