2020-07-12
162
Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (стаття 4 Закону України № 349-ІУ від 24.12.2002 р., пункти 4.1,4.2).
Валовий дохід включає (стаття 4, пункти 4.1, 4.2):
- загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, щоне мають статусу юридичної особи; а також доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації);
- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами;
- доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону - товарообмінних (бартерних) операцій, страхової діяльності, операції із розрахунками в іноземній валюті тощо;
- доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);
- доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, передують виявлені у звітному періоді, та доходи ін. джерел.
Не включаються до складу валового доходу (п. 4.2):
- суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість акцизного збору, податку на додану вартість;
- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством;
-. суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду (арбітражного суду);
- суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платникові податків з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат;
- суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права;
- суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг;
- суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення, а також суми надходжень до інших неприбуткових установ і організацій та інші (пп. 4.2.8-4.2.17).
Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (ст. 5-5.11).
Не включаються до складу валових витрат витрати (стаття 5.3.) на:
7. потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме:
8. організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків тощо (це не стосується платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб);
9. придбання лотерей, участь в азартних іграх та ін.;
10. придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст. 8 і 9 та пп. 7.9.4. цього Закону;
11. сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, оподаткування дивідендів, оподаткування доходів від грального бізнесу, доходи, отримані нерезидентами (ст. 13), сплату ПДВ, включеного до ціни товарів (робіт, послуг);
12. сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов’язань платника податку;
13. сплату штрафів та (або) неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;
14. утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами;
15. виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;
16. виплату дивідендів та інші.
До складу валових витрат платника податку(пп. 5.6.1.) відносяться:
17. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на сплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян);
18. суми зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування та інші види
загальнообов’язкового (в тому числі державного) соціального страхуванні, фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку (пп. 5.7.1);
19. добровільні внески до пенсійного рахунка працівника, що відкритий у
межах пенсійних планів (накопичених пенсійних внесків), відраховуються платником податку - наймодавцем з доходів працівника і не включаються до складу валових витрат платника податку - наймодавця.
Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
У разі, коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)
(и. 11.2.) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
20. або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
21. або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
У разі, коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунка
(товарного чека).
Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є (пп. 11.2.3):
а) нерезидентами;
б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 Закону, тобто нижчою 25% (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, тобто оподаткування страхової діяльності), або сплачують цей податок у складі єдиного фіксованого податку, чи є звільненими від цього податку або не є його суб’єктами згідно із чинним законодавством України, - є дата оприбутковування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової").
Датою збільшення валового доходу у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточні рахунки платника податку або отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.
Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування відсотків у терміни, визначені кредитним (депозитним) договором. У разі, коли сума отриманих від боржників (дебіторів) відсотків (комісійних) перевищує їх нараховану суму (довгострокове погашення зобов’язань зі сплати відсотків (комісійних), валовий дохід кредитора збільшується на суму фактично отриманих протягом податкового періоду відсотків (комісійних), а валові витрати дебітора збільшуються на таку ж суму в податковому періоді такого перерахування.
У разі, коли дебітор затримує сплату відсотків (комісійних), кредитор має право застосовувати механізм урегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості (п. 12.1, ст. 12). При цьому метод нарахувань для визначення податкових зобов’язань кредитора за таким кредитом (Депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання боргу чи його частин на збитки кредитора у порядку, визначеному цим Законом України.
