Ввізне та вивізне мито

           Наступним видом непрямих податків є ввізне та вивізне мито - один із найдавніших видів оподаткування. Мито було і залишається основним засобом торговельної політики держави, що обмежує ввезення іноземних товарів з метою захисту внутрішнього ринку країни. Це сприяє розвитку вітчизняної промисловості та захисту прав вітчизняного товаро­виробника.

        Вже тривалий час мають тенденцію до зниження ставки мита на промислові товари, відображаючи вже розпочатий об'єктивний процес падіння ролі мита як засобу торговельної політики. Інтернаціоналізація господарських зв'язків, розвиток міжнародного поділу праці, збільшення експорту капіталу все це сприяло розвитку зовнішніх зв'язків у створенні національного доходу країни та збільшенні прибутків підприємств.

        Після закінчення Другої світової війни держави Західної Європи досить швидко почали ліквідовувати мито в торгівлі між собою. Так, Бельгія, Люксембург і Нідерланди об'єднались у 1948 р. в Митний союз, який передбачав відміну мита в їх взаємному товарообороті і встановлення єдиного мита по відношенню до решти країн. США та Канада встановили в 1965 р. зону безмитної торгівлі продукцією автомобільної промисловості, оскільки ця торгівля в значній мірі пов'язана з поставками кооперуючих підприємств американських транснаціональних компаній в обох країнах. В товарообороті між Австралією і Новою Зеландією в 1966 р. розпочалось створення такої зони, її поступове розширення передбачало повну відміну мита до 1988р.

        В колишньому СРСР мито застосовувалось при ввезенні товарів із інших країн. Існували диференційоване і преференційне мито у відно­шенні до різних товарів, в торгівлі з окремими країнами або групами країн.

        В країнах, що розвиваються, застосовують мито у великих масштабах із метою захисту національної промисловості від зовнішньоторговельної експансії іноземних монополій, для збільшення валютних надходжень для фінансування довгострокових програм та покриття видатків бюджетів. Високі ставки мита встановлюються ними на ввезення продовольчої і сільськогосподарської сировини, на предмети розкоші і другорядні споживчі товари. Не є винятком і Україна, де ставки мита є досить високі. Особливо це стосується сільськогосподарської продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, автотранспорту.

        В Україні порядок справляння мита регулюється Митним кодексом України, який є зведений документом про ставки мита та порядок оподаткування.

Мито являє собою податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон. Суб'єктами сплати мита є як фізичні, так і юридичні особи при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Даний вид мита є диференційо­ваний:

        а) до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони, а також до товарів та інших предметів, що походять з країн, що розвиваються, застосовуються преференційні ставки ввізного мита (так звані тарифні преференції);

        б) до товарів та інших предметів, що походять з країн економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита;

        в) до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

В залежності від специфіки оподаткування ввізне та вивізне мито буває:

• адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів (легкові автомобілі);
• специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів (сигарети, нафтопродукти, горілка);
• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення;
• сезонне ввізне і вивізне мито нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення

2. Особливі види мита в Україні:

• спеціальне мито;
• антидемпінгове мито;
• ком пенсійне мито;

           Спеціальне мито застосовується:

        а) як захисний захід: якщо товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;

        б) як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, для припинення недобросо­вісної конкуренції;

        в) як захід у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України.

Антидемпінгове мито застосовується у випадках:

        а) ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту, що загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам;

        б) вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів таких товарів.

        Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною при його ввезення на митну територію України або різниці між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу.      

     Компенсаційне мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів чи перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні;
• вивезення за межі митної території У країни товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія.

        Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, провадиться на базі їх митної вартості, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх включено до рахунку-фактури:

• на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;
• комісійні та брокерські;
• оплата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів, і яка повинна бути оплачена імпортером (експор­тером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

        При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні служби України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні (подіб­ні) товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.

        Ввізне та вивізне мито нараховується митною службою України і вноситься до Державного бюджету України.

            

Запровадження мита може переслідувати кілька цілей:   фіскальні, економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції з імпортними), політичні.

        На відміну від інших податків, політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів.

        Запровадження мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Як бачимо, фіскальне значення мита має другорядне значення.

        У мита є багато спільного з акцизним збором. І мито, і акцизний збір збільшують ціну реалізації товарів; ставки і мита, і акцизний збір диферен­ційовані за групами товарів. Але є і певні, притаманні лише миту, особли­вості. Сплачується мито при перетині митного кордону України. Перелік товарів, що підлягають митному обкладанню, набагато ширший, ніж у акцизного збору. Особливістю справляння мита є також те, що контроль за правильністю та своєчасністю його сплати до бюджету здійснює митна служба України, а не податкова служба.

        Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України, або їх кількісні показники,

           Для визначення митної вартості валюта контракту перераховується у національну валюту України за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації або перетину кордону. При встановленні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунках-фактурах, а також витрати на транспортування (навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування) до пункту перетинання митного кордону, комісійні, брокерські послуги тощо. За явної невідповідності заявленої митної вартості реальним цінам її величину встановлює митна служба, виходячи з цін на ідентичні товари чи інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

        При справлянні мита встановлена розгалужена система пільг. Так, наприклад, від сплати мита повністю звільняються:

• транспортні засоби, на яких здійснюються регулярні міжнародні перевезення вантажів;
• валюта України, іноземна валюта та цінні папери;
• товари, що підлягають поверненню у власність держави;
• товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання;
• товари, які ввозяться або вивозяться в межах обсягу, дозволеного Мит­ним Кодексом України.

        Існує два методи, за якими обчислюється сума мита; що піддягає сплаті до бюджету:

• у процентах до митної вартості товарів;
• у встановленому грошовому виразі на одиницю товару.

        Сума мита, належна до сплати, перераховується платниками на рахунки митних служб, що здійснюють митне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митної служби, після чого в установлені строки ці суми перераховуються до бюджету.

        Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати усіх належних сум мита випуск товарів та майна митними службами не здійснюється. За заявою декларанта та при наявності гарантії банку митниця має право відстрочити або розстрочити сплату мита, але не більше ніж на один місяць. При несплаті рахунка в строк, вказаний митною службою, сума мита стягується в безспірному порядку з нарахуванням пені за кожний день прострочення.