Соціальна небезпека пияцтва і алкоголізму

Львів - 2006

Зміст

 

Актуальність теми

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Соціальна небезпека пияцтва і алкоголізму

1.2 Алкоголізм - гостра медична проблема

1.3 Перетворення етилового алкоголю в печінці

1.4 Фармакологічні аспекти лікування алкоголізму

1.5 Засоби для корекції порушень при алкоголізмі, токсико - та наркоманіях

1.6 Використання препаратів дисульфіраму в комплексному лікуванні залежності від алкоголю

1.7 Історія становлення препарату "Тетлонг-250"

1.8 Фізичні та хімічні властивості „Тетлонгу-250”

1.9 "Тетлонг-250" - новий фармацевтичний препарат для лікування наркоманії і алкоголізму

1.10 Недоліки застосування традиційних лікарських форм дисульфіраму - еспераль-імплант, тетурам, антабус

1.11 Переваги ін’єкційних пролонгів дисульфіраму

Розділ 2. Експериментальна частина

2.1 Дослідження реакцій комплексоутворення дисульфіраму: наукове обґрунтування і розробка методу

2.2 Ідентифікація "Тетлонгу-250" за допомогою методу хроматографії в тонкому шарі сорбенту

2.3 Кількісне визначення "Тетлонгу-250" фотоколориметричним методом

2.3.1 Наукове обґрунтування і розробка методу

2.3.2 Побудова калібрувального графіка

2.4 Методика кількісного визначення „Тетлонгу-250" (дисульфіраму) в біологічних об‘єктах

2.4.1 Підготовка проби

2.4.2 Опис методики

2.5 Дослідження елімінації препарату „Тетлонг-250” в білих щурів ри одноразовому внутрішньом‘язевому введенні

Загальні висновки

Список літератури

 

Актуальність теми

 

Проблема боротьби з алкоголізмом займає важливе місце в соціальному плані оздоровлення населення України.

Значне поширення вживання спиртних напоїв пов’язане з ейфоруючою їх дією, що сприяє лише покращенню психологічних контактів.

За даними обласного наркологічного диспансеру у Львівській області в 2004 році на обліку було зареєстровано 32340 хворих на алкоголізм, з них проліковано 4 311 чоловік, а в 2005 році ця цифра становила 32293 чоловіка і 6557 чоловік відповідно. Тільки з цих даних видно, наскільки актуальною є дана проблема.

Засоби для лікування алкоголізму широко використовуються в наркологічній і психіатричній практиці. Важливим аспектом використання цієї групи препаратів є їх відносна безпечність при лікуванні хворих у лікувальних установах, що характеризується відношенням: ефективність/ризик і зовсім невисока безпечність їх використання в амбулаторних умовах та при самостійному лікуванні. Відомий досить широкий спектр побічних ефектів цих лікарських засобів: гепатотоксичний, кардіотоксичний, нейротоксичний, нефротоксичний та алергічний. Окрім того, хворий може просто померти від звичайного передозування цих засобів при самостійному лікуванні і вживанні алкоголю.

В цьому плані "Тетлонг-250" є одним з найбільш ефективних і надійних сучасних засобів, що використовуються при лікуванні алкоголізму, як в гострому періоді, так і в періоді реабілітації як підтримуючий середник.

Разом з тим методи хіміко-токсикологічного аналізу "Тетлонгу-250", як і інших засобів проти алкоголізму, вивчені недостатньо. Відсутні надійні методи ідентифікації та кількісного визначення "Тетлонгу-250", неопрацьованими залишаються методи виділення препарату з крові та сечі, а тому - відсутні методи контролю лікування хворих препаратами від алкоголізму (особливо дисульфірамом у таблетках при самостійному лікуванні).

Звідси випливає, що вивчення методів хіміко-токсикологічного аналізу "Тетлонгу-250" є актуальним.

Мета та завдання дослідження

Метою наших досліджень є опрацювання методів хіміко-токсикологічного аналізу препарату "Тетлонг-250".

Для вирішення цієї мети теми поставлено такі завдання:

Вивчити умови ідентифікації препарату за допомогою хроматографії в тонкому шарі сорбенту.

Дослідити можливість реакції комплексоутворення препарату з іонами металів.

Розробити і опрацювати методики ідентифікації і кількісного визначення препарату "Тетлонг-250" в об’єктах біологічного походження (сечі, крові).

Дослідити елімінацію препарату "Тетлонг-250" за розробленою методикою після одноразового введення його білим щурам.

Наукова новизна роботи

Опрацьовано нові реакції ідентифікації препарату "Тетлонг-250", придатні для виявлення його і кількісного визначення в об’єктах біологічного походження (в крові, сечі), а саме:

досліджено умови комплексоутворення препарату з іонами металів;

досліджено спектри вбирання утворених комплексних сполук;

проведено хроматографічне дослідження препарату і його основного метаболіту в тонкому шарі сорбенту;

розроблено методику виділення препарату і його основного метаболіту з біологічних об’єктів для його ідентифікації і кількісного визначення.

Практичне значення роботи

Складені і опрацьовані методики виділення дисульфіраму - діючої речовини "Тетлонгу-250" з крові та сечі, ідентифікації та кількісного визначення його у вигляді основного метаболіту можуть бути придатні і рекомендовані для використання в токсикологічних лабораторіях судово-медичних експертиз і клінічних лабораторіях для проведення експрес-діагностики можливих гострих отруєнь при передозуванні препарату "дисульфірам" в таблетках з метою надання кваліфікованої медичної допомоги, а також - контролю за лікуванням.

Розділ 1. Огляд літератури

Соціальна небезпека пияцтва і алкоголізму

 

За багато століть до нашої ери людям були відомі напої, що викликають сп’яніння. Готували їх із зернових культур, картоплі, буряка, плодів, ягід, меду та ін.

І лише у VI-VII століттях в арабських країнах навчились отримувати з виноградного вина чистий спирт, якому дали назву "аль-коголь", що означає "дещо тонке", "задурманююче". А в середньовічній Європі спирт спочатку називали "аква віта", тобто "вода життя". Однак, при ближчому знайомстві з ним було виявлено його згубну дію на організм людини і ті наслідки, які він викликає. Тому його заслужено стали називати "водою горя" та "водою смерті", і ще в глибоку давнину старались боротися з виробництвом таких напоїв і їх вживанням. І тим не менше, в цьому ж середньовіччі вживання алкоголю - пияцтво вважалось ознакою сили і мужності рицарів, їх геройством за вміння багато пити і їсти, хоча їх пізніше піддавали публічному тілесному покаранню, відсилаючи їх на галери, відрізали вуха і заливали в горло розплавлений свинець. Та, незважаючи на такі жорстокі тортури ще в давнину за вживання алкоголю, пияцтво досі не припинилось. Навпаки, його виробництво стало нелегально поширюватись, особливо в селах у вигляді самогону. Величезна руйнівна шкода, яку завдає алкоголь здоров’ю людини, значні матеріальні втрати від пияцтва сьогодні не викликають сумніву [42, 44, 45].

Більше того, за даними ВООЗ, швидке зростання виробництва алкогольних напоїв, все більш їх поширення, їх згубна дія на організм людей перетворили пияцтво і алкоголізм тепер у серйозну соціальну і медико-біологічну проблему [2, 9, 43, 55].

В країнах Європи, наприклад, вживання алкоголю за останні 20 років збільшилось на 50-300%, причому з загрозливою швидкістю воно стало поширюватись серед жінок і дітей-підлітків [2, 17].

До соціальних наслідків пияцтва і алкоголізму слід віднести:

скорочення життя людини в середньому на 15-20 років у порівнянні до людей, що не зловживають алкоголем. Алкоголізм, як причина смерті, в усьому світі займає нині третє місце після онко- і серцевосудинних захворювань, до яких він також має пряме відношення;

із-за вини хворих на алкоголізм постійно страждають сім’ї, нерідко вони розпадаються;

алкогольна інтоксикація організму людини, як правило, призводить до народження фізично і психічно неповноцінних дітей, до деградації особистості;

алкоголізм призводить до аварій і нещасних випадків на виробництві, до ДТП, до службових зловживань, до необдуманих дій, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність і т.д.;

алкоголізм призводить до різкого зниження захисних сил організму (імунітету), внаслідок чого такі люди піддаються підвищеного ризику до захворювань туберкульозом та на ВІЛ-інфекцію;

алкоголізм прискорює скочування людини до наркоманії.