Записати визначення, вивчити їх

ДРАМА-ФЕЄРІЯ «ЛІСОВА ПІСНЯ». ФОЛЬКЛОРНО-МІФОЛОГІЧНА ОСНОВА. СИМВОЛІЧНІСТЬ ОБРАЗІВ МАВКИ І ДЯДЬКА ЛЕВА - УОСОБЛЕННЯ ДУХОВНОСТІ І КРАСИ. ПОЧУТТЯ КОХАННЯ МАВКИ І ЛУКАША ЯК РОЗКВІТ ТВОРЧИХ СИЛ ЛЮДИНИ - ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ

1. Розшифруйте кросворд. Давши відповіді на запитання, прочитайте назву твору у виділених клітинках, яке і буде ключовим до нашого уроку. Щоб дати відповідь на питання до кросворда, ви повинні розгорнути сторінки про життя і творчість Лесі Українки.

1. Справжнє ім'я Лесі Українки.

2. Псевдонім Лесиної матері.

3. Яке прізвище у поетеси?

4. Як звали Лесину маму?

5. Назва свята, що стало причиною подальшої тяжкої хвороби.

6. Назва вірша, написаного Лесею Українкою у 9 років, про долю свої тітки.

7. На якому музичному інструменті любила грати Леся?

8. Яке прізвище чоловіка Лесі Українки?

9. Як називалося місто, де відвідала Леся свого дядька Драгоманова у 1894 році.

10. Назва села, де проживала сім'я Косачів 1882 року.

11. Назва країни, де померла Леся Українка.

2.Прочитати драму „ Лісова пісня”

3.„Історія написання драми „ Лісова пісня”(Законспектувати)

У „Лісову пісню” (1911 р.) Леся Українка вклала „цвіт душі” і вилила зі свого серця „те, що не вмирає”.

„Лісову пісню” породила туга за рідним краєм (ліси Волинського Полісся). Тут образи рідної природи, легенди пралісу, мелодії почутих тоді пісень.

Вперше про Мавку Леся почула в селі Жаборинці. Рідну природу поетеса відчула дуже глибоко. Волинь вона любила палко, говорила, що в неї навіть вдача волинська і лісова душа.

Леся Українка часто бувала в сільських хатах, на сільських весіллях слухала дзвінкі пісні дівчат. Волинсько-поліський фольклор, міфологію поетеса знала досконало. Узнавала їх від дівчат — Білінької, Олександри; від дядька Лева з Нечемного (герой драми). У нього жили 3 доби. Перші струмочки драми беруть початок в лісах Звягельщини. Та основне джерело цього твору б'є в хащах та озерах Ковельщини. У 1882 р. Косачі переїжджають з Луцька до села Колодяжного під Ковелем.

„Лісову пісню” Леся написала дуже швидко, за 10-12 днів. Та задум тривав роками. Вперше драма надрукована 1912 р. в журналі „Літературно-науковий вісник”.

Читаючи драму „Лісова пісня”, сприймаємо її як казку для дітей чи дорослих, але це не казка, а драма — феєрія, бо твір містить не прямолінійне протиставлення добра і зла, а дуже своєрідне, непросте художнє відображення складних проблем людського буття.

У драмі оригінально поєдналися різні вікові враження людини: легенди й природа Волині, що запали в душу Лесі ще в дитинстві, і світова культура, і власний досвід життя зрілого драматурга. У цьому творі поєдналися й різні виміри осмислення світу й себе в ньому людством, зокрема українським народом: стародавня міфологія і філософська думка початку ХХ ст.

Паралелями до історії кохання є сезонні зміни в природі, від ранньої весни до завірюхи взимку, і музика — спів сопілки. Природа відображає емоційний стан героїв: її розквіт і завмирання віддзеркалюють щасливий злет почуттів і їхнє згасання, тугу Мавки. Зміна пір року є виразом філософської ідеї повторення, минущого і водночас вічного в житті. Музика є також не тільки супроводом подій, а й символом у п'єсі. З гри Лукаша на сопілці починається кохання, з нею й закінчується. Спів сопілки — це не тільки образ краси душі, кохання, це ще й узагальнений символ мистецтва (За Г. Токмань).

Записати визначення, вивчити їх.

Драма — п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.

Драматична поема — невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. Основу драматичної поеми становить внутрішній динамічний сюжет — власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів за відсутності панорамного тла зовнішніх подій, переваги ліричних чинників над епічними та драматичними.

Міфічна істота	У міфології	У „Лісовій пісні”
Мавка	1. Казкова лісова істота. 2. (рідко) Те саме, що русалка; водяна німфа. 3. Дитя жіночої статі, яке вмирало нехрещеним і перетворювалося на русалку	Виступає в ролі лісової русалки, яку поетеса називає Мавка
Русалка	Казкова водяна істота в образі гарної і вродливої дівчини, з довгими розпущеними косами й риб'ячим хвостом; водяна німфа	Не ототожнюється з Мавкою. Крім того, є Русалка Водяна і Русалка Польова. Водяна Русалка пильнує водяні простори, а Польова — все польове багатство
Водяник	Злий дух (зображуваний у фольклорі як дід із сивою бородою), що живе в річках, озерах і болотах і завдає людям нещастя, злидні тощо	За характером і діями Лесин Водяник швидше нагадує домовика — охоронця домівки й майна. А Водяник — це володар водяного царства. У „Лісовій пісні” він добрий. Русалка називає його татом, татусем
Лісовик	Міфічна істота, яка жила в лісі. Різні народи уявляли лісовика по-різному. Наприклад, слов'яни вірили, що в кожному лісі був свій лісовик, від якого залежала вдача чи невдача на полюванні	Лісовик — це малий бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям. Звертаючись до Русалки, він говорить: „Ось тута мають хижу будувати,— я й то не бороню, аби не брали сирого дерева”. Цю заповідь Лісовика знають усі лісові істоти
Потерчата	Позашлюбні маленькі діти (байстрята), які вмирали нехрещеними. Їхня смерть якоюсь мірою зменшувала ганьбу матері-покритки. Іноді потерчат ототожнюють з русалками	Лесині Потерчата — це двоє маленьких бліденьких діток у біленьких сорочечках, які виринають з-поміж латаття
Перелесник	Так у народі називали біса чи чорта у вигляді вогняного змія (метеор), що літає до жінок. Слово Перелесник утворилося від словотвірної основи перелесн(ий) за допомогою суфікса - ик -, що, у свою чергу, споріднене з давньоруським „льстить”	У драмі-феєрії це гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним волоссям, з чорними бровами і блискучими очима
Куць	Синонім до слова „чорт”, „біс”. Відомо, що на Волині та в інших західних регіонах України на слова біс, чорт накладалося своєрідне табу, тому їх замінювали евфемізмами: нечиста сила, дідько, куць та ін. Назва міфічної істоти Куць утворилася від прикметникової основи куц(ий) „короткий”	Прекрасно знаючи українську міфологію, Леся Українка в „Лісовій пісні” пише: „З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-панич”
Злидні	Це матеріальні нестатки, бідність, але у фразеологічних зворотах, наприклад: „Бодай же вас злидні побили (посіли, обсіли)” — побажання нещастя, бідності	У драмі-феєрії Злидні виступають як міфічні завжди голодні істоти. Шкодять вони лише злим людям. Злидні тільки й чекають, щоб їх покликали. Підкоряються вони Куцю

Драма-феєрія (або просто феєрія; фр. féerie, від фр. fée — фея, чарівниця) — 1. Театральна або циркова вистава з фантастично-казковим сюжетом, сценічними ефектами і трюками. 2. Один із жанрових різновидів драми. Для цього виду властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти.