Аналіз новели «В житах»(1925)

Жанр: імпресіоністична новела.

Ідея: з’ясування сенсу людського існування, адже інколи все своє життя людина чекає на одну мить щастя.

Проблематика:

- порушення гармонії між навколишнім та внутрішнім світом,

- проблема вибору та його наслідків,

- проблема духовної дезорієнтації в умовах складних громадянсько-політичних процесів.

Основні мотиви:

- захоплення природою та життям, несприйняття жорстокої дійсності,

- туга за мирною хліборобською працею,

- сум за жертвами класової боротьби,

- кохання, яке неможливо забути.

Риси імпресіонізму:

- пись­менник передає мінливі враження героя та його відчуття;

- загальна картина складається з фрагментів-мозаїнок;

- «я» автора й героя зливають­ся воєдино;

- неповні речення допомагають пе­редати плин думок і почуттів;

- душа героя співзвучна з тим, що відбувається навколо;

- кожній барві відповідає певний відтінок на­строю Корнія;

- імпресіоністичний пейзаж Ко­синки - це поєднання кольору, звуку й запаху.

Вітаїстичний пафос твору полягає у прагненняі до гармонії у світі й у душі.

 

Головні герої:

Герой	Мета	Суперник	Помічник
Корній Дізіка - дезертир, який разом з бандою приблукав до рідного села.	Знайти пристанище, їжу, але не попастися на очі односельчан	Гострий. Хто він? Бандит чи командир?	Уляна
Уляна – його кохана. Вона любить Корнія.	Бути щасливою із коханою людиною.	Дзюба - багач.	Корній, який її теж любить і щасливим може бути тільки з нею. Його життєві обставини не дають йому повністю віддатись коханій.

Отже, «В житах» - імпресіоністична новела, адже Теорія літератури

Імпресіонізм — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції в другій половині ХІХ ст., насамперед у малярстві.

Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця» («Іmpression. Soleil levaht», 1873). Наприкінці ХІХ ст. імпресіонізм поширився в європейському письменстві.

Засновниками літературного імпресіонізму вважаються брати Конкури. Виявився він також у творчості Ґі де Мопассана, М. Пруста, К. Гамсуна, О. Уайльда, Р. Л. Стівенсона, А. Шніцлера, А. Чехова, І. Буніна, А. Анненського та ін.

Визначальні риси імпресіонізму:

· зображується не сам предмет, а враження від нього («Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували Едмонд і Жуль Конкури);

· імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;

· відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністі найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній у конкретній реальності;

· часопростір ущільнюється й подрібнюється, предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа;

· герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю актив­ністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень;

Найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела. Український імпресіонізм на тлі західноєвропейського мав яскравіше лірико-романтичне забарвлення, що зближувало його (а нерідко й змішувало зовсім) з неоромантизмом та символізмом.