Вивчення малих фольклорних жанрів

Методика початкового навчання не передбачає окремих уроків для опрацювання малих фольклорних жанрів, таких як загадки, прислів’я, скоромовки. Вони вводяться в тканину уроку як супровідний матеріал, хоч і важливий, необхідний для роботи з молодшими школярами.

Загадки, прислів’я, скоромовки урізноманітнюють прийоми навчальної роботи. Вони вносяться до навчального процесу елементи гри, що психічно виправдано в навчанні дітей 6-10 років. Їх слід використовувати як дидактичний матеріал при вдосконаленні техніки читання, виробленні літературної вимови. Нарешті, вони становлять суттєвий елемент розвитку мовлення і мислення.[36]

“Прислів’я, - за словами К.Ушинського, - являє собою маленьку розумову задачу”. Зміст кожного прислів’я відображає погляди народу на природу, людей, значення всіх явищ життя[37]. Учням визначення прислів’я треба дати у загальних рисах, наголошуючи на тому, що прислів’я – це вислів, який у вигляді ритмічно побудованого і навіть заримованого речення передає багатовікові спостереження народу над поведінкою людей і навколишньою природою, виражаючи їх у вигляді мудрого узагальненого повчання, наприклад: “Друзі пізнаються в біді”, “Під лежачий камінь вода не тече”.

Розкрити таку властивість прислів’я можна на багатьох прикладах. Так, в азербайджанській народній казці “Сім лозин” йдеться про те, як в одного чоловіку було семеро синів. І були вони нерозлийвода. А коли поженилися, кожен звив своє гніздо й відцурався від інших. Тоді батько, зібравши їх, попросив принести по гранатовій лозині. Принесені лозини батько зв’язав і дав їм, щоб кожен спробував переламати пучок. Ніхто цього зробити не зміг. Тоді батько дав кожному по лозині. Окремі лозини, звичайно, були поламані. Батько зробив висновок: “Якщо ви триматиметеся купи, ніхто вас зламати не зможе, як оці сім лозин”.

- Так в житті буває завжди, - говорить вчитель. – Дружба дає щастя людям. У народі тому й говорять: “Щасливо там жити, де вміють дружити”. Такий вислів називають прислів’ям. Прислів’я – це народна мудрість.[38]

Із скоромовками і загадками діти ознайомлюються ще в дошкільному віці. Скоромовки вводяться як елемент вироблення орфоепічних норм, як засіб розвитку дихання, від якого залежить виразність читання і декламування. Скоромовку прочитують кілька разів: мовчки для ознайомлення; вголос – для колективної роботи над усвідомленням змісту. Спочатку читають повільно, щоб усі звуки називалися правильно, потім швидше, щоб подумати над правильним диханням, і, нарешті, максимально швидко – це вже весела гра, у якій кожен намагається не збитися і не зіпсувати скоромовку.[39]

Враховуючи позитивну роль скоромовок у навчанні молодших школярів, слід розширювати застосування їх у навчальному процесі, не обмежуючись лише тими зразками скоромовок, що представлені у читанках.

Загадка – це мальовничий опис предметів, який треба впізнати, відгадати.

Для першокласників читання загадок і прислів’їв – не тільки засіб розвитку мислення, а й предмет дидактичних вправ. Так, у роботі з шестилітками загадку “Що за диво прилетіло – поле зразу почорніло? Не живий, а помагаю, замість тисячі лопат я копати землю рад” можна використати для вироблення правильної вимови, а також для вироблення навички “читати” розділові знаки. Як дидактичну вправу на вироблення правильної вимоги звука [дж] доцільно застосовувати прислів’я “Раді люди літу, бджола – цвіту”.

Над загадками і прислів’ями корисно працювати як на уроках пояснення нового матеріалу, так і на уроках узагальнення опрацьованого. Помилково вважати, що оскільки загадки і прислів’я у читанках розміщені після текстів художніх творів і нарисів, то й залучати їх до аналізу слід по завершенні роботи над ними. Зміст і форми прислів’їв різноманітні, а тому дають змогу звертатися до них на уроках опрацювання різних жанрів. [Чому б, наприклад, не почати роботу над віршем Д.Павличка “Нічний гість” із загадки “Влітку сіренький, взимку біленький, довгі вуха має, швидко в ліс стрибає”. Здається, що такий варіант переходу до вивчення нового матеріалу цілком прийнятий, педагогічно виправданий.] У ньому – елемент гри, зацікавленості і тематичної підготовки до слухання тексту поезії.[40]

Загадкою “Язика не має, а розуму навчає” і прислів’ям “Книжка мовчки все розкаже” можна розпочати читання вірша Я.Щоголіва “Вчіться, діти!”. А ось аналіз художнього твору О.Клубкова “Мій перший хліб” логічно завершити приказкою “Хочеш їсти калачі, не сиди на печі”.

І все ж вивчення прислів’їв цим не обмежується. Важливо проводити роботу так, що переконати і навчити учнів вводити прислів’я до свого мовлення. Обґрунтування: прислів’я стали надбанням учнівського мовлення, треба постійно заохочувати дітей до заучування їх напам’ять, час від часу згадувати про них, відновлювати в пам’яті і спонукати до введення в усне мовлення. Заучуючи прислів’я напам’ять, учні тим самим збагачують свій словник влучними висловами.[41]

Освітнє і виховне значення уроків читання. Естетичне виховання на уроках читання

Прищепити любов до читання – це значить переконати дитину у необхідності дружити з книгою, відчувати її корисність у повсякденному житті. У процесі роботи над книгою учні повинні пройнятися розумінням книги як величезної сили, здатної впливати на розум і емоції людини.[42]

Максим Горький зізнавався, що всім найкращим у собі він зобов’язаний книгам. Ідея сказаного – у підкресленні благотворного впливу книги на формування позитивних рис особистості. Дію цього впливу у повній мірі слід використати на уроках читання. Для цього є всі можливості. Читання книг відкриває кожній людині світ незвіданого, незнаного, таємничого. У найбільшій мірі це стосується дітей. Учні початкових класів прилучаються до цього світу передусім на уроках читання, які задовольняють освітню мету навчання молодших школярів.

Підручники з читання для всіх початкових класів будуються за тематичним принципом і враховують час вивчення матеріалу у певні пори (сезони) року. Провідними темами програм і підручників з читання для всіх класів є: усна народна творчість, твори письменників-класиків та сучасних письменників, в яких зображено ставлення людини до Вітчизни, народу, праці, природи, рідної мови і літератури; картини природи і інші теми. Різноманітна тематика текстів для читання представлена художніми творами різних жанрів: оповіданнями, віршами, казками, байками і нарисами.

Завдяки цілеспрямованому ознайомленню дітей молодшого віку з різними сторонами життя людей вони одержують змогу відкрити для себе важливе й цікаве з історії нашого народу. Учні розширюють свої уявлення про навколишню дійсність, природу, тварин, опрацьовують твори, пов’язані з сезонною тематикою.  

Разом з тим тематично об’єднані твори мають і виховну спрямованість: їх зміст дозволяє здійснювати систематичне моральне виховання учнів 1-4 класів. Так, на зразках художньої літератури й нарисів про нашу землю виховується любов до Батьківщини не як абстрактне поняття, а як конкретне, яке виявляється у прив’язаності до рідної оселі, вулиці, села чи міста, де народився і виріс. Цю незаперечну істину письменник Юрій Нагибін передав як формулу словами: “Любов до Батьківщини починається з любові до свого дому, до своєї вулиці”. Хай ця формула вказує вчителеві на один з можливих напрямів патріотичного виховання учнів. Матеріал для розмови з учнями на таку тему міститься, наприклад, у вірші А.Костецького “Батьківщина”. Після прочитання її можна запитати учнів “З чого починається для кожного з нас наша Батьківщина?”. Одержавши відповідь, легко перейти до завдань, вміщених у “Читанці” (для 2 класу) після тексту статті.

Опрацювання оповідань і науково-пізнавальних статей (нарисів) про нашу багатонаціональну України збудить в учнів почуття патріотизму.[43]

Читання оповідань і віршів про духовний світ людини, її відданість Батьківщині покликане збудити у школярів гордість за людину. Кінцева мета роботи над такими творами – досягти того, щоб прочитане запалило дітей до активної участі у великих справах дорослих: у сумлінній праці, у дбайливому ставленні до природи, до державного, громадського майна. Для заклику учнів бути Людиною з великої літери стане в пригоді вірш М.Рильського “Ким хочеш бути, хлопчику...?”.

Незаперечна роль уроків читання і в естетичному вихованні. Вони розкривають учням можливості мови не тільки у передачі думок, а й у змалюванні картин дійсності. Читання художніх творів прилучає учнів до образної мови. Уже в добукварний період першокласники знайомляться з порівнянням як прийомом характеристики предмета (наприклад, загадка: “Дивний звірок: круглий, мов клубок, голки стирчать, спробуй узять”. Хто це?). Пізніше, читаючи художні тексти, учні розширюють свої уявлення про порівняння, зокрема про порівняння як художній прийом. Влучний момент виникає під час читання твору М.Коцюбинського “Взимку”, у якому є речення: “З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари”. Перед тим як привернути увагу класу до цього порівняння, доречно поговорити про колір неба, хмар. А далі запитати: “Що нагадує вам колір білих хмар? З чим їх можна порівняти?”. На основі відповідей учитель сформулює думку про порівняння як художній засіб, завдяки якому чіткіше сприймається описуваний предмет.

У процесі читання школярі знайомляться з різними літературними жанрами, які притаманними їм художніми засобами відбивають навколишній світ. Читання художніх творів покликане переконати учня в тому, як живописне полотно чи музика. Приклади переносного значення слова дають змогу показати властивість мови передавати художні образи. Художній образ створюється завдяки називанню якогось явища іншими словами з метою яскравішого його змалювання. М.Рильський, наприклад, порівнює сніг з білими мухами. “Білі музи” – це художній образ. Д.Павличко назвав нічним гостем зайчика, який приснився дівчинці. А хіба не поетичний, узагальнюючий образ хлопчика на ім’я Помагай? Безперечно, образ. Помагай усім допомагав, ось і заслужив таке ім’я, красиве, привабливе.

У художніх творах письменник малює картини життя. Але малює не фарбами, а словами. У словесному змалюванні – особливість художніх творів.

Естетичний вплив на читача справляють тільки твори високої художньої майстерності. Цілісність високохудожнього твору – у єдності форми і змісту. До усвідомлення цього повинен дійти учень початкової школи, аналізуючи художні особливості твору на основі розуміння його змісту.[44]

Конспект уроку читання №1

4(3) клас

Тема уроку: Видатний письменник України Михайло Коцюбинський. Оповідання “Маленький грішник”

Мета уроку: Коротко ознайомити учнів з особистістю М.Коцюбинського, опрацювати зміст оповідання “Маленький грішник”, розкрити його тему, вчити учнів давати характеристику дійовим особам. Розвивати навички правильного, виразного читання, читання вголос і мовчки. Виховувати слухняність, чесність.

Обладнання: портрет М.Коцюбинського, твори письменника для дітей: “Харитя”, “Ялинка”, “Маленький грішник”, “Десять робітників”, казки “Два цапки”, “Дві кізочки”, “Івасик і Тарасик”; читанка 4(3), дошка.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Яке було домашнє завдання? (Навчитися виразно читати і розповідати казку І.Франка “Три міхи хитрощів”).

В яку пору року відбуваються події, відображені в казці? (Це було восени, коли дозріває виноград).

Прочитати в особах першу розмову Лисички і Їжачка (Учні читають).

Який малюнок намалювали б до цієї частини?

Описати, якою уявляєте Лисичку, що потрапила у сильце?

Як порада Їжачка допомогла Лисичці?

Читання в особах від слів “Пішли у двох...” до кінця казки.

Як виявилась нечесність, боягузтво і зрада Лисички?

Розповісти, як Лисичка була покарана?

Чому вчить казка “Три міхи хитрощів”? (Казка вчить бути чесними, справедливими, бути вірними друзям).

Які ще казки І.Я.Франка ви читали? (“Лисичка і Журавель”, “Фарбований лис”).

Іван Якович Франко дуже любив дітей. Він хотів, щоб діти зростали дужими, розумними, чесними, справедливими. Цьому вчив, це виховував у дітях своїми казками.

(Оцінювання відповідей учнів, мотивація оцінок).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні на уроці ми продовжимо знайомитись з видатними письменниками України і ознайомимося з письменником М.Коцюбинським та опрацюємо зміст оповідання “Маленький грішник”.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Ознайомлення з особистістю М.Коцюбинського.

Перед вами портрет Михайла Михайловича Коцюбинського. Давайте прочитаємо написані на дошці його слова:

“Хто щасливий? Той, хто дає багато, а бере наймеш. На чиїх слідах виростають найкращі квіти? Хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти”.

М.Коцюбинський

На дошці напис:

“17 вересня 1864 року, м.Вінниця”.

- Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 року в місті Вінниці. У дитинстві був слухняним, добрим хлопчиком, дуже уважним і старанним учнем, гарно ставився до своїх друзів у школі, до своїх сестер і брата. Вчився добре, любив читати книжки. На долю сім’ї випало лихо: осліпла мати, батько залишив родину. Турботи про сім’ю бере на себе Михайло, який одночасно і вчиться, складає іспит на народного вчителя, вчителює і пише свої твори. У творах зображує життя селянської бідноти, поневіряння, засуджує несправедливість.

М.Коцюбинський багато написав і для вас, діти. Це твори, які ви вже читали “Десять робітників”, “Харитя”, “Ялинка”, “Про двох цапків”, “Дві кізочки”, “Івасик і Тарасик” і “Маленький грішник” (будемо сьогодні читати), а також ще ряд інших.

Помер письменник 25 квітня 1913 року після хвороби. Похований у місті Чернігові.

2. Підготовка до сприймання твору.

- Зараз ми будемо читати оповідання Коцюбинського “Маленький грішник”. Але в ньому зустрінуться слова, які можуть бути вам незрозумілими. Прочитаємо ці слова з дошки.

Торговиця – місце на базарній площі, де торгують худобою.

Юпка – верхній одяг.

Шати – багатий одяг.

Покопотіти – побігти дрібними кроками.

Гринджалята – низькі і широкі сани.

3. Первинне ознайомлення з твором.

- Я почну читати оповідання, а ви уважно слідкуйте, бо хтось буде продовжувати. Зверніть увагу на те, про кого розповідається в оповідання і кого так назвав автор: маленький грішник.

(Спочатку читаю я, потім учні продовжують).

Ланцюжкове читання.

4. Бесіда після читання твору.

Про кого розповідається в оповіданні? Чому оповідання називається “Маленький грішник”?

Про які часи йдеться в оповіданні? (Події, описані в оповіданні відбуваються за часів царату).

Який епізод з оповідання вас найбільше схвилював? Чому?

5. Робота над текстом оповідання.

Прочитайте опис природи в першій частині оповідання від слів “Дмитрик, восьмилітній хлопчик...” до слів “Ярино! А несіть швидше води...” (Учень читає).

Що говориться про настрій Дмитрика? (Дмитрикові було сумно, йому шкода своєї мами).

Знайти і зачитати опис зовнішності Дмитрика. Про що свідчить його одяг? (Одяг був з матері, бо він великий. Хлопчик був бідний, на ньому порваний одяг).

Прочитати в особах розмову Дмитрика та Гаврилка про те, як треба жебрачити.

Якими ви уявляєте хлопчиків? (Бідними, голодними).

Що ви можете сказати про вдачу Гаврилка? (Він намагається жити за рахунок інших).

Фізкультхвилинка

Буратіно потягнувся.

Раз – нагнувся, два – нагнувся.

Руки в сторони відвів.

Ключик, видно, загубив.

А щоб ключик нам знайти,

Треба всім в похід піти.

1, 2, 3, 1, 2, 3.

Треба всім в похід піти.

Прочитати початок другої частини оповідання до слів “Дмитрик, вагаючись трохи, віддав гроші”.

Як виявилось тут ставлення Дмитрика до своєї матері? (Дмитрик неслухняний, легковажний).

Прочитати мовчки. Який злочин вчинили діти? Які думки гнітили Дмитрика, коли він згадав, що вони пограбували бідного діда? (Дмитрик зрозумів, що так погано чинити, але боявся Гаврилка, щоб той не глузував).

Яке горе спіткало Дмитрика? (Дмитрик попав під коні; у нього померла мати).

Що переживав хлопчик у лікарні? Як думав жити далі? (Дмитрикові було шкода мами. Він переживав, хто його нагодує, зодягне, каліку? Хлопчик вирішує не старцювати, не дружити з Гаврилком, а самому заробляти гроші на хліб).

6. Характеристика дійових осіб оповідання.

Назвіть дійових осіб оповідання. (Дмитрик, Марійка, Гаврило, мама Дмитрика, тітка).

Давайте поговоримо про Дмитрика. Який він? (Дмитрик – 8-річний хлопчик. Одягнений у стару мамину одежу).

Які стосунки між Дмитриком, Гаврилком і Марійкою? (Дмитрик, Гаврило і Марійка дружать, але ця дружба не чесна, бо Гаврило використовує Дмитрика, штовхає дітей до поганих справ).

Чи справді Дмитрик повністю підвладний Гаврилкові? Як він ставиться до матері? (Дмитрикові шкода хворої матері, але він прагне ласощів, забав, які не спроможна дати йому мама).

Кого звинувачує Дмитрик у тому, що сталося? (Він звинувачує себе).

Що вирішує хлопчик у лікарні?

Отже, Дмитрик, хоч і любив маму, але через свою неслухняність, легковажність був до неї неуважним, не слухався її наказів. І це стало причиною його горя.

V. Підсумок уроку.

Про що сьогодні ви дізналися на уроці? З чим ви познайомилися?

VI. Домашнє завдання.

Підготуватись виразно читати твір “Маленький грішник”. Слабші читають 1 частину, сильніші – весь твір. Уміти розповідати зміст твору, характеризувати головного героя.

Конспект уроку читання №2

Клас: 3

Тема уроку: Каїн і Авель (Біблійна легенда).

Мета уроку: Формувати уміння розрізняти ознаки доброго і лихого, усвідомлювати неминучість кари за вчинене зло. Розвивати навички правильного, виразного, свідомого читання. Виховувати почуття порядності, милосердя, терпимості у ставленні до близьких і чужих людей, осуду жорстокості, заздрощів, ненависті.

Обладнання: Біблія для дітей, читанка 3(2), дошка.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Щоб урок пройшов немарно,

треба сісти рівно й гарно.

ІІ. Актуалізація знань учнів.

1. Мовна хвилинка.

Вивчення скоромовки:

Троянди тендітна краса,

в пелюстках тремтлива роса.

(Скоромовка написана на дошці. Спочатку учні читають скоромовку мовчки для ознайомлення, потім вголос – хором; промовляння скоромовки повільно, швидко і максимально швидко хором, індивідуально).

2. Робота над прислів’ями про добро і зло.

У кого совісті нема – нема й сорому.

Язиком – ось “я”, а на ділі свиня.

З поганої трави не буде доброго сіна.

Не з доброї муки зліплений.

Сам себе раз у рік любить.

(Діти пояснюють, як вони розуміють прислів’я).

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку

Сьогодні ми опрацюємо біблійну легенду “Каїн і Авель”, визначимо, якою повинна бути людина.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Підготовка учнів до сприймання твору.

Бесіда:

Діти, чи знаєте ви, що таке Біблія? (Біблія – це книга книг, суперкнига; це книга, яка дана Богом, книга про Бога, про його любов до людини, про народження, життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа).

Ми вже читали багато легенд і знаємо, що це таке. А як ви думаєте, що таке біблійна легенда? (Це легенда, сюжет якої взято з Біблії).

Про що розповідається в Біблії уже на перших її сторінках? (Про створення світу, про перших людей).

Як звали перших людей? (Адам і Єва).

2. Перше читання твору.

Зараз я прочитаю легенду, а ви уважно слухайте, а потім скажете, про кого розповідається в цій легенді.

(Читаю легенду).

3. Бесіда після першого сприймання твору.

Про кого ця легенда? Як звали братів? Хто були їхні батьки?

4. Читання легенди учнями.

Зараз легенду будете читати ви, але спочатку потрібно навчитися правильно читати слова, які є у легенді. Ці слова у нас виписані на дошці:

Заздрив, випасав, покотилася, благословилася, ненавидів, луками, довідається, вартівник, блукав, полюбили, складається, зненавиділи.

Ланцюжкове читання (учні читають по одному абзацу).

Фізкультхвилинка

Встаньте діти, посміхніться.

Землі нашій наклоніться.

За щасливий день вчорашній.

І до сонця потягніться.

В різні боки похиліться.

Веретеном покрутіться.

1 – присядьте, 2 – присядьте

І за парти тихо сядьте.

5. Бесіда за малюнком з метою перевірки і усвідомлення змісту твору.

Розгляньте, діти, малюнок у своєму підручнику і скажіть, кого на ньому зображено. Як ви думаєте, хто з цих братів Каїн, а хто Авель? Яким був Каїн? Знайдіть слова, якими змальовано Каїна. Що з цього, що ми прочитали, видно на малюнку? (Каїн – дуже зла людина).

Який був молодший брат – Авель? Знайдіть у легенді рядки, де сказано про Авеля. Як це показано на малюнку? (Авель веселий, добрий, грає на сопілці, біля нього пташки).

Які почуття у вас викликали поведінка і характер Авеля?

Як Каїн ставився до свого брата? Який злочин він вчинив?

6. Повторне читання легенди.

Мовчазне читання.

Вибіркове читання.

Прочитати частину легенди, де сказано про те, як брати розпалювали вогонь.

Прочитати те, що стосується заздрощів Каїна.

У чому був переконаний Каїн, вчинивши кривавий злочин? Прочитайте рядки, де про це сказано.

А хто ж став справжнім свідком братовбивства?

Яке запитання ставили злочинцю дерева, зірки, птахи, всесвіт? Як говорять про лиху, заздрісну людину?

Що прославляє і засуджує легенда?

Гра “Небо – земля”.

7. Робота над значенням слів, висловів.

Які слова, вислови вам незрозумілі? Поясніть вислови: “не слухався вогонь злих Каїнових рук” (не горів); “на світ благословилося” (почало світати); “очима косує” (на всі боки озирається); “прокляли” (осипали прокльонами – словами, що виражають різний осуд).

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Бесіда:

Про кого сьогодні дізналися з легенди “Каїн і Авель”?

Які риси характеру були у Каїна, а які у Авеля?

Що вчинив Каїн? Що у легенді засуджується, а що прославляється?

2. Творча робота.

Прочитайте прислів’я на дошці. Визначіть, до яких частин легенди вони відносяться.

Той, хто любить тільки себе, ненавидить людей.

З самого початку думай, який буде кінець.

Кров людська не водиця, проливати не годиться.

Від своєї совісті не втече.

VI. Підсумок уроку

Сьогодні на уроці ми прочитали біблійну легенду “Каїн і Авель”. Автор легенди – народ, який хотів підкреслити, що зло завжди буде покаране. За свої вчинки треба відповідати перед Богом, людьми, своєю совістю.

Народ закликає нас творити добро, нести людям і природі радість щастя, добробут.

VII. Домашнє завдання (диференційоване).

Вибрати уривки з легенди, які найбільше вразили, та навчитися переказувати їх близько до тексту.

Прочитати останні вісім абзаців легенди і поставити до них запитання.

Конспект уроку читання №3

4(3) клас

Тема уроку: Л.Глібов. Байка “Зозуля й Півень”.

Мета уроку: Розширювати знання учнів про творчість Л.Глібова, про жанр байки. Розвивати образність мовлення, виразність читання. Виховувати справедливість, чесність.

Обладнання: портрет Л.Глібова, персонажі байки: Зозуля й Півень, малюнки до байки, читанка 4(3), дошка з записами.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Девіз уроку (на дошці):

Сторінки бережно гортаю, всі тексти швидко я читаю. Читати дуже я люблю і стисло текст перекажу.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Яке було домашнє завдання? (Навчитися виразно читати байку Л.Глібова “Вовк і Кіт”, вміти читати в особах).

Читання байки учнями – конкурс на виразне читання.

Читання байки в особах.

Хто найкраще прочитав? Чим сподобалося читання?

Чого Вовк забіг у село? Від кого він хотів сховатися?

Чому жодна порада Кота не підходила Вовкові?

Що в поведінці Вовка особливо засуджується? Яка головна думка байки? Як ви розумієте прислів’я “Що посіяв, те й пожнеш”?

(Виставлення оцінок учням, кожна оцінка мотивується).

ІІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

Діти, хто з вас пам’ятає, що таке байка? (Коротке оповідання чи вірш із повчальним висновком).

На минулому уроці ви ознайомилися, а на сьогодні навчилися виразно читати байку “Вовк і Кіт”. Хто автор цієї байки?

Що ви знаєте про Леоніда Глібова?

Перед вами портрет байкаря. Подивіться на дошку. Що означають числа?

Леонід Глібов (1827-1893), с.Веселий Поділ.

(Підсумовую відповіді учнів).

Видатний український письменник Леонід Глібов народився в с.Веселий Поділ на Полтавщині, писав вірші, пісні, віршовані загадки, п’єси і байки. Байок Глібов написав аж 107.

Які байки Глібова ви вже читали? (“Чиж і Голуб”, “Коник-стрибунець”, “Вовк і Кіт”).

Кого описує автор у образі тварин? (Під образами тварин автор розуміє людей).

Для чого пишуть байки? (У байках висміюють все лихе, щоб люди не робили так).

А тепер відгадайте загадки:

Ку-ку, ку-ку! – кричу я в лісі,

На зріст маленька, свитка сіренька.

(Зозуля).

(Показую малюнок)

Двійчаста і розгониста хода,

Іде – як цар до трона,

На голові – корона.

(Півень)

(Показую малюнок),

ІV. Повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні ми ознайомимося з байкою “Зозуля і Півень”, яку написав Л.Глібов, і навчимося виразно читати її.

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Підготовка учнів до сприймання твору.

Діти, чи розумієте ви значення слова “підлесливий”? (Це людина, яка хоче вислужитись, показати себе надто відданим, говорить у вічі одне, а має на думці інше; це людина, яка хоче піддобритись до когось і за це його слухає, вихваляє).

Отже, підлеслива людина, це та, яка догоджає кому-небудь надмірно, незаслужено, вихваляє когось, щоб піддобритися. Сьогодні ми ознайомимось із значенням цього слова, прочитавши байку “Зозуля і Півень”.

А чи чули ви, як “співає” півень, зозуля? (Вони не співають. Півень кукурікає, а зозуля кує).

А що роблять солов’ї, синички? (Соловейко виспівує гарні мелодії травневими ночами. У народі кажуть про тих, хто гарно співає, виспівує, як соловейко”).

2. Перше читання твору.

Читаю байку “Зозуля й Півень”.

А зараз ви будете читати байку, але спочатку потрібно навчитися правильно читати слова, які зустрінуться у нашій байці.

Словникова робота.

На дошці слова:

Жалібненько, пшениченька, мерщій, безталанне, знічев’я,

Самостійне мовчазне читання байки.

Прочитайте байку про себе і скажіть:

За що хвалили одні одного Півень і Зозуля?

Чи відвертими, справедливими були ці вихваляння?

3. Повторне читання байки.

Читання байки вголос.

4. Робота над ідейним спрямуванням тексту.

Якими ви уявляєте собі Півня і Зозулю? За що вони хвалили одне одного? Якими були ці вихваляння? (Нещирі, несправедливі вихваляння).

Знайдіть у байці і прочитайте слова, в яких передано головну думку твору.

Як ви розумієте прислів’я “Рука, як кажуть, руку миє”?

Запам’ятайте це прислів’я і користуйтесь ним при нагоді у своєму житті.

Фізкультхвилинка

Лапки в боки, вгору вушка,

Скачуть білочки-подружки.

1, 2, 3, 4, 5 –

По гілках вони летять.

Кожен ранок на галяві

Роблять білки вільні вправи.

1, 2, 3, 4, 5 –

Люблять білочки стрибать.

5. Аналіз зображувальних засобів.

Як звертаються тут дійові особи один до одного? Прочитайте, як Півень вихваляє спів Зозулі.

Прочитайте відповідь Зозулі. З чим вона порівнює спів Півня?

(Зіронько моя, куме, голубонько, кралечко моя, братику – ласкаві і доброзичливі звертання).

Якими словами вони характеризують “спів” один одного?

(Веселенько, жалібненько, тонесенький, милесенький голосочок – знову дуже ласкаво).

Чи свідчать ці вихваляння про наявність голосу в Зозулі чи Півня? Про їхній гарний спів? Чому автор вибрав ці слова, а не інші, які характеризують дійсно гарний спів? (Тому, що нічого такого про їхній спів не можна сказати).

Про що говорить автор таким чином? (Про підлесливість, нещирість персонажів).

Як автор доводить це? (Порівняннями: виспівуєш, наче жар-птиця, як соловей).

Чи можна порівняти Півня з жар-птицею, а Зозулю з соловейком? Чи справедливі ці оцінки? (Ні).

Чиїми словами автор передає правду в байці? (Словами горобця і автора).

Які негативні риси зображені автором у байці? (Нещирість, улесливість, що принижують гідність людини).

Які почуття висловив автор у байці? (Незадоволення, обурення).

6. Робота над виразністю читання байки.

Як потрібно читати (з якою інтонацією) вихваляння Зозулі і Півня? (Нещиро, підлесливо). А як слова горобця? (Голосно, передаючи правду). Слова автора?

7. Читання байки в особах.

Що потрібно, що прочитати цю байку в особах?

Скільки осіб треба для читання байки? Хто саме? (Зозуля, Півень, Горобець, автор).

VI. Підсумок уроку.

Що сьогодні нового дізналися на уроці?

Яку байку прочитали?

Яка головна думка байки?

Яке прислів’я зустрічається в байці?

Як ви його розумієте?

VII. Домашнє завдання.

Навчитися виразно читати байку Л.Глібова “Зозуля і Півень”. Підготуватись читати в особах. Хто має бажання і вміє гарно малювати, може створити малюнок до байки.

Список литературы

Дорошенко С.І. Методика викладання української мови. – К., 1989.

Дорошенко С.І. Методика викладання української мови. – К., 1992.

Скіпакевич О.В. Легенди й перекази на уроках читання. Початкова школа. - №1, 1992.

Скіпакевич О.В. Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання. Початкова школа. - №4, 1996.

Скіпакевич О.В. Вчити емоційно правильно сприймати художній текст. Початкова школа. - №12, 1996.

Жовнір-Коструба С., Жовнір-Іватьо Н., Жовнір О. Читання і розвиток мовлення. Початкова школа. - №9, 1998.

Мартиненко В., Присяжнюк Н. Орієнтовний календарний план з читання для 2(1), 3(2), 4(3) класів. Початкова школа. - №10, 1998.

Савельєва С. Використовуючи усну народну творчість. Початкова школа. - №10, 1998.

Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична творчість. – К., 1983.

Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я. Читанка 3(2). – К., 1997.

Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я. Читанка 4(3). – К., 1997.

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.ukrlib.com.ua/

[1] Скіпакевич О.В. Легенди й перекази на уроках читання. Початкова школа. - №1, 1992. – с.15.

[2] Жовнір-Коструба С., Жовнір-Іватьо Н., Жовнір О. Читання і розвиток мовлення. Початкова школа. - №9, 1998. – с.50.

[3] О.В.Скіпакевич. Вчити емоційно правильно сприймати художній текст. Початкова школа. - №12, 1996. – с.17.

[4] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.308.

[5] Н.Ф.Скрипченко, О.Я.Савченко. Читанка 3(2). – К., 1997. – с.34.

[6] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.309.

[7] Методика викладання української мови (за редакцією С.І.Дорошенка). – К., 1989. – с.310.

[8] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.311.

[9] Мартиненко В., Присяжнюк Н. “Орієнтовний календарний план з читання для 2(1), 3(2), 4(3) класів. Початкова школа. - №10, 1998. – с.24.

[10] Там же.

[11] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.312.

[12] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.312-313.

[13] Мартиненко В., Присяжнюк Н. “Орієнтовний календарний план з читання для 2(1), 3(2), 4(3) класів. Початкова школа. - №10, 1998. – с.24.

[14] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.131-314.

[15] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.314.

[16] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.315.

[17] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.316.

[18] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.316.

[19] М.С.Грицай, В.Г.Бойко, Л.Ф.Дунаєвська. Українська народнопоетична творчість. – К., 1983. – с.243.

[20] Словник української мови. – К., 1973. – Т.4. – с.460.

[21] Легенди й перекази на уроках читання. Початкова школа. - №1, 1992. – с.15.

[22] М.С.Грицай, В.Г.Бойко, Л.Ф.Дунаєвська. Українська народнопоетична творчість. – К., 1983. – с.243.

[23] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.321.

[24] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.322.

[25] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.324.

[26] О.В.Сінкевич. Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання. Журнал “Початкова школа”. - №4, 1996. – с.21.

[27] Скіпакевич О.В. Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читаннях. Початкова школа. - №4, 1996. – с.21.

[28] Скіпакевич О.В. Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання. Початкова школа. - №4, 1996. – с.21.

[29] Скіпакевич О.В. Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання. Початкова школа. - №4, 1996. – с.22.

[30] Там же.

[31] Скіпакевич О.В. Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання. Початкова школа. - №4, 1996. – с.22.

[32] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.317-321.

[33] Методика викладання української мови (за редакцією професора С.І.Дорошенка). – К., 1989. – с.327-328.

[34] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.329.

[35] Методика викладання української мови (за редакцією С.І.Дорошенка). – К., 1989. – с.330.

[36] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.334.

[37] В.Мартиненко, Н.Присяжнюк. Орієнтовний календарний план з читання для 2(1), 3(2), 4(3) класів. Початкова школа. - №10, 1998. – с.24.

[38] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.335.

[39] С.Савельєва. Використовуючи усну народну творчість. – Початкова школа. - №10, 1998. – с.50.

[40] Методика викладання української мови. – К., 1989. – с.336.

[41] С.Савельєва. Використовуючи усну народну творчість. Початкова школа. - №10, 1998. – с.49.

[42] Методика викладання української мови. – К., 1992. – с.242.

[43] Методика викладання української мови. – К., 1992. – с.243.

[44] Методика викладання української мови. – К., 1992. – с.244.