Професія «іміджмейкер»

 

2.1 Професійний портрет іміджмейкера

 

Зі зростанням інтересу до іміджу особистості й різних соціальних структур наростає обсяг видаваної літератури по проблемі «професія – іміджмейкер». Такий фахівець необхідний і службам «паблік-рілейшнз» і стилістам, чиє поле діяльності в шоу-бізнесі або в театрі, і багатьом іншим працівникам, наприклад, лікарям, педагогам, керівникам, для яких презентація себе й своїх професійних послуг має діловий сенс, реально-практичне значення. Усе це обумовило зростання "попиту" на іміджмейкерів.

Якби ви поставили запитання, хто такий іміджмейкер хоча б кілька років тому, то навряд чи отримали б зрозумілу відповідь на нього. Що-небудь конкретне про цю професію знала лише обмежена кількість людей, тому що сама ця професія як така поширилася в нашій країні п'ять років тому, а може бути, трохи раніше.

«Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму», - говорить відоме прислів'я. Уявлення про людину складається на підґрунті її зовнішнього вигляду, звичок, манери говорити, менталітету, вчинків - все це важливо для іміджмейкера. В задачу іміджмейкера входить не тільки створення зовні приємного вигляду (зачіски, стиля одягу), але й зміна самої людини, щоб вона не тільки сподобалася своєму глядачеві, виборцеві, але щоб по-іншому ставилася до себе. Гарні, приємні манери, упевнені рухи, приємна посмішка - все це входить у роботу іміджмейкера. Також люди подібної спеціалізації відповідають за розробку текстів, сценаріїв, організацію виступів - все проробляється до деталей. Висококваліфікований іміджмейкер одночасно є гарним психологом і фахівцем з PR.

Іміджмейкер вибудовує навколо свого клієнта будь-які комбінації, які б сприяли підвищенню його іміджу. За допомогою всіх наявних методів і технологій він прагне донести образ клієнта, його ідеї, ролі, у яких він виступає, до тих, заради кого робиться вся ця робота. Іміджмейкер прагне домогтися необхідного (не обов'язкового сприятливого) відбиття вигляду клієнта в «дзеркалі громадської думки» [6].

Є дуже багато варіацій визначення хто ж такий іміджмейкер. Нижче я представила декілька різних прикладів.

Іміджмейкер - фахівець зі створення вигляду окремої особистості або репутації конкретних соціумів, демографічних шарів, державних і недержавних установ, регіонів, нації, країни.

Іміджмейкер - це фахівець, який стурбований тим, як висвітлити кращі якості, приховані в людині.

Іміджмейкер - це особлива професія. Насамперед тому, що він займається створенням не образа, а особистісного вигляду. Не випадково у В. Даля ці два поняття розведені чітко й категорично. Якщо образ у його тлумаченні є щось застигле й зовні помітне, то вигляд - це сукупність зовнішніх характеристик особистості, завдяки яким наочно зримими стають її внутрішні якості [16].

Іміджмейкер - фахівець, що створює естетично привабливий вигляд, що враховує, що в кожній людині є позитивні риси, яким треба надати, говорячи сучасною мовою, добротний "товарний вигляд". Не можна, звичайно, сподіватися на те, що іміджмейкер здатен перетворити будь-які недоліки людей у їхні переваги. Однак він може допомогти їх сховати - і це вже чимало.

Іміджмейкер - складна професія. Для її професійного освоєння необхідно не тільки мати деякі теоретичні знання в іміджології (одна з тих сфер знання, яка поки не здобула статусу науковості навіть за основними параметрами) і практику в стилістиці, іміджмейкер повинен мати найглибші пізнання в теорії іміджу, стилістиці й психології; мати величезну кількість матеріалу й досвіду в роботі з гардеробом, макіяжем і зачісками; бути ерудованим і готовим до обговорення будь-якої теми; бути чуйною і гостромислячою людиною.

Поза всяким сумнівом, іміджмейкер покликаний бути стилістом у найширшому змісті. Без знання основ дизайну одягу, косметології, візажу, перукарської справи він не зможе змоделювати сучасний вигляд свого клієнта. Мова йде не про те, щоб він умів все це робити сам. Кожна названа сфера - це особливі види професійної діяльності. Щоб ними володіти, потрібні певні здібності, знання й навички. Скажемо, іміджмейкер повинен знати правила корекції фігури за допомогою малюнка тканини й фасону одягу. Йому слід ґрунтовно розбиратися у фізіогноміці й у сучасних досягненнях медичної естетики.

У російського філософа А. Лосєва є висловлення про те, що людська особистість відбиває в собі загальну стихію божества. Фрідріх Ніцше, навпаки, стверджував, що багато чого усередині людини схоже на устрицю - огидну й слизьку, а тому шляхетна шкаралупа повинна за неї заступитися. І він призивав словами одного зі своїх літературних героїв учитися цьому мистецтву: «...мати шкаралупу - прекрасна ознака й мудре осліплення». Володіти таким мистецтвом і допомагати людям, викликаючи в інших людей сприятливе враження, - головне професійне вміння іміджмейкера.

Відомо, що жити своїм розумом завжди не просто. Ще складніше перемагати в собі негативне й світитися людям своїми достоїнствами. Як казав знаменитий модельєр Джанні Версаче: «В усьому світі не знайдеться жодної жінки, у якої не було б жодної привабливої риси».

Уміння знайти в людині позитивні якості, створити довкола нього ауру уваги - усе це має потужний психотерапевтичний вплив. Відчуття здорового інтересу до себе в процесі спілкування збуджує в людини душевний оптимізм. Чим стійкіше його прояв у людині, тим вона більш психічно врівноважена і психологічно впевнена у собі. Тобто створюється та «сталість внутрішнього середовища людини», про яку говориться в книзі І.І. Мечникова «Етюди оптимізму». Про це писав В. Распутін: «Одна справа - безладдя навколо, і зовсім інше - безладдя усередині себе». От чому людинозбереження й особистісне піднесення - це постійні проблеми, які покликаний вирішувати іміджмейкер, що створює особистісно-індивідуальні образи.

Іміджмейкер повинен мати дар антроповіда. Тому що покликаний навчити людей гуманно спілкуватися й поводитися з іншими, самостійно розкривати свій індивідуально-діловий потенціал. Він, як казав Сенека, викладає, не вдаючись до вчительського тону, в нього особлива метода не доводити правила, а залишати їх непомітно в серцях. Іміджмейкер покликаний навчити своїх клієнтів досконало володіти методом, говорячи словами Блеза Паскаля, «подобатися людям».

Успіху в цій роботі доб'ються ті, хто не тільки прагне сам бути чарівним, але може іншим допомогти стати такими [16].

 

4 вопрос:

Вивчення документів

Інформаційно-аналітична діяльність прес-секретаря.

>Информированием населення області про діяльність галузі культури займається відділ аналітичної роботи, який було створено 1999 року у складі структури міністерства культури області.

З метою реалізації постанови Уряди Саратовської області №93-П від 26.08.2003 року «Забезпечення доступу до інформації про діяльність Уряди області й органів виконавчої» у складі аналітичного відділу визначено співробітник, відповідальний за інформаційне забезпечення діяльності міністерства культури області (прес-секретар). Прес-секретар прямо підпорядкування міністру культури (першого заступника міністра культури).

За цей період (2003-2008) сформована багаторівнева система інформування населення про діяльність галузі культури, реалізації основних соціально-культурних програм. Однією з основних каналів інформування населення є засоби інформації.

Завдання:

• підтримку позитивного іміджу обласного міністерства культури;

• надання ЗМІ повною і достовірною інформації про діяльність

міністерства культури, галузі культури загалом;

•формування лояльності ЗМІ.

Щодня здійснюється добір, оцінка, обробка і оперативна передача інформаційних матеріалів (>пресс-анонси, прес-релізи, інформаційні довідки) про поточної діяльності міністерства та підвідомчих установ культури й мистецтв розміщувати з сайту Уряди Саратовської області, в електронної суспільно-політичної газеті «Новини Саратовської губернії» (проект міністерства інформації та преси), сайтах Міністерство культури Російської Федерації, Координаційного ради з культуріПриволжского федерального округу, інформаційних агентств: «Саратов Бізнес Консалтинг», РІА «Новини -Приволжье», ІА «Інтерфакс», «>Липки-Инфо» та інших.

Ця інформація також іде по Е-mail у редакції друкованих ЗМІ й телекомпаній області.

У щоденному режимі проводиться аналіз результативності переданих ЗМІ матеріалів: огляд преси, моніторинг публікацій про діяльність галузі культури.

З метою реалізації розпорядження Уряди Саратовської області №>222-Пр від 15.08.2006 року щотижня направляються пропозиції міністерства культури у міністерство інформації та преси на формування зведеногомедиа-плана Уряди області, готуються інформаційні матеріали з приводу заявленимпресс-мероприятиям (прес-релізи, інформаційні довідки для інтерв'ю, і коментарів, фотоматеріали для публікацій), розробляютьсятехзадания для відеосюжетів на телеканалах тощо.

Щомісяця складається звіт у виконанні розпорядження Уряди області №>222-Пр від 15.08.2006 року у інформаційному забезпечення діяльності Уряди області з формі, розробленої міністерством інформації та преси області.

Протягом року формується архів друкованих публікацій, і відеозаписів, у яких відбиті значимі події культури області.

До колегіям міністерства культури області з підсумкам роботи галузі культури за 6 місяців (календарний рік) складається аналітичний звіт по інформаційному забезпечення діяльності сфери культури, у якому враховується спеціальний моніторинг по тематичним подій у культурі області, активність роботи підвідомчих обласних установ культури (їх інформаційна складова), відсоткове співвідношення позитивних і негативних публікацій у пресі та телесюжетах. У аналітичному доповіді керівника міністерства культури області визначаються завдання інформаційному забезпечення діяльності галузі культури наступного року календарний рік.

У 2007 -2008 роках реалізується спільний телепроект міністерства культури Саратовської області й ФГУП «ВДТРК» - ДТРК «Саратов» -інформаційний проект «Культура губернії» (керівник проекту -міністр культури М.А.Бризгалов, координатор проекту - прес-секретар С.А. Кузнєцова), розроблений цілях інформаційного забезпечення діяльності міністерства культури та значимих культурних проектів, реалізованих біля регіону.

Проект став переможцем всеросійського конкурсу прес-служб. Раду Федерації Федерального Збори Російської Федерації що з журналом «Прес-служба» заснували Всеросійський конкурс прес-служб (прес-секретарів) законодавчих і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації на найкращий інформаційний проект з метою заохочення прес-служб, котрі розробили найцікавіші проекти, створені задля розвиток взаємодії органів структурі державної влади з ЗМІ і громадськістю. Рішенням журі всеросійського конкурсу було встановлено 7 проектів - переможців з 70 проектів, надісланих до конкурсу прес-службами органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації. Серед переможців названо проект міністерства культури Саратовської області «Культура губернії». Нагородження переможців конкурсу 29 травня 2008 року у Раді Федерації у межах проведення міжнародного семінару «Відкритість діяльності органів структурі державної влади: ж проблеми і шляхи їхнього розв'язання».

У 2008 року між Міністерством культури Саратовської області укладено контракти з ФГУП «ВДТРК» - ДТРК «Саратов» про інформаційному висвітленні діяльності міністерства та установ культури, і навіть договори з регіональними друкованими виданнями: «Саратовська обласна газета», «Тиждень області».

 

5 вопрос:

Модним останнім часом стало слово “спічрайтинг”, що лише на перший погляд означає якусь нову, небачену досі професію. Насправді ця спеціальність існує досить давно.
Спічрайтинг (від англ. speech writing – написання виступів) найбільш затребуваний в таких сферах діяльності, як політика і бізнес. Саме політики і бізнесмени мало не щодня виголошують великі та малі промови, читають доповіді, дають інтерв’ю, звертаються до своєї аудиторії через канали ЗМІ. Було б дивно припускати, що ці люди самі вигадують тексти своїх виступів або говорять експромтом. Написання для них текстів виступів, презентацій, доповідей тощо – професійний обов’язок особливого розряду фахівців – спічрайтерів.
На Заході спічрайтер – одна з основних професій у сфері PR. Цей фахівець враховує цілі виступу, аудиторію, характер промовця, манеру розмови, лексичний запас і складає такий текст, який справить на слухачів потрібне враження.
Cпецифіка роботи спічрайтера:
Ця професія для “сірих кардиналів”: спічрайтери завжди в тіні, що вони непомітніші для громадськості, то краще для їхньої кар’єри. Прославитися – це поставити на ній хрест.
Робота для спічрайтера:
PR-агентства, політичні партії.
Особисті риси:
Вибирайте професію спічрайтера, якщо ви:
• гуманітарій за складом розуму;
• вмієте виразно висловлювати власні та чужі думки;
• добре пишете, маєте власні публікації;
• не боїтеся брати на себе відповідальність.
Ця професія поки що не є цілком самостійною. Як правило, дослідники включають її у сферу в’язків з громадськістю (PR). Тобто спічрайтер – різновид PR-менеджера. Залежно від масштабів поля діяльності він може займатися як виключно написанням текстів виступів, так і виконанням іншої PR – роботи. Останнім часом окреслилася тенденція до відокремлення спічрайтингу від PR, тому і попит на спічрайтерів зріс, тоді як раніше були потрібні в основному фахівці ширшого профілю. Проте це не означає, що спічрайтери тепер можуть обійтися меншим багажем знань і умінь, ніж раніше. Навпаки, вимоги до них підвищилися, а попит зріс саме на висококласних професіоналів.
Якими ж основними навичками необхідно володіти?
Основне – чудове володіння словом. Фахівець повинен не лише грамотно писати, але і віртуозно поводитися з різними фігурами мови, тобто мати талант образного вираження думок. Разом з тим хорошому спічрайтерові треба уміти створювати декілька варіантів текстів виступів, тез, доповідей на одну і ту ж тему. Така здібність є далеко не у всіх журналістів, які пишуть, навіть хороших.
Важливу роль у роботі цього фахівця відіграє знання психології, вміння інтуїтивно відчути і піймати тон, манеру і стильові особливості мови людини, для якої він пише. Наприклад, можна вигадати чудовий текст, цікавий і бездоганний з точки зору норм мови, але такий, що абсолютно не відповідає характерним рисам та іміджу спікера (того, хто його промовлятиме). Мова промовця є частиною його образу, причому дуже важливою. Саме тому особисте знайомство і глибокий аналіз психолінгвістичних якостей мови самого промовця – запорука успіху спічрайтера.
Спічрайтинг напряму пов’язаний з такою класичною наукою, як риторика або ораторська майстерність. Спічрайтинг – професія, що базується на принципах риторики. Ось чому професійний спічрайтер має бути добре знайомий з історією, законами, основними персоналіями цієї науки. Риторику викладають на гуманітарних факультетах вищих навчальних закладах як основну або факультативну дисципліну; її можна вивчати і самостійно за численними підручниками, науковими роботами і класичними текстами відомих ораторів. Що ж стосується власне спічрайтингу, то його навички опановують тільки самостійно за наявності усіх перерахованих рис і умінь.
Хто займається цією професією?
Як правило, люди, які працюють у сфері журналістики, PR і реклами. Більшість спічрайтерів – колишні журналісти або фахівці, які поєднують роботу в журналістиці і спічрайтинзі. У будь-якому випадку такому фахівцеві необхідно уміти і любити писати. Навчитися цьому непросто, але можливо. Проте є шанс опанувати на практиці певні принципи і прийоми.
Спічрайтинг на даний момент є об’єктивно затребуваною і високо оплачуваною професією, перспективною з точки зору отримання хорошого досвіду у сфері PR і кар’єрного зростання.

7 вопрос:

Постановка проблеми. Проблема дослідження кризи та кризового менеджменту як напряму паблік рилейшнз (далі – ПР) належить до актуальних напрямів розвитку сучасної піарології, оскільки запобігання та подолання кризових ситуацій є однією з функцій ПР [1, с. 68]. Її ефективне здійснення, на нашу думку, є особливо актуальним у наш час, коли діапазон кризових ситуацій, в які потрапляють як світові, так і українські компанії, збільшується. Серед факторів зростання ступеню складності та неминучості криз, сучасні експерти виділяють: “1) прискорення змін у соціальному, економічному, політичному житті кожного суспільства; 2) нестача часу та коштів для оцінки подій, що відбуваються, та пошуку адекватних рішень проблеми; 3) ускладнення структури комерційного управління, у зв’язку з чим ця система стає більш вразливішою” [2]. Тому в умовах глобального збільшення різноманітних типів криз [3 – 5] питання дослідження сутності кризи та ефективного управління нею становлять для теоретиків та практиків ПР наукову цінність. У зв’язку з цим актуалізуються питання деталізації понять “криза” та “кризовий менеджмент” в контексті ПР та розкриття їхнього змісту. Метою статті є конкретизація понять “криза” та “кризовий менеджмент” у сфері ПР шляхом теоретичного аналізу. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема дослідження специфіки кризи та кризового менеджменту у сфері ПР знайшла своє відображення у працях таких іноземних авторів, як К. Херманн, М. Роджестер, Ф. Сайтел, Т. Кумбс. Низка питань, пов’язаних з особливостями кризи та її управлінням в контексті ПР фрагментарно висвітлювалася в дослідженнях вітчизняних вчених та науковців близького зарубіжжя – Г. Почепцова, В. Королька, Ю. Коробанова, А. Коробанова, В. Мойсеєва, О. Запорожець, М. Меткіна, М. Гундаріна, М. Федотової, А. Арсеньєвої, Л. Тимофєєвої, М. Федотової. Виклад основного матеріалу. Перш за все пропонуємо зупинитись на визначенні поняття “криза”. За етимологічним словником української мови, “криза”, у перекладі з латинської “crisis” означає “рішучий поворот, перелом” і походить в гр. “κρίσις”, що означає “переломний момент; вибір; розрізнення; міркування; суд, рішення, вирок” [6, с. 91]. Великий тлумачний словник сучасної української мови дає наступне визначення цього слова: “Різка зміна звичайного стану речей; злам; загострення” [7, с. 594]. Сутність кризи становлять три обов’язкові компоненти, за якими кризу можна відрізнити від інших неприємних подій. Йдеться про: 1) несподіваність; 2) загрозу; 3) дефіцит часу на реакцію. Подія, яка спричиняє неприємності, не може досягнути © Гусак О.П., 2011 “Інформація і право”, № 3(3) / 2011 125 рівня кризи, якщо вона не відбулася несподівано, не являє собою серйозного ступеню загрози і не створює дефіциту часу на реакцію [8]. Аналізуючи сутнісну природу кризи, більшість дослідників традиційно розглядають її як деструктивне явище, підкреслюючи передусім його можливі негативні наслідки, зокрема, небезпеку втрат та потенційні загрози [9, 10]. Водночас, в умовах світу, що динамічно змінюється, дедалі поширенішою серед сучасних науковців та експертів-практиків стає думка, яку розділяємо і ми, згідно з якою криза розглядається як “сприятливі можливості для винесення уроків та покращення процесу роботи” [11, 15]. Іншими словами при вмілому управлінні “криза може бути чудовою можливістю просування вперед” [12] і мати позитивні наслідки для оновлення та перетворення організації. Недаремно, за свідченням іноземних дослідників, у китайській культурі символ, що використовують для позначення кризи в мандаринському діалекті китайської мови, крім “небезпеки” означає ще й “можливість” [11]. Тобто, представляючи собою небезпечні моменти в життєвому циклі організації, кризи тим не менше можуть робити організацію сильнішою, створюючи нові покращені підходи до ведення діяльності після критичного періоду. Одним з перших, хто зробив акцент на комунікаційній складовій кризи став М. Роджестер, один з провідних фахівців у сфері управління кризами. За його визначенням, криза являє собою подію, “з вини якої компанія потрапляє у центр не завжди доброзичливої уваги ЗМІ та інших зовнішніх цільових аудиторій, зокрема, акціонерів, політиків, профспілкових організацій, рухів на захист навколишнього середовища, які з тієї чи іншої причини цілком законно цікавляться діями організації” [13, с. 120]. На думку американського експерта з ПР Ф. Сайтела, “саме втручання преси, медіатизація, перетворює просто проблему на кризу, як і ставить комунікацію на чолі управління кризою”, оскільки “реальність події стирається перед способами його представлення різними сторонами та її сприйняттям” [14, с. 120]. Аналізуючи специфіку прояву кризи на комунікативному рівні можна виділити низку її особливостей. Зокрема, криза призводить до: 1) зростання уваги до організації з боку громадськості; 2) руйнування налагоджених комунікаційних каналів; 3) загрози для репутації та іміджу організації; 4) формування нової, гнучкої, більш адекватної до реалій, системи комунікацій, спрямованої на оновлення та подальший розвиток організації. Якщо розглядати сучасні зв’язки з громадськістю як “комунікативну функцію менеджменту, за допомогою якої організації адаптуються до навколишнього середовища задля досягнення цілей свого існування” [15, 18], то ми можемо припустити, що криза в контексті ПР передусім являє собою надзвичайну подію, що порушує усталену організаційну структуру та створену в ній систему комунікації для оновлення організації та пошуку більш досконалих форм комунікації, спрямованих на подальший розвиток організації та її оптимальну адаптацію до навколишнього середовища. У цьому контексті актуалізуються питання дослідження кризового менеджменту як важливого напряму сучасних зв’язків з громадськістю. В загальному розумінні кризовий менеджмент являє собою “мистецтво оволодіння складною ситуацією, усунення максимум ризику та невизначеності, що дозволяє підпорядкувати своїй волі більшість небажаних процесів й узяти контроль за подіями” [16, с. 210]. Також кризовий менеджмент розглядається як “діяльність, що необхідна для подолання стану, що загрожує існуванню підприємства, його репутації” [10, с. 4]. В межах цих цілей має здійснюватись низка інформаційно-технологічних дій, “Інформація і право”, № 3(3) / 2011 126 спрямованих на досягнення довіри до організації. У більш вузькому значенні кризовий менеджмент являє собою “вирішення завдань з розробки й проведення заходів, що ведуть до послаблення й подолання кризового процесу” [10, с. 5]. Серед особливих властивостей ефективної системи кризового менеджменту теоретики виокремлюють: - гнучкість і адаптивність; - здатність до посилення неформального управління, мотивація ентузіазму, терпіння, впевненості; - пошук найбільш прийнятних типологічних ознак управління у складних ситуаціях; - зниження централізму задля забезпечення своєчасного ситуативного реагування на виникаючі проблеми; - посилення інтеграційних процесів, що дозволяють концентрувати зусилля і більш ефективно використовувати потенціал компетенції [9]. У сфері діяльності організацій виділяють два підходи щодо розгляду сутності кризового менеджменту. Згідно з першим визначенням, кризовий менеджмент – це технологія конкурентної боротьби в умовах ринкової економіки, з другим – напрямок ПР [17]. В межах першого підходу “кризовий менеджмент” розглядається як “одна з форм цілеспрямованого застосування методів і засобів прихованого примусу людей поряд з такими видами інформаційно-психологічного впливу, як психологічні операції, пропаганда, рекламні кампанії, шантаж тощо” [17, с. 38]. В цьому контексті процес управління кризою зосереджується на розвідувальних методах у поєднанні зі специфічними “кризовими” технологіями, під якими мають на увазі “технології створення і управління кризовими ситуаціями в інтересах певних соціальних суб’єктів” [17, с. 38]. У рамках другого підходу сутність управління кризами полягає у “прогнозуванні можливих кризових ситуацій та розробці стратегій їх стримування й випередження; а в умовах кризи – в управлінні процесом комунікації, спрямованим на поширення позиції організації, здійснення впливу на сприйняття проблеми, запобігання розповсюдженню чуток і дезінформації, а також нейтралізацію чи мінімізацію наслідків кризи” [17, с. 39]. Іншими словами, йдеться про управління кризовою комунікацією, складним динамічним процесом, що має свою структуру. В цьому контексті кризовий менеджмент розглядається як спеціальний напрям “швидкозростаючої сфери практики PR” [12]. У межах цього напряму сенс роботи ПР-фахівця в умовах кризи вбачається в “оптимальній інтерпретації подій, що відбуваються навколо кризи, і в подальшому інформаційному впливі на їхнє сприйняття людьми” [13, с. 10]. Проаналізувавши низку джерел, присвячених специфіці діяльності ПР-фахівців в умовах кризи, можемо виділити одну загальну особливість, за якою кризовий менеджмент розглядається не як “гарячкуваті дії відповіді менеджерів в умовах лиха” [18, с. 346], а як чітко злагоджений, непереривний процес взаємодії організації з громадськістю, який проявляється в обміні інформацією та здійсненні ПР-заходів, спрямованих на відновлення порушених кризою зв’язків з громадськістю. Такий підхід змушує компанії та їхніх ПР-фахівців у всьому світі постійно переглядати власні засоби комунікації під час кризи та вибирати найбільш ефективні стратегії кризової комунікації. Висновки. Завершуючи теоретичний аналіз сутності кризи та управління нею у сфері ПР, варто підкреслити, що криза є складним феноменом, що містить в собі як потенційні загрози та небезпеку втрат (руйнування налагоджених комунікаційних каналів; зростання уваги до організації з боку громадськості; загрози для репутації та іміджу організації), так і нові “Інформація і право”, № 3(3) / 2011 127 можливості для оновлення та перетворення організації, створюючи нові покращені підходи до ведення діяльності після критичного періоду (формування нової, гнучкої, більш адекватної до реалій, системи комунікацій, спрямованої на подальший розвиток організації). В цьому контексті ми можемо припустити, що криза в контексті ПР передусім являє собою надзвичайну подію, що порушує усталену організаційну структуру та створену в ній систему комунікації для оновлення організації та пошуку більш досконалих форм комунікації, спрямованих на подальший розвиток організації та її оптимальну адаптацію до навколишнього середовища. Відтак, кризовий менеджмент як важливий та перспективний напрям сучасних зв’язків з громадськістю має розглядатись як чітко злагоджений, непереривний процес взаємодії організації з громадськістю, який проявляється в обміні інформацією та здійсненні ПР-заходів, спрямованих на відновлення порушених кризою зв’язків з громадськістю. В нинішніх умовах зростання різноманітних катаклізмів сучасні ПР-фахівці змушені здійснювати підготовку до криз, переглядати власні засоби комунікації під час кризи, вибирати ефективні стратегії кризової комунікації.

8 вопрос:

Где копирайтер может найти работу? Быстрее всего, копирайтер — фрилансер найдет работу на биржах. Работая здесь, вам не придется искать заказчика на стороне. Услугами бирж пользуются многие вебмастера. Точно такая же ситуация и с авторами — если вам требуется копирайтер, найти его на бирже не составит особого труда, это не займёт много времени. Процесс работы максимально автоматизирован, работает по «накатанной схеме»: заказчик создает задание, а автор выполняет его. Роль биржи – посредничество, она выступает гарантом оплаты выполненной работы. Отметим следующие биржи копирайтинга: Адвего и Textsale. Кстати, Advego предлагает бесплатный инструмент для определения уникальности текста – программу Advego Plagiatus. Здесь, так же, есть мультиязычная проверка орфографии и семантического ядра. Указанные выше ресурсы – открытые биржи статей. Найти работу здесь может любой начинающий копирайтер без опыта работы. В справочных материалах обоих систем рассказывается с чего начать, даны пошаговые инструкции, предоставляется начальное обучение копирайтеру. Некоторые из вас могут спросить: как стать копирайтером? Начните с легких заданий, при этом, внимательно читайте требования заказов, затем переходите к более сложным и дорогим. В обязанности копирайтера входит выполнение работы в срок, согласно требованиям технического задания (ТЗ). Типичные задания копирайтеров: Информационные статьи Продающие тексты SEO-копирайтинг Переводы Отзывы Обзоры Помимо биржи копирайтинга, искать работу можно самостоятельно. Предлагайте услуги в местах скопления потенциальных заказчиков, это может быть форум вебмастеров и оптимизаторов. Предложение о написании текстов не должно быть голословное, содержать только то, что вы умеете делать, какая цена работы вас устраивает. Заказчики, наверняка, захотят увидеть портфолио копирайтера с примерами выполненных работ, или хотя бы ссылки на них. Поэтому, прежде, чем предлагать что-то, посмотрите, как это делают другие, о чём говорят, на каких условиях заключают сделки. Для большего охвата аудитории заведите блог — портфолио копирайтера и публикуйте в нём статьи на актуальные темы. В качестве примера своих работ, давайте ссылку на него, точнее, на свои статьи. Кроме того, в блоге можно публиковать ссылки на ранее выполненные работы. Организуйте небольшой каталок ссылок на ваши опубликованные статьи, но не забудьте закрыть их от индексации, например, используя атрибут nofollow и тег noindex Не знаете, где опубликованы ранее выполненные задания? Не беда, найти опубликованный в Сети текст можно программами Адвего Плагиатус и Etxt Антиплагиат. Если статьи размещены на сайтах — программы покажут где именно. Как блог копирайтера увеличит охват аудитории? Все просто, со временем, у вас появятся читатели, среди которых могут оказаться заказчики. Не забудьте написать, что вы готовы работать на заказ: сообщите свои контакты и прайс-лист. Сколько зарабатывает копирайтер? Заработок копирайтера зависит не только от количества выполненной им работы, но и от стоимости 1000 знаков текста. Бывает, одни пишут много, при этом, зарабатывают мало, а другие, наоборот, работают мало и зарабатывают много. В чем здесь подвох? – В стоимости работы. Не пишите по минимальным расценкам, иначе, работа копирайтера быстро вам надоест. Конечно, не всем достаются дорогие заказы, их нужно заслужить: заслужить доверие заказчика, доказать, что они вам под силу. Дешевые заказы выполняли многие успешные копирайтеры. Все с чего-то начинали и не у всех получалось с первого раза. Сколько зарабатывает копирайтер на биржах статей? – Те из них, кто работает на постоянной основе – сотни долларов в месяц. Рассмотрим заработки копирайтеров Адвего, на их месте можете оказаться и вы. Информация общедоступна, находится в «паблике».