2020-05-25
76Тема: Микола Данилович Малахута. Життєвий та творчий шлях.
Мета: Ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника; вдосконалювати навички проблемного аналізу художнього твору та аналізу образів – персонажів, навички пошукової діяльності, самостійної роботи з додатковою літературою; вміння вести дискусію; розвивати мислення.
Тип уроку: вивчення нової теми.
Микола Данилович Малахута народився 23 лютого 1939 року в старовинному козацькому селі Рашівці Полтавської області. Село знаходиться в мальовничій місцевості в межиріччі Псла та Рашівки, що колись іменувалась Раківкою (мабуть, через незліченну кількість раків, що водилися в цій річечці). Рід Малахути походить із козаків, які після руйнування Запорозької Січі Катериною Другою переселилися на життєдайні полтавські землі, й, змінивши шаблю на плуг, стали займатися хліборобством.
Рашівка розташована на півдорозі між знаменитим, оспіваним Гоголем Миргородом і Гадячем, про який згадував у відомому нарисі „Подоріжжя з Полтави до Гадячого” Панас Мирний. Ще на початку минулого століття в селі мешкало понад 15 тисяч жителів, нині, після двох світових війн, голодомору та репресій, лишилося менше двох тисяч.
|
|
|
Неповторні враження дитячих літ, мальовнича природа рідного краю, затишок старої батьківської хати стимулювали творчі задатки хлопця, дитячі роки якого були потьмарені війною. У спогадах про минулі неповторні дитячі літа Микола Малахута писав: „У пам'яті, наче казка, збереглося ще неподалік від того гаю, посеред степу Велике озеро (так воно й називалося). Оточене величезними,як гори,вербами й осокорами,а над ними хмари чайок, качок, ластівок-береговиньок, біля високих очеретів поважно походжають лелеки, на хвилях гуляють лебеді, а ми, хлопчаки, з берега під тими вербами ловимо вудочками рибу, якої водилося в озері безліч... Це був земний рай для нашого дитинства, як і луг за Пслом, як і численні озера на ньому та в лісах за ними...”.
У шкільні роки Миколі Малахуті пощастило вчитися в талановитого педагога, вчителя української мови та літератури Василя Івановича Клименка, який керував поетичним гуртком, грав на багатьох інструментах. Учасники гуртка, а серед них і Микола, постійно їздили на поетичні конкурси до Полтави, нерідко посідали там призові місця.
З дитячих літ майбутній поет багато читав, особливо полюбляв товсті літературно-художні журнали: „Вітчизну”, „Дніпро”, „Новый мир”, „Знамя”, „Октябрь”, „Літературну газету”. Бібліотекарі помітили активного читача й охоче давали йому книжки, журнали, газети. До того ж у селі було кілька бібліотек, і фондами всіх їх користувався допитливий хлопець.
|
|
|
Перший вірш Миколи Малахути був надрукований в обласній газеті „Зоря Полтавщини”, коли він був учнем сьомого чи восьмого класу. За нього хлопець отримав гонорар, який становив 151 карбованець 1 копійку. Для родини, яка грошей майже не бачила, а отримувала лише трудодні (до того ж, яка не мала батька, що поліг на війні), це була велика сума, на яку мама придбала юному поетові нове вбрання, а на рештки грошей передплатила газету „Радянська Україна”, в якій тоді часто друкувалися вірші.
Неповторне враження на хлопця справило відвідання школи письменниками Олесем Гончарем, Петром Панчем та Іваном Ле. У пам'яті Миколи досі збереглася мить, „як Олесь Гончар, знявши ширококрисового фетрового капелюха, у широкому макінтоші, чорнявий, усміхнений, стоїть у коридорі нашої школи, оточений учителями й учнями, читає нашу „Літературну газету” на стіні, а перед цим її саме намалювали, написали, оформили барвою, бо вже йшла чутка, що в районі зі столиці письменники і можуть, чого доброго, заїхати й до нас. І ось вони серед нас. Олесь Терентійович перечитує з нашої „Літературної газети” вірші і питає: „А хто ж це? А де ж він тут? А молодець таки!” І кожного обережно пригортав до себе. І підтримував добрим словом: „Он скільки у вас юних поетів! Любіть рідне слово! Бережіть його як зіницю ока!” І я й досі з трепетом згадую, і ніби й сьогодні відчуваю, як його долоня лежала на моєму дитячому плечі і погладила по голівці”. А через багато років гнаний за „Собор” Олесь Гончар у Луганську написав Миколі Малахуті рекомендацію для прийому до Спілки письменників. Можливо, що саме про цей епізод йдеться в щоденниковому записі Олеся Гончара від 25 грудня 1970 року: „Слухали молодих поетів Луганщини. Радує високий професійний рівень. І щирість голосів. Але ще бракує значності думки. Масштабності й новизни. Нагадав їм перші книжки Тичини й Бажана. Як рано і як могутньо тоді визрівали!”. Життєва біографія Миколи Малахути складалася досить нелегко. Витримавши важкий творчий конкурс до Літературного інституту імені М.Горького в Москві, він не був туди зарахований, оскільки не мав потрібних двох років трудового стажу. І навіть коли голова колгоспу таку довідку дав, бо хлопець на всіх шкільних канікулах з четвертого класу працював у колгоспі, він так і не поїхав до Москви. Для цього треба було продати єдине багатство родини — корову Зірку, на це Микола не пішов. Адже, крім мами, був ще молодший брат і старенька бабуся, і вони без корови лишалися в дуже скрутному становищі. Спочатку Микола хотів стати залізничником, потім гірничим інженером, агрономом, а врешті-решт став шахтарем там, де колись у страшний 1933 рік працювала його мама, рятуючи свою велику родину (шестеро сестер і братів) від голодомору. Пізніше він працював журналістом, служив у армії, вчився у Вільнюському державному університеті імені В. Мицкявічуса-Капсукаса. Після знову роки журналістської праці на Луганщині — в багатотиражці та районній газеті в Попасній, у луганській обласній газеті „Прапор перемоги”. Миколі Малахуті довелося ще працювати власкором журналу „Україна” та „Літературної України” по Донбасу, пробувати свої сили на телебаченні, бути сласним кореспондентом „Сільського життя” та „Голосу України”.
Зараз Микола Данилович Малахута працює головою правління і головним редактором Всеукраїнського видавництва „Книжковий світ”, редагує дві газети — „Літературну газету” та „Луганський край”, є членом двох творчих спілок — Національної спілки письменників України та Спілки журналістів.
Завдання для самостійної роботи:
1. Зробити конспект.
Преподаватель: О.Н.Бутенко
