Сутність і структура грошової системи

Грошова система – це форма організації грошового обігу, цілісність якій надає закріплення у національному законодавстві.

Сформувалася грошова система в XVI-XVII ст., хоч окремі її елементи (наприклад, види державних грошових знаків) існували й раніше. З появою капіталістичного способу виробництва (який супроводжується перетворенням натурального господарства на грошове, набуттям товарним виробництвом всезагального характеру тощо) виникла об'єктивна необхідність в уніфікації форм грошового обігу і централізації емісії грошей.

Грошову систему утворюють:

1. Грошова одиниця країни (американський долар, англійський фунт стерлінгів та ін. – у світі налічується понад 300 найменувань національних грошових одиниць);

Грошова одиниця – встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, що служить для порівняння і вираження цін усіх товарів і послуг.

Гривня – це грошова і вагова одиниця Київської Русі часів Ярослава Мудрого. Вага гривні приблизно дорівнює фунту срібла.

2. Масштаб цін – це технічна функція грошей, засіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях. Масштаб цін встановлюється і змінюється у законодавчому порядку. При металевому грошовому обігу масштаб цін – це вагова кількість металу, що прийнята у даній країні за грошову одиницю.

Внаслідок Ямайської валютної реформи 1976-78 рр. офіційно було відмінено золотий вміст грошових одиниць, а масштаб цін складається стихійно та служить для порівняння вартостей товарів через їх ціни. Для держави невигідний дрібний масштаб, при якому ціни товарів визначаються у великих сумах грошей з багатьма нулями, тому іноді проводяться часткові грошові реформи, пов’язані із укрупненням масштабу цін – деномінації.

3. Види державних грошових знаків (металевих або паперових), які мають законну силу, порядок їх випуску і обігу (випуск, вилучення та ін.).

В сучасних умовах усі грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові до прийому на території даної країни. Виділяються наступні види грошових знаків: банківські (банкноти) і казначейські білети, розмінна монета.

Банківські білети, що є в даний час основним видом грошових знаків, випускаються в обіг центральними емісійними банками країни.

Казначейські білети – паперові гроші, що випускаються спеціальним органом Міністерства фінансів – казначейством для фінансового забезпечення державних витрат; попадають в оборот при бюджетній емісії.

Монета – злиток металу, що має встановлену законом форму, вагу, зміст металу, певне зображення і написи, включаючи номінал вартості. Використовується як засіб обігу або платежу; випускається для зручності обслуговування роздрібного обороту.

Валюта – грошова одиниця країни, що використовується для виміру величини вартості товарів і послуг. В залежності від країни–емітента валютних засобів валюта поділяється на іноземну і національну; в залежності від режиму використання – на конвертовану і неконвертовану, в залежності від сфери і цілей використання – на валюту платежу, валюту клірингу, валюту ціни, валюту операцій і т.д.

Емісійна система – законодавчо встановлений порядок випуску і обертання грошових знаків.

4. Регламентація безготівкового обігу, що включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків, форми розрахунків, порядок платежів тощо. В країнах з перехідною економікою, де в структурі грошового обігу питома вага готівки є значною, необхідною виявляється регламентація готівкового обігу.

Порядок обміну національної валюти на іноземну і регульований державою валютний курс.

Національна валютна система є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством кожної країни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, регулювання валютного курсу, формування та використання міжнародної ліквідності, золото-валютних запасів, кредитних ресурсів тощо. Інфраструктуру національних валютних систем складають банківські та небанківські кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.

6. Державне регулювання грошового обігу. В більшості країн органом, який здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання, є Центральний емісійний банк (в Україні – Національний банк України) та Казначейство, в США – Федеральна резервна система (ФРС).