Страхування майна громадян

Страхування майна громадян проводиться на випадок знищення, загибелі, втрати чи ушкодження майна громадян у результаті стихійних лих, нещасливих випадків і інших несприятливих подій. Під майном громадян розуміються предмети домашнього меблювання, побуту і споживання, які використовуються в особистому господарстві і призначені для задоволення побутових і культурних потреб родини.

Об’єктом майнового страхування громадян не можуть бути документи, цінні папери, грошові знаки, рукописи, колекції, унікальні й антикварні предмети, вироби з дорогоцінних металів, каменів, предмети релігійного культу і т.д.

У майновому страхуванні громадян розрізняють наступні групи об’єктів:

1) будівлі;

2) предмети домашньої обстановки;

3) тварини;

4) транспортні засоби.

Страхування будівель, що належать громадянам, – вид майнового страхування, який проводиться в обов’язковій і добровільній формі. У сучасних умовах проводиться добровільне страхування у доповненні до обов’язкового. Страхуванню підлягають будівлі (житлові будинки, садові будиночки, дачі, господарські будівлі), що належать громадянам на правах особистої власності, поставлені на постійне місце, що мають і стіни і дах. Не можуть бути застраховані старі будівлі, якщо вони не використовуються для господарських потреб, а також будівлі, адреса власників яких невідома.

При страхуванні будівель страховими випадками є: знищення чи ушкодження майна в результаті пожежі, вибуху, удару блискавки, повені, землетрусу, бурі, урагану, цунамі, зливи, граду, обвалу, зсуву, паводка, селю, виходу підґрунтових вод, незвичайних для даної місцевості тривалих дощів і рясних снігопадів, аварій опалювальної системи, водопровідної і каналізаційної мереж, а також розбирання будівель чи перенос їх на інше місце для припинення поширення пожежі.

Майно вважається застрахованим по постійному місцеві проживання страхувальника. Договір може бути укладений терміном від 2-х до 11 місяців і від одного до п’яти років.

Послідовність визначення збитку і страхового відшкодування:

1) встановлення факту загибелі чи ушкодження майна;

2) визначення причини нанесення збитку і рішення питання про наявність страхового чи не страхового випадку;

3) встановлення постраждалих об’єктів і належності застрахованого майна;

4) розрахунок суми збитку і страхового відшкодування.

Збиток визначається на підставі акта і прикладених до нього документів, що підтверджують факт настання страхового випадку.

- Страхування особистих автомобілів.

Вартість послуги страхування по ризиках каско (“повне авто каско”) – від 4,5% до 8,5% вартості легкового автомобіля в рік. Для вантажних машин ця ціна: 2 – 3,4% вартості. При цьому для легкових автомобілів франшиза звичайно коливається від 0,5% до 1,2% страхової суми, чи від 100 до 500 у.е. Для вантажних автомобілів – EUR 1500 – 2500. До речі, для ризику “Викрадення” страховик може установити окрему франшизу. Її розмір – від 3 – 4% для вантажівок і від 6% до 15% для легкових автомобілів різного класу.

Страхова програма “Авто каско” містить у собі наступні ризики:

– дорожньо-транспортний випадок;

– крадіжка автомобіля, його окремих деталей, вузлів, агрегатів;

– пожежа, самозаймання;

– стихійне лихо і дія нездоланної сили (буря, шторм, удар блискавки, падіння дерев, напад звірів);

– влучення каменів, падіння предметів;

– протиправні дії третіх осіб (ПДТО);

– збиток при спробі розкрадання транспортного засобу.

При цьому автомобіль можна застрахувати тільки від ДТП чи, наприклад, тільки від стихійного лиха. Але окремо від викрадення (крадіжки) страховики звичайно не страхують – це страхування було б занадто збитковим. Цей ризик продається в пакеті з іншими, наприклад, “ДТП” чи “Пожежа”.

Автомобіль може бути застрахований тільки в тому випадку, якщо він справний і пройшов техогляд у встановлений термін. Не страхуються машини, що знаходяться в експлуатації більш 10 – 15 років, що мають серйозні ушкодження і значну корозію, які використовуються з метою, не передбаченою заводською конструкцією. Багаж автомобіля на страхування звичайно не приймається.

По ризику “Викрадення” автомобіль повинний бути обладнаний сигналізацією. На зношені чи недорогі автомобілі допускається установка електронної сигналізації (яка блокує запуск двигуна) з постійним кодом, але звичайно страховики вимагають наявності сигналізації з перемінним чи плаваючим кодом. На дорогих іномарках можуть зажадати установити протиугінний механічний пристрій, що блокує, і зробити маркірування деталей і вузлів машини. У деяких страховиків вимоги ще більш жорсткі – у випадку викрадення машини з немаркованими деталями і вузлами він може виплатити 80% страхової суми. Якщо страхувальник ставить на автомобіль додаткові пристрої проти викрадення, крім необхідних страховиком, останній зменшує тариф по ризику “Викрадення”. У період дії договору страхування страховик вправі перевірити технічний стан автомобіля, його частин і самої сигналізації.

Стандартний термін дії страхового поліса “Авто каско” – один рік. За бажанням клієнта автомобіль може бути застрахований на термін від 15 днів до 11 місяців. Але це не завжди вигідно для покупця поліса. Адже, відповідно до загальноприйнятих норм, терміну страхування три місяці відповідає 0,5 розміру річного тарифу, а шість місяців – 0,7 річної тарифної ставки.

Розрахунок тарифу на “Авто каско” розробляється на основі даних про стаж водія, обсягу двигуна, наявності пристроїв проти крадіжки, умови збереження авто, обраному ризику, розміру франшизи. В автострахуванні звичайно застосовується безумовна франшиза. Можлива оплата страховки частками: 50% вартості відразу, а іншу суму – через 3 місяці або застрахувати автомобіль на половину його вартості з відповідним зменшенням страхової суми.

Якщо клієнт продовжує договір, страховик, як правило, застосовує систему “знижка-надбавка”. Вона дає можливість страхувальникам одержати знижку до страхового тарифу на термін дії поліса. Розмір знижки може досягати 50% (по 10% за кожний рік), надбавка може досягати 30% і навіть 50% (у залежності від розміру і частоти збитків).

Загальний ліміт відповідальності страховика встановлюється за домовленістю сторін у розмірі: або ринкової вартості автомобіля на дату підписання договору, або балансової вартості з урахуванням зносу, або іншої суми в рамках реальної вартості автомобіля. Відповідальність страховика може бути обмежена визначеним відсотком.

Додаткове устаткування (магнітофон, кондиціонер, вбудований телефон) необхідно застрахувати по окремій програмі “додаткове устаткування автомобіля”. Страховка оформляється по тим же ризикам, що і каско, включаючи ризик крадіжки. Звичайна її ціна 5 – 8% вартості устаткування.

Для оформлення поліса необхідні: паспорт і водійське посвідчення власника (користувача за дорученням), техпаспорт і сама машина для огляду. Якщо автомобіль новий, за основу береться його початкова ринкова вартість, визначена по документах (договір куплі-продажу, міни, доручення) чи каталогах. Якщо машина старше двох років, її вартість визначається з урахуванням зносу. При цьому складається акт оцінки (або співробітником страхової компанії, або сертифікованим оцінювачем). У середньому за перший рік експлуатації вартість автомобіля з урахуванням зносу зменшується на 15 – 20%, за другий – 12 – 15%, за третій 10 – 15%, за кожен наступний – на 5 – 7%.

Оцінка автомобіля здійснюється або при укладанні договору страхування, або при настанні страхової події. При оцінці страхова компанія орієнтується на вартість, заявлену клієнтом. Якщо експертна оцінка вартості транспортного засобу здійснюється після аварії, її оплачує замовник. Страхові компанії оплачують витрати на проведення незалежної експертної оцінки вартості ушкодженого транспортного засобу. У випадку незгоди клієнт бере на себе замовлення й оплату повторної експертизи. Вартість експертизи ушкодженого автомобіля 150 – 250 грн.

Страхова компанія може відмовити у виплаті страхового відшкодування при знищенні, ушкодженні, викраденні автомобіля чи його окремих частин і деталей через гниття, корозії та ін. через збереження його в несприятливих умовах, при використанні страхувальником транспортного засобу в аварійному стані, при керуванні особою без прав чи у стані алкогольного сп’яніння, наркотиків, при непокорі владі, здійсненні карних дій, за винятком тих, котрі пов’язані з порушенням ПДР.

При настанні ДТП клієнт повинний мати необхідне письмове свідоцтво збитків, підписане представниками ДАІ чи міліції.

Страхові компанії відшкодовують вартість ремонтних робіт (включаючи доставку розбитого автомобіля до техстанції), матеріалів і запчастин тільки по випадках, визнаних страховими, а також оплачують роботи з усунення прихованих дефектів, викликаних страховим випадком і які проявилися після ремонту.

Не включаються в суму відшкодування, зокрема: вартість техогляду, різних удосконалень і інших робіт, не пов’язаних з нанесенням збитку автомобілю. Необхідною умовою для здійснення виплат по ризику “Викрадення” є відкриття кримінальної справи по факті викрадення машини, закінчення попереднього слідства (його термін звичайно складає два місяці).

Висновок

 

У процесі виконання контрольної роботи ми ознайомилися з майновим страхуванням в Україні, а саме з:

- страхуванням майна підприємств;

- страхуванням майна в сільськогосподарському виробництві;

- транспортним страхуванням;

- страхуванням електронних баз даних і програм комп’ютерних систем;

- страхуванням підприємницьких ризиків;

- страхуванням майна громадян.

Також були розглянуто декілька прикладів відносно майнового страхування.

Література

 

1. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування”//Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 листопада.

2. Законодавство України про страхування//Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – 464 с.

3. Автострахование: теория, практика и зарубежный опыт: Специальное приложение к журналу “Финансы”. – М.: Финансы, 2005. – 225 с.

4. Александров А.А. Страхование. – М.: ПРИОР, 2008. – 186с.

5. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 2007. – 216с.

6. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Страхование. Учебник. –СПб.: Питер, 2001. – 256с.

7. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 192 с.

8. Біленчук Д.П., Біленчук П.Д., Залетов О.М., Кліменко Н.I. Страхове право України: Підручник. – К.: Атіка, 2009. – 368 с.

9. Бирюков Б.М. Страхование автомобиля. – М.: ПРИОР, 2009. – 128с.

10. Воблый К.Г. Основы экономии страхования. – М.: Анкил, 2005. – 228 с.

11. Кашенко О.Л., Борисова В.А. Соціально-економічні основи страхування. Навчальний посібник. Суми: Університетська книга, 2009. – 252 с.

12. Крутик А.Б., Никитина Т.В. Организация страхового дела: Учебное пособие. – СПб.: Изд. дом “Бизнесс-пресса”, 2009. – 304 с.

13. Лемер Ж. Автомобильное страхование. Актуарные модели. – М.: Янус, 2008.

14. Основы страховой деятельности: Учебник/Отв. ред. проф. Т.А. Федорова. – М.: БЕК, 2009. – 776 с.

15. Практикум по страховому делу/Под ред. проф. В.И. Рябикина. – М.: Финстатинформ, 2008. – 72 с.

16. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 400с.

17. Страхование грузов и ответственности перевозчика. – СПб. – Выбор, 2009. – 264 с.

18. Страхование в промышленности (Опыт страхового рынка ФРГ) М.: Анкил, 2003. –123с.

19. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С.С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.

20. Страхування. Навч.-метод. посібник / За заг. ред. О.О. Гаманкової. – К.: КНЕУ, 2000. –120с.

21. Шахов В.В. Страхование. Учебник для вузов. – М.: Страховой полис: ЮНИТИ, 2007. – 311 с.

22. Шахов В.В. Введение в страхование: Учеб. пособие. 2-е изд. – М.: Финансы и статистика, 2009. – 288 с.

23. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги. – К.: ІЕУГП, 2000. – 268 с.

24. Шихов А.К. Страхование. Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. –431с.

25. Янишен В. Система личного страхования в Украине//Предпринимательство, хозяйство и право. – 2007. – № 10. – С. 24 –30.