2020-05-25
178
Портфельний кредитний ризик — це середньозважена величина ризиків щодо усіх угод кредитного портфеля, де вагами виступають питомі ваги сум угод у загальній сумі кредитного портфеля. Його можна подати таким виразом: α = ∑Pi (C)*Si/S, де
Pi (C) – кредитний ризик щодо кредитної угоди;
Si – сума позики.
S = ∑ Si
Міра (ступінь) портфельною кредитного ризику визначається, в основному, такими чинниками:
- ступінь концентрації кредитної діяльності банку в певній сфері (галузі), чутливої до змін в економіці;
- питома вага кредитів, що припадають на клієнтів, які відчувають певні труднощі;
- концентрація кредитної діяльності банку в нових, нетрадиційних сферах;
- внесення частих змін у кредитну політик) банку;
- питома вага нових і недавно залучених клієнтів.
Міра (ступінь) портфельною кредитного ризику також залежить від:
- специфіки дебіторів (сільськогосподарські, промислові, комунальні (державні), персональні);
- напрямку використання — формування оборотних коштів, інвестиційні, сезонні, на подолання тимчасових фінансових труднощів, на операції з цінними паперами, імпортні та експортні;
- розмірів підприємств-позичальників — малі, середні, великі.
Малі та середні підприємства швидше можуть відреагувати на потреби ринку, клієнта, їхня структура більш динамічна (гнучка).
Великі підприємства, навпаки, більш інертні. Вони не реагують швидко на зміни в потребах ринку і конкретного споживача, не часто змінюють напрямок своєї ділової активності, але мають вагомий власний.
Для забезпечення достатньої диверсифікації кредитного портфеля застосовують такі способи:
1) раціонування кредиту, яке передбачає: встановлення гнучких або жорстких лімітів кредитування щодо суми, строків, видів відсоткових ставок та інших умов надання позик; встановлення лімітів кредитування щодо окремих позичальників або класів позичальників, відповідно до фінансового становища;
2) диверсифікація позичальників. Може здійснюватися через пряме встановлення лімітів для всіх позичальників даної групи;
3) диверсифікація забезпечення повернення кредитів;
4) застосування різних видів відсоткових ставок і способів нарахування та сплати відсотків за кредит;
5) диверсифікація кредитного портфеля щодо строків. Має особливе значення, бо відсоткові ставки за кредити різної терміновості піддаються різним розмірам коливань, і рівень ділових ризиків позичальника, які банк побічно приймає на себе, також істотно залежить від строку кредиту. Реалізація даного аспекту управління кредитним ризиком здійснюється щодо кредитної політики, котра проводиться банком.
Нормативи кредитного ризику для КБ.
Мета управління кредитним ризиком полягає в забезпеченні мінімального рівня ризику при заданому рівні дохідності кредитного портфеля. Основними елементами управління кредитним ризиком є:
1) лімітування та нормування обсягів кредитних вкладень;
2) формування ефективної цінової політики;
3) формування страхових резервів по кредитних ризиках.
Лімітування обсягів кредитних операцій обмежує концентрацію кредитного портфеля в розрізі окремих позичальників, груп позичальників, бізнесів, галузей, секторів економіки і регіонів.
Ліміт у розрізі окремого позичальника визначає максимальну суму та умови надання кредиту. Розрахунок ліміту проводиться на основі аналізу кредитоспроможності позичальника (фінансових показників діяльності, бізнес-плану тощо). Розмір ліміту коригується залежно від поточного фінансового стану боржника і прогнозної оцінки його майбутнього фінансового стану.
Основні види лімітів та нормативів
Нормативи НБУ:
Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8):
Н8 = (Зс/К)*100%,
де Зс — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих стосовно цього позичальника,
К — капітал банку.
Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати 25 %.
Норматив «великих» кредитних ризиків (Н9) установлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та капіталу комерційного банку:
Н9 = (Ск/К)*100%,
де Ск — сукупний розмір «великих» кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку.
Максимальне значення нормативу Н9 не повинно перевищувати 8-кратного розміру капіталу банку.
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10) = (РКІ/К)*100%
де РКІ — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі і міжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комерційного банку.
Максимальне зн-я Н10 не повинно перевищувати 5 %.
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11) = (Рк/К)*100%
де Рк — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі і міжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комерційного банку.
Максимальне значення НІ11 не повинно перевищувати 40 %.
Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н12) = МБн/К
де МБН — загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик.
Максимальне значення нормативу Н12 не повинно перевищувати 200 %.
Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських
позик (Н13) = (МБо + ЦК)/К
де МБ0 — загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик,
ЦК — сума залучених централізованих коштів.
Максимальне значення нормативу НІ3 не повинно перевищувати 300 %.
Штрафи за порушення норм перелічених нормативів застосовуються на кожний випадок порушення.
