Класифікація продуктів хімічного виробництва

Згідно з класифікатором продукти хімічної промисловості поділяються на 7 класів, кожний клас – на підкласи. Усього налічується 52 підкласа.

Перелічимо лише класи:

1 Продукція неорганічної хімії і гірничо-хімічна сировина (мінерали і первісни продукти їх переробки).

2 Полімери (пластмаси, синтетичні каучуки, хімічні волокна).

3 Лако-фарбові матеріали і продукти.

4 Синтетичні барвники і органічні напівпродукти.

5 Продукти органічного синтезу (нафтопродукти, продукти коксо- і лісохімії).

6 Хімічні реактиви і особливо чисті речовини.

7 Медикаменти і хіміо-фармацевтична продукція.

З перелічених класів продуктів ми вже частково познайомились з продуктами органічного сінтезу у паливній промисловості. У цьому модулі нам належить познайомитись ще з деякими продуктами, що належать до першим двох класів.

Кислоти

Серед 22 видів неорганічних кислот, які виробляє хімічна промисловість України, найбільше значення має сірчана, азотна, соляна і фосфорна.

Сірчана кислота (H₂SO₄) - це хліб хімічної промисловості. Серед інших кислот вона найбільш дешева і тому знайщла найбільш поширене застосування.

 Сірчана кислота – прозора, важка і масляниста речовина. Масова доля – 1,84 г/см³.

Виробляється різної концентрації і залежно від цього має різні назви: акумуляторна кислота – 94%, купоросне масло – 92%, баштова кислота – 75%, та інші.

Транспортується залізничним транспортом у цистернах. Використовується: при виготовленні іншіх кислот (фосфорної, соляної); солей (мідного купоросу); мінеральних добрив; різних органічних сполук; капролактама, штучного шовку, пластмас, паперу; а також для очищення нафтопродуктів від домішок.

Азотна кислота (HNO₃) - безкольорова рідина. Масова доля складає 1,52 г/см³. Випускається різної концентрації.

Використовується при виговленні азотних і комплексних добрив, в гальваніці, в поліграфії, при виготовленні вибухівок, напівпровідників та ін.

Соляна кислота (НСl) – безкольорова рідина з різким запахом. Масова доля 1,18 г/см³. Має високу хімічну активність. Руйнує всі метали, окрім золота і платини. Випускається концентрацією 19-38%.

Використовується: при отриманні хромистих солей (барію, цинку, амонію), в гідрометалургії – при отриманні платини, золота, срібла; при виготовленні сінтетичних барвників, оцетової кислоти, активованого вугілля, при фарбуванні шкіри.

Фсфорна кислота (Н₃РО₄) – прозора слабожовта рідина. Масова доля 1,87 г/см³. Використовується при виготовленні фосфорних і комплексних добрив; при виготовленні натрію, кальцію, марганцю, алюмінію, кіноплівки, сірників; при виробництві вогнезахисних тканин, активованого вугілля, а в харчовій промисловості – при виготовленні газованої води та різних конди-терських порошків.

 

Виробництво кислот

Хімічна промисловість випускає тисячі хімічних продуктів, один з яких — сірчана кислота — відіграє важливу роль. Завдя­чуючи її властивостям, а також у зв'язку з тим що вона значно де­шевша інших кислот, сірчану кислоту широко використовують як в хімічній промисловості, так і в металообробній, нафтопере­робній та в інших галузях промисловості (виробництво мінераль­них добрив, синтез барвників і лікарських речовин, металургія, виробництво солей та кислот та ін.). Сірчану кислоту справедли­во називають фундаментом хімічної промисловості.

Сірчана кислота реагує з багатьма органічними сполуками. Цю властивість використовують для очищення бензину і гасу від шкідливих домішок, які утворюють з сірчаною кислотою сполу­ки, які не розчинюються в нафтопродуктах. Сірчану кислоту ши­роко використовують в виробництві багатьох хімічних волокон, миючих засобів, вибухових речовин, барвників, її використову­ють для сушки газів, для очищення поверхні металів від окислів металів перед нікелюванням та іншими подібними процесами.

Протягом двохсот років, які промайнули від початку промис­лового виробництва сірчаної кислоти, область її застосування змінилась. Обсяги виробництва сірчаної кислоти безперервно зростають.

Сірчана кислота — рідина, яка не має кольору, важка (майже вдвічі важча за воду) і в'язка, як олія. При кімнатній температурі вона нелетка, тому не має за­паху. Під час контакту з водою відбувається дуже сильне розігрівання. Концентрована сірчана кислота поглинає з повітря водяні пари. Тому її використовують для висушування речовин. Гази осушають, шляхом пропускання їх через промивні склянки з концентрованою сірчаною кислотою. При потраплянні на шкіру викликає сильні опіки.

Виробництво сірчаної кислоти. Сировиною для виробництва сірчаної кислоти є сірка, сірко­вий колчедан та сірководень, спалюючи які одержують оксид сірки (IV) SО₂. Сировиною служать відходи (оксид сірки) ви­робництва багатьох відомих металів, коксу (коксовий газ) та інші. Таким чином поряд з природною сировиною для виробництва сірчаної кислоти можливе використання також різних відходів інших виробництв.

Формула сірчаної кислоти Н ₂SО₄

Технологія:

Перша стадія   виробництва сірчаної кислоти — отримання оки­су сірки (IV)

 Сірча­ний колчедан подають стрічковим конвейєром до бункера, а потім до печі, в яку безперервно вдувається повітря. Температу­ра в печі повинна бути на менш ніж 800 °С. так як при більш високій температурі частинки твердого матеріалу по­чинають спікатися і утворюють грудочки. Температуру регулю­ють, проводячи реакцію з деяким надлишком повітря. Окрім то­го поміщають в реакційний апарат трубки парового котла. Утво­рена водяна пара використовується для виробництва електрое­нергії, або для інших цілей.

 

4 FеS₂ + 11О₂ = 2 Ре₂О₃ + 8 SО₂ + Q

Сучасні потужні установки обладнані автоматично діючими і записуючими контрольно — вимірювальними апаратами, через які можна отримати всі необхідні дані. Оптимальний режим підтримується на основі даних цих приборів, автоматичними за­собами, які, наприклад, можуть знизити температуру в зоні ре­акції, збільшити подачу повітря.

 

Друга стадія — окислення оксиду сірки (IV)

Оксид сірки (IV) потрібно окислити в окис сірки (VI):

 

2SО₂ + О₂ = 2 SО₃ + Q

Окислення здійснюється при 400 °С. при цьому може окислюватись максимально 99,2% окису сірки (IV), при 600 °С — лише 73%. Для збільшення швидкості цієї реакції використовують в якості каталізатора (найбільш ефективного) окис ванадію (V).

При обпалюванні ванадію отримують газову суміш, яка наси­чена пилом та отруйними речовинами. Цю газову суміш очищу­ють циклотроном і електрофільтром. В циклотроні частинки пи­лу видаляються із газової суміші під дією відцентрової сили.

В електрофільтрі під дією сильного електричного поля молекули газу іонізуються. Пилинки, які зіткнулись з іонами пе­ревтілюють заряд, притягуючись до одного із електродів, розряджаються і осідають. В кінці кінців газ осушують, шляхом взаємодії з концентрованою Н₂SО₄.

 Сушильна вежа наповнена керамічними кільцями. Зверху до башти безперервно подається рідина, яка стікає вниз, утворюю­чи плівку на поверхні кілець. Знизу до вежі безперервно по­дається газ. В такій башті рідина і газ рухаються протитечійно Кислота зв'язується з водою і тому ступінь сушіння газу високий. Очищений газ нагрівають до температури початку реакції. Доцільно використовувати теплоту окислення окису сірки (ІУ). Таке підігрівання газу відбувається в трубчастому теплообміннії ку. По трубкам проходить гарячий газ, а в міжтрубному про сторі — протитечією нагріваємий.

Окис сірки (VI), який утворився в контактному апараті потрібно витягнути із газової суміші в якій об'ємна доля складаї 7%, і отримати концентровану Н₂SО₄ або розчин окису сірки (VI) в сірчаній кислоті — олеум.

Н₂SО₄    утворюється з окису сірки (VI):

SО₃ + Н₂О = Н_2SО₄ + Q

 

Реакція відбувається при температурі 300 °С. В якості ре­акційного апарату використовують башту з насадкою із з противотечійним рухом газової суміші і поглинаючою окис сірки (VI) рідиною. При цьому миттєво утворюється пара сірчаної кислоти. Газова суміш виявляється перенасиченою пароподібною Н₂SО₄

 

 

 ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ ВОЛОКОН