Ознайомлення з матеріалом теми

06.05. 2020.                                                           

Группа 14

Урок № 36 на тему: «Особливості вживання в мовленні та інтонування різних видів простих речень».

Мета. Поглибити знання про будову речення, з’ясувати стилістичні особливості вживання різних видів речень; домогтися засвоєння смислових та інтонаційних особливостей речень, правил інтонування простих і складних речень; поглибити їх знання про розділові знаки в реченнях; розвивати вміння знаходити в тексті прості і складні речення, формувати вміння розпізнавати прості і складні речення; удосконалювати вміння правильно інтонувати такі речення.

Ознайомлення з матеріалом теми.

Прості речення бувають поширені й непоширені (за наявністю другорядних членів речення), односкладні й двоскладні (за складом граматичної основи), повні й неповні (за наявністю пропущених членів речення), ускладнені й неускладнені.

Стилістичні особливості

Стилістичні ресурси простого речення ґрунтуються на синонімії окремих видів простого речення.

Односкладні речення поділяються на означено-особові, неозначено-особові, безособові, узагальнено-особові, називні.

Односкладні особові речення

Означено-особові й неозначено-особові речення характерні для розмовного, художнього і публіцистичного стилів мовлення. Вони створюють лаконічність, динамічність розповіді. Наприклад: Люблю в'язку ріллю, паруючу і сиву (О. Максимейко).

Узагальнено-особові вживають в основному в розмовному мовленні, у народній творчості. Наприклад: Голкою криниці не викопаєш (Нар. творчість). Крім того, такі речення використовують в офіційно-діловому та науковому стилях. З їхньою допомогою дають інструкції, рецепти, позначають закономірності тощо. Наприклад: Для лікування різних захворювань застосовують бджолиний мед.

Односкладні безособові речення

Безособові речення характерні для художнього стилю, де вони сприяють змалюванню психологічного стану людини. передають її настрої. Доречні безособові конструкції і в описах природи. Наприклад: Заморосило осінь у сльозу (Л. Костенко).

Безособові речення з інфінітивом у ролі головного члена речення використовуються в офіційно-діловому та публіцистичному стилях для відтворення рішучості, категоричності, наказовості. Наприклад: Закон ввести в дію з дня його опублікування (Із закону).

Односкладні

Називні речення

Односкладні називні речення в офіційно-ділових, публіцистичних та наукових текстах вживають на початку твору або його частин для називання предметів і явищ, про які йтиметься далі. Наприкінці тексту чи його фрагменту ці речення підсумовують виклад. Називні односкладні речення можуть переривати оповідь, щоб уповільнити її, зупинитися на окремих деталях.

Називні речення широко використовують в описах картин природи, щоб якнайвиразніше виділити кожну деталь.

плещеться ріка, і дівчина замріяна й струнка стоїть на березі у сонячнім промінні (В. Симоненко).

Неповні речення

Неповні речення широко представлені в розмовному мовленні та в художніх творах. Такі речення допомагають уникнути невиправданих повторів слів, стисло й динамічно викласти інформацію, а також за потреби створити психологічне напруження висловлення. Наприклад: Нехай все буде так, як сталось. - не повертайся, не гукай.

Ускладнені речення

Речення можуть ускладнюватися такими синтаксичними конструкціями:

• однорідними членами речення;

• порівняльними зворотами;

• вставними словами (словосполученнями, реченнями);

• звертаннями;

• відокремленими членами речення (означеннями, обставинами, додатками, уточнювальними).

Ускладнені речення найчастіше вживають у науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях для передачі точного, логічного викладу думок, класифікації предметів і явищ, виділення й уточнення їх суттєвих ознак тощо.