Музично - ритмічна діяльність у молодших класах

Тема: Музично - ритмічні рухи. Прийоми використання на уроці.

План

1. Характеристика діяльності.

2. Напрямки музично-ритмічної діяльності

3. Підготовка до організації музично-ритмічної діяльності

4. Прийоми використання рухів на уроці

5. Музично-ритмічна діяльність у молодших класах

6. Прийоми формування звуковисотного слуху в музикально - ритмічних рухах

6.1   Прийоми активізації ритмічного почуття в музично - ритмічних рухах

6.2   Прийоми формування уявлення про темп і агогіці в музично - ритмічних рухах

6.3   Прийоми формування уявлення про динаміку у музично - ритмічних рухах

6.4   Прийоми формування уявлення про спосіб звуковведення в музично - ритмічних рухах

6.5   Прийоми формування уявлення про музичний синтаксис у музично — ритмічних рухах

 

Характеристика діяльності.

Через обмеженість часу й, як правило, відсутності спеціального приміщення, рухам на уроках музики       .

приділяється незначне місце, використовуються лише їх окремі елементи. Однак поряд з іншими видами діяльності музично - ритмічні рухи забезпечують різносторонній музичний розвиток учнів: у них розвивається музикальність, творчі здібності, формуються навички колективних дій.

Виховне значення рухів під музику проявляється й у тому, що вони активізують почуття ритму,сприяють поглибленому освоєнню музичного матеріалу уроку. За допомогою рухів школярі передають характерні риси музичного твору.

В основі музично - ритмічної діяльності лежить моторно - пластичне пророблення музичного матеріалу.

Вона сприяє посиленню емоційного впливу музики, розвитку вистав про засоби музичної виразності, елементах музичної мови; рухи під музику допомагають прослідкувати розвиток музичного образа. Усе це досягається завдяки придбаним навичкам і вмінням погоджувати рухи з музикою, її характером, настроєм.

Музично- ритмічна діяльність учнів складається з трьох взаємопов’язаних напрямків.

По-перше забезпечує розвиток музичного слуху, формування вмінь складати рухи під музику,засвоєння музичних знань.

По-друге розвиває рухові навички:

- ходьби  (маршова, бадьора, спортивна, урочиста спокійна, плавна, пружиниста);

- кроку (високий, на носках, м’який широкий, гострий пружинистий,змінний, дробовий, хороводний);

- підскоків (легенькі, енергійні)

- крутіння (на носках, комбінації підскоків із пружним кроком);

- руху рук (м’які,енергійні);

- ударів (у долоні: тихо, голосно, з розмаху, тримаючи руки близько одна від іншої, що сковзають «тарілками»);

-  побудови й перебудування, руху із предметами(з м’ячем, стрічечками,прапорцями);

 елементів танцю (російсько- хороводного - дробовий змінний крок, крок із притупуванням, на пів присядка, «ковирялочка»; українського - голубець, припадання бічне,крутіння; білоруського - основний хід танців «Лявониха», «Крижачок», рух польки в танцях «Бульба» і «Янка»; бального - бічний галоп, крок польки, вальсоподібні рухи, елементи характерного сучасного бального танцю).

По - третє забезпечує формування вмінь рухатись під музику: швидко й точно зупинятися, змінювати рухи. Підготовка вчителя до організації музично - ритмічної діяльності школярів на уроці

Готуючись до уроку, педагог підбирає музичний матеріал так, щоб він відповідав темі уроку, поглиблював і закріплював конкретні музично - слухові вистави, музичні знання. Важливим є питання, коли на уроці краще використовувати рухи, які з них доцільніше запропонувати учням на початку і в середині уроку.

Якість виконання учнями рухів залежить від розуміння ними музичного образа, а також виразного виконання вчителем. Матеріал йому необхідно знати на пам'ять. Адже під час руху треба стежити за учнями, бачити й виправляти їхні помилки.

Вчитель повинен показати учням рухи,особливо учням 1-2 класів, тому що одне пояснення не дає позитивних результатів. Показ рухів активізує емоційну реакцію на музику.

Вчитель пояснює учням рухи порівнюючи образно або в віршованій формі для кращого їх запам’ятовування.

Яскраве порівняння при поясненнях руху допомагає учням правильно і виразно його виконати. Наприклад, слова «Уздовж по бережкові лебідонька пливе» допомагають їм усвідомити виразність хороводного кроку. Текст пісні дає дітям можливість глибше відчути зміст й підказує її структурні особливості.

Під час рухів потрібно використовувати ТЗН. Це дозволяє познайомити учнів з новим звучанням уже відомого музичного твору, дає можливість стежити педагогові за якістю виконання рухів і при необхідності коректувати їх. Крім того, використовуючи ТЗН, учитель може брати участь у процесі спільної творчості (наприклад, при створені музично - ігрового образа, інсценування пісень). Готуючись до уроку, педагог вирішує, які музичні твори краще використовувати в грамзаписі, у чому буде виражатися його роль у творчості зі школярами.

Прийоми використання рухів на уроці.

Щоб музично - ритмічні рухи збагачували художній розвиток учнів,треба підготувати дітей до даної діяльності. Тому насамперед учні одержують вистави про рухові навички. Вони вчаться орієнтуватися в приміщенні маширувати під музику, легко бігати в розсип), реагувати на умовні музичні сигнали. Наприклад, сигналом до побудови можуть бути звуки труби, які повідомляють про початок дії в опері Н. Римського - Корсакова «Казка про царя Султана».

Сигналом до того, щоб ритмічно бігати по класу, може стати супровід до музики на трикутнику, а перехід від бігу на крок підкаже удар барабана (що підкреслює заключний такт музики,під яку учні бігають).

Після того як учні засвоїли вправи орієнтовного характеру в урок вводяться завдання, спрямовані на формування вмінь виявляти, передавати в рухах характерні риси музичного образа.

Наприклад, під марші різного характеру учні вчаться й рухатися по-різному: під спортивний - бадьоро, під іграшковий - легко, кроком на носках, під військовий - віком кроком і т.д.

Для рухових вправ і входу в клас учитель використовує не тільки марші,але й інші музичні твори «моторного» характеру. Якщо в їхньому числі будуть п’єси, різні по настрою, то зрозуміло.що виразне виконання рухів під музику поглибиться.

Найпростіші рухи - це притупування й удари. З їхньою допомогою учні можуть закріпити вистави, наприклад,про тривалості,ритмічні мелодії. Так, супроводжуючи ударами виконання вчителем «Екосеза» Ф. Шуберта, а потім «Камаринськой» П.Чайковського, учні відчувають, що тривалості в другій п’єсі більш короткі, ніж в першій і те,що восьмі тривалості зручні для бігу, а чверті - для кроку. Порівняв характери цих танців з особливостями їх ритмічного

малюнка, школярі ще раз переконуються у взаємозв’язку в характері музики із засобами його втілення, що у свою чергу буде сприяти усвідомленню жанрових особливостей танцю.

За допомогою ударів і притупування зручно передавати ритмічний малюнок музики. Переконаємось в цьому на прикладі рухів під мелодію російської народної пісні

«Як на тоненький льодок». Діти стоять парами по колу, один лицем до центру, другий - спиною, утворюючи два кола. На приспіві хлопають в долоні в потрібному ритмі. Пари, які стоять один до одного лицем хлопають один одного по долонях в відповідному ритмі. При повторені приспіву всі разом притупують ритмічний малюнок пісні. Ця пісня може бути використана у завдання на розвиток уваги (діти а такому ж порядку сидять на підлозі). На заспіві стукають пальцями по підлозі, а на приспів перший раз хлопають по колінах, другий раз - у долоні(останній варіант можна використовувати в роботі із групою продовженого дня). Освоєнню ритмічного малюнка в русі слід надавати велике значення. Необхідно частіше звертати увагу учнів на зупинки, зміни в рівномірному русі, пунктирний ритм в маршової музики. Це робиться за допомогою ігор, наприклад «Хто йде?». Тут кожна група рухається під свою музику: перша - під музики лелеки, який іде-іде й обов’язково зупиниться постояти на одній нозі; друга - під музику поїзда, який набирає хід, а потім поступово зупиняється; третя - під музику жабенят.

За допомогою рухів можна сформувати ряд музичних уявлень, наприклад про дві - в тридольному метрі. Так

стоячи, учні піднімаються на носках і опускаються гад звуки музики в розмірі , а в розмірі  - на «раз» опускаються, на «три» піднімаються. Діти виконують ті рухи під добре знайому їм музику (польку й вальс). Вони можуть бути використанні для «музичної зарядки» або в грі «Довідайся свій танець». Кожна група виконує рухи в ритмі свого танцю. Учитель відзначає ту групу, яка найбільше ритмічно й у характері виконувала рух.

У музично - ритмічній діяльності необхідно піклуватися не тільки про розвиток музикальності, але про культуру самого руху, розвитку художнього смаку дітей.

За допомогою ритмічних рухів закріплюється уява про музичну форму, принципи музичного розвитку. Робити це можна, змінюючи напрямок і характер руху, поплескуючи ритмічний малюнок. Найбільш складний спосіб пов'язаний з перегрупуваннями, чергуванням дії. Щоб розширення й стиск кола учні могли виконувати красиво. їх требі вчити уважно слухати музику. Розширювати коло вони вчаться с початку тримаючись за руки, а потім без рук. Інсценування музичних п’єс, пісень за допомогою виразних рухів не тільки розвивають музично - слухові уявлення. Вони сприяють активізації творчих здібностей, формуванню художнього смаку, якщо учням пропонується самим знайти рухи, відповідні до характеру музики і виразно виконати. Звичайно для інсценування використовуються пісні, програмна музика, що підказують зміст послідовності рухів. Учні разом із вчителем знаходять характерні рухи. Під час виконання вчитель допомагає учням досягти їх виразності, показує, як краще виконати новий, раніше не відомий рух.

На далі діти будуть комбінувати засвоєні рухи в нових комбінаціях створюючи свої імпровізації.

У зв’язку з розв’язком учнями творчих завдань, як уже говорилося, важливий пісенно - ігровий і танцювальний матеріал. Спочатку окремим учням пропонують самостійно виконати під музику рухи, відповідні до тексту пісні, структура якої містить у собі елементи імпровізації, потім це виконують усі разом. Створюючи той або інший образ, учні передають своє розуміння змісту і характеру музичного твору. Для такого завдання може бути запропоновано пісню В. Калинникова «Тінь - тінь».

Підбираючи музичний матеріал, вчитель визначає у яких творах можна використовувати готову композицію, і які запропонувати для імпровізації. Розвиваючи творчі здібності дітей важливо підтримувати їхню ініціативу, прагнення скласти свій танець який би передавав характер твору, його особливості.

Музично - ритмічна діяльність у молодших класах.

Музично - ритмічну діяльність молодших школярів доцільно планувати в такий спосіб.

В 1 класі діяльність учителя повинна бути спрямована спочатку на активізацію дошкільного досвіду дітей, а також засвоєння рухів:

а) танцювальних (дробовий крок, на матеріалі російської народної пісні «Ах ви, сени»;

б)фізкультурних (бадьорий крок, перешикування, дрібний біг);

Першокласники імпровізують рухи, наприклад під музику «клоунів»

Д. Кобалевського.

В  2 класі музично - ритмічна діяльність учнів на уроці спрямована на закріплення набутих раніше навичок виразного руху й оволодіння більш складних, на формування вміння творчо використовувати знайомі рухи в танцях. Досвід, придбаний учнями при виконання маршових і танцювальних рухів сприяє формуванню уявлень про пульсацію сильних і слабких долей в музиці, співвідношення двох ритмічних одиниць

В  3 класі вже наявний в учнів досвід реагувати зміною рухів на зміну частин, музичні фрази використовуються в процесі формування в них уявлень про принципи розвитку музики й побудови музичних форм. Уміння виділити характерну ритмічну інтонацію танцю, пісні, маршу, розшифрувати її за допомогою складових позначень тривалостей («ті» і «та»), зобразити в нотному записі допомагає засвоєнню поняття про музичну інтонацію.

В  4 класі широко використовується імпровізація й драматизація фольклорно - пісенного матеріалу при формуванні вистав про характерну рису народної музики, зокрема її варіативній основі. Учні 4 класу знайомляться з характерними рухами національних танців(гопака, бульби, полонезу, мазурки, халлінга). Усвідомлення своєрідності їх па, ритмічних інтонацій допомагає осмислити індивідуальність музичної мови окремих національностей, стилів.