Ієрархія потреб А. Маслоу

Гуманістична концепція А. Маслоу - це пошуки синтезу, своєрідна антропологія, загальфілософська концепція, у центрі якої - живий, що розвивається людина з його внутрішнім миром, повним переживань, міркувань, почуттів і прагнень. Маслоу думав, що його концепція - «філософія природи людини», новий погляд на людину, «нова загальна розуміюча філософія життя», застосовна до будь-якої області людського знання, до будь-якої професії, до будь-яких соціальних інститутів: родині, утворенню, релігії й т.д.

Ієрархія основних потреб людини, запропонована Маслоу, була вперше опублікована в журналі «Психологічний огляд» в 1943 р. Американський психолог виділяв п'ять рівнів потреб: фізіологічні; безпеки й самозбереження; спілкування й любові; самоствердження й визнання; самоактуалізації.

Потреби одночасно є й цілями людини, тобто вони динамічні. Фізіологічні потреби (голод, спрага й т.д.) необхідні для функціонування організму. Потреба в самозбереженні, безпеці, світі також найважливіша умова людського існування на рівні індивіда, спільності, людства в цілому.

Прагнення до спілкування з людьми й до любові Маслоу вважав невід'ємною якістю людини, відсутність подібних потреб - патологією. «Хто сказав, - запитував Маслоу, - що недолік любові менш важливий, чим недолік вітамінів?» При цьому психолог-гуманіст підкреслював, що любов - це не синонім сексу. Секс він відносить до фізіологічних потреб, сексуальне поводження підлегле любові й прихильності як найбільш розвиненим формам взаємодії людей. Проявом потреб цього ж типу є необхідність спілкування людини з іншими людьми, без якого він не може існувати ні органічно (фізіологічно), ні духовно.

Всі люди прагнуть до самоствердження, визнанню. А. Маслоу підрозділяв цей рівень потреб на два види: бажання самоствердитися, досягти в обраній області діяльності волі й незалежності; прагнення до досягнення престижу, визнання в очах навколишніх.

Нарешті, вищою потребою А. Маслоу вважав самоактуалізацію - бажання самовираження, реалізації своїх потенційних здатностей і безперервне вдосконалювання їх. Це потреба у творчості й красі. «Це не тільки кінцевий стан, але й процес актуалізації своїх можливостей». Це потреба в праці, для людей зникає поділ «праця - радість». Самоактуалізація - це «праця заради того, щоб зробити добре те, що людина хоче зробити... Людина завжди хоче бути... настільки гарним, наскільки він може бути».

Одним з моментів самоактуалізації є вищі переживання - здатність побачити мир з дитячою безпосередністю. Це радість творчості, що поєднує вченого, художника, винахідника, - «миті екстазу, які не можна купити...».

Проблеми, сформульовані А. Маслоу і його послідовниками наприкінці 60-х років, а саме: реалізація потенційних можливостей, актуалізація схованих резервів людського організму, вивчення поводження людини в екстремальних умовах - стали предметом різнобічних досліджень психологічної антропології, нейробіології, біохімії, космічній психології й іншим наукам у наступні роки.

Сюди ставляться й проблеми вселяння, дослідження можливостей народної медицини, здатностей людини контролювати процеси, що відбуваються в його організмі, тобто такі, які стали предметом не тільки науки, але масового інтересу наприкінці 80 - початку 90-х років за рубежем і в нашій країні. Не випадково в наше століття сверхстрессів і перенапруг, нервових зривів значну й стабілізуючу роль грає психотерапія. Різні форми групової психотерапії, розроблені в гуманістичній психології, в основному виконують дві функції - розвивають здатності людини, що не знайшли застосування в рамках трудового процесу, і знімають стрес, викликаний темпом розвитку індустріального суспільства.

Вплив теорії мотивацій А. Маслоу на різні сфери людської діяльності іноді називають непомітною революцією. І цьому є вагомі підстави, тому що зміни торкнулися фундаментальні аспекти відтворення людини в суспільстві, зокрема, утворення, організацію трудової діяльності, різні форми групової терапії, що сприяють зняттю стресу, а також службовці особистісному росту, новий підхід до медицини.

Тим самим охоплюються різні аспекти функціонування людини в єдності його душі й тіла. А. Маслоу надавав фундаментального значення вдосконалюванню особистості, змінам у галузі освіти. Гуманістичний підхід підкреслював важливість емоційно-афективної сторони в утворенні, у формуванні інтересу до знань, у розвитку творчих здатностей, необхідність не авторитарного підходу до способів викладання.

Щире навчання, думає Маслоу, повинне навчити бачити, чути й створювати красу духу й природи. «Одна із цілей утворення - навчити тому, що життя гарне». У гуманістичній психології були розроблені різні форми й техніка актуалізації здатностей. Немаловажне значення мало прилучення до вищих переживань, використання змінених станів свідомості.

Природним продовженням і логічним доповненням представляється застосування принципів теорії А. Маслоу до керування й організації виробництва. Це одержало відбиття як у фундаментальних дослідженнях з теорії керування, так і в практичній діяльності ряду провідних фірм США, таких, як «Кодак», «Леви Страус» і інших, прагнучих максимально використовувати потенційні здатності працівників. На думку ряду вчених, у тому числі автора післямови до книги «Мотивація й особистість» Р. Коха, теорія Маслоу багато в чому стала фундаментом для концепції економічного розвитку Японії в 70 - 80-е роки.