2020-07-12
158
ВСТУП
Науково-технічний, інтелектуальний потенціал є залогою матеріального та духовного розквіту суспільства. Людство не одразу зрозуміло цей зв'язок та високу цінність інтелектуального продукту. Цей факт був обумовлений значним часовий розривом між ідеєю та її впровадженням у життя. Дійсно, кому із сучасників Леонардо да Вінчі могла прийти в голову думка патентувати його винаходи?
Однак поступово вже з початку нового часу виникають зачатки правової охорони інтелектуальної творчої діяльності, які приводили до зростання виробництва, до задоволення зростаючих потреб суспільства. Прискорення темпів помітно відображається на скороченні періоду освоєння винаходів. Наприклад, для радіо потребувалось 40 років, щоб ним стали користуватися 50 млн.чол. у США, телебаченню – 13 років, а мережі Інтернет – 4 роки.
Необхідність прискореного використання результатів інтелектуальної праці різко зросла. З іншого боку, бажання творців нових ідей отримати максимальну економічну вигоду від використання їх ідей призвело до засекречування багатьох з них, до гальмування технічного прогресу. Таємницями за семи печатками багато років залишалися секрети виробництва дамаської сталі та російського булату, китайського фарфору та японського фаянсу, пороху та багато іншого, тобто результати інтелектуальної праці набрали безпосередньо значущу майнову цінність.
Для забезпечення процесу обертання результатів інтелектуальної праці в інтелектуальний товар було створено спеціальну гілку правового регулювання – авторське та патентне право. Це здійснилося біля 200 років потому, в продовж,яких правове регулювання вдосконалюється.
В умовах стрімкого розвитку науково-технічного прогресу в сучасному світі інтелектуальна діяльність людини в різноманітних сферах добувного та матеріального набуває все більшого значення. Новітні досягнення в області науки, літератури, мистецтва, у розвитку наукоємних та високотехнологічних виробництв, є результатом творчої діяльності людини та представляють собою об’єкти інтелектуальної власності.
Посилення уваги сучасних держав до технологічного розвитку пов’язано з тим, що наукоємний продукт стає визначальним фактором економічного розвитку у ХХІ сторіччі. Світ вступив в епоху перманентної технологічної революції.
Нова економіка базується на знаннях, а не на поширенням використання природних ресурсів, які не поновлюються. Це означає, що основним капіталом будь-якого підприємства є інтелектуальна власність, ноу-хау, а не матеріальні активи та традиційні ресурси. Найбільший прибуток приносять винаходи, інновації. Причому рівноцінні і технологічні розробки, і організація бізнес-процесів, і абсолютно нові бізнес-ідеї. Інформація та знання – плоть та кров нової економіки.
Конвенція, якою 14 липня 1967 р. у Стокгольмі було створено Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), наголошує що «інтелектуальна власність» містить права, які стосуються:
1. літературних, художніх та наукових праць;
2. виступі виконавців, фонограм та програм ефірного віщання;
3. винаходів всіх сфер людської діяльності;
4. наукових відкриттів;
5. промислових зразків;
6. корисних моделей;
7. товарних знаків, знаків обслуговування та торгівельних назв та позначень, найменування місця походження;
8. припинення недобросовісної конкуренції, а також всіх інших результатів інтелектуальної діяльності в промисловості, наукової, літературної або художньої областях.
Статус України як незалежної держави, перехід до ринкових відносин обумовили багато нових проблем в соціальній, економічній та майновій сферах діяльності. Зараз існую вкрай необхідна потреба в розгортанні науково-технічних досліджень у напряму переоснащення виробництва, посилення ролі технологічних важелів в соціально-економічному розвитку та значення цих досліджень для народного господарства безперервно зростає.
Виходячи з того, що в найближчі роки вітчизняна промисловість повинна забезпечити випуск машин, обладнання, пристроїв, матеріалів та іншої продукції, яка б відповідала за своїми техніко-економічними показниками світовому рівню, перед нашим суспільством встає два основних завдання:
1. Покращити систему науково-технічної інформації та патентно-ліцензійну роботу.
2. Всебічно сприяти подальшому розвитку творчості винахідників та раціоналізаторів.
Винахідницька діяльність є проявом творчої ініціативи робітників, інженерів, технічного персоналу, учених. З цією діяльністю безпосередньо пов’язані темпи науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці. Тому від подальшого вдосконалення, покращення організації та розвитку винахідницької діяльності в значній мірі залежить успішне виконання економічних та соціальних задач нашої держави.
Ефективне використання науково-технічного потенціалу України з метою подолання кризи, здійснення структурної перебудови економіки та соціально-економічного розвитку України пов’язано з встановлення особливого режиму її правової охорони.
Поступовий рух України шляхом розвитку державності, входження до міжнародної науково-технічної спільноти обумовили необхідність розробки законодавства в сфері охорони інтелектуальної власності.
В Україні основи законодавства з науково-технічної творчості було закладено одразу після проголошення незалежності. Основними державними джерелами законодавства України про інтелектуальну власність є:
1. Закон України «Про власність» лютий 1991 р.
2.Закон України»Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності» грудень 1991р.
3. Закон України «Про науково-технічну інформацію» червень 1993 р.
4. Закон України «Про авторське право і суміжні права» грудень 1993 р.
5. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» грудень 1993 р.
6. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» грудень 1993 р.
7. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» травень 1993 р.
8. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» квітень 1993 р.
9. Закон України «Про видавничу діяльність» червень 1993 р.
10. Закон України «Про телебачення і радіомовлення” грудень 1993 р.
11. Закон України «Про приєднання України до Берлінської конвенції про охорону літератури і художніх творів” травень 1995 р.
12. Постанова КМ України «Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва” липень 1995 р.
13. Закон України " Про захист від недобросовісної конкуренції» червень 1996 р.
14. Закон України. “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” листопад 1997 р.
15. Закон України «Про охорону права на зазначення походження товарів” “Про внесення змін до З.Укр.. “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” червень 1999 р.
16. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних товарів і фонограм” березень 2000 р.
17. Закон України «Про внесення змін до З.Укр.. “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” червень 2000 р.
18. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” травень 2003 р.
19. Цивільний Кодеск України прийнятий 16 січня 2003 р., який набрав чинність з 1 січня2004 р., а також Укази Президента України та постанови КМ укр. стасовано права інтелектуальної власності»
Особливе значення робіт з винахідництва та раціоналізації, а також із захисту прав винахідників та раціоналізаторів набуває контексті Конституції України. Згідно до ст.41 Конституції України «кожний має право володіти, використовувати та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної діяльності».
Ст.54 Конституції України наголошує: «громадянам гарантовано свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їх авторських прав, моральних та матеріальних інтересів, які витікають у зв’язку з результатами і видами інтелектуальної діяльності».
Вище переліченими законами передбачається здійснення комплексу заходів з підвищення рівня розвитку техніки, найбільш поширеному використанню відкриттів та винаходів, вдосконалення системи патентної інформації, розвиток творчої активності винахідників та раціоналізаторів. Необхідність цих заходів витікає з великого значення відкриттів та винаходів у прискоренні науково-технічного прогресу та збільшення попиту на винаходи під час зовнішньоторговельних операцій.
На виконання цих законів та практичного їх використання Департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України розроблено та введено в дію десятки підзаконних актів, що регламентують правила та порядок державної реєстрації, обліку, оформлення та використання продуктів інтелектуальної діяльності.
Існує дві основних взаєпов’язаних підстави, за якими держава приймає закони, направлені на охорону промислової власності:
1. необхідність законодавчо оформити моральні та економічні права авторів інтелектуальної діяльності.
2. прагнення стимулювати у рамках державної політики творчу активність людей, поширення та використання її результатів, а також стимулювати приватну торгівлю.
В цілому, це сприяє економічному та соціальному зростанню суспільства.
Тема 1. Патентна справа та винахідництво
1.1. Поняття науково-технічного прогресу
Розвиток винахідництва, поява патентно-ліцензійної діяльності та регулюючого її комплексу правових норм пов’язано з ускладненням всієї людської діяльності, посиленням в ній ролі науки та техніки, що визначається такою категорією, як «науково-технічний прогрес» НТП.
Науково-технічний прогрес – це обумовлене дією об’єктивних економічних законів безперервне вдосконалення всіх сторін суспільного виробництва та сфери обслуговування на базі розвитку та поширеного використання досягнень науки та техніки з метою рішення соціально-економічних задач, які стоять перед суспільством.
У виробництві технічний прогрес означає створення нових, найбільш вдосконалених та кращих діючих засобів праці, видів сировини, матеріалів та енергії, перехід до більш прогресивної технології, неухильне зростання технічної оснащеності підприємства.
Початок НТП відноситься до мануфактурного виробництва ХУІІ- ХУШ столітті, коли науково-теоретична та технічна діяльність починають зближуватися. Виникнення машинного виробництва наприкінці 18 століття відкрило нові, практично необмежені можливості для технічного використання науки. З’являються спеціальні ланцюги науково-дослідної діяльності, що призначені доводити теоретичні рішення до технічного здійснення: прикладні дослідження, опитно-конструкторські розробки.
Третій етап пов’язаний з науково-технічною революцією, початок якої відноситься до середині 20 ст. Під її впливом поширюється фронт наукових дисциплін, що орієнтуються на розвиток техніки. Цілі галузі виробництва виникають слідом за новими науковими напрямками та відкриттями: радіоелектроніка, атомна енергетика, хімія синтетичних матеріалів, виробництво ЕОМ та інш. Наука стає силою, безперервно революціонізуючою техніку. В свою чергу, техніка також постійно стимулює прогрес науки, висуває перед нею нові вимоги і задачі та забезпечує її найбільш складним і точним експериментальним обладнанням.
Прискорення НТП засноване на відкриттях і фундаментальних винаходах, яким притаманна потенційна новизна, корисність та докорінно змінюють виробництво. Задача прискорення НТП вимагає для свого рішення поєднання науки з виробництвом, оскільки в епоху НТП винахідництво, як і розвиток техніки, безпосередньо залежить від досягнень науки. При проектуванні нових підприємств, споруд, будівель, розробки нових технологій і матеріалів необхідно враховувати науково-технічні розробки. В сучасних умовах потреба суспільства в принципово новій техніці та технології зростає, а разом з тим зростає роль та значення винаходів.
Науково-технічна революція створили глобальний інформаційний простір, в якому володіння інформаційними ресурсами перетворюється на головний фактор геополітичної конкуренції. Саме ця закономірність визначила як актуальне завдання функціонування в незалежній Україні територіальних патентних фондів, як основного інформаційного фундаменту інноваційних процесів в країні.
Економічний розвиток людства завжди був тісно пов’язано з інтелектуальним пошуком, який втілювався в науці та винахідництві. Забезпечення суспільства новими ідеями, їх матеріальна реалізація відображала об’єктивний хід історії технологічної еволюції.
Розвиток науково-технічної та інноваційної сфер України останні роки визнано як на рівні державних структур, так і суспільної думки є одним з дійсних важелів виведення країни із соціально-економічної кризи, її поступового входження до спільноти розвинутих демократичних країн світу, насамперед шляхом реформування економіки.
Таким чином, головним фактором стального економічного розвитку можуть бути тільки лише зростання інтелектуального потенціалу нації та науково-технологічний інновацій, використання яких суттєво змінюють обсяги та якість виробництва та попиту. Україна сьогодні має вагому об’єктивні умови формування інноваційної стратегії економічного розвитку. Не дивлячись на суттєві втрати в продовж так званого перехідного періоду, вдалось не тільки зберегти, але в деяких галузях суттєво укріпити ядро науково-технічного та технологічного потенціалу, а саме, в літакобудуванні, в ракетно-космічній галузі, суднобудуванні, танкобудуванні. Україна зберігає високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва і в інших галузях машинобудування.
Достатньо високим є і науково-технічний потенціал України. Це наявність визнаних у світі власних наукових шкіл та унікальних технологій розробки нових матеріалів, біотехнологій радіоелектроніки, фізики низьких температур, ядерної фізики, електрозварювання, технологій в сфері інформатики, телекомунікацій та зв’язку, здібних забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів. Все це підтверджує обгрутовність вибору інноваційного шляху розвитку країни.
1.2.Винахідництво, як двигун НТП
Винахідництво – творчій процес, який приводить до нового рішення задачі в будь-якій галузі техніки, культури, охорони здоров’я чи оборони та дає позитивний ефект.
Нові винаходи завжди більш прогресивні, ніж вже існуючі. До того ж їх практичне втілення вимагає розробки та впровадження нових методів, способів, обладнання, пристроїв замірювання та контролю, які роблять необхідним суттєве, а у окремих випадках кардинальну зміну використаних раніше технологій. Винаходи, корисні моделі, промислові зразки уявляють собою результат розумової діяльності, ідеальні рішення тех. Чи інших технічних або художньо-культурних задач. Лише в подальшому, в процесі їх впровадження, вони втілюються в конкретні пристрої, механізми, просець, речовини тощо.
Винаходи можуть викликати ланцюгову реакцію: втілена у винаході нова технічна думка - бурхливий технологічний розвиток в дані галузі. Наприклад, мінітюріазація електронних схем викликало докорінні зніми в технології їх виробництва.
Винахідницька справа в нашій країні одержала державну підтримку після 1917 р. Хоча патентне законодавство, яке захищало права винахідників, було доволі розвинутим.
Вже в березні 1918 р. Центральна Рада повертається до Києва і формує міністерства. У складі 14 міністерств Української Народної Республіки було і Народне міністерство торгівлі та промисловості. В цьому міністерствіанраховувалось 10 департаментів, серед яких біли представлені Департамент винаходів та Департамент з охорони промисловості. Однак, робота уряду УНР було перервано. 29 квітня 1918 р. Центральна Рада затвердила Конституцію УНР, яка, зокрема наголошувала, що Україна «…є державою суверенною, самостійною і не від кого незалежною». Але цей документ не був реалізований у життя. Після чергового перевороту була проголошена Українська держава з гетьманом П.Скоропатським на чолі.
Міністерство в період Гетьманства також поділялося на департаменти. Як свідчать архівні документи, в Міністерстві торгівлі та промисловості Української держави справами винахідництва та охорони промислової власності займався департамент фабрично-заводський, в якому діяв відділ винаходів.
Згідно до статусу вище означеного Департаменту фабрично-заводського, відділ винаходів «…завідував справами з видачі патентів на винаходи, реєстрував товарні знаки, фабричні малюнки та зразки». Для проведення експертизи, яка мала відношення до видачі та реєстрації товарних знаків, фабричних малюнків та зразків, при відділі був створений Експертний комітет. До Комітету входили штатні працівники організаційно-технічного відділу цього ж департаменту та із спеціалістів окремих галузей, представлені зацікавленими міністерствами, зокрема, воєнного, внутрішніх справ, морського, шляхів, праці, фінансів та земельних справ. Начальник відділу мав право залучати до роботи в Експертному комітеті за власним наймом осіб для попереднього розгляду з правом вирішального голосу.
При відділ винаходів було створено канцелярію, спеціальну бібліотеку, архів патентних списків та альбомом, зареєстрованих марок, зразків фабричних малюнків.
Судячи з архівних документів, які збереглися, заяви громадян про видачу патентів на винаходи почали надходити до Міністерства з перших чисел червня 1918 р. Але, заявникам, надсилалися свідоцтва про одержання від них відповідних документів, повідомляли, що їх клопотання будуть зареєстровані «після проголошення про початок прийому заяв на патенти… та всі матеріали будуть за своїм складом відповідати оголошеному закону, та буде видано реєстраційне свідоцтво». З інших архівних документів Відділу винаходів видно, що офіційний прийом заяв про видачу патентів розпочався з 15 червня 1918 р. «на підставі старих законів та правил» Слід відмітити, що під старими законами та правилами малось на увазі законодавство колишньої Російської імперії, а саме: ст..73,76,89,97, 102 Статуту про промисловість (1913), ст..360-371 Статут про мито (1906).
В зв’язку з цим, бажаючі одержати охоронні документи на винаходи, товарні знаки або фабричні зразки, повинні були написати заяву встановленого зразку (на спеціальному типографському бланку Відділу винаходів). До заяви про видачу патенту на винахід необхідно було прикласти квитанцію Державного сховища про сплату «на депозит відділу винаходів за привілею» 30 крб., два примірника опису винаходів, і два малюнки. Зазначені додатки повинні були відповідати наступним вимогам: чітке викладення патентної формули в опису винаходу, малюнок повинен бути виконаний «чорними лініями», один примірник – на коленкорі або якісному папері для креслення, другий – прозорому перкалі, обоє розміром 13х16, 13х18 чи 13х24 см. (малюнки інших параметрів, навіть з відхиленням до 1 см, повертались на доопрацювання). Без виконання цих вимог заяви не реєструвалися.
Крім того, до заяви та опису винаходу необхідно було додати відповідні марки, які би підтверджували сплату гербового збору (1 крб. за аркуш), про що обов’язково вказувалося у заявці.
Громадянам, які додавали до заяви про реєстрацію винаходу «посвідчень відповідної влади про бідність» надавалось право не оплачувати грошовий внесок на розгляд винаходу. Про видачу реєстраційного свідоцтва через місяць після процедури давалась оголошення в «Державному віснику», рівно через два місяця документи подавалися до експертного комітету і з цього періоду ніякі інші додаткові матеріали від заявника вже не приймалися.
9 вересня 1918 р. вийшов Гетьманський Закон про підвищення ставок сплати гербового збору. Заявникам, які вже одержали реєстраційні свідоцтва, були відправлені повідомлення про необхідність доплатити ще 3 крб. Гербового збору.
В серпні-вересні 1918 р. Міністерство торгівлі та промисловості подає до уряду законопроект «Про зміну термінів здійснення привілею» (підготовлений Департаментом фабрично-заводським), які стосувався і термінів уплати щорічного мита за винаходи та поновлення свідоцтв на товарні знаки. З урахуванням складності політичної ситуації, в якій знаходилися громадяни України, корегувалися певні статті законодавчих актів колишньої російської імперії, якими тимчасового керувалася Українська держава у справах охорони промислової власності.
Власники російських привілеїв на винаходи, повинні були щорічно, наперед за кожний рік дії привілеїв, рахуючи від дня його підписання, виплачувати мито. Запізнення виплати дозволялося (з доплатою пені) не більш як на три місяці. У випадку сплати цього мита пізніше, привілеї ставали такими, що втратили свою силу дії. Також власники російських привілеїв на винаходи зобов’язані були здійснювати ці привілеї не пізніше 5 років з дня їх підписання. У випадку не виконання цих вимог, дія привілеї зупинялася. (ст..96, 101 1913).
Урядова постанова від 13 листопада 1918 р. збільшила сплату за розгляд прохання про видачу привілеї з 30 до 100 крб., за процедури, пов’язані з оформленням товарних знаків – з 3 до 30 крб., фабричних моделей – з 50 коп. до 50 крб.
27 червня 1918 р., на підставі ст.. 76 Зведення Законів Російської імперії т. ХІ ч.2, 1913 р., було видано «Реєстраційне свідоцтво» під №1 (як охоронне до видачі патенту). Даний документ свідчив, що 19 червня 1918 р. від мешканці Ростова-на Дону, інженерів П.Грюнталя та Л.Антошевського було одержана заява про видачу патенту на дерев’яну підошву, яка заміняла калоші. Свідоцтво було оформлено на художньому бланку з емблемою.
«Реєстраційне свідоцтво» №2 (на дерев’яні сандалії) було видано також Грюнталю та Антошевському. На свої винаходи взутівники із Ростова-на Дону мали привілеї Російської імперії, однак вони хотіли мати ще патент Української держави.
Реєстраційних свідоцтв про прийом заяв про видачу патенту на винахід (копії, яких залишилися на контролі в відділу винаходів) у фонді Міністерства торгівлі та промисловості Української держави, що збереглися у Центральному архіві вищих органів влади та управління України, знайдено всього 16, хоча найбільший реєстраційний номер -69 від 26.09.1918 р. Із цього можна зробити висновок, що багато справ було втрачено чи помилково попало до інших фондів чи архівів.
Як видно із справ про винаходи, у більшості випадків, об’єкти патентування мали побутове призначення: способи виготовлення взуття з відходів, обігрівальні пристрої, електронагрівальні прибори, пристосування для стрижки з дезінфікуючою камерою. Однак, серед пропозицій є і спосіб виготовлення баббіту для потреб залізничної дороги, нафтовий мотор, гідровелосипед. У ті тривожні часи, пересічні громадяни були налаштовані на мирне життя та пристосовувалися до тих побутових реалій, в які вони попали у наслідок подій 1914-1918 років. Таж сама тенденція визначається і у справах з оформленням свідоцтв на товарні знаки та фабричні зразки – сурогатний чай, тютюнові вироби, махорка, вакса.
Аналіз соціального стану громадян, які подавали заяви на патентування, виключно інженери (є листування, наприклад «закінчив за кордоном»), але були і купці, і студенти. Достатньо розвинута географія заявлених винаходів: Київ, Одеса, Катеринослав, Вінниця, Харків, Біла Церква. Заяви подавалися власноруч винахідниками, висилалися поштою чи передавалися за дорученням через патентного повіреного, одну заяву було подано через «Общество содействия русским изобретателям в Одессе».
Режим Гетьманства був приречений на невдачу складним та несприятливим збігом зовнішніх та внутрішніх обставин, які стали вирішальними для його долі. Разом з тим неможна сказати, що державні органи Гетьманства одразу припинили свою діяльність. Документи із фонду гетьманського Міністерства торгівлі та промисловості свідчать, що ще в середині січня 1919 р. відділом винаходів проводилась перереєстрація свідоцтв на право виключного використання товарних знаків.
В період Директорії УНР проблемами патентування винаходів, реєстрацією товарних знаків та фабричних зразків почало займатися Міністерство народного господарства, в яку було реорганізовано Міністерство торгівлі та промисловості. Найменування відповідних департаментів та відділів не змінилося. Директорія протрималась у владі у Києві всього лише до 2 лютого 1919 р.
Окремий інтерес для вивчення історії патентування в незалежній Українській республіці мають архівні документи, датовані 4 червням 1920 р. Це доповідна Начальника відділу винаходів Зенона Горницького «Про перетворення відділу винаходів в окремий самостійний Департамент охорони промислової власності», складений під час перебування уряду УНР у Кам’янець-Подольському.
Автор вище означеного документа почав з порівняльного аналізу «патентних справ у поодиноких Державах», серед яких на першому місці за кількістю виданих патентів (станом на 1902р.) знаходились США -30267 патентів, на останньому – Російська імперія – 1200.Далі автор наголошує: «ми повинні дати промисловості можливість використовувати для себе всі нові досягнення мислення – винаходи». Після доволі негативної оцінки системи охорони винаходів в Росії, автор відмічає: «Будувати зовсім новий закон немає зараз у нас сили, є однак спосіб придати старому російському закону, який нас ще тривалий час буде зобов’язувати, відповідний серйозний вигляд без здійснення принципових змін». Далі автор доповідної пропонує перетворити Відділ винаходів у Департамент охорони промислової власності (цікаво, що перший варіант найменування – «Департамент державної охорони винаходів»), обгрутовуючи свою пропозицію тим, що це «підніме престиж Держави в очах промислового світу «за маркіруванням» державного розуміння ваги винаходів, … дасть через це українському патенту необхідний блиск та повагу». Завершується доповідь ствердженням «…справа, яка на перший погляд виглядає не таким важливим, а в дійсності… може мати колись не будь надзвичайний вплив на долю нашої молодої Республіки».
Наведена доповідна додана до проекту постанови Ради Міністрів УНР «Про перетворення Відділу винаходів в Департамент охорони промислової власності», написаного 25 червня 1920 р. В преамбулі документа вказано, що дана реорганізація цілесообразна з позицій «надзвичайно великої ваги винаходів у розвитку життя держави та для належного забезпечення прав їх власників». Межи компетенції департаменту пропонувалось окреслити наступним:
- прийому заявлених винаходів та вдосконалення дослідження новизни згідно до закону та видачу патентів;
- прийом фабричних зразків та моделей для охорони від відтворення не власниками;
- прийом заяв на затвердження «товарних знаків»;
- «займається взагалі всіма справами, які стосуються охорони винаходів та товарів людського мислення в технічній області».
В структурі нового департаменту передбачалось створити три відділи:
- реєстраційний (реєстрація заяв, архів, бібліотека);
-техніко-науковий (розгляд новизни винаходів, рішення спорів та непорозумінь, пропозицій по закупівлі винаходів з урахуванням державної необхідності; завідування винахідницькими державними майстернями);
- охорони («законна сторона охорони винаходів, виготовлення свідоцтв, патентів, редагування патентного журналу»).
Ще в вересні 1920 р., вже коли директор Департаменту, З.Горницький, звітував про проведену роботу, відзначив: «працювали …в основному над програмою діяльності в найближчому майбутньому, в залежності від звільнення територій». Крім того, департамент займався «… справою охорони промислової власності, а саме – організацією цієї охорони за західноєвропейським зразком та напрацюванням відповідних законів. Необхідні матеріали були зібрані та оброблена значна частина законів. Проекти документів про маро торій на оплату по патентах та товарним знакам, про збільшення цих оплат готові». З цього ж документа: «Продовжена розпочата у жовтні 1919 р. робота з перетворення Відділу винаходів у … патентний уряд за зразком західноєвропейських держав. Частина роботи вже була закінчена…, коли прийшло повідомлення: група держав погодилась створити Міжнародний патентний уряд, який буде розслідувати новизну та патентну спроможність винаходів…, роботу було зупинено».
До цього часу уряд УНР доживав свій час. Підготовленим проектам так а не судилося бути втіленими у життя.
З приходом до влади більшовиків в Україну була введена система патентування РСФР. Декрет СНК РСФСР «Положення про винаходи» від 30.06.1919 р. визнавав винаходом будь яке корисне нововведення без урахування його новизни. Винаходи, оголошені надбанням РСФСР, за виключенням секретних, що відносилися до області оборони чи особливо важливих для країни, поступали у загальне використання всіх громадян та установ на умовах, в кожному випадку особливо обговорених.
В 1955 р. керівництво справами розвитку винаходів в СРСР та впровадження в народне господарство винаходів та відкриттів було покладено на Держкомітет у справах винаходів та відкриттів. Питаннями винахідництва займалися також різні науково-технічні спілки, як загальносоюзного значення, так і регіонального масштабу, які активно приймали участь у винахідницьких відносинах. В час радянського періоду сформувалась доволі розвинута система управління та організації розвитку винахідництва у пострадянському просторі.
Після надбання статусу незалежної держави Україна зіткнулася з багатьма новими проблемами в соціальній, економічній та майновій сферах діяльності. Перехід до ринкової економіки, входження до світової економічної, науково-технічної спільноти, до єдиного європейського економічного простору диктують потребу у розвитку науково-технічних досліджень спрямованих на переоснащення виробництва, посилення ролі технологічних важелів у соціально-економічному розвитку та значення цих досліджень для народного господарства безперервно зростає.
Виходячи з того, що в найближчі роки вітчизняна промисловість повинна забезпечити випуск машин, обладнання, пристроїв, матеріалів та інш. Продукції, яка б відповідали за своїми техніко-економічними показниками світовому рівню, перед суспільством встають два основних завдання:
1. Покращити систему науково-технічної інформації та патентно-ліцензійну роботу.
2. Всебічно сприяти подальшому розвитку творчості винахідників та раціоналізаторів.
Винахідницька діяльність є проявом творчої ініціативи працівників, інженерів, технічного персоналу, учених. З цією діяльністю безпосередньо пов’язані темпи НТП, підвищення продуктивності праці. Тому від подальшого удосконалення, покращення організації та розвитку винахідницької діяльності здебільшого залежить успішне виконання економічних та соціальних задач нашої держави.
Серед багатьох проблем перехідного періоду в Україні існує і проблема інтелектуальної власності в системі управління ефективністю виробництвом на промислових підприємствах, яка вимагає певних теоретичних обґрунтувань, оснащення та вивчення розвитку спеціальних питань, які стосуються раціоналізаторства та винахідництва.
Необхідно відмітити, що в останні роки явно знизилася робота з вдосконалення раціоналізаторства та винахідництва на промислових підприємствах і як наслідок цього - погіршення якісних характеристик продукції, її низький рівень та низька конкурентоспроможність.
Раціоналізація та винахідництво – самостійний вид виробничої творчої діяльності. У зв’язку з цим, виникає прямий зв'язок основних техніко-економічних показників роботи підприємства від економії, що одержана за рахунок впровадження винаходів та раціоналізаторських пропозицій на промисловому підприємстві.
Новатори виробництва постійно вдосконалюють виробничий процес, в значній мірі сприяють покращенню основних економічних показників підприємства, таки як прибуток та рентабельність. Прибуток збільшується, насамперед, в наслідок зменшення собівартості продукції, зменшення собівартості у свою чергу частіше всього досягається за рахунок впровадження раціоналізаторських пропозицій, зменшенням виробничих витрат.
Ігнорування науково-технічного прогресу за роки перехідного періоду та прорахунки в здійсненні економічної реформи призвели до знецінення інтелектуальної праці та творчого пошуку. За роки так званої перебудови численність новаторів у народному господарстві зменшилось на 730 тис.чол. і стало на 70,6% менш, чим у 1985 р. Ця діяльність призупинена на 55% підприємств, об’єднань, вузів і науково-дослідних установах України. Абсолютна чисельність винахідників та раціоналізаторів, які подали ідеї технічного удосконалення виробництва, покращення техніки та технології у 1991 р. складало 311,9 тис.ч. та відповідало стану 60-х років в СРСР.
Таким чином, аналіз показників винахідницької діяльності дозволяє зробити висновок про те, що складаються достатньо несприятливі тенденції в розвитку творчої активності винахідників.
Важливим показником якісного рівня винахідницької діяльності організацій та підприємств є кількість виданих позитивних рішень до кількості заяв, які надійшли до патентного відомства.
Загалом, цей показник також доволі низький – 35-40% рішень по заявках на винаходи, в яких відмовлено в наслідок низької ефективності, відсутності новизни.
Основною причиною цього є низький рівень вимог до технічних рішень на предмет винаходу, розробка нових машин, технологій не завжди проводиться з залученням патентних працівників підприємств, що подають заявки до патентного відомства на винаходи.
В перехідний період для багатьох підприємств була характерна картина звертання раціоналізаторської та винахідницької діяльності. Повсюди на підприємствах скорочувалися структурні підрозділи, які в колишньому СРСР займалися питаннями розвитку науково-технічної творчості на виробництві: відділи раціоналізації та винахідництва, відділи патентно-ліцензійної інформації, винахідництва та патентознавства, бюро раціоналізації та патентування. Цьому сприяла негативна економічна та політична ситуація в країні, коли підприємства були поставлені на межу виживання.
Сьогодні ситуація також погіршилась, в зв’язку світовою фінансовою кризою та політичною кризою владних структур в країні. Але керівники багатьох підприємств чітко розуміють, що без модернізації виробництва, впровадження сучасних технологій та розробки конкурентоспроможної продукції в умовах ринку не вижити.
Досвід останніх років свідчить, що створення патентних підрозділів для керування технічною творчістю на деяких підприємствах проходить формально. Патентні групи можна зустріти в підрозділах головного конструктора, головного технолога, підрозділах стандартизації, які наділені функцією управління раціоналізацією та винахідництвом.
Нові форми господарювання в ринковій економіці, потребують іншого підходу до цієї діяльності. Ринок потребує конкуренції,
конкурентоспроможна продукція може мати успіх у споживачів тільки тоді, коли в готову продукцію покладено винахід, промисловий зразок, ноу-хау.
Певний успіх у підвищенні цієї результативності може бути досягнуто шляхом проведення значних організаційних заходів, направлених на вдосконалення роботи патентних підрозділів, підвищення якості патентних досліджень по створенню нової техніки та технології.
Визначення охраноспроможної тематики повинно здійснити значний вплив на створення об’єктів техніки з високими техніко-економічними показниками. В Україні, приблизно, на 100 закінчених ПКР, прихожиться 12 винаходів. Майже 20% щорічно створених винаходів відноситься до нових пристроїв та технологій, інші до удосконалення вже існуючої техніки.
Втрата зацікавленості людей у творчому винахідницькому пошуку та раціоналізації має не локальний, властивий не якомусь-то окремому регіону, а має загальний характер, який діє вже тривалий час під впливом виключно економічних факторів.
Роль патентної інформації у розвитку винахідництва
Важливою складовою винахідницької справи є забезпечення відповідною інформацією. В протилежному випадку, винахідництво просто не змогло б розвиватися, винахідникам кожний раз приходилось би наново винаходити одне й теж, а прогрес у виробництві був би значно загальмований.
Роль інформації в сучасних умовах суттєво зростає, що обумовлено процесами інформатизації, які ведуть до перетворення індустріального суспільства в інформаційне.
В ході цього процесу здійснюється перехід виробництва на «високі» наукоємні технології, в основу яких покладено нові інформаційні технології та ефективне використання інформації. Інформація перетворюється у пріоритетний вид ресурсів, а інформаційна діяльність – у домінуючу серед всіх видів діяльності людини.
Важливим інструментом, що забезпечує досягнення високого технічного рівня розробок, а також контроль за його підтримкою в процесі серійного виробництва продукції, є інформація про існуючі винаходи або патентна інформація.
Перші привілеї та охоронні документи на книгодрукування стали видаватися монархами у 15 сторіччі. Батьківщиною перших авторського та патентного законів вважається Англія. У 1623 р. при королі Якові Стюарті було прийнято «Статут про монополію», в якому проголошувалось виключне та незалежне від волі короля право кожного, хто створить та використає технічне нововведення, монопольно користується у продовж 14 років вигодами та перевагами, які дає таке нововведення. Самим першим в історії людства законом про авторське право став акт, виданий в Англії у 1710 р. та одержав назву «Статут королеви Анни». Він вперше закріпив особисті права автора на охорону опубліковано твору в продовж 14 років з часу створення, а також можливість подовження цього терміну ще на 14 років за життя автора.
В продовж 19 ст. у Росії було вперше видано перший охоронний документ на винахід. Це були привілеї на машину для «удобнейшого взвоза речних судов с большим грузом против» На прикінці 19 ст. кількість патентних документів стала значною, що призвело до необхідності створення спеціальних бібліотек для зібрання, обробки та зберігання патентної документації з метою надання спеціальної документації читачам.
Щорічно до патентних відомств більш 100 країн світу подається 750 тис. заявок на одержання авторських свідоцтв та патентів та видається більш 450 тис. охоронних свідоцтв на 150-160 тис. винаходів.
Ще в 1939 р. Айзейштат проаналізував роль патентної документації у винахідницькій діяльності. Було встановлено взаємозалежність причин відхилення заявок на винаходи від ознайомлення їх авторів з патентною документацією, відмічено, що основна причина відхилень заявок – низький рівень поінформованості про патентну документацію.
Ефективний обмін інформацій – обов’язкова умова створення високого наукового та промислового потенціалу. Цим було продиктована та постійна увага, яка приділяється у нашій країні питанням вдосконалення патентної інформації.
Виникнення ідеї, доведення її до суспільства залежить від інформаційної діяльності, як показано на малюнку 1 (Рис. 1. Етапи інформаційної діяльності).
Інформація про наукові досягнення, розвиток техніки, створених винаходах, промислових зразках та інш. об’єктів творчості створених в процесі пізнання та виробничої діяльності, яка передається, використовується у виробництві, має назву науково- технічної інформації.
Наукова інформація відображає об’єктивні закономірності природи, суспільства та мислення, відповідає на питання, де конкуренція стає передовою рушійною силою творчого прогресу в розвитку техніки та технології.
НТІ є продуктом діяльності людини в сфері науки, техніки та виробництва та тісно пов’язана з патентознавством.
Процес розв’язання будь-якої наукової, технічної проблеми, завдання, включає в себе цикл «наука, техніка, виробництво, збут». Ефективний розвиток складових цього циклу можливо лише за умови швидкого впровадження наукових досягнень в техніці та технології, промислових зразках, ноу-хау. Цю комунікаційну функцію виконує НТІ.
Знання основ інформаційної діяльності стає обов’язковим елементом професійної підготовки незалежно від спеціальності та виду діяльності.
Особливе місце слід відвести інформації про науково-інтелектуальну власність, вмінню включатися у процес рішення творчих задач, використання досвіду людей, вмінню знаходження аналогів машин, механізмів та інших об’єктів винаходів, а все це разом складає підґрунтя розвитку техніки та технологій.
Скорішому впровадженню науки в об’єкти техніки сприяє широка пропаганда наукових досягнень через різні види публікацій в науково-популярних виданнях.
В наш час науково-технічна інформація є обов’язковим елементом кожного наукового чи технічного дослідження. Виконання науково-дослідної роботи, створення винаходів, промислових зразків, розробка товарних знаків, рішення наукової проблеми неможливо без попереднього узагальнення та аналізу накопиченого досвіду у будь-якій сфері діяльності, тобто, без необхідної інформації.
Відсутність своєчасного та систематичного інформування про результати роботи, одержаних в процесі створення нової техніки та технологій, приводить до невиправданого дублювання темпів технічного прогресу. Під дублюванням слід розуміти не тільки виконання в різних організаціях однієї і тієї ж тематики, але і виконання різних тем в різних організаціях, іноді навидь у різних галузях народного господарства, направлених на рішення одних і тих самих проблем.
Прогнозування розвитку потенціалу країни є насамперед інформаційним забезпеченням цього процесу, яке повинно обслуговувати процес виконання наукових досліджень через організацію та проведення патентних досліджень. Таким чином, організація патентної роботи у кращому випадку перетворюється на бібліотечно-інформаційне забезпечення, метою якого, по суті, є оперативне, цілеспрямоване та вичерпне інформування про нові винаходи в країні та за кордоном. Своєчасне звернення до інформації про винаходи дозволяє уникнути невиробничих витрат, заощадити час і кошти. Вона озброює винахідників або раціоналізаторів знаннями про сучасний науково-технічний рівень та перспективи розвитку техніки. Кожний винахід є певним кроком вперед в процесі технічного розвитку і, разом з тим, початкової основою для пошуку нових технічних рішень. Вивчення матеріалів патентних фондів сприяє пошуку рішень, які випереджають відомі у світі технічні рішення на сьогоднішній день. Тим самим забезпечується високий рівень та конкурентоспроможність наново створеного об’єкту техніки, нових матеріалів та технологій. Аналіз інформації про винаходи на початковій стадії дослідження та розробок підвищує вірогідність прийняття оптимальних рішень відносно доцільності здійснення власних розробок або запозичання чужих досягнень шляхом придбання ліцензій або проведення спеціальних робіт.
Слід відмітити, що відсутність постійного та планомірного інформування призводить до того, що учені, інженери, конструктори та технологи багато сил, часу та коштів витрачають на пошук вже кимось знайдених рішень. Наявні факти, коли, наприклад, в нових машинах окремі вузли та механізми бувають відпрацьовані гірше, чим в аналогічних машинах, які випускаються іншими підприємствами.
Багаторічна практика та досвід роботи в галузі патентознавства підтверджує думку, що не всі заявки, які подані до патентних відомств та претендують на винаходи. Із загальної кількості – 100%, експертизою, як винаходи визнається не більш 40%. Більша частина заявок відхиляється у наслідок недостатнього патентного пошуку аналогів та прототипів в інших країнах або відомих рішень в своїй країні. Експертизі заявок на патентну чистоту відводиться значний час патентної роботи.
Діюча система пошуку, підготовки та розповсюдження інформації, безумовно, потребує вдосконалення. Одним з таких вдосконалень є створення в Україні постійно діючих потоків оперативної інформації про практичний досвід науково-дослідних, конструкторських та проектних організацій. З переходом до ринку інформація стає більш не доступнішою, кожний виконавець зберігає її для себе, а це призводить до значних збитків суспільства.
ТЕМА 2. СИСТЕМА ПАТЕНТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
2.1. Поняття та роль патентної інформації
Патентна інформація – це сукупність відомостей про результати науково-технічної діяльності, що міститься в описах, які додаються до заявки на винахід або до охоронним документів, про правовий статус патентних документів, а також про умови реалізації прав, що витікають з патентних документів.
Рейтинг патентної інформації доволі високий у порівнянні з іншими видами інформації. Значущість її пояснюється тим, що вона охоплює практично всі області техніки. Патентні документи містять повний опис технічних рішень, їх мова в достатній ступені стандартизована, вони випереджають всі інші види публікацій, у тому числі звіти з НДР.
Не приходиться сумніватися у тому, що значення патентної інформації для учених, різних компаній, фінансовий установ та урядових організацій достатньо вагоме, і насамперед тому, що її використання дозволяє заощаджувати кошти. Не випадково обробка та пошук патентної інформації у режимі прямого доступу отримує всі більш широке розповсюдження в сучасному світі. Ігнорують ж патенту інформацію в основному із-за її великих обсягів, складності сполучення технічної та юридичної мови, а також неефективності пошукових систем.
Патентна інформація, яка містить інформацію практично про всі нові технічні рішення, є найкращим способом комунікації між різними галузями науки та техніки. Об’єднуючи в єдину форму технічні, економічні та правові аспекти, патентна документація найбільш об’єктивно та достовірно фіксує науково-технічну думку. Тому сьогодні використання патентної інформації про винаходи є не тільки важливим етапом проведення досліджень та розробок, але й прогнозування технічного розвитку, вивчення ринку збуту, оцінки можливостей вигідної реалізації новітньої техніки в країні та за кордоном. Саме вивчення патентної інформації відкриває додаткові можливості для розширення експорту вітчизняних науково-технічних досягнень та промислової продукції, допомагає відібрати найбільш перспективні рішення.
Багатоаспектний аналіз патентної інформації в сфері промислової власності, яка містить цінні технічні, економічні, правові відомості, відіграє значну роль при вирішені питань прогнозування розвитку техніки, технології, розробки стратегій та прийняття рішень на рівні підприємства, галузі або в цілому по країні. Він впливає також на прийняття рішень відносно інвестицій та інноваційної діяльності. Багатоаспектний аналіз базується на обробці патентної документації промислово розвинутих країн та детального аналізу і синтезу патентної ті науково-технічної інформації в загалі. Його результати, а це різноманітні бібліографічні вказівки, картотеки, аналітичні довідки та огляди, можуть бути використані при прийнятті рішень відносно вибору перспективних напрямків розвитку та концентрації на них основних зусиль дослідників та розробників. Ці результати можуть слугувати вихідним інформаційним матеріалом при формуванні науково обґрунтованої політики на ринках патентів, ліцензій, технологій та товарної продукції.
2.2. Джерела патентної інформації, сфера використання.
Патентна інформація формується в результаті патентування новітніх досліджень у відповідності до діючого патентного законодавства різних країн. Джерелами патентної інформації є описи винаходів, патентні формули, реферати, анотації, а також документи про промислові зразки та товарні знаки.
Патентна інформація виникла в результаті діяльності патентних відомств з винахідництва та здійснюється шліхом видання і розповсюдження документів про передбачений або здійснений захист різноманітних об’єктів промислової власності. Патентні відомства багатьох провідних країн світу направляють свою національну патентну документацію у вигляді описів винаходів та державних бібліографічних покажчиків найбільші бібліотеки своїх країн та надає її у користування зацікавленим особам.
Система бібліографічної патентної інформації уявляє собою сукупність національних бібліографічних покажчиків патентних відомств та відомств з винахідництва, міжнародних універсальних та галузевих бібліографічних посібників різноманітних типів, які мають складну структуру та забезпечують інформацією про об’єкти промислової власності. У нашій державі система бібліографічної патентної інформації представлена виданнями ДП «Український інститут промислової власності» Укрпатент (реферати, описи винаходів), національними державними бібліографічними покажчиками.
Патентна інформація широко використовується в процесі планування, при проведені науково-дослідних робіт, визначені можливостей здійснення та розвитку зовнішньоекономічних операцій.
Щоб досягти певного рівня техніки, технології обов’язково повинна використовуватися патентна інформація на всіх етапах створення та освоєння нової техніки, як вказано на малюнку 2 (Рис. 2. Використання патентної інформації на стадіях створення об’єктів техніки та технологій).
Перед початком розробки об’єктів техніки та технологій, патентна інформація є джерелом відомостей про стан правового захисту винаходів в певній технічній галузі наукового напрямку. Ці відомості виникають внаслідок аналізу динаміки патентування, появою та розповсюдженням патентів аналогів, а також конкретних рішень, що належать до відповідної розробки.
Патентні відомства країн світу, публікуючи та розповсюджуючи інформацію про заявлені та зареєстровані винаходи, також діють інформацію про фосгенний рівень техніки та технологій відносно світового рівня, також дослідження прогнозного характеру розвитку техніки.
Сам процес прогнозного дослідження рівня та тенденцій розвитку техніки та технологій можна визначити як процес обробки наукової, технічної та патентної інформації. Цей процес включає:
- аналіз існуючого стану техніки в даній галузі;
- аналіз стану тенденцій розвитку відповідного напрямку;
- встановлення та обґрунтування перспективних даних на відповідному інтервалі напрямку розвитку техніки;
- встановлення принципово нових перспективних напрямків винахідницької діяльності в своїй країні та на світовому рівні.
Під час розробки нової техніки та технології, коли цього постійно вимагає ринкова економіка, прогнозування проводиться на підставі патентної інформації, що має назву ентрополяції - обробка інформаційного масиву за минулий період функціонування об’єкту прогнозування.
У світові патентній практиці можна виділити наступні рівні публікацій патентної інформації, поклавши в основу найбільш загальні принципи проведення експертизи заявок на винаходи:
Перший рівень – публікація описів винаходів до проведення основної експертизи на новизну технічного рішення в заявці на винахід;
Другий рівень – публікація описів винаходів до заявок, які пройшли експертизу (за якими винесено попереднє рішення про видачу патенту. «акцептовані заявки») та відкриті для ознайомлення різноманітних кіл суспільства;
Третій рівень – публікація описів винаходів до виданих авторських свідоцтв та патентів. Вони являються складовою, невід’ємною частиною охоронних документів. Охоронним документом являється авторське свідоцтво або патент.
2.3. Патентна документація, її види. Офіційні джерела патентної документації.
Патентний документ містить інформацію про результати науково-технічної діяльності, заявлених або визнаних в якості об’єктів промислової власності, та про права власника на винахід.
Патентна документація – це сукупність первісних та вторинних документів, що складаються у відповідності з патентним законодавством та встановлюють офіційне визнання наявності винаходу, промислового зразку чи корисної моделі. Патентний документ підлягає юридичні охороні держави, підтверджується висновками державної експертизи і не може містити неперевірених даних. В ньому міститься інформація науково-технічного, юридичного та економічного характеру, яка служить для фіксування та захисту прав винахідника, патентовласника, а також для встановлення пріоритету патентуємих та запатентованих винаходів.
До патентної документації належать описи об’єктів інтелектуальної власності: винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків. Інформаційними документами вважаються не тільки описи технічних рішень, патентоспроможність яких встановлено відповідним державним органом, але й описи, які заявлені в патентне відомство та пройшли одну стадію патентної процедури та реєстрацію пріоритету заявки. Заявки, які находяться на розгляді в патентному відомстві, являються не тільки об’єктом експертного дослідження на новизну та корисність, вони одночасно можуть бути інформаційним джерелом для встановлення новизни інших, поданих пізніше заявок.
Опис винаходу – основна частина заявки на винахід. Задача опису полягає в тому, щоб, по-перше, викласти сутність винаходу; по-друге, дати можливість спеціалісту відтворити даний винахід; по-третє, показати, які переваги запропонованого рішення і чим воно відрізняється від вже відомих. На теперішній час публікується два види описів винаходів.
Перший вид опису винаходу офіційно фіксує обґрунтованість юридичних претензій автора та закріплює його пріоритет за висновками попередньої експертизи патентним відомством. В цьому випадку опис винаходу публікується для ознайомлення спеціалістів з метою, з одного боку, перевірки правильності прийнятого патентним відомством рішення, з іншого боку – інформування спеціалістів не тільки своєї країни, але й інших держав про підготовку патентного захисту технічного або іншого рішення.
Другий вид – це офіційний юридичний документ, що охороняє права патентовласника, а в країнах, де передбачена видача і авторських свідоцтв, - документ, що засвідчує авторство та пріоритет винахідника.
До первинних патентних документів відносяться - описи винаходів, промислових зразків, корисних моделей та товарних знаків. А також інші первинні документи, які додаються до заявки на винахід (промисловий зразок, корисну модель, товарний знак) – реферати, анотації, патентні формули, креслення, фотокартки.
Основним охоронним патентним документом, який засвідчує права автора на винахід, є патент або авторське свідоцтво.
До вторинної патентної документації відносяться державні бібліографічні покажчики патентної документації, які містять бібліографічні описання, анотації, реферативний матеріал.
Важливим джерелом інформації про винаходи є безпосередньо описи до патентів, авторським свідоцтвам та інші види патентних документів, що видаються на винаходи, полягає в тому, що поряд з правовим статусом юридичного документа, що закріплює права винахідника, він являється ціннішим джерелом технічної інформації.
Патентні описи - це видані у типографський спосіб брошури чи окремі аркуші, де вичерпно викладено суть винаходу. Патентні описи доступні всім зацікавленим особам. Вони зберігаються в бібліотеках поряд з технічною літературою, а також розсилаються підписникам. В патентному опису викладено суть технічного рішення, вказано країну та патентне відомство, де видан патент (авторське свідоцтво), його номер, класифікаційний індекс, дата пріоритету, найменування винаходу, заявника, ім’я автора чи соавторів можут вказуватися і інші бібліографічні дані.
Кожний опис належить тільки до одного винаходу і містить необхідні для його розуміння та реалізацію інформацію. Опис винаходу можна розглядати як анкету, де винахідник (заявник) послідовно відповідає на ряд обов’язкових запитань, сформульованих патентних відомством у відповідності до діючого законодавства. Найменування та бібліографічні дані винаходу можуть бути використані про проведені досліджень, пов’язаних з аналізом ринку. Так, розподіл патентів на винаходи, які стосуються удосконалення конкретного виду продукції, по фірмам-патентовласникам дозволяє проаранжувати їх за ступенем активності на ринку даної продукції.
Таки чином, опис винаходу до охоронних документів – це сукупність технічного, юридичного та економічного аспектів технічних рішень, а наявність в них інформації про автора, заявника, патентовласника, дати подання заявки та видачі патенту, країни пріоритету, реєстраційного номера, посилочного апарату дозволяє проводити багатоаспектний техніко-економічний та правовий аналіз винахідницької творчості і патентної діяльності в різних країнах. При цьому встановлюються: темпи розвитку окремих технічних напрямів, частка участі країни (фірми) у розвитку конкретних технічних рішень, значущість окремих винаходів.
Особливості патентної документації:
- патентна документація є найбільш повним систематизованим зібранням відомостей про науково-технічні рішення, створені людством за останні два сторіччя;
- поряд з відомостями технічного характеру патентна документація містить важливу правову та економічну інформацію про права патентовласників, напрямах та обсягах закордонного патентування, строках дії прав та інш.;
- патентна документація не містить рекламних та неперевірених даних, так як достовірність новизни в у більшості випадків перевіряється патентною експертизою;
- патентна документація характеризується стандартною формою викладення змісту. Як правило, в описах винаходів використовуються спеціальні стандарті мовні конструкції та загальноприйнята науково термінологія.
Соціальні проблеми в патентній документації виникають при проведені робіт патентно-ліцензійного характеру:
- на всіх стадіях розробки нових технічних засобів та технологічних процесів з метою створення патентно-чистою і патентоспроможної промислової продукції;
- при перевірки об’єктів експорту на патентну чистоту;
- при патентуванні винаходів та промислових зразків, реєстрації товарних знаків, прогнозуванні розвитку галузей промисловості та інш. роботах.
Патентна документація на винаходи служить для:
1. фіксування юридичних прав винахідників, патентовласників, заявників;
2. інформації для встановлення пріоритету про патентуємих та запатентованих винаходах;
3. повідомлення відомостей про науково-технічні рішення з метою запобігання порушень прав винахідників, патентовласників, заявників.
Публікація офіційних патентних документів здійснюється для інформування про захист об’єкта, який відбувся та запобігання порушення прав патентовласника.
У зв’язку з тим, що винахід може одночасно патентуватися в різних країнах, за одним і тим ж винаходом може бути опубліковано декілька описів. Патенти, видані в різних країнах на один винахід, називають патентами-аналогами.
Офіційні патентні бюлетені, де публікується повний опис винаходів, видаються в усіх країнах, де існує реєстрація винаходів та видача охоронних документів, виконують не тільки правові, але й інформаційні функції. В Україні в офіційному бюлетені публікуються формули винаходів, основні креслення або схеми, в США - один з пунктів патентної формули або реферат, в Великобританії - реферати описів до заявок, що пройшли експертизу, в Германії – вилучення із формул винаходів, що міститься в заявці.
В офіційному бюлетені Укрпатенту «Промислова власність. Винаходи. Промислові зразки, Знаки обслуговування. Сорти рослин» публікуються данні про винаходи, промислові знаки, корисні моделі та товарні знаки, що внесені до державного реєстру в першій частині – заявок на винаходи, а в другій частині – описи винаходів, яким видані авторські свідоцтва та патенти. По кожному винаходу в бюлетені наводяться відомості про винахідника (прізвище та ініціали, найменування заявника, номер авторського свідоцтва або патенту, дата та номер подання заявки, індекси міжнародної класифікації винаходів та УДК, а також формули винаходів, креслення та схеми.
В кожному номері бюлетеня є систематичні та нумераційні покажчики до авторських свідоцтв та патентів, нумераційні покажчики заявок. В якості додатків до бюлетеню видається річний покажчик,, який містить систематичний, нумераційний та іменний покажчики.
2.4. Класифікація об’єктів промислової власності та патентної документації.
Класифікація, як засіб для забезпечення однакового в усьому світі класифікування патентних документів, своєю головною метою ставить створення ефективного інструменту пошуку патентних документів для використання у відомствах інтелектуальної власності, а також іншими користувачами, для з’ясування новизни та оцінення винахідницького рівеня або неочевидність винаходу (охоплюючи оцінення технічної переваги та корисних результатів або корисності) технічної інформації, що містять патентні заявки.
Класифікація також має такі важливі цілі як:
- забезпечення механізму впорядкування патентних документів для того, щоб полегшати доступ до технологічної та юридичної інформації, яку вони містять;
- забезпечення бази для вибіркового розповсюдження інформації всім користувачам патентної інформації;
- забезпечення бази для дослідження рівня техніки в конкретній технологічній галузі;
- забезпечення бази для готування статистики з промислової власності, яка у свою чергу дає змогу оцінювати технологічний розвиток у різних галузях
Практичне використання патентної документації неможливо без її суворої класифікації. Класифікація винаходів має на меті розподіл описів винаходів, а також інших патентно-інформаційних документів за тематичними рубриками з метою забезпечення орієнтації в патентній документації та знаходження матеріалів, що відповідають запитам. На підставі прийнятої системи класифікації винаходів здійснюється індексування та розміщення патентної документації у фонді.
У кожній промислово розвинутій країні створювались свої системи класифікування винаходів. В 19 ст. в США, Великобританії, Германії та інш. країнах мали поширення національні системи класифікації.
В Росії першу класифікацію винаходів було введено у 1896 р. Вона містила 15 груп, що позначалися римськими цифрами. В 1913 р. було прийнято нову класифікацію, в основу якої було покладено спрощену германську класифікацію.
Зростання обсягів світового патентного фонду, розвиток міжнародного співробітництва призвели до необхідності створення єдиної класифікації винаходів. Неодноразові спроби зблизити різноманітні національні системи класифікації винаходів завершилися розробкою Міжнародної патентної класифікації (МПК).
В теперішній час 95% всіх патентних документів, що з’являються в світі щорічно, прокласифіковані за МПК.
Міжнародна класифікація винаходів - це класифікація винаходів, прийнята на підставі угоди між державами - учасниками Європейської Ради з патентних справ у 1954 р. з метою уніфікації різноманітних систем класифікації винаходів. Пошукова ієрархічна система розподілу технічних понять МПК побудована за функціонально - галузевим принципом. Ієрархія структури МПК полягає в розподілу всіх галузей знань на декілька класифікаційних рівнів. Функціонально-галузевий принцип полягає в тому, що МПК містить як функціонально-орієнтовані, так і галузеві рубрики. Функціонально-орієнтовані рубрики МПК призначені для класифікування об’єктів, конструктивні та функціональні особливості яких стосуються декількох галузей використання, або якщо застосування об’єкта винаходу в певній галузі не є суттєвим. Якщо ж важлива інформація, що розкриває сутність винаходу, є такою, що відноситься до галузі використання, то об’єкт класифікується в галузевій рубриці. МПК охоплює всі галузі знань, об’єкти яких можуть мати правову охорону як винаходи або корисні моделі.
МПК призначена
