Методи розробки нафтових родовищ

Існують чотири основні методи

видобутку нафти: фонтанний, компресорний, глибинно-насосний і шахтний.

Найбільш продуктивним і економічно доцільним є фонтанний. Цей метод має два різновиди, які називають системами розробки нафтових родовищ. Це система без підтримки пластового тиску і система з підтримкою пластового тиску.

При фонтанному методі темпи відбору нафти та газу окрім пластового тиску залежать від об’єму покладу, її форми та терміну експлуатації. В початковій період інтенсивність видобутку найвища. Потім вона зни-жується. Тоді деякі добувні свердловини переводять у режим нагнітання, тобто замість видобування в них закачують воду або газ. З часом продуктивність знижується до нуля. Тоді експлуатацію родовища закінчують, або переходять до інших, менш продуктивних методів.

Компресорний метод добування нафти застосовують при експлуатації пластів з малим пластовим тиском, а також коли свердловина перестала фонтанувати за причини утворювання депресивної вирви. При цьому методі у свердловину занурюють дві (поряд, або концентрично розташовані труби). В одну з труб нагнітають попутний нафтовий газ. Він аєрує нафту в пласті і утворює стовп газонафтової суміші, яка по іншій трубі піднімається на поверхню, де потрапляє спочатку у газовіддільник, а потім до нафтопроводу.

Глибинонасосний метод – найменш ефективний і найбільш дорогий. Він застосовується після того, як фонтанний чи компресорний метод вичерпали свої можливості. Але з допомогою цього методу коефіцієнт видобування нафти можна підвищити до 80%.

На інтенсивність відпрацювання родовища великий вплив мають фізичні та хімічні властивості нафти.

Якщо нафта в’язка і має невеликий пластовий тиск, застосовують шахтний спосіб її добування. Для цього виконують серію гірничих виробок, із яких нафтоносний пласт розрубують горизонтальними свердловинами. По цих свердловинах нафта стікає у спеціальні колодязі. Із колодязів її відкачують насосами.

Здобута нафта поступає до сепаратора, де відбувається відділення газу. Потім її направляють у спеціальні ємкості, в яких вона відстоюється. При цьому мінеральні частки порід випадають в осадок, а розчинний газ звільняється і йде на виробництво легких фракцій бензину. Далі нафта поступає до нафтопроводу.

Нафту можна зберігати навіть у відкритих ємкостях, а газ необхідно уловлювати лише у закриті ємкості, оскільки він легший за повітря і звітрюється.

При фонтануванні нафти завжди існує небезпека пожежі. Тушіння пожежі – дуже трудомістка, небезпечна і дорога робота.

Якщо Р_пл < Р_атм, то нафту добувають застосовуючи систему з під-тримкою пластового тиску.

Для цього на кожні 4-5 добувні свердловини споруджують одну нагнітальну, через яку у пласт нагнітають воду, повітря або попутний газ. Кількість води чи газу, що нагнітається за об’ємом дорівнює об’єму нафти, здобутої усіма добувними свердловинами.

Раніше газ спалювали на місці його здобування. Зараз його збирають у спеціальні сховища, транспортують по трубах великого діаметра до споживачів, котрі використовують його для промислових (на заводі) і побутових (в котельних) цілей, і як сировину для виготовлення полімерів.

Нафту транспортують до нафтових заводів з допомогою морського, річкового та залізничного транспорту (у трюмах та цистернах), або по тру-бах великого діаметру.

2. ПЕРЕРОБКА ПАЛИВА І НАФТОПРОДУКТІВ

Переробка кам’яного вугілля

Переробку кам’яного вугілля називають коксування. Це фізичний процес сухої перегонки вугілля при його нагріванні.

Технологія: подрібнення вугілля до 3 мм; завантаження коксових печей, які об’єднані у коксову батарею (60-70 шт., місткість однієї печі – до 15т); коксування при температурі 900-1050 °С, якетриває близько 10 годин без доступу повітря.

При коксуванні вугілля спікається у пористу масу великими кусками. Це і є кокс. При цьому отримують велику кількість коксового газу, який при охолодженні утворює кам’яновугільну смолу і бензол.

Кам’яновугільна смола містить близько 300 хімічних з’єднань. Вона є сировиною для подальшої переробки в пластмасу, волокна, гуму та інші матеріали.

За дещо схожою, але більш складнішою технологією, переробляють ву-гільні сланці.