2020-06-12
79
Для підвищення надійності та довговічності:
− знижувати робочу температуру транзистора (оптимально: від −5 до +400°С);
− обирати напругу та струм що не перевищують 0,7 найбільш допустимих;
− відводити тепло під час паяння;
− потужні прилади кріпити на радіаторах;
− вигин виводів здійснювати на відстані 10мм від корпусу;
− жорсткі висновки згинати забороняється;
− температура та час паяння − 2600°С та 2÷3сек;
− необхідно виключити можливість подавання напруги живлення зворотної (помилковою) полярності, яким може бути пробитий один з переходів транзистора, тобто в ланцюг живлення транзистора послідовно включають напівпровідниковий діод;
− транзистори не слід розміщувати в сильних магнітних полях (захищати під час пайки прилад від статичної електрики шляхом заземлення: устаткування, вимірювальних приладів, паяльників), застосовувати заземлюючі браслети та інструменти;
− виводи бази повинні приєднуватися першими, а відключатися останніми. Забороняється подавати напругу на транзистор з відключеною базою.
9. Тиристори
Тиристори − напівпровідниковий прилад, який має чотирьохшарову структуру p−n−p−n з 3мя p−n переходами. Два стійких стани, що мають три або більше взаємодіючих випрямляючих переходів. За функціональністю їх можна співвіднести до електронних ключів. Основна властивість − здатність перебувати в двох станах стійкої рівноваги:
− найбільш відкритому (з великої провідністю);
− найбільш закритому (з малою провідністю).
З цієї причини тиристори відносять до класу перемикаючих напівпровідникових приладів, головне застосування яких є безконтактна комутація електроланок.
10. Будова та основні види тиристорів
Основна схема структури тиристорів показана на рисунку 87: вона являє собою чотиришаровий напівпровідник структури p−n−p−n, який містить три послідовно з'єднаних p−n − переходів П1, П2, П3.
Керуючий електрод
Рисунок 87 – Структурна схема тиристора
Позначення:
1, 4, 5, 6 − як у діодів;
2 − підклас: Н − діодні тиристори, У − тріодні;
3 − призначення (довідковий).
11. Як перевірити діод мультіметром
У радіоелектрониці в основному застосовуються два типу диодів − це просто діоди, а також світлодіоди. Є також стабілітрони, діодні збірки, стабистори, тощо. Але нижче розглянемо саме простий діод та світлодіод (рис.88).
Рисунок 88 – Простий діод та світлодіод
Діод пропускає струм тільки в одному напрямку, а в іншому не пропускає. Якщо ця умова виконується − діод асболютно «здоровий». Беремо мульметр та ставимо на позначку перевірки діодів (рис.89).
Рисунок 89 – Показання мультиметру
Діод, як і резистор, має два кінці. Називаються вони по особливому − катод і анод. Якщо на анод подати плюс, а на катод мінус, то струм через нього потече, а якщо на катод подати плюс, а на анод мінус − струм не потече.
Перевіряємо перший діод. Один щуп мультиметра ставимо на один кінець діода, другий щуп на інший кінець діоду (рис.90).
Рисунок 90 – Вимірювання мультіметром
Як ми бачимо, мультиметр показав опір 436Ом. Отже, кінець діода, який торкається червоний щуп − це анод, а інший кінець − катод. 436Ом − опір прямого переходу діода. Це означає, що зараз через нього тече струм. Опір може бути 300÷800Ом, залежно від діода.
Далі змінюємо щупи місцями (рис.91).
Рисунок 91 – Вимірювання мультіметром у зворотному напрямку
Одиничка на мультиметри означає, що зараз опір діода більше ніж 2кОм. Якщо бути точніше, опір діода у зворотному напрямку близько кілька МОм (тобто мільйон). Струм через діод не тече. Отже, наш діод цілком робочий.
А як же перевірити світлодіод? Світлодіод − це той самий простий діод, але він світиться, коли живлення подають на анод плюс, а на катод мінус. На малюнку бачимо, що він слабо світиться! Отже вивід світлодіода, на якому червоний щуп − це анод, а вивід, на якому чорний щуп − катод. Мультиметр показав опір 1130Ом (рис.92). Це нормально. Воно також може змінюватися, залежно від "моделі" світлодіоду.
Рисунок 92 – Вимірювання мультіметром світлодіоду
Міняємо щупи місцями. Светодіодик не світиться (рис.93).
Рисунок 93 – Вимірювання світлодіоду мультіметром у зворотному напрямку
Опір дуже великий. Виносимо вердикт − цілком працездатний діод!
А як же перевірити діодні збірки та стабілітрони? Діодні збірки − це з'єднання декількох діодів, переважно 4 або 6. Знаходимо схемку з діодним збирання, «тикаємо» щупами мультиметру по виводах цього самого діодного збирання та дивимося на показання мультиметру. Стабілітрони перевіряються точно також як і діоди.
12. Інтегральні мікросхеми
Інтегральні мікросхеми – мікроелектронний виріб, що виконують певні перетворення та обробки сигналів та мають високу щільність пакування електрично з'єднаних елементів. Компонентів та кристалів (рис.94).
Класифікація ІС:
Напівпровідникові мікросхеми − всі елементи й міжелементні з'єднання виконані в обсязі та на поверхні напівпровідника.
Плівкова ІС − усі елементи й з'єднання виконані у вигляді плівок.
Гібридна − крім елементів, містить пов'язані з поверхнею підложки (підложки − заготівля для нанесення на неї елементів гібридних та плівкових ІС, з'єднаннях, контактних майданчиків) прості та складні компоненти.
ІС за призначенням:
аналогові – для перетворення та обробки сигналів, що змінюються за законом непріривної функції;
цифрові − сигнали обробляють в двійковому або іншому цифровому коді.
Рисунок 94 – Інтегральні мікросхеми
Тема 13 Індуктивність
План:
1.Визначення.
2. Основні параметри котушок індуктивності.
3. Види, застосування.
4. Індуктори для коливальних контурів.
5. Техніка безпеки.
1. Визначення
Основа котушки – провідник. Навколо провідника зі струмом завжди існує магнітне поле, причому це поле виявляється тим сильніше, чим більше сила струму в провіднику. Є інший спосіб підсилити магнітне поле – потрібно згорнути дріт в спіраль, тобто намотати котушку. Чим більше витків в котушці – тим менше її діаметр, тим сильніше створене нею магнітне поле. Такі котушки радіоаматори намотують самі для конструйованих радіоприймачів (рис.95).
Рисунок 95 – Симетричні індуктори: а) біфілярного виконання [2 дроти, складених спільно] і б) перехресним намотуванням
