Типологія країн світу

Тема 11. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ ЯК НАУКА. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ. НАСЕЛЕННЯ

 

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

 

Соціально-економічна географія світу вивчає закономірності розвитку та розміщення населення і господарство у світі, окремих регіонах та країнах.

 

Загальна економіко-географічна характеристика світу. Політична карта світу

Політична карта світу — це географічна карта, на якій відображено поділ світу на держави та території з нанесенням існуючих кордонів. Політична карта є предметом вивчення політичної географії. Основними одиницями політичної карти світу є територія, країна, держава.

Територія — це частина земної поверхні, що має певні просторові межі та географічне положення. Країна — територія з визначеними кордонами, заселена певним народом, яка в політико-географічному аспекті може мати державний суверенітет або бути залежною. Держава — це суверенне політичне утворення, яке здійснює свої владні повноваження на певній території через діяльність особливої системи органів і організацій — державного механізму.

Держави за формою правління (організації державної влади) поділяють на республіки та монархії. Республіка — це форма правління, за якої глава держави (наприклад президент) обирається населенням або спеціальною виборчою колегією. Законодавча влада в республіці належить виборному представницькому органу (парламенту). Більшість сучасних держав є республіками.

Монархія — це форма правління, за якої верховна державна влада належить монарху (королю, князю, шаху, еміру) та передається спадково. Якщо влада монарха не обмежена, монархія називається абсолютною (Оман, Бутан, Свазіленд), якщо обмежена — конституційною (більшість сучасних монархій: Велика Британія, Японія, Швеція та ін.). Якщо монарх одночасно є й главою церкви, то форма правління в державі називається теократичною монархією (Ватикан, Бруней).

За формою територіального устрою країни поділяють на унітарні та федеративні.

Унітарна країна має єдиний законодавчий і виконавчий орган влади, єдину конституцію, керівництво здійснюється з одного центру (Франція, Україна, Ізраїль).

Федеративна країна має у своєму складі окремі територіальні одиниці: республіки, штати, землі, провінції, округи тощо, які, крім загальнодержавних, мають власні законодавчі та виконавчі органи влади (Німеччина, США, Індія). Федерація може мати тимчасовий характер, якщо вона створюється з метою досягнення спільних інтересів федеральних одиниць. Таке об’єднання називається конфедерацією (наприклад Швейцарія від 1291 р. до 1818 р.).

На сучасній політичній карті світу існує близько 240 країн і територій. Із них 194 є державами.

Різноманіття країн сучасного світу вимагає їх типології. Типологія країн світу — науковий розподіл держав на групи за певними ознаками з метою їх порівняльного вивчення. Критеріями типологій можуть бути різні ознаки: географічне положення, розміри території, кількість населення, форма правління, розміри ВВП або ВНП на душу населення. Останніми десятиліттями набув популярності Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Цей показник об’єднує три складові людського розвитку: тривалість життя, рівень освіти та реальний ВВП на душу населення. ІРЛП має значення від 0 до 1. Ті країни, у яких ІРЛП перевищує 0,8, уважаються країнами з високим рівнем розвитку (наприклад Норвегія, Австралія, Канада). Країни з індексом 0,5—0,8 належать до країн середнього розвитку (Китай, Росія, Україна тощо). Країни з індексом меншим за 0,5 уважають країнами з низьким рівнем розвитку (більшість країн Африки).

Типологія країн світу

 

Тип	Підтип	Країни	Ознаки
Економічно високорозвинені країни	Головні країни («Велика сімка»)	США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада	Високий рівень концентрації економічного, технологічного та наукового потенціалів; найвищі показники рівня соціально-економічного розвитку; частка зайнятих у сфері послуг перевищує 50 %
	Малі індустріально розвинені країни	Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Данія, Швеція, Норвегія, Австрія, Швейцарія	Висока питома вага експортної продукції та імпорту сировини і палива. Значна частка припадає на невиробничі галузі, пов’язані з міжнародною сферою послуг, — банківську справу, міжнароднийтуризм, торгівлю тощо. Високий ступінь соціального захисту населення
	Країни «переселенського капіталу»	Австралія, Південна Африка, Нова Зеландія, Ізраїль	У минулому (за винятком Ізраїлю)були колоніями Великої Британії. Характеризуються аграрною сировинною спеціалізацією в міжнародному поділі праці (крім Ізраїлю). Господарство країн усебічно розвинене, задовольняє внутрішні потреби і має позитивний торговельний баланс
Країни із середнім економічним розвитком	Країни, що досягли середнього розвитку	Ірландія, Ісландія, Іспанія, Португалія, Туреччина, Греція	Рівень індустріалізації дорівнює або трохи перевищує пересічний світовий. Більшість із них має високі темпи розвитку і в найближчій перспективі можуть перейти до групи високорозвинених країн
	Країни, що відстали в розвитку	Колишні республіки Радянського Союзу, а також постсоціалістичні країни Європи, що стали на шлях розвитку ринкової економіки	Індустріальний тип економіки з пріоритетним розвитком промисловості. Упроваджується структурна і якісна перебудова суспільства. Деякі країни (Польща, Словаччина, Чехія, Естонія) досягли значних успіхів
Країни планової економіки (соціалістичні)		Китай, Північна Корея, В’єтнам, Куба	Невисокий рівень соціально-економічного розвитку. ВНП на душу населення становить у середньому 14 % рівня США. Китай і В’єтнам будують ринкову економіку, одночасно намагаючись зберегти соціалістичний устрій
Країни, що розвиваються	Країни з високим прибутком	Нові індустріальні: Сінгапур, Республіка Корея, Тайвань, Чилі, Аргентина, Бразилія,Мексика, Венесуела та ін.	Високі темпи зростання ВВП і експорту промислової продукції, розвиток власного науково-технічного потенціалу, запозичення іноземних технологій
		Нафтоекспортери: Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Оман, Бахрейн, Катар, Бруней,Лівія та ін.	Видобуток нафти дає основну частину ВВП. Відбувається процес формування базових галузей промисловості
		«Багаті острови»:Антигуа і Барбуда,Антильські, Багамські, Сейшельські, Реюньйон та ін.	Високий ВВП на душу населення за рахунок іноземного туризму, транзитної торгівлі, видобувної промисловості
	Країни із середнім прибутком	Країни Центральної і Південної Америки: Гватемала, Беліз, Коста-Рика, Панама, Колумбія, Еквадор. «Цукрові острови»: Ямайка, Гренада та ін. Деякі країни Західної та Центральної Азії	Аграрно-індустріальні країни: у промисловості найбільшого розвитку досягли харчова, легка та видобувна галузі. Значні показники безробіття
	Країни з низьким прибутком	Індія, Пакистан, Гондурас, Нікарагуа, Марокко, Ліберія та ін.	Сільське господарство має два сектори: споживчий (носить натуральний характер) і експортний (має вузьку спеціалізацію). У сільському господарстві зайнята більша частина населення
	Найбідніші країни (42 країни)	М’янма, Бутан, Афганістан, Ефіопія, Сомалі, Уганда, Руанда, Бурунді, Ботсвана, Папуа-Нова Гвінея, Кірібаті, Гаїті та ін.	Зберігаються натуральне господарство та примітивні засоби обробітку землі. Промисловість, плантації та експортні галузі економіки майже відсутні