Украинский язык и литература

УРОК №44

Дата: 22.04.2020

ТЕМА: «Олександр Довженко. Життєвий і творчий шлях. Кіноповість «Зачарована Десна».»

Пригадайте! Що ви можете сказати про мовно-стилістичні засоби комічного?

Які типи і види текстів ви знаєте?

 

Скласти хронологічну таблицю за поданим матеріалом:

Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р. у с. Сосниця на Чернігівщині у багатодітній селянській родині. Закінчивши 1914 р. Глухівський учительський інститут, який назвав «центром обрусіння краю», працював учителем у Житомирі, а 1916 р. вступив до Київського комерційного інституту і водночас відвідував лекції в Академії мистецтв. Був учасником революційних подій. 1919 р. став членом КП(б)У, однак 1922 р. за загадкових обставин вибув із партії. Під час денікінщини і польської окупації перебував у підпіллі, потрапив до в'язниці. Від розстрілу його врятував В. Еллан (Блакитний).

У 1921—1922 pp. перебував на дипломатичній роботі в українських представництвах у Варшаві та Берліні. Водночас навчався живопису в берлінському приватному художньому училищі. Коли після проголошення Союзу РСР всі міжнародні зв'язки було зосереджено у Москві, О. Довженку запропонували роботу в радянському посольстві в Афганістані, проте, пославшись на сімейні обставини, він відмовився.

У 1923—1926 pp. працював ілюстратором у газеті «Вісті ВУЦВК» у Харкові. З головою поринув у культурне життя тодішньої столиці України, його дотепні карикатури і дружні шаржі друкувалися в багатьох газетах та журналах.

У червні 1926 р. О. Довженко почав працювати на Одеській кінофабриці, де з'явилися його перші стрічки, відшліфовувався талант режисера і сценариста. Фільми «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), «Щорс» (1939) увійшли до золотого фонду українського і світового кіно. Фільм «Земля» був високо оцінений на міжнародних фестивалях у Венеції та Берліні, а 1958 р. на Міжнародній виставці у Брюсселі — визнаний одним із 12 кращих фільмів.

Війна перервала роботу О. Довженка над сценарієм фільму «Тарас Бульба». У роки війни він як військовий кореспондент і пропагандист працював на Північно-Західному, Сталінградському та Воронезькому фронтах, поставив документальні фільми («Битва за нашу Радянську Україну», 1943; «Перемога на Правобережній Україні», 1945), виступав як публіцист, написав оповідання («Ніч перед боєм», «Мати», «На колючому дроті», «Воля до життя» та ін.), частина яких згодом увійшла до сценаріїв нових фільмів про війну. Роздуми письменника-патріота про втрачену історію України, занепад рідної мови і культури, про трагедію народу на війні виповнюють кіноповість «Україна в огні». Ці роздуми стали настільки страшними для можновладців, що сценарій обговорювали на політбюро ЦК ВКП(б), а доповідь зробив сам Сталін.

Із січня 1944 р. О. Довженкові було заборонено ставити нові фільми, йому не дозволяли виїжджати в Україну, не друкували його твори. Кіномитець світового масштабу, фільми якого здобули визнання на багатьох міжнародних фестивалях і з успіхом демонструвалися за кордоном, на своїй Батьківщині зазнав заборон, переслідувань, несправедливих звинувачень.

Тільки після смерті Сталіна з'явилися такі шедеври О. Довженка, як «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна», «Поема про море».

Помер 25 листопада 1956 р. у Москві, похований на Новодівичому кладовищі.

 

Опрацювання навчального матеріалу

Над кіноповістю «Зачарована Десна» О. Довженко почав пра­цювати, як свідчать записи в чорнових матеріалах, 5 квітня 1942 р. У листі до матері та сестри від 9 листопада 1946 р. пись­менник сповістить: «Пишу одну повість про діда і батька, матір і про все, одне слово, сосницьке життя, що коли я був маленьким, мамо, у Вас щасливим, коли дід ще казав мені: «Цить, Сашко, не плач, поїдем на сінокіс, да накосимо сіна, да наберемо ягід, да наловимо риби, да наваримо каші». Про всяке таке-от старовиння, що щезло вже, минуло давно і ніколи не вернеться, як не верта­ються літа ще хочу написати. Чомусь я часто, коли не щодня, зга­дую про вас, моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й самуже сивий, і день мій вечоріє вже, і хоч не гнеться ще спина, і ходжу ще рівно, я, як дід Семен, зглядуватись став назад, почав визирати в холодне (чужеє) вікно: а чи не пливуть до мене в гості молоді літа весняною водою на дубах? Ні, не пливуть».

У щоденнику 7 грудня 1945 р. з’являється запис про бажання створити таку картину — книжку, яка б «принесла людям успіху, відпочинок, добру пораду і розуміння жити».

ЗО березня 1948 р. письменник уже чітко заявляє про свій намір написати докладно й абсолютно одверто, як труд цілого фактичного життя, з великими екскурсами в біографію, у дитин­ство, у родину, у природу, пригадати всі чинники, які створю­вали й визначали смак, тонкість сприймання. Проте «Зачарована Десна» з’явилася лише в 1955 р., за рік до його смерті.

Пропоную прослухати аудіо фрагмент: https://www.youtube.com/watch?v=S7ZZ6TYlBY8

 Прокоментувати уривки (письмово)

• «Любив дід добру бесіду й добре слово».
•  «… Нікому й ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли не пролили кров. Знали мир, щедротами й добро».
•  «Одні тільки бажання творити добрі діла й зостались при мені на все життя».

• «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото мені радість».
• «Скільки землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий».
• «…Як і кожна майже людина, він мав свій талант і знайшов себе в ньому. Він був косар. Він був такий великий косар, що сусіди забули навіть його прізвище і звали його Самійло- косар, а то й просто Косар. Орудував він косою, як добрий маляр пензлем чи ложкою — легко і вправно. Коли б його пустили з косою просто, він обкосив би всю земну кулю, аби тільки була добра трава та хліб і каша».

    Домашнє завдання: дати відповіді на питання письмово: яке місце в житті людей займає праця? Хто і як прищепив любов О. Довженку до праці й повагу до трудівника. Як це пока­зано у творі?

 

 

Виконані завдання надсилати на електронну пошту: AnnaFr83@mail.ru