Ступінь впливу рекреаційно-туристичної діяльності на біорізноманіття Криму

Виходячи з даних, наведених у таблиці 2.4.8, найбільшого негативного впливу від рекреаційно-туристичної діяльності зазнають такі природні зони Криму, як зона субсередиземноморської рослинності Південного берега Криму; Лісостепова зона справжніх різнотрав’яних степів і пухнастодубових лісів передгір'я; Прибережна зона Чорного та Азовського морів, які можна назвати “зонами найбільшого ризику”.

При розрахунку оптимального рекреаційного навантаження на природних територіях Криму необхідно враховувати в якій саме природній зоні розташована територія, що використовується в рекреаційно-туристичних цілях. Виходячи з цього, необхідно зменшувати рекреаційно-туристичний тиск на територію, яка попадає у зони найбільшого ризику та збільшувати рекреаційні потоки на території, розташовані у зонах найменшого навантаження.

З географічної точки зору найбільше підпадають під рекреаційно-туристичний прес гірські та приморські ландшафти кримського субсередиземномор'я – місця найбільшого біорізноманіття. Найменш завантаженими залишаються західне узбережжя півострова та керченське передгір'я. Неконтрольований рекреаційно-туристичний прес, і перш за все неорганізований туризм, небезпечні для живої природи Гірського Криму. Існуючі оздоровчі та туристичні установи приймають на себе лише 10% всього потоку рекреантів, а більша їх частина займається стихійними видами рекреації – від самодіяльного туризму до звичайних “пікніків” та “відпочинку на природі”. Такий спосіб природокористування призводить у Гірському Криму до різких деструктивних процесів в усіх компонентах ландшафтів.

Для розрахунку оптимального навантаження на природні території були розраховані глобальні норми експлуатації територій вченими: К.А.Доксіадісом, Ю.Одумом, Н.Ф.Реймерсом. За цими нормами 67% території повинно зберігатися у натуральному стані – з мінімальними антропогенними навантаженнями рекреаційного характеру. 20% території можна використовувати для активної рекреації з припущенням будівництва та індустрії розваг, останні 13% території призначені для сільського господарства, промисловості та буферних зон.

Основними причинами негативного впливу рекреаційно-туристичної діяльності на природу Криму є відсутність упорядкованого та суворого контролю цієї діяльності; збільшення рекреантів серед місцевого населення (значний приріст місцевого населення відбувся за рахунок повернення депортованих народів); зниження рівня етичного та екологічного виховання рекреантів, що призводить до нерозумного використання та руйнування природних ресурсів.

Подільський регіон