Азіатські країни нової індустріалізації

Нові індустріальні країни (НІК) — підгрупа середньорозвинених країн перехідної економіки, які характеризуються високими темпами економічного зростання. Окремі країни нової індустріалізації за часткою валового внутрішнього продукту на душу населення досягли рівня найбільш розвинених країн світу. Нині в Азії виділяють дві групи країн нової індустріалізації. До першоїналежать Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Сянган (Гонконг). До другої групи належать Малайзія, Таїланд, Індонезія, Філіппіни. У 70—80-х рр. ХХ ст. у цих країнах відбулася перебудова економіки на зразок японської. Ці країни дістали назву «азіатські тигри» або «далекосхідні дракони».

Усі країни нової індустріалізації характеризуються високою середньою густотою населення (400—600 осіб/км²) та високим рівнем урбанізації (85—100 %).

Економічний успіх «азіатських тигрів» пояснюється вдалим поєднанням цілеспрямованої державної політики сприяння розвитку новітніх виробництв, значних обсягів іноземних інвестицій, великої кількості дешевої робочої сили, налагодженого ринку збуту у високорозвинених країнах.

Машинобудування розвивається за рахунок підтримки транснаціональних корпорацій США і Японії. Особливого розвитку набули автомобіле і суднобудування, електротехніка, точне і побутове машинобудування. Хімічна та нафтохімічна промисловість орієнтуються на власну й довізну сировину. У структурі сільського господарства переважає рослинництво. Вирощують рис, прянощі, кокосові горіхи, чай, каву, кукурудзу, батат, бобові, цукрову тростину, банани, цитрусові. Тваринництво представлено свинарством, тягловим скотарством, у прибережних районах — рибальством.

Вигідне економіко-географічне положення країн нової індустріалізації сприяє розвитку розгалуженої транспортної системи і здійсненню міжнародних перевезень. Переважають повітряні та морські види транспорту. У внутрішніх перевезеннях провідна роль належить автомобільному транспорту.

КРАЇНИ АМЕРИКИ

Америка — частина світу, утворена двома материками — Північною та Південною Америкою, загальною площею 42,5 млн. км² із населенням більше ніж 880 млн. осіб.

В економічній і соціальній географії розрізняють Північну Америку (Англо-Америка), що включає дві високорозвинені країни — США й Канаду, а також Латинську Америку. Остання включає країни, що розвиваються, й середньорозвинені країни перехідної економіки: Мексику,держави Центральної Америки, Вест-Індію та всю Південну Америку. Південну Америку частоподіляють на два субрегіони: андські країни, куди входять Чилі, Перу, Еквадор, Болівія, Колумбія, Венесуела, і Лаплатські країни — Бразилія, Уругвай, Парагвай, Аргентина.

На сьогодні значну частину населення Америки складають нащадки переселенців із Європи.

Густота населення регіону є однією з найнижчих у світі. У Північній Америці цей показник складає 15 осіб/км².

Америка є світовим лідером процесів урбанізації. У Північній Америці жителі міст складають 80,2 % населення, у Латинській — 76,8 %. До найбільших міст світу належать Мехіко (Мексика), Нью-Йорк (США), Сан-Паулу (Бразилія), у кожному з яких проживають більше ніж 20 млн. осіб. До 25 найбільших міст світу також входять Буенос-Айрес (Аргентина), Лос-Анджелес (США), Ріо-де-Жанейро (Бразилія) і Чикаго (США).

Природний приріст населення більш високий у Латинській Америці, де складає 16 осіб на 1000 жителів (цим пояснюється «молодість» жителів більшості держав), у Північній Америці — 6 осіб на 1000 жителів.

Великі контрасти спостерігаються в рівні економічного розвитку Америки. Явним лідером єСША, високий рівень розвитку багатьох галузей господарства має Канада. Ці дві країни посідають значне місце у світовому господарстві й входять до «Великої сімки». Більшість країн Латинської Америки належать до тих, що розвиваються, однак за економічним і соціальним розвитком вони випереджають країни Африки та частину держав Азії. Це пов’язано з тим, що вони раніше за інші країни, що розвиваються, здобули незалежність і почали розвивати своє господарство. У той самий час промисловий розвиток Латинської Америки відбувався нерівномірно. Зараз його індустріальний вигляд визначає «велика трійка» — Бразилія, Мексика, Аргентина, а також Чилі, Перу, Венесуела, Уругвай і Колумбія.

Характерною рисою Америки є наявність низки інтеграційних об’єднань. Найбільшою міжнародною організацією є Організація американських держав, що поєднує 30 країн регіону. У 1973 р. створене Карибське співтовариство (КАРІКОМ), його мета — спростити господарські зв’язки між Карибськими країнами. Із 1983 р. на основі Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі утворена Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ). Найбільше економічно потужне об’єднання було створене в 1992 р., коли США, Канада й Мексика утворили Північно-Американську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА). Ця асоціація відкриває шлях до формування загального ринку в масштабах цілого континенту.

США

Площа — 9363,2 тис. км² (у 15,5 раза більша за територію України).

Кількість населення — 299,4 млн. осіб (2007).

США займає близько 1/3 території Північної Америки, межує з Канадою і Мексикою. Територія країни складається з трьох частин: 48 континентальних штатів у центрі материка, Аляски (49-й штат) на північному заході та Гавайських островів (50-й штат) у центральній частині Тихого океану. До складу США також входять прилеглі острови в Тихому й Атлантичному океанах.

Країна має одну з найпротяжніших берегових ліній у світі й омивається Тихим, Атлантичним та Північним Льодовитим океанами.

За кількістю населення США посідають третє місце у світі. Для демографічної ситуації СШАхарактерним є перший тип відтворення, невисокий природний приріст (5,5 %о), «старіння нації». На приріст населення впливають зовнішні міграції, щорічно до країни в’їжджають до 800 млн. осіб.

За віросповіданням більшість американців є християнами (протестанти — 55 %, католики — 37 %, є й православні), представлені в країні й багато інших релігій, у тому числі індуїзм та іслам.

Середня густота населення становить 31 особу/км².

У містах проживає 80 % населення країни. Найбільші з них: Нью-Йорк (19,7 млн. осіб), Лос-Анджелес (15 млн. осіб), Чикаго (8,2 млн. осіб).

Столиця США — Вашингтон, де проживають 4,1 млн. осіб (із передмістями).

США — найпотужніша постіндустріальна країна, яка за обсягом ВВП посідає перше місце у світі. Найбільшим сектором економіки є сфера послуг. У цій галузі зайнято 80 % населення.

Одну п’яту ВВП дає промисловість. Країна посідає провідні позиції за виробництвом кольорових металів, авіакосмічної техніки та ін. Наприклад, видобуток нафти, природного газу й вугілля — друге місце у світі, виробництво електроенергії — перше місце (ТЕС — 71 %, АЕС — 20 %, ГЕС — 8 %), виробництво сталі — третє місце, виробництво алюмінію й рафінованої міді — перше місце (із великим відривом), виробництво пиломатеріалів, паперу й картону — також перше місце (з великим відривом). Також країна посідає перше місце у світі за загальною вартістю продукції машинобудування й хімічної промисловості.

Основу паливної промисловості складає нафтопереробка, яка працює на довізній сировині. Вугільна промисловість має експортне значення. Чорна металургія використовує переважно імпортну сировину і базується в трьох районах: Внутрішньому (Піттсбург, Янгстаун, Джонстаун), Приозерному (Чикаго, Детройт, Кливленд, Буффало), Приатлантичному (Балтимор, Філадельфія,Трентон).

Машинобудування — найбільша галузь обробної промисловості. Характеризується високою наукоємністю.

США є найбільшим у світі виробником сільськогосподарської продукції. Багатогалузеве сільське господарство не лише повністю забезпечує внутрішні потреби країни, але й має значні обсяги експорту. Сполучені Штати є лідером з продажів кукурудзи на світовому ринку, реалізують пшеницю, бавовну й ряд іншої сільськогосподарської продукції. У галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво. Розводять велику рогату худобу молочного та м’ясного напрямків, свиней, овець. Активно розвивається птахівництво. Традиційною галуззю є конярство(Техас), розвинуте рибальство.

У землеробстві провідне місце посідають зернові культури. Загальний збір зерна сягає до 400 млн тонн на рік. У США чітко простежується зональна спеціалізація рослинництва, виділяють понад десять сільськогосподарських поясів: «кукурудзяний», «пшеничний», «бавовняний» та ін.

Величезна територія й величезні обсяги виробленої продукції визначають найважливішу роль транспорту в США. Набули розвитку всі його види.

Площа — 9,97 млн. км² (в 16,5 раза більша за територію України).

Кількість населення — 32,9 млн. осіб (2007).

Канада посідає друге місце за площею у світі (після Росії), розташована в північній частині Північної Америки, омивається Тихим, Атлантичним та Північним Льодовитим океанами. На північному заході Канада межує зі штатом Аляска (США), а на півдні сусідить із «нижніми» штатами США.

Як і США, Канада належить до країн переселенського типу. Зараз англо-канадці складають 28 % населення, франко-канадці — 23 %, інші європейці — 15 % (серед них за кількістю виділяються німці, італійці, українці, голландці), 6 % припадає на вихідців з Азії та Африки (у країні проживає близько мільйона китайців), індіанці й ескімоси складають 2 %, інші, у тому числі метиси, — 26 %. Серед найбільших національних меншин країни — українці (1,2 млн. осіб). До католицької церкви належить 46 % населення Канади, в основному це франко-канадці та італійці, 36 % — протестанти.

Показник середньої густоти населення дуже низький — 3,3 особи/км²

Природний приріст у 2007 р. склав 3 особи на 1000 жителів, сальдо міграції позитивне — 6 осіб на 1000 жителів.

Міське населення складає 79 %. Більше третини населення країни проживає лише в трьох містах: Торонто (5,9 млн. осіб), Монреалі (3,57 млн. осіб) і Ванкувері (1,8 млн. осіб).

Столиця Канади — Оттава, у якій проживають 1,1 млн. осіб (із передмістями).

Канада є потужною постіндустріальною країною. Становлення і розвиток її економіки значно залежать від впливу США. Канада є одним із провідних світових виробників низки сільськогосподарської та промислової продукції. Для країни характерні величезні територіальні розбіжності в розміщенні галузей господарства, висока концентрація виробництва, а також велике значення гірничодобувної, лісової та деревопереробної промисловості. Потужними галузями є електроенергетика, кольорова металургія, машинобудування, харчова промисловість.

Чорна металургія представлена підприємствами повного циклу, працює переважно на власній сировині. Основні центри — Гамільтон та Сідні. Потужна кольорова металургія виплавляє мідь, свинець, титан, нікель, кобальт, платину, золото, срібло.

У країні розвинене машинобудування, у тому числі автомобілебудування (восьме місце у світі), сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для гірничодобувної та лісової промисловості. Головні центри галузі: Торонто, Монреаль, Гамільтон, Оттава, Ванкувер. Хімічна промисловість забезпечена власною сировиною, охоплює виробництво пластмас, мінеральних добрив, хімічних волокон. Канада є другим у світі, після США, виробником пиломатеріалів, паперу та картону. Деревообробна та целюлозно-паперова галузі за обсягами експорту продукції посідають перше місце у світі. Більшість целюлозно-паперових підприємств сконцентровано на сході країни.

Високоінтенсивне сільське господарство більшою мірою забезпечує потреби населення та експортує 50 % виробленої продукції. У структурі галузі переважає тваринництво. Розводять велику рогату худобу молочного та м’ясного напрямків, свиней, дрібну рогату худобу, свійську птицю. Велику роль у приатлантичних та західних провінціях відіграє рибальство.

У рослинництві найважливіше значення має зернове господарство. На країну припадає до 15 % світового виробництва пшениці. Великі площі зайняті під кормовими культурами, у тому числі рапсом і кукурудзою; вирощують льон, картоплю, фрукти та овочі.

У Канаді розвинені всі види транспорту. Найвища концентрація транспортних шляхів спостерігається поблизу кордону із США.

Контрольний тест

1. Перше місце у світі за обсягами виплавки сталі на сьогодні займає:

А Японія

Б Китай

В США

Г Бразилія

2. Традиційними галузями господарства КНР є:

А хімічна, авіаційна

Б космічна, енергетична

В текстильна, вугільна, металургійна

Г паливна промисловість, електроенергетика