Відчуження як риса сучасної культури

Гуманістичні теорії розвитку культури Е.Фромма і А.Маслоу

По Фромму, культурне, людське починається там, де кінчається природне, і воно корениться в специфіці людського існування, у відносинах людини до миру й суспільства, культурі в цілому. Подвійність людини як природної й надприродної істоти визначає основну історичну дихотомію разом із прагненням людини як мислячої істоти до волі й незалежності в ньому живе потреба до безпеки (втеча від волі), задоволення якого приймає в історії різні форми. Сполучною ланкою між індивідом і культурою служить соціальний характер. Пануючим типом такого характеру обумовлюється своєрідність культури. У формуванні соціального характеру Фромм значну роль відводить страху, що витісняє в несвідоме риси, несумісні з культурними нормами даного суспільства.

Е. Фромм думає, що людина як біологічна істота боїться смерті, а як культурна - самотності. Історичні форми соціального характеру Е. Фромм зв'язує з типами відчуження. Поняття відчуження має важливе значення при аналізі конкретних типів соціального характеру в європейській культурі раннього капіталізму й більше пізніх епох. Е. Фромм виділяє накопичуваний тип, що сполучить у собі скнарість, завзятість і педантизм; експлуататорський тип, що реалізує себе лише через руйнування об'єкта своїх відносин, і пасивний тип, що характеризує індивідів на протилежному суспільному полюсі розвитку. Самим же головним у зміні культури нової епохи (капіталізм) Э. Фромм уважає зміни психологічного відношення людей до миру, основний зміст яких - відчуження.

У процесі культурних змін, що відбувалися в Європі в XV - XVI ст. і трохи пізніше, людина стала більше незалежною і вільною, «але при цьому вона звільняється від зв'язків, що дали їй почуття впевненості й приналежності до якоїсь спільності. Вона уже не може прожити все життя в тісному куту, центром якого була вона сама: світ став безмежним і загрозливим... ЇЇ відносини з побратимами, у кожному з яких вона бачить можливого конкурента, придбали характер відчуженості й ворожості; вона вільна - це значить вона самотня, ізольована, їй загрожують із усіх боків... Рай втрачений назавжди; індивід стоїть один, віч-на-віч із усім миром, безмежним і загрозливої. Нова воля неминуче викликає відчуття непевності й безсилля, сумніву, самітності й тривоги».

З розвитком ринкових відносин почуття ізоляції й безпорадності лише підсилюються. «Конкретні зв'язки одного індивіда з іншим, - пише Е. Фромм, - втратили ясний людський зміст, придбали характер маніпуляцій, де людина розглядається як засіб. У всіх суспільних і особистих відносинах панує закон ринку... Людина продає не тільки товари, він продає самого себе й відчуває себе товаром».

Сучасну індустріальну культуру другої половини XX в. Е. Фромм уважав суспільством тотального відчуження, що породили ринковий тип соціального характеру, що позбавлений внутрішньої орієнтації. Йому властиві помилкові емоції, ідолізація, перекручене почуття любові й багатий набір невротичних патологій, пов'язаних з безглуздим, органічним (бездуховним) існуванням.

«Здорове» суспільство, гуманістичне орієнтована, а не репресивна культура повинні задовольняти екзистенціальні потреби людини. До них у першу чергу ставиться безкорислива любов (як ідеальна форма спілкування) у якості єдиної розумної відповіді на всі питання людського існування. Любов - це специфічне світорозуміння в області мислення. У діяльному аспекті вона виражається у вигляді творчості й самореалізації, у почуттєвому плані - відчуття єдності з іншою людиною й природою. За еталон почуттєвої любові Е. Фромм бере відносини, що виникають між родителями й дітьми, безкорисливу прихильність.

Ще одна екзистенціальна потреба людини - потреба у творчості як глибинна властивість людської природи, активна здатність до перетворення миру, створення миру духовних цінностей. Важливої є й потреба людини в глибоких коріннях. Вона може бути реалізована у формі батьківської любові, а також відчуття приналежності до роду культури.

Істотним аспектом життєдіяльності людей є прагнення до уподібнення, ідентифікації, пошуку об'єкта шанування. Е. Фромм неодноразово використовував у своїх роботах образ індивіда, «занедбаного» у мир, що губиться в «самотній юрбі» і нужденного в ціннісній орієнтації для того, щоб зрозуміти самого себе. Потребою людини є також прагнення пізнати зміст навколишньої дійсності, свого місця у світі.

Реалізація цих екзистенціальних потреб-здатностей можлива в новому типі культури, що досягається шляхом трансформації - бюрократично керованого суспільства, у якому максимум виробництва й споживання є самоціллю... у гуманістичне суспільство, при якому соціальний пристрій підлеглий цілям повного розвитку людини й всіх його здатностей. У тому числі здатностей любити й мислити.

Як ідеальна модель, первинного організаційного рівня культури Е. Фромм пропонує «комунитарні спільності» людей, які знають один одного, тобто не анонімне суспільство, властиве сучасній культурі, а спільність знайомих один з одним людей (явище, характерне для традиційної культури).

Для виділення різних типів суспільств Е. Фромм звертається до досліджень культур М. Мид, Р. Бенедикт, Дж. Мердока. На підставі конструктивності - деструктивності (миролюбства - агресивності) він виділяв три типи культур. По суті, це три моделі можливої організації життя людей, їхньої культури. Перший тип, або система A - життєстверджуючі суспільства найбільш цікаві для нас. У цій системі всі ідеали, звичаї й вдачі спрямовані на збереження й розвиток життя у всіх сферах суспільства. Ворожість, насильство, жорстокість проявляються рідко, репресивні інститути майже відсутні. Тілесні покарання дітей не практикуються, діти виховуються в дусі дружелюбності й кооперації. Відношення до сексу позитивне й спокійне. Основна ідея цього типу спільності - колективізм. Майже не виявляються у відкритій формі заздрість, марнославство й жадібність. Чоловіки й жінки мають рівні права. В особистій власності перебувають тільки предмети індивідуального побуту. У міжособистісних відносинах переважає надійність, довіру, обов'язковість. У цілому в цій культурі переважає настрій комфортності, дуже рідкі депресії.