Грошові реформи та їх види

Грошова реформа – це повна або часткова перебудова грошової системи країни з метою стабілізації грошового обігу та підвищення купівельної спроможності національної грошової одиниці.

Приміром, з 1944 по 1952 роки європейські країни, щоб подолати господарську розруху й розбурхану інфляцію, здійснили 24 грошові реформи, в ході яких старі банкноти обмінювалися на нові з суттєво зменшеним номіналом.

Грошова реформа є складовим елементом антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

Грошові реформи необхідні у випадках:

- зміни державних устроїв;

- глибоких економічних криз фінансової системи.

Грошова реформа повинна обов’язково доповнитися системою практичних заходів, які б гарантували її повномірний характер. Ключовими серед них мають бути:

1) дії з нормалізації товарно-грошових відносин, і в першу чергу рішуче обмеження бартеру як зони економічних зловживань;

2) удосконалення управління валютною та емісійною політикою з тим, щоб стабільність грошової одиниці підтримувалась на відповідному рівні;

3) скорочення поширеної практики використання різного роду квазіплатіжних фінансових інструментів;

4) недопущення безконтрольності з боку держави за відпливом капіталу та грошової маси в тіньову економіку і за кордон;

5) запровадження чіткого контролю за джерелами формування, умовами розміщення та напрямками використання валютних резервів держави.

Грошова реформа сама собою не забезпечує оздоровлення економіки, вона створює передумови для її успішного розвитку. Тільки динамічне економічне зростання на основі науково-технічного прогресу, структурних перетворень в економіці і особливо пріоритетного розвитку наукомісткого, інтелектуального виробництва може забезпечити не просто сталість, а зростання валютного курсу грошової одиниці.

Класифікація грошових реформ.

За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу.

Структурні (повні грошові реформи) – створення нової грошової системи. Ці реформи проводилися в період переходу від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперово-грошового обігу чи кредитного обігу в умовах створення нових держав, як це мало місце в період падіння колоніальних імперій чи після виходу окремих республік зі складу колишнього СРСР. Потрібно було не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, фінансах, банківській і валютних системах. Прикладом таких реформ є грошова реформа Вітте в 1895-1897 рр. у Росії і грошові реформи в країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, тощо.

Реформи часткового типу торкаються тільки організації грошового обороту, коли реформуються окремі елементи грошової системи (назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії і характер забезпечення тощо). Прикладом таких реформ є зміна порядку емісії і забезпечення банкнот в Англії згідно з Актом Роберта Піля (1844 р.), грошові реформи в СРСР у 1922-24,  1947 та 1961 рр.

Часткові реформи можна, в свою чергу, поділити на:

- формальні реформи, коли купюри нового зразку поступово або частково змінюються на функціонуючі, а масштаб цін не змінюється. Приводом до такої зміни може бути:

a) необхідність поліпшення фізичних властивостей (міцності, захисту від підробки і под.) банкнот;

b) необхідність зміни зовнішнього вигляду банкнот, їхнього оформлення, що може зумовлюватись політичними причинами, наприклад, зміною державної символіки.

- деномінаційні реформи, за яких здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці. Це дещо складніша форма грошової реформи, головною метою якої є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін.

В залежності від механізму проведення:

- конфіскаційні реформи, що передбачають здійснення комплексу явних або замаскованих заходів конфіскаційного характеру:

a) встановлення ліміту на обмін банкнот;

b) замороження частки депозитів понад встановлений рівень;

c) тимчасове припинення валютно-обмінних операцій.

Мета цих і подібних заходів – конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості, отримання додаткового доходу державою.

- неконфіскаційні реформи – обмін старих грошей на нові відбувається без обмежень.

За часовим здійсненням обмінних операцій теорія і практика розрізняє:

- одномоментні реформи (реформи «шокового» типу) – строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів;

- реформи паралельного типу – випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обігом старих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно.

Так, нові купюри у США, Німеччині чи Великобританії нині емітуються за тим самим принципом, що й старі. Це й пояснює їхнє паралельне паритетне використання. Зберігався єдиний принцип емісії і під час уведення нового франка 1960 р. було здійснено лише деномінацію, згідно з якою один новий франк дорівнював 100 старим. 1994 р. в Польщі протягом певного часу також існував паралельний обіг старих і нових злотих у фіксованому співвідношенні.

Часто буває так, що грошовій реформі передує деномінація грошових знаків, тобто обмін всіх старих знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції всіх грошових показників: цін, тарифів, заробітної плати, балансової вартості фондів тощо.