Пам'ятник І. П. Котляревському

(на розі вулиць Леніна і Котляревського) Відкрито 30 серпня (12 вересня) 1903. Збуд. на громадські кошти, які збиралися в 1895—98 рр. Всього було зібрано 11 768 крб. 67 коп. Проект погруддя Котляревського належить Л. Позену, постаменту — архітектору О. Ширшову; виконав постамент з дніпровського граніту архітектор П. Певний. У роботі над пам'ятником брали також участь художник В. Волков, архітектор О. Зінов'єв.. Автори пам'ятника відобразили привабливість, простоту, мудрість і велич Котляревського. Бронзове погруддя І. Котляревського, встановлене на постаменті, увінчане лавровим вінком. Постамент оздоблено трьома горельєфами, що відтворюють три епізоди з творів Котляревського — по одному з «Енеїди», «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» (робота Л. Позена).

На фасаді (в горі) слова: «Де згода в сімействі де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона» і слова Т. Г. Шевченка: «Слава сонцем засіяла: не вмре кобзар, бо навіки його привітала», нижче був напис: «Рідний край своєму першому поетові Іванові Котляревському. 1798—1898». Висота пам'ятника — 5,7 м. На відкритті монумента, який є шедевром українського скульптурного мистецтва, були присутні діячі української культури X. Алчевська, М. Аркас, Д. Багалій, С. Єфремов, Л. Жебуньов, Надія Кибальчич, М. Комаров, М. Кононенко, М. Коцюбинський, М. Лисенко, Панас Мирний, О. Олесь, Ол. Пчілка, В. Симович, В. Стефаник, К. Студинський, Л. Українка та ін. Пам'ятник розташован на бульварі Котляревського (до 1908 — Протопопівський бульвар).

Полтавський театр, директором якого письменник був з 1818 по 1821 рік. На цьому місці збудовано школу № 7 імені Т. Г. Шевченка.

Полтавська слов'янська семінарія, в якій навчався І. П. Котляревський з 1780 по 1789 рік (вул. Спаська, 9). У перебудованому приміщенні міститься служба водоканалу.

Куп'янськ місто обласного підпорядкування.

Площа — 33,4 км» Населення — 32,4 тис. осіб.

Місця пов'язані з життям і діяльністю видатних осіб:

З Куп'янщиною пов'язане життя ряду видатних людей.

У числі таких насамперед належить назвати відомого українського філософа, поета, музиканта, народного просвітителя Григорія Савича Сковороду.

В 1887 році Сковорода, перебуваючи у с. Гусинці, написав притчу «Убогий жайворонок» і надіслав її другу Федору Івановичу Дискому. В присвяті висловив такі теплі слова на адресу його батька:

«Иоанн, отец твой в седьмом десятке века сего в городе Купянске, первьш раз взглянув на меня, возлюбил меня».

Слобода Синиха є батьківщиною революціонера-народника В. О. Тихоцького. В 1850 році він тут народився у батьківському маєтку. У 20 років приїхав до Петербургу, де зблизився з народниками. За участь у народницькому русі сидів у в'язниці. Помер у 1929 році у Куп'янську.

З Куп'янськом пов'язане життя і діяльність Марка Лукича Кропивницького. Це була велика постать в українській культурі на рубежі 19 і 20 століть. Перу Кропивницького належать відомі п'єси «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «По ревізії» та ряд інших. Широкому загалу добре відома і його режисерська та акторська діяльність. Досі неперевершеною вважається роль Кукси, зіграна ним в особисто зрежисованій виставі за власноруч написаною п'єсою «Пошилися в дурні». Менше знають його як композитора і співака. А тим часом він є автором музики пісень «Де ти бродиш, моя доле», «Соловейко», «Ревуть-стогнуть гори-хвилі» та ряду інших. Він був першим виконавцем пісні на слова Т. Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».

Сім'я Кропивницького проживала на хуторі Затишок в Куп'янському повіті (тепер околиця села Сподобівка Шевченківського району). М. Л. Кропивницький багато часу віддавав роботі з напівпрофесійним театральним колективом, створеним у Куп'янську.

У Куп'янську певний час жили, померли і були поховані революціонери-народники Віктор Олександрович Тихоцький та Порфірій Іванович Войнаральський.

П. І. Войнаральський народився у 1844 році в Пензенській губернії. Вчився в Московському університеті, з якого за участь у революційному русі був виключений. Поринув у народницьку діяльність, був заарештований. Після «процес}і 193-х» з середини 1879 по вересень 1880 року відбував ув'язнення в Новоборисоглібській в'язниці Харківської губернії. Коли везли Зміївським шляхом, група народників на чолі з Софією Перовською зробила спробу звільнити в'язня, але вона закінчилася невдачею. 17 років знаходився на засланні в Якутії, звідки повернувся в 1897 році. Трохи пожив у маєтку Сардінакі в селі Благодатне, переїхав до Куп'нська, де і помер у 1898 році. В 1898 році в Куп'янську починав свою літературну діяльність тоді мало знаний вчитель місцевої жіночої гімназії Сергій Миколайович Сергеєв, а згодом відомий радянський письменник Сергеєв-Ценський. Його опис тодішнього Куп'янська тепер становить певний історичний інтерес. Будучи в Куп'янську, він став відгострювати перо для письменницької діяльності. У Куп'янську, написав три оповідання: «Дзвіночок», «Конспект історії», «Забув», а також вірші у прозі «Щастя Артемика», «Лампада життя».

Куп'янськ дав українській культурі і одного з рідкісних мистецьких діячів — упорядника й літописця літератури Івана Назаровича Сабо. Народився він у Гусинці, у Куп'янську завідував земською бібліотекою.

Куп'янськ є батьківщиною також режисера і актора ряду українських театрів Степана Олександровича Глазуненка (справжня прізвище Глазунов). Народився він у 1870 році в Куп'янську. Його талант оцінив Кропивницький і вісімнадцятирічним юнаком взяв до своєї трупи. Особливо вдавалися Глазуненку комедійні ролі. Наприклад, Отецька у «Сватанні на Гончарівці», Афанасія Івановича — інсценізації «Сорочинського ярмарку» М. В. Гоголя.

Автор знаменитих романів «Не хлібом єдиним» і «Білі шати» Володимир Дмитрович Дудінцев теж уродженець Куп'янська. Його особисте життя варте, щоб послужити основою для цікавого роману. Батька розстріляли за те, що, будучи офіцером царської армії, не знайшов можливим заплямувати честь, порушити присягу, зняти погони. Мати його мала вокальний талант, стала артисткою оперети, вийшла заміж за землеміра Дмитра Івановича Дудінцева, який дав прийомному сину не тільки своє прізвище, а й по батькові.

З Куп'янськом пов'язане життя не тільки революційних та літературно-мистецьких діячів, а й вчених. Одним із них є Микола Авксентійович Валяшко, який народився в Куп'янську. Закінчив у 1909 році Харківський університет і з 1919 року і до кінця свого життя працював у Харківському політехнічному інституті. Одержав звання професора і заслуженого діяча науки. В 1910 році створив першу в Росії спектроскопічну лабораторію. Має ряд наукових праць. У серпні 1991 року міськвиконком прийняв рішення про присвоєння центральній аптеці міста Куп'янська № 63 імені професора М. А. Валяшка.