2020-05-21
84
1.2.1. До медичної служби ЗС України в залежності від призначення та покладених завдань входять:
медичні частини та заклади безпосереднього підпорядкування Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України;
медична служба видів Збройних Сил України;
військово-медичні управління оперативних командувань;
медична служба об’єднань;
медична служба з'єднань, частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових підприємств та організацій.
1.2.2. Медична служба ЗС України у своєму складі має:
органи управління (Департамент охорони здоров’я Міністерства оборони України; військово-медичне управління Сухопутних військ ЗС України, військово-медичний центр Повітряних Сил Збройних Сил України, медична служба Військово-Морських Сил Збройних Сил України, військово-медичні управління оперативних командувань, медична служба армійських корпусів);
лікувально-профілактичні заклади (Головний військовий клінічний госпіталь МО України, центральні, базові, гарнізонні госпіталі, філії госпіталів, поліклініки з денним стаціонаром, стоматологічні поліклініки, військово-медичний центр Повітряних Сил ЗС України, військові госпіталі та стоматологічні поліклініки видів ЗС України,);
військові санаторії;
санітарно-епідеміологічні заклади (Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду Збройних Сил України, регіональні та територіальні санітарно-епідеміологічні загони, санітарно-епідеміологічні лабораторії);
заклади медичного постачання (військові представництва, центральні, регіональні та територіальні медичні склади);
спеціальні військово-медичні частини та заклади (військово-лікарські комісії, центр здоров’я, центр судових експертиз і судово-медичні лабораторії, патологоанатомічні лабораторії тощо);
військово-медичні навчальні та науково-дослідні заклади: Українська військово-медична академія у складі Військово-медичного інституту, Науково-дослідного інституту проблем військової медицини Збройних Сил України, 11-го військового госпіталю та філій у м.Львів і м.Одеса.; кафедри медицини катастроф та військової медицини вищих медичних навчальних закладів України;
медичні підрозділи військових з’єднань, частин (медичні роти і медичні пункти).
1.2.3. Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України безпосередньо підпорядковані: усі лікувально-профілактичні (окрім лікувально-профілактичних закладів Повітряних та Військово-Морських Сил ЗС України) та санітарно-гігієнічні заклади, військові санаторії, заклади медичного постачання, спеціальні військово-медичні частини та заклади, військово-медичні навчальні та науково-дослідні заклади.
1.2.4. До складу медичної служби Повітряних Сил ЗС України входять: військово-медичний центр (що виконує також функцію органу управління), військові госпіталі, центр санаторного лікування та лікарсько-льотна комісія.
1.2.5. До складу медичної служби Військово-Морських Сил ЗС України входять: медична служба Військово-Морських Сил ЗС України, як орган управління, військові госпіталі, стоматологічні поліклініки, військово-лікарська комісія, медичний склад та судово-медична лабораторія.
1.2.6. До складу медичної служби оперативного командування входить військово-медичне управління оперативного командування, основними завданнями якого є організація медичного забезпечення військ ОК та керівництво бойовою й мобілізаційною підготовкою медичних частин і закладів розташованих на території ОК.
42. Система підготовкивійстьково-мед. Кадрів для ЗСУ
8.1.1. Підготовка медичного складу ЗС України – це система заходів з навчання і виховання особового складу медичної служби, спрямована на забезпечення високої бойової готовності особового складу, підрозділів, частин та закладів медичної служби, успішного вирішення завдань з медичного забезпечення військ в мирний та воєнний часи, підвищення якості надання медичної допомоги особам, які мають право на медичну допомогу у військово-медичних підрозділах, частинах та закладах відповідно до законодавства України.
Підготовка медичного складу ЗС України має на меті:
максимальне задоволення ЗС України кваліфікованими і висококваліфікованими медичними фахівцями;
забезпечення безперервної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації військово-медичних фахівців відповідно до сучасного рівня розвитку військової і медичної науки та практики;
формування та вдосконалення у особового складу медичної служби високих ділових, морально-психологічних і бойових якостей, підвищення відповідальності за ефективність роботи;
забезпечення якісної атестації та раціональної розстановки медичних кадрів з урахуванням професійної майстерності і досвіду.
Підготовка медичного складу ЗС України організовується та здійснюється в системі військово-медичної освіти Міністерства оборони України, у ході бойової і спеціальної підготовки, а також у процесі повсякденної діяльності військ.
8.1.2. Необхідний рівень кваліфікації медичних фахівців ЗС України загалом забезпечується поєднанням різних видів навчання, що здійснюється:
в системі військово-медичної освіти;
в порядку робочого прикомандирування та лікувальної практики військових лікарів і їх чергувань у військово-медичних закладах;
на військових, тактико-спеціальних, командно-штабних навчаннях і в системі командирської підготовки;
на лікарських і клініко-анатомічних конференціях;
в процесі систематичної самоосвіти і постійної практичної роботи з отриманої спеціальності.
8.1.3. Самоосвіта медичних фахівців є основою підготовки та поступового професійного росту кадрів і має систематично проводитися кожним з урахуванням свого рівня професійної підготовки, завдань і особливостей практичної роботи.
8.1.4. Медичний склад ЗС України поділяється за наступними освітньо-кваліфікаційними рівнями:
кваліфікований робітник,
молодший спеціаліст,
бакалавр,
спеціаліст,
магістр.
8.1.5. Медичні фахівці з освітньо-кваліфікаційним рівнем кваліфікований робітник в медичній службі ЗС України призначаються на посади санітарних інструкторів. Вони готуються протягом п’яти місяців у навчальних військово-медичних підрозділах (частинах) і призначаються для медичного забезпечення бойових підрозділів (механізована рота, артилерійська батарея та інші) військ (сил). Удосконалення здійснюється під час проходження служби у військових частинах і з’єднаннях шляхом короткочасних зборів і робочих прикомандирувань.
8.1.6. Медичні фахівці з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст, які отримали професійну освіту у вищих медичних навчальних закладах I-II рівнів акредитації, призиваються встановленим порядком до кадру ЗС України і проходять службу за контрактом у рядовому і сержантському складі, чи працюють як працівники ЗС, як правило, на посадах медичних сестер лікувально-профілактичних закладів.
8.1.7. Медичні фахівці з освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр зі спеціальності “лікувальна справа” та кваліфікацією помічник лікаря проходять службу в ЗС України як молодші офіцери і призначаються на посади: начальник медичного підрозділу батальйону (дивізіону), військової частини), начальник медичної служби - начальник медичного пункту окремої військової частини з чисельністю особового складу до 400 осіб.
8.1.8. До лікарського і провізорського складу медичної служби ЗС України відносяться особи офіцерського складу та працівники ЗС, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста та магістра, займають посади лікарів (провізорів)-спеціалістів за фахом усіх найменувань (далі – лікарі (провізори)).
До середнього медичного персоналу медичної служби ЗС України відносяться прапорщики, мічмани, військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, військовослужбовці-жінки та працівники ЗС, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст, бакалавр і займають посади середніх медичних спеціалістів і фармацевтів.
До молодшого медичного персоналу відносяться військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, військовослужбовці-жінки та працівники ЗС, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікований робітник і займають посади молодших медичних спеціалістів (санітарних інструкторів).
8.1.9. В системі військово-медичної освіти Міністерства оборони України здійснюється професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців медичної служби ЗС України, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень від молодшого спеціаліста до магістра медицини (фармації), з метою:
професійної підготовки військових лікарів (провізорів) за вищим освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр медицини (фармації);
професійної післядипломної підготовки військових лікарів (провізорів) із здобуттям первинної спеціалізації і присвоєнням кваліфікації лікар-спеціаліст (провізор загального профілю);
військової, військово-медичної і військово-спеціальної підготовки військових лікарів (провізорів) з присвоєнням кваліфікації офіцер військового управління тактичного (оперативно-тактичного) рівня;
підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів для ВВМНЗ і науково-дослідних організацій;
професійної перепідготовки лікарів (провізорів), молодших медичних спеціалістів з наданням вторинної спеціалізації;
забезпечення безперервності підвищення кваліфікації і задоволення потреб фахівців медичної служби ЗС в отриманні знань про новітні досягнення в галузі медицини, передовому вітчизняному і зарубіжному досвіді, а також задоволення потреб в інтелектуальному, культурному і етичному розвитку.
8.1.10. Обсяг і розподіл за напрямами, спеціальностями та спеціалізаціями підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців медичної служби ЗС України в системі військово-медичної освіти Міністерства оборони України встановлюється державним замовленням, яке щорічно визначається наказом Міністра оборони та Міністра освіти і науки України.
Безпосереднім замовником на підготовку військово-медичних фахівців є Департамент охорони здоров’я Міністерства оборони України.
Директор ДОЗ МОУ відповідає за організацію і всебічне забезпечення якісної підготовки медичних фахівців, науково-педагогічних і наукових кадрів медичної служби ЗС України згідно з вимогами нормативних документів.
8.1.11. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців медичної служби ЗС в системі військово-медичної освіти Міністерства оборони України організовуються відповідно до законодавства України і здійснюється в Українській військово-медичній академії (далі – УВМА), яка має IV рівень акредитації та ліцензії на провадження необхідної освітньої діяльності.
8.1.12. Рівень підготовки медичного складу для виконання завдань медичного забезпечення військ (сил) відповідно до займаної посади в мирний час і призначення на воєнний час є основним показником бойової готовності медичної служби.
8.1.13. Начальник медичної служби, начальник (командир) військово-медичного підрозділу, частини, закладу, органу управління медичної служби ЗС України відповідає за стан підготовки підлеглих.
Він зобов'язаний:
організовувати бойову, спеціальну підготовку і підвищення кваліфікації особового складу служби (підрозділу, частини, закладу медичної служби) і керувати нею;
особисто займатися навчанням медичного складу, проводити інструкторсько-методичні і показові заняття, навчання, контролювати повноту і якість підготовки керівників занять і навчань та якість їх проведення;
систематично перевіряти та аналізувати рівень підготовки підлеглих і вживати заходів щодо підтримки їх професійних знань і навичок на сучасному рівні розвитку військової і медичної науки та практики;
створювати і постійно вдосконалювати навчально-матеріальну базу медичних підрозділів, частин, закладів.
8.1.14. Самостійна робота є однією з провідних форм придбання і відновлення знань медичним складом і повинна проводитися постійно як у період навчання у військово-медичному навчальному закладі, так і під час повсякденної службової діяльності. Самостійна робота проводиться під контролем старших начальників, а у військово-медичному навчальному закладі – науково-педагогічних працівників. Кожному офіцеру, з урахуванням його особистої підготовленості, визначаються основні напрямки удосконалення знань і навичок, індивідуальні завдання, рекомендується література для вивчення.
