2020-05-12
63
Тема уроку: «Контрольний твір з теми «Леся Українка. В. Стефаник».
Написати твір на одну із тем:
1. У чому краса мистецького слова Лесі Українки.
2. Інтимна лірика Лесі Українки.
3. Вірші Лесі українки, які мене найбільше схвилювали.
4. Порівняльна характеристика Мавки і Лукаша (за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня».
5. Поетичний образ Мавки (за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня».
6. В Стефаник – майстер психологічної новели.
7. Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника «Камінний хрест».
8. Які роздуми навіює новела «Камінний хрест» В. Стефаника?
Тема уроку: «Микола Кіндратович Вороний (1871 -1938 р.р.». життя і творчість. «Ідеолог» модернізації української літератури. Мотив необхідності для поета бути «цілим чоловіком» (Вірш «Іванові Франкові».
Завдання 1. Скласти інформаційну схему «Діяльність М. Вороного» (письмово).
Завдання 2. Чому М Вороного вважають «ідеологом»модернізації української літератури? (Можна схемою або невеликим текстом).(письмово)
Завдання 3. Прочитати аналіз вірша М. Вороного «Іванові Франкові».
Джерело: http://dovidka.biz.ua/ivanovi-frankovi-voroniy-analiz-virsha/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Завдання 4. У чому полягає мотив необхідності для поета бути «цілим чоловіком»? (Стисло)(письмово).
Завдання 5. Прочитати вірші М Вороного «Блакитна панна», «Інфанта».
Блакитна панна
Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах...
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна...
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
Їй виспівує: "Осанна!"
А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.
І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.
1912
Інфанта
Різьблю свій сон... От ніби вчора ми
Зійшлись,— і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз.
У завивалі мрійнотканому
Дрімала синя далечинь,—
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.
Дзвінкою чорною сильветою
Вона упала на емаль,
А поза нею вуалетою
Стелився попелястий жаль.
Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас — мій дух сполоханий,
Рум’яне сяйво і блакить.
Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали,
Коли величною інфантою
Ви поуз мене перейшли.
Ви усміхнулись яснозоряно
Холодним полиском очей,—
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.
Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла...
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.
1907-1922
