Тема 15. Загальна характеристика країн Латинської Америки, Африки, Австралії та країн Океанії

КРАЇНИ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Мексика

Площа — 1958,2 тис. км² (більше ніж утричі перевищує територію України).

Кількість населення — 104,9 млн. осіб (2007).

Мексика розташована в південно-західній частині Північної Америки. На півночі й сході країна межує із США, на півдні — із Белізом і Гватемалою. На заході омивається Тихим океаном, на сході — водами Карибського моря й Мексиканської затоки.

Мексиканська нація, як і всі латиноамериканські нації, формувалася в результаті змішування переселенців з інших країн і корінного населення. Найбільша етнічна група — метиси — складає близько 60 % населення. Велика питома вага численних індійських народів — 29 %. У Мексиці також проживають афроамериканці, вихідці з Європи. 96 % населення сповідують католицизм. Мексика є найбільшою іспаномовною країною.

Незважаючи на помітне зростання рівня життя населення, у Мексиці залишається актуальноюборотьба з бідністю: 26 млн. жителів (близько 25 %) мають доходи нижчі за прожитковий мінімум. Із цією метою розроблена спеціальна програма в галузі освіти, охорони здоров’я й харчування, орієнтована на підвищення життєвого рівня, насамперед у відсталих районах країни.

Показник середньої густоти населення Мексики невисокий — 54 особи/км². Для Мексикихарактерною є висока концентрація людських ресурсів у невеликій кількості населених пунктів (70 % мексиканців проживають у 24 містах). Кількість населення в містах-мільйонерах продовжує зростати. Найбільші з них: Мехіко (22 млн. осіб), Монтеррей (3,6 млн. осіб), Гвадалахара (3,4 млн. осіб), Пуебла (1,9 млн. осіб).

Мехіко — найбільше місто світу, від 1821 р. — столиця Мексики. Місто є однією з найбільш високогірних столиць світу (2240 м над рівнем моря).

Мексика є однією з найбільш розвинених латиноамериканських країн. За загальним рівнем економічного розвитку вона помітно випереджає інші країни Латинської Америки та разом із Бразилією й Аргентиною утворює «велику трійку» латино-американських індустріальних лідерів. У результаті економічних реформ 1988—1994 р. країна досягла серйозних успіхів у макроекономічному розвитку.

Мексика посідає друге місце в Латинській Америці (після Бразилії) за розміром промислового потенціалу. Виробництво країни складає 1/4 всієї промисловості Латинської Америки.

Мексика — одна з провідних нафтодобувних і нафтоекспортуючих країн світу. За запасами нафти вона посідає четверте місце у світі. Провідними галузями промисловості є гірничодобувна, нафтова, нафтохімічна, металургійна, будівельна, текстильна, харчова й машинобудівна.

Мексика входить до першої десятки країн світу за видобутком деяких кольорових металів (міді, цинку, свинцю). Підприємства кольорової металургії базуються повністю на власній сировині.

Машинобудівна галузь виробляє електродвигуни, трансформатори, побутову техніку, обладнання для нафтових, нафтохімічних, гірничодобувної галузей та автомобілі. Велика частина підприємств автомобілебудування заснована на іноземному капіталі. Використовуючи дешеву робочу силу, у Мексиці розмістили автоскладальні підприємства такі найбільші світові концерни, як «Фольксваген Верк», «Дженерал Моторз», «Крайслер», «Тойота Мотор».

Особливе місце в мексиканській промисловості посідають мікіладорас — підприємства, розташовані біля кордону із США, що спеціалізуються на експортному виробництві товарів (вузли автомобілів, меблі, товари легкої промисловості). 90 % виробленої там продукції відправляється до США. Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво, на яке припадає 60 % вартості всієї сільськогосподарської продукції. Кукурудза, пшениця й рис є основними зерновими культурами, що вирощуються в центральних районах країни. Уздовж південно-західного, західного й північно-східного узбереж простягаються плантації технічних (цукрової тростини, бавовнику, тютюну) і плодових (бананів, цитрусових) культур. Ще з колоніальних часів у Мексиці вирощують каву.

У Мексиці розвинене плантаційне лісове господарство. Зони лісових плантацій розташовані на півострові Юкатан.

У північно-західних районах Мексики розвивається екстенсивно-пасовищне тваринництвом’ясо-вовняного напрямку. У приватних фермерських господарствах розводять свиней, овець, коней, свійську птицю. У прибережних районах розвинені рибальство й вилов креветок.

Мексика має добре розвинену транспортну інфраструктуру. Найбільший відсоток пасажирообігу припадає на автотранспорт. Залізничний транспорт відіграє другорядну роль (розвитку перешкоджає гірський, розчленований рельєф). Велике значення для транспортування експортної продукції має морський транспорт. Мексика має власний торговельний флот, у тому числі танкерний — для перевезення нафти та нафтопродуктів. У країні 1321 аеропорт (54 мають статус міжнародних).

 

Бразилія

Площа — 8,5 млн. км² (у 14 разів більша за територію України).

Кількість населення — 198,2 млн. осіб (2007).

Бразилія — найбільша держава Латинської Америки, одна з найбільших за площею у світі (п’яте місце — після Росії, Канади, Китаю й США), займає майже половину південноамериканського континенту (47,7 %). На півночі вона межує з Французькою Гвіаною,Суринамом, Гайаною і Венесуелою, на північному заході — із Колумбією, на заході — із Перу, Болівією, Парагваєм і Аргентиною, на півдні — із Уругваєм. На сході й північному сході Бразилія омивається водами Атлантичного океану. Довжина берегової лінії складає 7491 км, а загальна довжина кордонів — 14 691 км.

95 % населення Бразилії складають бразильці, які сформувалися як нація з представників різних рас. Близько 50 % бразильців — білі, 40 % — мулати, 6 % — негри. Крім громадян Бразилії в країні налічується близько 3 млн. іммігрантів — індійців, арабів, угорців, поляків та інших. Загальна кількість корінного населення Бразилії — індіанців-аборигенів — складає близько 60 тис. осіб, більше ніж 2/3 з них проживають в Амазонії. Усе це різноманітне населення розмовляє португальською мовою, до якої ввійшло чимало слів африканського й індіанського походження. Більшість віруючих сповідує католицизм.

Для Бразилії характерним є другий тип відтворення, високий природний приріст (9,5 %о),

від’ємне сальдо міграції. Більше ніж половина населення Бразилії — молодь віком до 20 років,

жителі, старші за 50 років, складають лише 10 %.

Бразилія — високоурбанізована країна, 3/4 населення проживає у великих прибережних містах і їхніх передмістях, кількість яких швидко зростає. Практично всі міста й агломерації розміщені на сході країни. До найбільших міст належать Сан-Паулу (18,4 млн. осіб) й Ріо-де-Жанейро (11,2 млн. осіб). Бразилія — нова столиця Бразилії з населенням 2,2 млн. осіб.

Бразилія — індустріально-аграрна країна, у класифікації ООН віднесена до групи «нових індустріальних країн». Бразилія входить до десятки найбільших країн світу за обсягами промислового виробництва.

Промисловість Бразилії базується на багатих власних природних ресурсах. Родовища залізної руди, що не мають рівних у світі, розробляються переважно відкритим способом. Переробка залізних руд і руд кольорових металів здійснюється на великих металургійних комбінатах. Найбільшу питому вагу (30 %) у промисловому виробництві країни має продукція галузей машинобудування. У Бразилії виробляють автомобілі, літаки, судна, електронно-обчислювальну техніку. Більша частина акцій машинобудівних підприємств належить іноземним компаніям — США, Японії, Франції, Німеччині. Добре розвинені легка, хімічна й харчова промисловість. За випуском багатьох видів промислової продукції Бразилія лідирує серед країн, що розвиваються. Роботу промисловості забезпечує потужна електроенергетика. На повноводних річках побудовані найбільші гідроелектростанції. У Бразилії, на відміну від інших латино-американських країн, є й атомні електростанції.

У структурі сільського господарства основне місце належить рослинництву. Важливим джерелом добробуту країни є виробництво кави, натурального каучуку (із соку гевеї). У Бразилії також вирощують пшеницю, рис, кукурудзу, сою, бавовник, какао, цукрову тростину. Країна також є провідним світовим експортером тропічних фруктів. У Бразилії розводять велику рогату худобу, свиней, коней, овець, свійську птицю. Розвинене рибальство. За обсягом сільськогосподарського експорту країна поступається тільки США й Франції.

Провідним видом транспорту є автомобільний. Більшість залізниць розташовані на сході країни. Зовнішні перевезення забезпечує морський та авіаційний транспорт.

 КРАЇНИ АФРИКИ, АВСТРАЛІЇ ТА ОКЕАНІЇ

Країни Африки

Африка — другий за розмірами материк Землі з площею 29,2 млн. км² (з островами 30,3 млн. км²), на якому розташовано понад 50 держав із населенням близько 900 млн. осіб.

Існують різні підходи до розподілу Африки на регіони. Найбільш загальний передбачає виділення Північної Африки, де серед населення переважають араби, високий рівень економічного розвитку, і Тропічної та Південної Африки, де проживають представники негроїдної раси, а також характерним є нижчий рівень економічного розвитку (крім Південної Африки). Значна частина фахівців, у тому числі експерти ООН, виділяють п’ять регіонів: Північну, Західну, Центральну, Східну й Південну Африку. При цьому існують розбіжності в тім, де мають проходити межі між цими регіонами, хоча з центром кожного з них погоджується більшість учених.

Африка відрізняється великою різноманітністю етнічного складу населення — тут нараховується понад 200 народностей, тому в регіоні переважають багатонаціональні держави. Найчисленніші народи (групи народів) — араби, банту, конго, йоруба, фульбе, сомалі, ібо, нілоти, шона, бушмени. Середня густота населення Африки становить 28 осіб/км². Найбільше заселена західна частина материка, а найменше — Північна Африка. На континенті спостерігаються найвищі показники природного приросту населення — 2,2 % на рік.

Африка — єдиний регіон, де середня тривалість життя нижча за середній показник у світі — 49 років у середньому для африканця проти 65 років для всього людства. Останнє місце за очікуваною тривалістю життя посідають Замбія й Зімбабве — 32 і 33 роки відповідно.

Африка поступається іншим континентам за часткою міського населення, у містах проживає тільки 38,7 % африканців.

З економічної точки зору Африка залишається найбільш відсталим континентом. Із 25 країн із найнижчим ВВП на душу населення 20 розташовані в Африці. Лише окремі країни на півночі (Єгипет, Туніс, Алжир, Лівія) та півдні (Південна Африка) мають відносно високі економічні показники.

Для галузевої структури господарства африканських країн характерним є переважання сільського господарства, харчової, легкої та гірничодобувної промисловості. У місцевостях із лісовими ресурсами розвиваються лісова й деревообробна галузі (початкові стадії переробки). В останні роки трохи підвищується значення металургії, нафтопереробної та хімічної галузей, машинобудування й електроенергетики. Однак у цілому, за винятком Південної Африки й окремихкраїн Північної Африки, обробна промисловість розвинена слабо.

У територіальній структурі господарства окремих країн більш високим рівнем розвитку зазвичай виділяються столиці та їхні передмістя, а також райони видобутку й переробки мінеральних ресурсів, рідше — порти. Інші райони — це області з переважанням натурального й напівнатурального сільського господарства.

Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво, багато країн спеціалізуються на одній-двох культурах. Наприклад, Кот-д’Івуар і Гана — на какао-бобах і каві, Сенегал — на арахісі, Туніс — на маслинах, Єгипет — на апельсинах і бавовнику, Танзанія — на сизалі, Кенія — на сизалі й чаї. Найбільшого поширення на континенті набули плантації кавового й шоколадногодерева, фінікової та кокосової пальми, бананів, цитрусових, деяких каучуконосів, сорго. Із продовольчих культур найбільше значення мають касава (різновид маніоку), кукурудза, ямс.

Тваринництво відіграє важливу роль тільки в тих районах, де через посушливий клімат обмежені можливості рослинництва. В основному розводять зебу, овець і верблюдів. Більшість країн не можуть забезпечити своє населення необхідними продуктами харчування та змушені імпортувати їх, деякі отримують іноземну допомогу.

Австралія

Площа — 7,7 млн. км² (майже в 13 разів більша за територію України).

Кількість населення — 20,1 млн. осіб (2007).

Австралія — єдина держава у світі, що займає цілий континент. До складу Австралії, крім материкової частини, що омивається водами Тихого й Індійського океанів, входить великий острів Тасманія, а також безліч дрібних островів уздовж берегової лінії. Морськими сусідами Австралії є Нова Зеландія, Індонезія, Папуа-Нова Гвінея та інші острівні держави Океанії. Австралія віддалена від усіх регіонів світу, що ускладнює її зв’язки з більшістю країн.

Австралія належить до країн переселенського типу. Понад 80 % населення країни складають англо-австралійці. Крім того, тут проживають італійці, греки, слов’яни, вихідці з Азії (усього близько 150 національностей). Корінні жителі материка — австралійські аборигени, разом ізметисами (нащадками від мішаних шлюбів) складають близько 3 % населення країни. Українська діаспора сформувалася в післявоєнний час і складає близько 36 тис. осіб.

Австралія вважається однією з найурбанізованіших країн світу. 92 % австралійців проживають у містах або їхніх передмістях.

Кількість населення повільно збільшується за рахунок природного приросту (6 %о) та імміграції (4,05 %о). Середня тривалість життя становить 79 років. У країні розмовляють англійською мовою, але

з особливими місцевими зворотами та вимовою.

Показник середньої густоти населення дуже низький — 2,6 особи/км². Більшість австралійців проживають уздовж східного й південного узбереж. Там розташовані найбільші міста країни: Сідней (4,1 млн. осіб), Мельбурн (3,5 млн. осіб), Брісбен (1,6 млн. осіб) та Аделаїда (1 млн. осіб). Столиця — Канберра (331 тис. осіб).

Австралія — високорозвинена індустріально-аграрна країна. На світовому ринку має аграрно-сировинну спеціалізацію, вивозячи мінеральну та сільськогосподарську сировину. Незважаючи на своєрідність міжнародної експортної спеціалізації, Австралія має високі показники рівня життя населення. У сфері обслуговування зайнята більша частина активного населення країни. Ця сфера представлена банківською системою, освітніми та медичними закладами, кіно й телеіндустрією, туризмом.

Провідною галуззю промисловості є гірничодобувна. її продукція становить зачну частину експорту країни. Австралія посідає перше місце у світі за видобутком бокситів, свинцю, опалів. Також тут видобувають та експортують кам’яне вугілля, залізну й уранову руду, золото, алмази.

Галузі обробної промисловості працюють переважно для задовільнення власних потреб країни. Більша частина електроенергії виробляється на ТЕС (79 %), у горах та на Тасманії побудовані ГЕС, є понад 20 сонячних станцій.

Чорна металургія представлена комбінатами повного циклу (Ньюкасл, Уйалла, Куїнана), які працюють на власній сировині і виплавляють дешеву сталь. Провідною галуззю кольорової металургії є алюмінієва. Виплавляють також мідь, свинець, цинк, нікель, золото.

Машинобудування охоплює підприємства з виробництва автомобілів (Аделаїда, Сідней,Мельбурн), сільськогосподарських машин, залізничного устаткування, суден, електротехнічного устаткування. Хімічна промисловість спеціалізується на синтезі мінеральних добрив та виробництві полімерних матеріалів. Харчова промисловість повністю задовольняє власні потреби та має експортне значення.

У галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво. Вівчарство розвивається на грубих кормах на заході та в центрі країни. Австралія посідає перше місце в світі за поголів’ям овець. У передмістях, тропічних і субтропічних регіонах розвивається молочне скотарство, свинарство, конярство, птахівництво (розводять курей, качок, індиків, страусів).

Зернові культури вирощуються переважно у східних та південно-східних периферійнихрайонах Австралії, місцями на південному заході й у Тасманії. Більше половини посівних площ займає пшениця, інші території використовуються для вирощування ячменю, вівса, кукурудзи, сорго, рису. У долинах річок на зрошуваних землях вирощують апельсини, груші, яблука, на східному узбережжі — тропічні фрукти: ананаси, банани, папайю, манго. За останні роки розширилися площі виноградників: 25 % продукції виноробства експортується, виробництвом вина займаються понад 700 виноробних заводів. Австралія посідає провідні позиції у світі за експортом вовни, баранини, пшениці, яловичини, молочних продуктів, цукру-сирцю, меду.

Віддаленість Австралії від інших регіонів світу та великі розміри країни потребують розвиненої транспортної мережі. 50 % вантажообігу припадає на морський транспорт. 75 % пасажиро та вантажоперевезень забезпечує автомобільний транспорт. Залізничний транспорт з’єднує великі міста країни. Велике значення мають авіаційний та трубопровідний транспорт.