Огляд та класифікація методичних підходів до оцінки фінансової діяльності банків в Україні

Ефективність більшості управлінських рішень може бути оцінена за допомогою фінансових показників, тому фінансовий аналіз є етапом, операцією і одним з основних умов забезпечення якості та ефективності прийнятих управлінських рішень.
Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.
У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод дослідження шляхом розчленування складних явищ на складові частини. У широкому науковому розумінні фінансовий аналіз - це метод наукового дослідження (пізнання) і оцінки явищ і процесів, в основі якого лежить вивчення складових частин елементів досліджуваної системи.
У сучасному комерційному банку фінансовий аналіз являє собою не просто елемент фінансового управління, а його основу, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є переважаючою в банку. Управління нею немислимо без аналізу - будь то традиційне здійснення кредитних операцій, проведення платежів і розрахунків, зберігання грошей чи відносно нові види діяльності (страхування, лізинг, брокерські послуги та ін.) При цьому якщо різні законодавчі обмеження, огороджувальні банківська справа від надмірних ризиків, руйнівної конкуренції, лавиноподібних банкрутств є факторами зовнішнього регулювання банківської діяльності, то за допомогою таких функцій управління, як аналіз, аудит і контроль, здійснюється певне внутрішнє її регулювання.
Фінансовий аналіз для управлінського персоналу в комерційному банку - це найважливіший інструмент визначення фінансового стану комерційного банку, виявлення резервів зростання рентабельності, поліпшення всієї фінансово-господарської діяльності та підвищення її ефективності.

Крім здійснення узагальнюючої оцінки економічної ефективності діяльності банку фінансовий аналіз являє собою інструмент прогнозування і фінансового моделювання діяльності банку, метод вивчення та оцінки її альтернативних (або нових) напрямків і метод оцінки вартості кредитної установи.
Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фінансово-господарської діяльності, який складається з двох тісно взаємопов'язаних розділів: зовнішнього фінансів аналізу та внутрішньогосподарського управлінського аналізу.
Стосовно до комерційних банків найбільш суттєві відмінності у змісті зовнішнього і внутрішнього фінансового аналізу представлені порівняльною характеристикою внутрішнього і зовнішнього фінансового аналізу в таблиці1.
Основні напрямки внутрішнього фінансового аналізу наступні: аналіз обгрунтування та реалізації бізнес-планів; аналіз в системі маркетингу; комплексний економічний аналіз ефективності господарської діяльності; аналіз абсолютних показників прибутку; аналіз відносних показників рентабельності; аналіз ринкової стійкості, ліквідності та платоспроможності; аналіз використання власного капіталу; аналіз використання позикових коштів.
Зовнішній фінансовий аналіз включає в себе більшу частину розділів внутрішнього аналізу, але в завдання його не включаються аналіз обгрунтування та реалізації бізнес-планів, аналіз в системі маркетингу та комплексний економічний аналіз ефективності господарської діяльності.
Реалізація основних завдань фінансового аналізу в банку неможлива без відповідного рівня його організації, і, перш за все формування цілей аналізу, постановки аналітичних задач, визначення способів їх практичного вирішення.

                                                                                                  

Таблиця 1.1
Порівняльна характеристика внутрішнього і зовнішнього фінансового аналізу.

Параметри і ознаки фінансового аналізу	характеристика особливостей
	Внутрішнього фінансового аналізу	Зовнішнього фінансового аналізу
предмет аналізу	Фінансово-економічні процеси, их фактори та результати	Результати фінансово-економічних процесів
об'єкти аналізу	Фінансові результати, рентабельність і фінансовий стан банку, економічна ефективність управління	Показники фінансових результатів, рентабельності та фінансового стану банку
суб'єкти аналізу	Більшість банківських фахівців, менеджери різних рівнів та видів управління, аналітики, внутрішні аудитори та контролери, керівництво банку, що залучаються аудитори та консультанти	Органи нагляду, власники
ступінь регламентації	Рішення органів управління банку	Міжнародні та національні стандарти
Обсяг використовуваної інформації	Вся система інформації та діяльності банку та про навколишнє його середовищі	У рамках діючої фінансової звітності
Якість одержуваної в результаті аналізу інформації	Носить в значній мірі імовірнісний і суб'єктивний характер	Більш об'єктивно, оскільки аналіз грунтується на затвердженій наглядовими органами інформації по вже здійсненими операціями
Способи відображення інформації	будь-які	На основі загальноприйнятих принципів і стандартів обліку
Види аналізу залежно від того, до якого часу належить використовувана при його проведенні інформація	Поточний, ретроспективний, перспективний аналіз	ретроспективний аналіз
одиниці виміру	будь-які	Грошові
регулярність проведення	будь-які	Установленная нормативными актами
ступінь відповідальності	Дисциплінарна	Адміністративна

 

Правильна організація фінансового аналізу виключає дублювання робіт різними службами та виконавцями (якщо це не передбачено контрольною функцією управління спеціально); сприяє постановці найбільш актуальних його питань; дозволяє забезпечити комплексність, необхідну глибину і високу ефективність аналізу.
Організація фінансового аналізу включає в себе:
- Визначення об'єктів і суб'єктів аналізу (об'єктами фінансового аналізу в банку насамперед можуть бути показники фінансових результатів, результативності та фінансового стану банку; показники ефективності системи фінансового управління; ефективності системи фінансового управління; ефективності банківських послуг, операцій, технологій, систем фінансової безпеки і др.);
- Вибір організаційних форм проведення аналізу;
- Планування аналітичної роботи;
- Розподіл обов'язків між окремими суб'єктами аналізу;
- Методичне та інформаційне забезпечення аналітичної роботи;
- Аналітичну обробку даних про діяльність господарської одиниці;
- Оформлення та вивчення результатів аналізу;
- Реалізацію пропозицій за результатами аналізу.
На організацію аналітичної діяльності в банку впливає безліч факторів, найбільш суттєвими з яких є: обрана банком стратегія діяльності, розмір капіталу та активів, чисельність персоналу, наявність мережі установ, рівень кваліфікації персоналу тощо
Мета фінансового аналізу залежить від інтересів споживачів результатів аналізу: клієнтів цікавить ліквідність, стійкість банку; державні органи в принципі повинні цікавити тільки податки; акціонерів цікавлять прибуток і дивіденди. Керівництво банку зацікавлене в повної інформації, і завдання аналізу - цю інформацію надати
Таким чином, мета фінансового аналізу - оцінити фінансовий стан комерційного банку на основі достовірної інформації, визначити фінансовий результат, фінансову стійкість комерційного банку, ліквідність його балансу, платоспроможність банку, а також оцінити ефективність використання капіталу.
У процесі своєї діяльності банки змушені одночасно вирішувати три взаємовиключні завдання:
1) забезпечувати максимальну прибутковість;
2) забезпечувати максимальну ліквідність;
3) забезпечувати мінімальний ризик проведених операцій.
Від того, наскільки успішно кожен окремий банк вирішує ці завдання, залежать його стабільність і стабільність системи в цілому.
Аналіз фінансового стану базується на певних принципах:

- Державний підхід (при оцінці економічних явищ і процесів необхідно враховувати їх відповідність державній економічній, соціальній, міжнародній політиці та законодавству);
- Науковий характер (аналіз базується на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховує вимоги економічних законів розвитку виробництва);
- Комплексність (аналіз вимагає всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства). Комплексність аналізу передбачає виконання фінансового аналізу у взаємозв'язку всіх фінансових процесів (комплексний аналіз);
- Системний підхід (аналіз базується на розумінні об'єкта дослідження як складної динамічної системи зі структурою елементів);
- Об'єктивність і точність (інформація, необхідна для аналізу повинна бути достовірна, і об'єктивно відображати дійсність, а аналітичні висновки повинні бути обгрунтовані точними розрахунками);
- Дієвість (аналіз активно впливає на хід виробництва і його результати);
- Плановість або послідовність (для ефективності аналітичних заходів аналіз проводитися систематично). Послідовність аналізу передбачає використання двох прийомів: дедуктивного та індуктивного. Дедукція (лат.deductio - виведення) - один з принципів аналізу, що означає послідовність його проведення від загального до приватного. У процесі аналізу послідовно виявляються спочатку загальні показники, потім приватні. Індукція-принцип аналізу, що означає послідовність його проведення від приватного до загального, від причини до слідства;
- Оперативність (ефективність аналізу сильно зростає якщо він проводиться оперативно та аналітична інформація швидко впливає на управлінські рішення менеджерів);
- Демократизм (передбачає участь в аналізі широкого кола працівників і, отже, більш повне виявлення внутрішньогосподарських резервів);
- Ефективність (аналізу необхідно бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багатократний ефект);
- Порівняння показників (є способом вивчення динаміки фінансових показників). Порівняння дозволяє дати оцінку будь-якому фінансовому показнику за фактичний (звітний) період по відношенню до базисного періоду або іншому банку.
- Інструментарій фінансового аналізу - це сукупність наукових принципів і методів аналізу фінансових процесів.
Зміст, місце і роль фінансового аналізу в банківському бізнесі багато в чому залежать від специфіки діяльності кредитних установ, пов'язаної з виробництвом послуг фінансового характеру, посередництвом між економічними агентами; високим ступенем залежності від клієнтської бази; можливістю відстрочення неплатоспроможності за своїми зобов'язаннями шляхом підвищення обсягів запозичення.
Роль фінансового аналізу в управлінні діяльністю комерційних банків, підвищенні надійності та якості управління є не тільки відповідальною, а й визначальною життєздатність, як окремих комерційних банків, так і банківської системи країни в цілому. Важливою особливістю фінансового аналізу в банках є те, що діяльність їх нерозривно пов'язана з процесами та явищами, що відбуваються у тому середовищі, де вони функціонують. Тому проведення фінансового аналізу в банку повинен передувати аналіз навколишнього його фінансово-політичної, ділової та економічної середовища, суть якого полягає у вивченні та оцінці рівня планованих надходжень інвестицій в банківський сектор, доступу банку до існуючих інструментів рефінансування, в аналізі індикаторів стану грошово-кредитної сфери, таких, як рівень номінальних і реальних процентних ставок, динаміки валютного курсу, кривих прибутковості різних фінансових інструментів.
Аналізу підлягають існуюча сегментація ринку; ефективність банківського бізнесу в цілому; характеристика банку на ринку фінансових послуг; можливості пошуку клієнтів; конкурентне середовище банку (порівняння якості і вартості послуг з банками-конкурентами); демографічні аспекти ринкового середовища; досвід адаптації інших комерційних банків до ринку і його зміни
При здійсненні окремих видів фінансового управління (активами, пасивами, ліквідністю, ризиками, капіталом і т.д.) фінансовий аналіз являє собою інструмент реалізації кожного із зазначених видів управління і метод їх подальшої оцінки.
У ході управління активами ставиться завдання досягнення їхньої найвищої прибутковості при дотриманні необхідного рівня ліквідності та допустимого рівня ризикованості. Це завдання здійсненне тільки на основі системного аналізу фінансових активів у зазначених напрямках і цілеспрямованих дій з формування відповідної структури активів
Управління пасивами пов'язане з: аналізом засобів, які не приносять доходів; вивченням основних напрямків пошуку необхідних кредитних ресурсів для виконання зобов'язань перед клієнтами і для розвитку активних операцій; аналізом можливих способів залучення «недорогих» ресурсів.
При управлінні капіталом банку аналізуються в першу чергу його структура і достатність капіталу (критерії, основні показники), якість і рівень яких характеризують одночасно і ефективність управління капіталом банку.

 

 

1.3 ОГЛЯД МЕТОДИК ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКУ

Автор	Сутність методики	Посилання
Методика НБУ	Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо здійснення банківської діяльності.	http://www.bank.gov.ua/ control/uk/publish/ article?art_id=4919415& cat_id=36800
Примостка Людмила Олександрівна	полягає в обґрунтуванні цілісної концептуально-теоретичної бази аналізу банківської діяльності за умов реформування облікової системи з використанням принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та розробленні рекомендацій у формі системи аналітичних методик, спрямованих на реалізацію інтегрованого підходу до управління та комплексний аналіз фінансової діяльності банківських установ.	http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/ cgiirbis_64.exe
Ключніков Максим Владимирович	Розроблено та апробовано методику економіко-статистичного аналізу ресурсної бази та її використання на основі бухгалтерського балансу комерційного банку; проведено аналіз основних показників, що характеризують прибуток, доходи і витрати банків; розглянуті методологічні підходи та результати проведення багатовимірної класифікації вітчизняних банків; побудовано моделі типологічної регресії для груп банків, однорідних по фінансовому стану.
Богданюк В.Д.	Метою написання статті є вивчення методологічних основ проведення аналізу фінансової діяльності комерційних банків, що сприятиме підвищенню ефективності та прибутковості їх діяльності.

 

Методика НБУ. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Під час здійснення банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Примостка Людмила Олександрівна.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи пізнання (діалектика, аналіз, синтез, системність, комплексність, аналогія, оптимізація, історизм), методологічні засади системного підходу, основні теоретичні концепції, що пояснюють закономірності функціонування фінансової сфери, принципи Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, спеціальні прийоми та процедури аналітичних досліджень. Методика дослідження базується на спостереженні, характеристиці та вимірюванні об’єктивних економічних процесів і явищ, опрацюванні, аналізі та узагальненні отриманих результатів, на розробленні та практичній реалізації сформованих методик, теоретичному узагальненні виявлених закономірностей і тенденцій.

У процесі дослідження використано наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів з теорії, методології та організації економічного аналізу, бухгалтерського обліку, аудиту, теорії управління, банківської справи, фінансового і банківського менеджменту; законодавчі та нормативні акти, які регулюють діяльність комерційних банків в Україні; рекомендації, положення та стандарти обліку і звітності; науково-методичну літературу; матеріали періодичних видань

Богданюк В. Д.

Основними об’єктами аналізу фінансової банківської діяльності є:

Ø Заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

Ø Якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

Ø Показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють судити про ефективність його роботи;

Ø Показники ліквідності і платоспроможності банку, що характеризують його фінансову стійкість;

Ø Різні ризики, що впливають на діяльність банку.

Ключніков Максим Владимирович.

- Провести комплексный экономико-статистический анализ финансово-экономической деятельности коммерческих банков, учитывающий взаимосвязь ресурсов и эффективность деятельности;
- Выявить особенности формирования информационной базы статистики коммерческих банков;
- Разработать методику статистического анализа структуры и динамики ресурсной базы коммерческих банков;
- Исследовать возможности и особенности применения регрессионного и корреляционно анализа для временных рядов, характеризующих финансово-экономическую деятельность коммерческих банков;
- Предложить и апробировать методику выявление тенденции и прогнозирования основных показателей развития деятельности банков;
- Осуществить прогноз основных показателей деятельности банков.
Объектом исследования являются коммерческие банки України.

 

 

ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 1

Комерційний банк, виступаючи сьогодні, як юридична особа, самостійний агент, виробляє і реалізує різні банківські продукти, надає різні фінансові послуги, задовольняє суспільні потреби, на основі отриманого прибутку сприяє реалізації соціальних та економічних інтересів акціонерів і службовців банку. Отримавши ліцензію на ведення банківської діяльності, він фактично стає підприємством, що має власну організаційну структуру, внутрішні і зовнішні зв'язки. Комерційний банк в результаті своєї діяльності стає повноцінним учасником ринкових відносин, а отже, підпорядковується визначенним об'єктивним законам.

Розвиток мережі комерційних банків сприяє формуванню динамічного фінансового ринку. Ліквідація, монополізації і зростання конкуренції приводять до поступового розширенню фінансових послуг. Змінюється характер кредитних відношень, ефективніше протікає процес консолідації грошових коштів населення і підприємств, зростає величина функціонуючого капіталу і т.д. Відбувається істотна організаційна перебудова в управлінні комерційними банками з чіткою орієнтацією на вимоги ринку

 

 

РОЗДІЛ 2

2.1 МЕТОДИКА НБУ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

Важливою функцією держави є регулювання та нагляд за діяльністю банків з метою забезпечення стабільності банківської системи.

Терміни «регулювання банківської діяльності» та «нагляд за діяльністю банків» цілком слушно часто вживають поруч, тому що вони характеризують взаємозв'язані та взаємодоповнювальні види діяльності.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють насамперед створення відповідної правової бази. По-перше, це розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків (наприклад, Закон про центральний банк країни, Закон про банки і банківську систему). По-друге, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Вони базуються на чинному законодавстві і конкретизують, роз'яснюють основні положення законів. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному та ефективному функціонуванню банківської системи.

Під банківським наглядом розуміють насамперед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме:

– створення нових банків та їхніх установ;

– діяльності банків;

– реорганізації та ліквідації банків.

Регулятивно-наглядові органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їхньої діяльності. Ці заходи можуть розглядатися одночасно як елемент банківського нагляду і як елемент банківського регулювання. Отже, поняття регулювання банківської діяльності та банківський нагляд дуже тісно переплітаються.

У країнах з ринковою економікою держава в особі центрального банку та відповідних уповноважених органів ставить за мету впровадження пруденційного банківського регулювання та нагляду, тобто спрямованого на забезпечення стабільності та надійності банків, їхньої обачливої та розважливої поведінки, виконання банками вимог фінансової безпеки.

Ефективне використання можливостей пруденційного банківського регулювання та нагляду передбачає необхідність чіткого законодавчого визначення змісту таких понять, як «банк» і «банківська діяльність». Неоднозначне їх тлумачення може мати негативні наслідки для економічної практики. Чітке визначення цих понять насамперед допоможе економічним суб'єктам легко орієнтуватися на фінансовому ринку, знати, які посередницькі операції належать до банківської діяльності та які наслідки (правові та економічні) вона може мати. Критерієм віднесення посередників фінансового ринку до банківських та небанківських установ може бути комплекс із трьох посередницьких операцій, що є базовими для банківської діяльності:

– прийняття грошових коштів від клієнтів у вклади;

– надання клієнтам кредитів і створення платіжних засобів;

– здійснення розрахунків між клієнтами.

В умовах ринкової економіки банки мають надзвичайно великі можливості впливати на економічні процеси як позитивно, так і негативно, що зумовлює необхідність регламентації їхньої діяльності. Дослідження ролі банків у сучасній економіці дає можливість з'ясувати причини, які примушують державу взяти на себе функцію банківського регулювання та нагляду. Розглянемо основні з цих причин.

Держава в особі центрального банку покликана, як уже зазначалося, забезпечувати стабільність грошового обігу і національної валюти, що неможливо без регулювання діяльності банків, а саме без обмеження здатності банків створювати платіжні засоби – гроші.

Основні завдання банківського регулювання та нагляду:

– забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;

– захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства. Інтереси вкладників потребують захисту, тому що в усіх країнах рівень інформованості вкладників про фінансовий стан банків вельми недостатній і вони не мають можливості самостійно оцінити, який ризик беруть на себе, розміщуючи свої кошти в тому чи іншому банку;

– створення конкурентного середовища у банківському секторі, адже саме це середовище є найсприятливішим для клієнтів банків. Завдяки банківській конкуренції знижуються процентні ставки за позичками, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються новітні банківські технології тощо;

– забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектора в цілому і кожного банку окремо. Підвищення відкритості базується на удосконаленні системи обліку і звітності в банках і наближенні їх до вимог, що випливають із досвіду міжнародної банківської практики;

– підтримування необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.

Необхідність і значущість банківського регулювання та нагляду в умовах ринкової економіки не виключають саморегуляцію банківського сектора через ринкові механізми. Ці дві форми регулювання мають доповнювати одна одну. Банки повинні діяти, керуючись принципами комерційного розрахунку та надійності.

У свою чергу, органи банківського регулювання та нагляду мусять діяти, керуючись принципами розумного, обачливого ставлення до банків, тобто вони не повинні вимагати від банків здійснення операцій, які могли б послабити їхній фінансовий стан, посягати на свободу підприємницької діяльності банків.

В Україні в умовах планово-централізованої економіки та існування системи державних банків не було потреби у створенні системи банківського регулювання та нагляду. Напрями й умови діяльності банків визначалися урядом, він же і контролював їхню діяльність. Так, зокрема, уряд затверджував кредитний план Держбанку, в якому визначалися обсяг кредитних вкладень та їхня цільова спрямованість. Він же встановлював і розмір процентних ставок як за позичками, так і за депозитами.

В умовах трансформації економіки в Україні реформується банківський сектор, і одним із найважливіших компонентів цього процесу є створення ефективної системи пруденційного банківського регулювання та нагляду. Проблема створення цієї системи має для України особливе значення, зважаючи на такі фактори:

– нестабільний характер економіки перехідного періоду;

– незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектора;

– недостатній досвід комерційної діяльності банків в умовах ринкової економіки;

– ризикована практика банківської діяльності, зокрема кредитування, що виявляється в екстремально високому рівні простроченої, пролонгованої та безнадійної до повернення кредитної заборгованості, а також у надмірному кредитуванні інсайдерів, у концентрації кредитного ризику;

– недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість активів банків;

– неадекватність системи внутрішнього контролю та аудиту в банках стану банківської системи.

У світовій практиці спочатку десятиріччями, століттями формувалася банківська система, а потім уже система регулювання та нагляду. В Україні ці процеси відбуваються паралельно, що є, безумовно, ускладнювальним фактором. Водночас Україна має й деякі переваги – вона може і повинна скористатися накопиченим світовим досвідом у галузі банківського регулювання та нагляду.

З метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування національної банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів комерційних банків та відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи:

– регулятивний капітал банку (Н₁);

– мінімальний розмір статутного капіталу (Н₂);

– платоспроможність (Н₃);

– достатність капіталу банку (Н₄);

– миттєва ліквідність (Н₅);

– загальна ліквідність (Н₆);

– співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку (Н₇);

– максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н₈);

– максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н₉);

– максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н₁₀);

– максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н₁₁);

– максимальний розмір наданих міжбанківських позик (Н₁₂);

– норматив отриманих міжбанківських позик (Н₁₃);

– інвестування (Н₁₄);

– загальна відкрита валютна позиція банку (Н₁₅);

– довга (коротка) відкрита валютна позиція у вільно конвертованій валюті (Н₁₆);

– довга (коротка) відкрита валютна позиція у неконвертованій валюті (Н₁₇);

– довга (коротка) відкрита валютна позиція у всіх банківських металах (Н₁₈).

Дію зазначених економічних нормативів регламентує Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків». Вона побудована на основі останніх вимог Базельського комітету, що включають 25 базових принципів, якими необхідно керуватися для ефективної роботи системи банківського нагляду. Ці принципи згруповані за такими розділами:

– Передумови ефективного банківського нагляду (Принцип 1).

– Ліцензування і структурування (Принципи 2-5).

– Пруденційні вимоги і регулятивні заходи (Принципи 6-15).

– Методи постійного банківського нагляду (Принципи 16-20).

– Інформаційні вимоги (Принцип 21).

– Повноваження органів банківського нагляду – Міжнародна банківська справа (Принципи 23-25).

Принципи Базельського комітету є мінімальними вимоги до організації банківського нагляду, а тому в багатьох випадках існує необхідність доповнення їх іншими заходами, розробленими для конкретних умов і ризиків, властивих фінансовим системам окремих країн.

2.2 МЕТОДИКА АНАЛІЗУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Трансформація соціально-економічних та політичних відносин в Україні потребує формування нових підходів до трактування завдань та змісту більшості економічних наук, що повною мірою стосується бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. З-поміж найважливіших напрямів практичної реалізації трансформаційного процесу — приведення національної системи обліку та звітності до міжнародних стандартів. В Україні реформування облікової системи розпочалося з банків, які першими, ще 1998 року, здійснили перехід на засади міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, тоді як в інших галузях аналогічні процеси відбулися лише через два роки. Ця першість не випадкова і має низку об’єктивних передумов, адже протягом останнього десятиріччя банківська система розвивалася найдинамічніше, що й обумовило її перетворення на одну з провідних сфер підприємницької діяльності.

На сучасному етапі найголовніші проблеми методологічного та методичного характеру, пов’язані з реформуванням системи бухгалтерського обліку, у цілому вирішено, тому акценти переносяться на трансформацію економічного аналізу як логічне продовження реформаційного процесу, загальна спрямованість якого обумовлює об’єктивну необхідність удосконалення методології економічного аналізу, оскільки за сучасних умов горизонти аналітичних досліджень значно розширюються.

Аналіз банківської діяльності є логічним продовженням банківської справи та необхідною передумовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. В банківській сфері аналіз відіграє особливо важливу роль, бо діяльність банку як фінансового посередника заснована на довірі, котра формується в суспільстві за результатами аналізу надійності як окремих кредитних установ, так і банківської системи загалом. Це потребує розроблення адекватних методичних підходів до аналізу діяльності банків, які б сприяли більшій прозорості та прогнозованості всієї банківської системи. Щоб виконувати взяту на себе місію збереження та примноження суспільного капіталу, банки мусять постійно підвищувати ефективність діяльності та вдосконалювати аналітичний інструментарій, застосовуваний у процесі управління. Отже, за умов високої конкуренції та нестабільності фінансових ринків проблеми аналізу та об’єктивної оцінки діяльності кредитних установ стають усе актуальнішими.

Дослідженню теоретичних проблем економічного аналізу та бухгалтерського обліку, прикладним аспектам аналізу господарської діяльності підприємств, діяльності комерційних банків та їхньої ролі в економічній системі, засобів централізованого регулювання банківської сфери, організації грошово-кредитних відносин присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних економістів. Авторами цих досліджень є вітчизняні вчені: О.Д. Василик, О.В. Васюренко, О.В. Дзюблюк, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, В.І. Єфіменко, Л.М. Кіндрацька, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, В.Г. Лінник, В.І. Міщенко, Є.В. Мних, А.М. Мороз, М.І. Савлук, В.В. Сопко, В.М. Суторміна, Р.І. Тиркало, В.М. Федосов, М.Г. Чумаченко, В.Г. Швець, С.І. Шкарабан, В.А. Ющенко та інші, а також зарубіжні економісти: Г. Александер, М. Баканов, В. Бансал, Л. Батракова, К. Валравен, Дж. Кейнс, В. Кісельов, Р. Колб, В. Колєсніков, Т. Кох, О. Лаврушин, Дж. Маршалл, Ю. Масленченков, Р. Міллер, В. Палій, Г. Панова, К. Редхэд, П. Роуз, Дж. Сінкі, Л. Сурен, В. Усоскін, В. Черкасов, Дж. Хікс, В. Шарп, А. Шеремет, О. Ширінська та інші.

Однак фундаментальних наукових праць, присвячених комплексному дослідженню теоретичних проблем аналізу банківської діяльності та формуванню адекватного сучасним вимогам аналітичного інструментарію з урахуванням специфіки роботи вітчизняних банків, на цей час майже немає, що негативно позначається на ефективності функціонування банків, банківської системи та суспільства в цілому. У цьому зв’язку слід зауважити, що здобутки зарубіжної науки з банківського аналізу та менеджменту можуть бути використані в Україні здебільшого лише на рівні ідей, оскільки вони спираються на законодавчу базу та економічні реалії своїх країн, на існування стабільної банківської системи та розгалуженої інфраструктури фінансового ринку, політику економічної лібералізації, на рівний і вільний доступ усіх банків до світових ринків. Але умови функціонування вітчизняних банків суттєво відрізняються від економічного середовища, в якому працюють банки іноземні. Щодо досліджень російських учених, присвячених банківській діяльності, то попри деяку схожість процесів реформування економіки в Україні та Росії, широкому їх застосуванню у вітчизняній практиці заважають суттєві відмінності, що мають місце в банківській діяльності і стосуються насамперед систем бухгалтерського обліку, форм звітності, податкового законодавства, принципів та методів регулювання діяльності комерційних банків з боку Національного банку України та Центрального банку Росії. Усе це й обумовлює необхідність у дослідженнях проблем аналізу банківської діяльності з урахуванням реалій вітчизняної практики. 

Отже, теоретичне обґрунтування методологічних засад аналізу банківської діяльності, визначення його ролі та місця в системі важелів управління сучасним комерційним банком слід уважати актуальним напрямом наукових досліджень, який дає можливість з’ясувати зміст і внутрішню структуру аналітичної роботи в банку, сформувати адекватний інструментарій аналізу, раціонально організувати аналітичний процес та в кінцевому підсумку підвищити ефективність і надійність банківської діяльності. У методологічному плані однією з важливих проблем є перехід від традиційного одновекторного аналізу, у процесі якого оцінюється лише прибутковість, до аналізу діяльності суб’єктів економічних відносин в координатах "прибутковість — ризик", що особливо актуально для банківської діяльності, яка пов’язана зі значними ризиками. Дослідження цієї тематики сприятиме як розвитку загальної теорії економічного аналізу, так і удосконаленню аналітичного інструментарію з урахуванням трансформаційних процесів у обліково-аналітичних науках, котрі сьогодні відбуваються в Україні. Актуальність викладених аспектів та недостатній рівень дослідження теоретичних і методичних проблем аналізу банківської діяльності в сучасних економічних умовах обумовили вибір теми дипломного дослідження.

Методика комплексного аналізу діяльності банків присвячено формуванню методичних засад аналізу динамічної фінансової рівноваги банку, яка трактується в дисертації як узагальнююча характеристика, в котрій інтегровано всі часткові фінансові оцінки діяльності банку, такі як ліквідність, платоспроможність, надійність, фінансовий стан, фінансова стійкість банку.

Проведені в дипломі дослідження засвідчили, що питання формування універсальної комплексної методики аналізу діяльності кредитних установ на сьогодні залишаються нерозв’язаними, а застосовувані на практиці методичні прийоми аналізу банківської діяльності ґрунтуються на використанні великої кількості як абсолютних, так і відносних показників, що перетворює в достатньо складну проблему формування інтегральної оцінки всієї сукупності розрахункових величин. Найпоширенішими прийомами залишаються коефіцієнтний аналіз та методики рейтингового оцінювання банків, однак навіть попри їхню простоту, доступність та універсальність, вони не можуть бути визнані задовільними методичними підходами до комплексного аналізу діяльності сучасного банку.

Для реалізації системного підходу та формалізованого опису не лише стану системи (статичний аналіз), а й руху системного об’єкта в часі (динамічний аналіз), в дипломі запропоновано використати методику побудови динамічного нормативу як одного з найбільш обґрунтованих, реалістичних та економічно інтерпретованих методичних засобів комплексного аналізу фінансової діяльності. Сутність прийому полягає у формуванні інтегральних оцінок за допомогою динамічного нормативу — рангового ряду аналітичних показників, упорядкованих за ознакою міри їх динаміки (темпів зростання) у такий спосіб, що підтримання цього порядку в реальній діяльності банку забезпечує одержання ліпших проти попереднього періоду фінансових результатів. На основі цього методичного підходу в диплому розроблено нормативно-індексну модель аналізу динамічної фінансової рівноваги банку.

Побудова моделі фінансової рівноваги банку розпочинається з формування системи аналітичних показників діяльності банку, які включаються до динамічного нормативу. Оскільки вибір таких показників — процедура складна і неоднозначна, а єдиних критеріїв не існує, то в дисертації визначено принципи, якими слід керуватися при побудові динамічного нормативу, а саме: об’єктивність, суттєвість, технологічна значимість для банку, комплексність, поєднання нормативних вимог НБУ з ініціативною оцінкою діяльності з боку самого банку. За результатами теоретичного аналізу в роботі виокремлено основні групи показників, які включено до динамічного нормативу: ліквідність, достатність капіталу, ефективність (дохідність, прибутковість), якість активів та ризики.

На наступному етапі здійснюється економічна інтерпретація динамічних співвідношень між відібраними показниками та їх ранжирування за темпами зростання. В такий спосіб оцінюються динамічні властивості системи, які жодним окремим показником виразити неможливо, адже ранговий ряд темпів зростання показників дає змогу подати їхню динаміку у взаємному відношенні. За результатами виявлених співвідношень між темпами зростання аналітичних показників формується динамічний норматив, який трактується як своєрідний еталон фінансової рівноваги банку. З урахуванням значущості окремих показників та впорядкування ряду індексів їхньої динаміки в роботі побудовано динамічний норматив фінансової рівноваги банку — сукупність базових співвідношень, до переліку яких включено як деякі обов’язкові нормативи НБУ, так і показники, які централізовано не регулюються, проте справляють суттєвий вплив на фінансову діяльність банку (табл. 2).

Наочне зображення динамічного нормативу фінансової рівноваги банку подано в роботі за допомогою графа преференцій, вершинами якого є відібрані для динамічної моделі аналітичні показники, а дугами — нормативні співвідношення між ними. Порівняльний аналіз нормативного упорядкування показників, відображеного в динамічному нормативі, з їхнім фактичним упорядкуванням дає можливість виявити інверсії (відхилення), за кількістю яких обчислюється інтегральна оцінка фінансової рівноваги банку. Реалізація динамічної моделі формує узагальнюючу оцінку динамічної фінансової рівноваги банку, оскільки цей підхід передбачає оцінювання не лише статичної (характеристика стійкості), а й динамічної компоненти (характеристика розвитку, руху) діяльності банку.

Аналітичні коефіцієнти фінансової рівноваги банку
та нормативні співвідношення між темпами їх зростання

№ п/п	Коефіцієнти	Методика розрахунку	Нормативні зміни співвідношень
1	Достатність капіталу		Збільшення
2	Миттєва ліквідність		Збільшення
3	Прибутковість капіталу		Збільшення
4	Прибутковість активів		Збільшення
5	Мультиплікатор капіталу		Зменшення
6	Коефіцієнт ризику кредитного портфеля		Зменшення
7	Питома вага кредитного портфеля в загальних активах		Збільшення
8	Питома вага ліквідних активів в загальних активах		Збільшення

Примітка. К — капітал банку; A — загальні активи банку; А_R  — активи, зважені за ризиком; A_S— активи високоліквідні; NP — чистий прибуток банку; V_kp — кредитний портфель банку; R_kp — резерв на покриття кредитних ризиків; F_L — поточні рахунки.

умотивовані широкі можливості та переваги методики побудови динамічного нормативу, яка може бути застосована для аналізу банківської діяльності на різних рівнях ієрархії: банківської системи загалом; окремих груп банків; банківської установи; структурних підрозділів банку. Визначені в роботі принципи та способи побудови динамічного нормативу можуть бути використані для аналізу будь-яких окремих напрямів фінансової діяльності банку, таких як ефективність, ризикованість, ліквідність і платоспроможність, кредитна та депозитна діяльність. Крім того, методика побудови моделі динамічної фінансової рівноваги банку дає змогу використовувати основні прийоми економічного аналізу, зокрема порівняльний і факторний аналіз, застосовувати графічні методи аналізу для наочної інтерпретації отриманих результатів, розширюючи спектр аналітичних досліджень фінансової діяльності банку.