2020-04-20
136
2.1 Аналіз справляння загально-державних та місцевих податкових зборів в Україні у 2010-2013 рр.
До загальнодержавних податків та зборів відносять [20]: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Скасовано збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, податок на промисел, податок на нерухоме майно (нерухомість), збір до
Державного інноваційного фонду, збір за проведення гастрольних заходів, збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, гербовий збір [11].
Місцеві податки: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вводиться з 01.01.12 р.; єдиний податок.
Місцеві збори: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір [5, ст:10].
У Податковому кодексі передбачено зниження ставок основних податків. Зокрема, ставка податку на прибуток, яка до 2010 року становила 25%, буде знижена в 2012 році до 24%. Крім того, податок на додану вартість з 2014 року також буде зменшено до 17% з нинішніх 20%.
У частині оподаткування доходів фізичних осіб єдина ставка 15% перетворена в малопрогресивну шкалу за рахунок додаткової ставки 17% для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Починаючи з 1 січня 2015 року доходи у вигляді процентів на банківський депозит та доходи у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5%. Починаючи з 1 січня 2012 року особи, що володіють нерухомим майном, площа якого перевищує встановлені межі (120 кв. метрів для квартир і 250 кв. метрів для житлових будинків), сплачуватимуть податок на нерухомість.
Отже,податки є головним джерелом місцевих бюджетів. В свою чергу всі податки, що надходять до місцевих бюджетів, поділяють на дві групи: місцеві податки і надходження із бюджетів вищого рівня.
Складність формування місцевих бюджетів і особливо при розподілі і перерозподілі їх витрат на потреби місцевого спрямування показує, що у більшості випадків місцеві органи самоврядування фактично не мають повної самостійності у використанні коштів, що спрямовуються до місцевого бюджету. Передбачені чинним законодавством України місцеві податки і збори не відіграють істотної фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, що традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.
загальнодержавний місцевий податковий збір
Таблиця 2.1
Обсяг податкових надходжень до державного бюджету України за 2010-2012 (млн. грн)
| Показники | Роки | ||
| 2010 | 2011 | 2012 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Податкові надходження | 126775,3 | 166872,2 | 261605 |
| Податок на прибуток підприємств | 29121,9 | 39969,2 | 54739,4 |
| ПДВ | 65004,3 | 86315,9 | 130093,8 |
| Акцизний податок | 22572,6 | 27620,7 | 33011,2 |
| Ввізне мито | 6709 | 8556,4 | 10462,8 |
| Інші податки | 3367,5 | 4410,0 | 33297,8 |
Побудова автором самостійно за даними [11].
Характеристика діяльності фіскальних органів щодо стягнення податків
У відносинах, що виникають між державою й платником із приводу сплати податків, інтереси держави представляють насамперед органи, що здійснюють управління в галузі надходження податкових платежів. Фактично система органів, що контролюють надходження коштів у бюджети у формі податків і зборів, представлена двома службами - податковою та митною. Для них різним є місце і значення повноважень, пов’язаних з контролем за рухом цих платежів від платників до бюджетів серед усіх їхніх повноважень. Податкові органи реалізують відповідну діяльність без яких-небудь додаткових умов. Вони створені спеціально для функціонування лише в сфері оподаткування. Однак стаття 41 передбачає можливість та необхідність реалізації ними контролю за дотриманням також іншого законодавства. Це пов’язано зі спектром функцій державної податкової служби, який включає окремі питання в частині забезпечення за дотриманням порядку здійснення господарюючими суб’єктами валютних операцій, застосування реєстраторів розрахункових операцій тощо [15].
Реалізацію повноважень контролюючими органами слід пов’язувати не лише з питаннями їх функцій, прав та обов’язків, а й з інституційною структурою відповідних служб, оскільки важливо враховувати розподіл конкретних ролей між певними ланками ієрархічної фіскально-адміністративної системи.
Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених певними пунктами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для подання податкової декларації.
Важливу роль у діяльності фіскальних органів щодо стягнення податків відіграють податкові перевірки.
Таблиця 2.2
Тривалість податкових перевірок
| Платники податку | Максимальна тривалість податкової перевірки | Максимальний термін,на який може бути продовжена |
| Планова перевірка | ||
| Великі | 30 днів | 15 днів |
| Малі | 20 днів | 5 днів |
| Інші | 20 днів | 10 днів |
| Позапланова перевірка | ||
| Великі | 15 днів | 10 днів |
| Малі | 5 днів | 2 днів |
| Інші | 10 днів | 5 днів |
Велике значення дається ставкам податку. Ставка податку (норма оподаткування) - це частка податкової бази, що вилучається у вигляді податків і вимірюється у процентах. Сплата податку є одним з основних обов’язків юридичних і фізичних осіб. Реалізація цього обов’язку залежить як від наявності певних заохочувальних стимулів і їхнього правового регулювання, так і від чіткого розподілу прав і обов’язків суб’єктів податкових правовідносин. Згідно із Законом України «Про систему оподаткування» [15] платники податків і зборів зобов’язані:
) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність;
) подавати до державних податкових та інших органів відповідні декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків;
) сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни;
) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків.
Керівники й відповідні посадові особи юридичних осіб, а також фізичні особи під час перевірок, що проводяться державними податковими органами, зобов’язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування. Після закінчення перевірки обидві сторони (представник податкового органу та представник юридичної особи чи відповідна фізична особа) мають підписати акт про проведення перевірки. Відповідальність платника податків, що визначається законодавчо, у загальному вигляді включає:
) стягнення податку з прихованого або заниженого доходу;
) штрафи в розмірі, визначеному законодавством, які стягуються за певні види порушень;
) стягнення пені в разі затримки сплати податку. Пеня стягується незалежно від причин затримки податкового платежу і не звільняє платника від інших видів відповідальності.
Відповідальність платника податків регулюється не тільки за допомогою фінансових інструментів і в рамках фінансових правовідносин, а й іншими галузями права.
