Джерела доходів населення

 

За джерелами одержання можна виділити доходи, які одержуються з наступних джерел [9]:

1) фонду підприємств (заробітна плата, доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, премії, соціальні виплати й пільги на підприємствах);

2) з державного бюджету й державних позабюджетних фондів (пенсія, допомоги, стипендія, пільги);

3) від власності громадян (дивіденди, відсотки, орендна плата, доходи від особистого підсобного господарства);

4) підприємницькі доходи (рис. 9.2).

 

 

 

Рис. 9.2. Джерела доходів населення

 

До доходів, одержуваних з фонду підприємств відносяться заробітна плата, доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, премії, соціальні виплати й пільги на підприємствах.

Заробітна плата являє собою елемент доходу найманого робітника, форму економічної реалізації права власності на приналежний йому ресурс – працю. Ці кошти працівник повинен одержувати в обмін на свою працю в розмірі, що відповідає досягнутому рівню розвитку продуктивних сил суспільства й, що втілюється в сформованому наборі споживчих благ і послуг, необхідних працівнику й членам його сім'ї.

В умовах ринкового ціноутворення й конкуренції рівень заробітної плати є предметом економічних інтересів основних суб'єктів виробництва (точкою їх безпосереднього зіткнення). Працівник зацікавлений у збільшенні заробітної плати як основної частини свого доходу. Роботодавець зацікавлений у зниженні питомих витрат на заробітну плату, з метою збільшення свого підприємницького доходу.

При наявності фінансових коштів на підприємстві можуть виплачуватися додаткові соціальні пільги й виплати, які отримали назву «соціальний пакет».У соціальний пакет входять додаткові суми, що виділяються підприємством працівнику на харчування, транспорт, медичне страхування, додаткове пенсійне страхування, навчання, часткове відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг, утримування дітей у дошкільних установах і навчальних закладах, у зв'язку зі святковими і ювілейними датами й ін. На фінансово стійких підприємствах перелік пільг, що надаються співробітникам, істотно ширше. Він включає медичне й інші форми страхування не тільки співробітника підприємства, але й членів його сім'ї, кілька варіантів медичного обслуговування з різним обсягом й якістю послуг, оплату харчування й навчання, витрат на мобільні телефони, членства в спортивних і громадських клубах, доставка співробітників на роботу й з роботи транспортом компанії, надання автомобіля компанії, кредитів і позичок, знижки на товари й послуги компанії. Використання соціального пакета поліпшує конкурентоспроможність організації, сприяє підвищенню ефективності праці персоналу, скороченню його плинності.

До доходів, що одержуються з державного бюджету й державних позабюджетних фондів відносяться пенсії, матеріальна допомога, стипендії й інші види соціальних трансфертів.

Ціль виплати соціальних трансфертів – соціальний захист і підвищення якості життя населення, а також розвиток людського потенціалу країни. Типовими прикладами соціальних трансфертів є пенсії, допомоги, стипендії, інші виплати й послуги з коштів соціальних фондів або інших джерел. Джерелами коштів для виплати соціальних трансфертів є державний і місцевий бюджети, позабюджетні фонди соціального страхування, кошти громадських організацій. Соціальні трансферти сприяють гуманізації відносин у суспільстві, запобіганню зростанню злочинності, а також підтримці внутрішнього попиту. Механізм соціальних трансфертів включає вилучення у формі податків частини доходів у середньо- і високоприбуткових верств населення й виплату допомоги тим, що найбільш нуждаються й інвалідам, а також допомога з безробіття.

До доходів, що одержуються від власності громадян (дивіденди, відсотки, орендна плата, доходи від особистого підсобного господарства).

Доходи населення від власності містять у собі:

доходи за акціями, відсотки, виплати за частковими паями від участі працівників у власності підприємства, установи, організації;

відсоток за вкладами, що належать вкладникам банківсько-кредитних організацій (що виплачуються протягом року й нараховані на залишок вкладу наприкінці року);

виплати доходів за державними й іншими цінними паперами Ощадбанком України й іншими кредитними організаціями;

попередню компенсацію за внесками громадян;

доходи населення від продажу нерухомості на вторинному ринку житла.

Підприємницькі доходи. Підприємницька діяльність зводить воєдино всі фактори виробництва для організації процесу виробництва або надання послуг. Підприємець комбінує й координує всі виробничі фактори для одержання максимального прибутку й задоволення різноманітних потреб ринку. Підприємницька діяльність завжди пов'язана з певним ступенем ризику, що також є невід'ємною характеристикою доходу, що одержується підприємцем. Цей доход не є заданою величиною, а залежить від успішності підприємницької діяльності.

Підприємницький доход являє собою частину прибутку, що залишається в розпорядженні підприємця після сплати відсотка за кредит. Доход підприємця в ринковій економіці ділиться на дві частини: нормальний й економічний прибуток. Нормальний прибуток – винагорода підприємця, необхідна для залучення й утримання його в межах даного виду діяльності. Нормальний прибуток можна назвати умовно-гарантованим доходом підприємця й вважати його внутрішніми витратами підприємства. Економічний прибуток – це доход, отриманий понад нормального прибутку. Саме він є платою за невизначеність і ризик підприємницької діяльності. Загальний розмір підприємницького доходу коливається за рахунок економічного прибутку [Экономика труда/ Под ред. Винокурова].

При цьому можна виділити основні й додаткові джерела доходів.

 

 

До додаткового джерела одержання доходу прибігають через недостатність основного доходу. Ще однією причиною необхідності додаткових доходів є прагнення до диверсифікованості джерел доходів, що дозволяє зменшити ризик суттєвого зниження рівня життя при скороченні основного доходу [9].