Тема: Лiтература рiдного краю (огляд)

Учебная дисциплина: Украинская литература

Преподаватель: Гальченко Яна Александровна

Группа: П-1-19(26)

Дата занятия: 14.05.2020 г

Тема: Лiтература рiдного краю (огляд).

Мета: поглибити знання учнів про письменників Луганщини, познайомити із творчістю як всесвітньо визнаних, так і маловідомих земляків; розвивати навички аналізування ліричних творів, вміння оцінити твір, художні здібності учнів; виховувати почуття прекрасного, естетичні смаки, любов до своєї малої батьківщини, гордість за своїх талановитих земляків.

План заняття:

1. Батьківщина – це таке величне і об'ємне слово! але у всього на землі є початок. Так з чого ж починається вона, та велика Батьківщина, для маленької дитини?(Для кожного з нас Батьківщина починається з рідної хати, з маминої колискової пісні; з рідної вулиці, села, де ми народилися і ростемо; зі школи, в якій навчаємося не тільки різним наукам, але й щирій дружбі, взаємоповазі, шанобливому ставленню до людей та іншим премудростям, які знадобляться нам у житті).

Рідний край… Дорогий серцю куточок… Це село, де ви народились і зростаєте, у якому босоніж, росяними стежками тупотить ваше дитинство. Це наш Міловський район, який для вас не просто абстрактне слово, бо ви вже встигли стати у ньому своєрідними зірочками. Це наша багатостраждальна, але така щедра на таланти, невтомно працьовита, гостинна Луганщина. Творчість яких поетів чи письменників – земляків вам уже відома?

Розвиток Літературного процесу в нашому краї був обірваний Другою світовою війною. Багато письменників воювали на фронтах.

На території Луганської області похований Микола Трублаїні, який помер в санітарному потязі біля станції Ровеньки.

У 1942 році в Луганську виступив з промовою перед воїнами Олександр Довженко. Воєнне і післявоєнне лихоліття яскраво і талановито відобразив в своїх творах наш земляк Григір Михайлович Тютюнник, його твори перекладено на багато мов світу, вивчаються в школі.

Повернулися з полів битви до мирного життя і почали з ентузіазмом писати нові літературні сторінки нашого славного краю вчорашні воїни – Степан Бугорков, Федір Вольний, Геннадій Довнар, Йосип Курлат, Іван Савич, Микола Погромський, Михайло Яременко, Микола Щепенко. Одночасно з письменниками-фронтовиками розпочали свій творчий шлях в літературі Тарас Рибас, Юрій Сліпко, Ольга Холошенко, Іван Світличний Микита Чернявський, Геннадій Довнар, Степен Бугорков.

15 квітня 1965 року у Луганську зібралися разом не тільки члени СПУ, але й члени літературних об’єднань багатьох міст і районів області. З Києва прибули заступник голови правління Спілки письменників України Юрій Збанацький і поет Дмитро Павличко. На той час у нашій області склалися досить міцні літературні сили. Саме їм було призначено стати основоположниками новоствореної регіональної письменницької організації. Першим її головою став прозаїк і драматург Тарас Рибас.

Як бачимо, Луганщина дуже багата талановитими людьми. Віриться, що в нелегкий час становлення державності літературна творчість Луганщини є тією життєдайною силою, яка поєднує минуле, теперішнє й майбутнє Вітчизни.

2.Жив на землі поет. Один з найтонших і найщиріших ліриків слов’янського світу, соловей України, співець Донбасу, поет, якого Луганщина теж вважає своїм, бо тут він провів найкращі роки свого життя – дитинство і юність. Це Володимир Миколайович Сосюра. Народився він 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве, у багатодітній родині. Дуже швидко сім'я переїхала в селище Третя Рота, що зараз ввійшло в міську зону Лисичанська. Дванадцятирічним майбутній поет вступає до двокласного училища в Третій Роті, потім – до Нижчого сільськогосподарського училища. Але в училищі провчився недовго, бо помер батько і хлопчині хотілося допомогти сім'ї. працював він і коногоном у шахті, і учнем на содовому заводі у Лисичанську. Але вирватися зі скрути так і не зміг. Тому у 1916 році поновився в училищі. В цей час, незважаючи на кпини вчителів і учнів, почав друкувати перші свої вірші у місцевих газетах. У 1917 році, коли в повітрі почала витати ідея незалежної України, Володимир Сосюра несподівано усвідомив себе з діда – прадіда українцем і в 1918 році вступив до лав війська УНР (Української Народної Республіки), якими командував Симон Петлюра. Петлюрівці називали себе гайдамаками, співали про Україну – неньку, тож для юного поета це було такою романтикою, якої ще рік – два тому ніхто й уявити не міг! Змінювалися події, змінювався світ, та незмінними для поета залишалися любов до рідної матері, любов до Вітчизни.

«Сади осипалися милі». Цей вірш був написаний у 1962 році, вже після смерті матері.

Стискає серце тихим болем,

простори я очима п'ю,

і мов лечу над чистим полем

я у Донеччину мою.

Закрив там карі очі неньки

коси холодної розмах…

І мчу я хлопчиком маленьким

на дерев'яних ковзанах.

Неогороженая хата,

холодні сонця промені…

І молода смуглява мати

мені всміхається в вікні.

О пісне, я крізь років гули

з тобою лину до мети.

Ти можеш повернуть минуле

і навіть смерть перемогти.

3.Ганна Андріївна Гайворонська. Народилася вона 22 серпня 1952 року в селі Вільшана Двурічанського району Харківської області. - Член Національної спілки письменників України з 1988 року.Усе своє життя прожила на Луганщині. Найяскравіші спогади дитинства – безперервні переїзди. Батько Ганни був офіцером Радянської Армії, тож поїздити по світу довелось багато. Переїхали всю Західну Україну, а оселились на Луганщині. Спершу мешкали в селищі Новосвітлівка Краснодонського району, де Ганна пішла до школи у перший клас.

Згодом перебрались в районне містечко Кремінна Луганської області. Сюди батька запросили на посаду заступника редактора райгазети. Тож її найперші вірші були надруковані саме в цій газеті, а вже потім в молодіжній обласній газеті «Молодогвардієць».

В 1962 році сім’я переїжджає в місто Лисичанськ, в якому мрійлива дівчинка відкриває для себе великого українського поета Володимира Сосюру. І з цього часу почало битись на Луганщині поетичне джерельце Ганни Гайворонської. Після закінчення восьмирічки навчалася в Кремінському медичному училищі. У 1983 році закінчила Київський державний університет ім.Тараса Шевченка і отримала диплом журналіста. Працювала в обласних та районних газетах, редактором шахтарських багатотиражок.

В 1988 році вийшов поетичний збірник поетеси «Перший поцілунок», за який авторку було прийнято до членів Спілки письменників.

Віршам Ганни Гайворонської притаманна драматичність, пристрасність, ліризм, правдивість.

Луганщині

Луганщино! Світанок України!

Земля життя мого й життя моїх батьків.

Державо юності! У світі ти єдина.

У плахті із лісів, полів і нив.

Озвучена козацькими піснями

І підперезана, мов поясом, Дінцем.

Як мати добра, ти завжди над нами Схиляєшся стривоженим лицем.

Мене Донбас виховував, мов панну,

На кряжах загартовував крутих.